Ухвала суду № 40524479, 15.09.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Корчевного Г.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Слободянюк С.В.,

при секретарі Меєчко Д.П.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" про захист прав споживача та стягнення грошових коштів, -

УСТАНОВИЛА:

У червня 2014 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ "КБ "Хрещатик" про стягнення суми неповернутих вкладів у розмірі 641 795 грн. і 300 000 грн. та несплачені відсотки у розмірі 25 350 грн. 90 коп. і 11 850 грн.

В обґрунтування позову зазначала, що 19.04.2013 року вони з відповідачем уклали договір банківського вкладу за № 531/2013-222, відповідно до якого вона передала банку 641 795 грн. на термін з 19.04.2013 р. по 18.04.2014 р. зі сплатою 18,25 % річних. 27.05.2013 року з відповідачем було укладено ще один договір банківського вкладу за № 641/2013-22, відповідно до якого вона передала банку 300 000 грн. на термін з 27.05.2013 року по 27.05.2014 року зі сплатою 18,25 % річних. 22.04.2014 року вона звернулася до ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" із письмовою заявою про повернення їй коштів, які їй не були повернуті, у зв»язку з чим вона вимушена звернутися до суду із вказаним позовом.

Унікальний номер справи: 759/10676/14-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/11012/2014Головуючий у суді першої інстанції: Коваль О.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В.Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 липня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (і.к. 19364259) на користь ОСОБА_1 (і.н НОМЕР_1) грошові кошти за договором банківського вкладу від 19 квітня 2013 року у розмірі 667 145 (шістсот шістдесят сім тисяч сто сорок п'ять) грн. 90 коп. та за договором банківського вкладу від 27 травня 2013 року у розмірі 311 850 (триста одинадцять тисяч вісімсот п'ятдесят) грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (і.к. 19364259) на користь держави судовий збір у розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн.

В апеляційній скарзі Голова правління ПАТ «КБ «Хрещатик» Гринджук Д.М., посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 липня 2014 р. у справі № 759/10676/14-ц та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, та стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Хрещатик» витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн.

Апелянт посилається, що рішення суду не відповідає дійсності, суперечить обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.

Зазначає, що позивачем не надано суду жодного документу, який би підтверджував внесення коштів на депозитний рахунок. Більше того Позивачка і не могла внести кошти в сумі 641 795,грн., та 300 000,00 грн., на депозитні рахунки які вказані у договорах банківського вкладу за № 531/2013-222 від 19 квітня 2013 року та за № 641/2013-22 від 27 травня 2013 року, оскільки рахунки № 26301007222/2630.1.038726.008 та № 26301007222/2630.1.038726.009 вказані у договорах не існують.

Вказує, що відповідно до підпункту 5.1. пункту 5 договорів банківського вкладу за № 531/2013-222 від 19 квітня 2013 року та за № 641/2013-22 від 27 травня 2013 року «Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та внесення вкладником коштів на вкладний рахунок, що підтверджується квитанцією відповідної Форми, яка свідчить про внесення готівки, або випискою з вкладного рахунку».

Вважає, що договори банківського вкладу № 531/2013-222 від 19 квітня 2013 року та № 641/2013-22 від 27 травня 2013 року, на підставі яких суд прийняв рішення про стягнення з Банку спірних коштів, не набрали чинності та не створюють жодних правових наслідків для сторін.

Зазначає, що вказані обставини повністю спростовують твердження суду, що ПАТ «КБ «Хрещатик» фактично виконувало договори банківського вкладу № 531/2013-222 від 19 квітня 2013 року та за № 641/2013-22 від 27 травня 2013 року в частині щомісячної виплати позивачу передбачених цими договорами відсотків, оскільки банківські виписки, що містяться в матеріалах справи не можуть слугувати доказом виконання Банком зобов'язань в частині сплати відсотків, бо не містять інформації щодо джерела надходження та призначення коштів, а лише, що кошти надходили на картковий рахунок позивача шляхом їх внесення через термінал. Такий порядок виплати вкладнику відсотків не передбачено жодним пунктом договорів банківського вкладу № 531/2013-222 від 19 квітня 2013 року та за № 641/2013-22 від 27 травня 2013 року та нормативними документами Банку.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції, між ОСОБА_1 та ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" укладено договори банківського вкладу за № 531/2013-222 від 19.04.2013 року та за № 641/2013-22 від 27.05.2013 року.

Згідно договору банківського вкладу за № 531/2013-222 від 19.04.2013 року вбачається, що ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" прийняв від ОСОБА_1 грошові кошти (вклад) на вкладний (депозитний ) рахунок № 26301007222/2630.1.038726.008 в сумі 641 795 грн. на термін з

19.04.2013 р. по 18.04.2014 р.

Згідно вказаного ж договору Банк зобов'язався повернути вкладнику суму вкладу та сплатити проценти у розмірі 18,25 % річних (п. 1.1. Договору банківського вкладу).

Згідно п.3.3. Договору банківського вкладу встановлено, що сплата банком нарахованих процентів здійснюється щомісячно, в перший календарний день кожного місяця наступного за місяцем нарахування, та в день повернення суми вкладу, шляхом перерахування їх на картковий рахунок вкладника.

Згідно договору банківського вкладу за № 641/2013-22 від 27.05.2013 року вбачається, що ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" прийняв від ОСОБА_1 грошові кошти (вклад) на вкладний (депозитний ) рахунок № 26301007222/2630.1.038726.009 в сумі 300 000 грн. на термін з

27.05.2013 року по 27.05.2014 року також зі сплатою 18,25 % річних в такий же спосіб, як по першому договору.

Згідно з ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1059 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Згідно з ч.3 ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ст. 204 Цивільного процесуального кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди по всіх істотних умовах договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно роз'яснень, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (ч.І ст. 219, ч.І ст. 220, ч.1 ст. 224, ч.2 ст. 1059 тощо) та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч.2 ст. 222, ч.2 ст. 223, ч.1 ст. 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Судом першої інстанції встановлено, що сторона відповідача під час вирішення цієї справи не заявляла ні про нікчемність, а ні про недійсність договорів банківського вкладу за № 531/2013-222 від 19.04.2013 року та № 641/2013-22 від 27.05.2013 року укладених між позивачем та ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик".

Крім того, судом з'ясовано позицію з цього приводу представника банку, який лише зазначив, що ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" з повагою відноситься до своїх клієнтів, а тому вказані договори вкладів не оспорює, лише в рахунок заперечень проти позову вказує на їх фіктивне укладання з їх колишніми працівниками та необхідність відмовити в задоволенні позову.

Водночас представник відповідача у судовому засіданні підтвердив, що в момент укладання вказаних договорів в ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" дійсно працювала на посаді заступника директора Київського регіонального відділення ОСОБА_5, яка і підписувала зазначені вище договори банківського вкладу від установи банку "Хрещатик", мала на той час всі для цього повноваження з печаткою банку, відтиск якої на вказаних договорах відповідає її оригіналу, тобто уповноваженою на те особою, що оцінюється судом відповідним чином.

Також не заперечується представником відповідача у судовому засіданні і те, що позивач з 13.02.2004 року є клієнтом банку "Хрещатик", яка укладала та в подальшому після закінчення строку дії договору банківського вкладу переукладала його, шляхом перерахування коштів на поточний вкладний (депозитний) рахунок, а не через внесення кожного разу відповідної суми через касу банку, що також вбачається із Акту про результати ревізії ведення операцій з депозитами фізичних осіб Київського регіонального відділення ПАТ КБ «Хрещатик від 12.05.2014 року в якому зазначено і про незаконне вилучення таких грошей працівниками банку, а не їх виплата вкладнику ОСОБА_1

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що вбачається відповідальність саме банку за фінансові дії та операції, які банк вчиняє всередині своєї структури в силу своїх функціональних обов'язків та повноважень в сфері банківської діяльності, а не винні дії чи бездіяльність вкладника, яка такого доступу до фінансової діяльності банку не має взагалі, а тому не може контролювати та відповідати за незаконну діяльність банку, чи окремих її співробітників.

Враховано судом і фактичне виконання вказаних договорі банківського вкладу № 531/2013-222 та № 641/2013-22 в частині щомісячної виплати позивачу передбачених цими договорами процентів шляхом їх перерахування на картковий рахунок позивача, а саме по договору від 19.04.2013 року з травня 2013 року по березень включно 2014 року, а по договору від 27.05.2013 року з червня 2013 року по березень включно 2014 року, що підтверджується відповідною банківською випискою ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик".

Посилання представника відповідача на сплату цих процентів не ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик", а іншою невстановленою особою через термінал банку оцінюються судом критично з огляду на відсутність встановленого договором банківського вкладу конкретного способу їх сплати клієнту, а ніж шляхом їх перерахування на картковий рахунок вкладника, що і мало місце в даному випадку (п. 3.3. Договору банківського вкладу).

Відносно не опублікування вказаних коштів та договорів банківського вкладу в ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик", то відповідно до ч.З ст. 1058 та ч.2 ст.1068 ЦК України, п. 2.1 Положення про відкриття відповідних рахунків та опублікування на них грошових коштів у національній та іноземній валюті, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного у письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) зарахування грошових коштів, що надійшли на рахунок клієнта у день надходження до банку відповідного розрахункового документа є обов'язком банку. Таким чином відсутність реєстрації договору банківського вкладу, і як наслідок, не опублікування на рахунку банку грошових коштів, залучених від фізичної особи на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу, за наявності відповідних договорів укладений між сторонами уповноваженими на те особами та встановленням фактичного перерахування на поточний рахунок позивачем коштів у відповідній платіжній системі, проте їх вилучення працівниками банку, а не їх виплату вкладнику, слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов'язків за договором банківського вкладу.

Слід зазначити, що така ж позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі № 6-17цс12 від 06.06.2012 року, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов"язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та для всіх судів України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки договори банківського вкладу укладені між позивачем та відповідачем 19.04.2013 року за № 531/2013-222 та від 27.05.2013 року за № 641/2013-22 є чинними, суд вважає заперечення представника відповідача такими, що не можуть братися судом до уваги, оскільки жодними належними доказами не підтверджуються та взагалі дійсність зазначених договорів ніким не оспорюється, а тому підлягають виконанню відповідно до тих зобов'язань, які містять та були погодженні сторонами під час їх укладання.

Крім того, судом першої інстанції з'ясовано, що позивачка після закінчення строку дії договору від 19.04.2013 року та 27.05.2013 року зверталась до відповідача з вимогою про повернення її владу, яку задоволено так і не було.

Відповідно до ч.2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача сум не повернутого вкладу обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим вони підлягають задоволенню, зокрема стягненню з відповідача на користь позивача підлягають грошові кошти за договором банківського вкладу від 19 квітня 2013 року у розмірі 641 795 грн. та за договором банківського вкладу від 27 травня 2013 року у розмірі 300 000 грн.

Як згідно ст. ст. 625, 631, 1058, 1061 ЦК України та п.1.1. Договору банківського вкладу підлягають задоволенню і вимоги про стягнення сум невиплачених процентів, а саме за договором від 19.04.2013 року за № 531/2013-222 за період з 01.04.2014 року по 18.06.2014 рік у розмірі 25 350,90 грн., а по договору від 27.05.2013 року за № 641/2013-22 з 01.04.2014 року по 18.06.2014 року у розмірі 11 850 грн., враховуючи також правовий висновок зроблений Верховним Судом України від 29.05.2013 року у справі № 6-39 цс 13, який в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень та для всіх судів України щодо стягнення процентів по банківським вкладам за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів, а не до дня зазначеного в договорі.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд вірно стягнув з відповідача ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" на користь держави судовий збір у розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що є всі законні підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ «КБ «Хрещатик» на користь ОСОБА_1 грошових коштів за договорами банківського вкладу.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження матеріалами справи, відтак підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Враховуючи викладене та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, колегія суддів вважає законними й обґрунтованими висновки районного суду про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ПАТ "КБ "Хрещатик" про захист прав споживача та стягнення грошових коштів.

Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно.

Інші доводи апеляційної скарги недоведені та містяться лише на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" - відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: