Рішення № 40522714, 16.09.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2014 р. Справа № 914/2567/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат», м.Львів

до відповідача: Державного підприємства «Угерський спиртовий завод», с.Угерсько Стрийського району Львівської області

третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору : Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», м.Бровари Київської області

про: стягнення заборгованості в сумі 176 895,87 грн.

Cуддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: Дунас О.М. - представник ( довіреність №2416 01.09.2014 р.)

від відповідача : не з'явився

від третьої особи : не з»явився

Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив представнику позивача. Заяви про відвід судді не надходили.

За клопотанням позивача здійснюється фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Суть спору: Позов заявлено Публічним акціонерним товариством «Львівський холодокомбінат», м.Львів, до Державного підприємства «Львівський холодокомбінат», с.Угерсько Стрийського району Львівської області, про стягнення 176 895,87 грн. заборгованості, у тому числі: 141 835,34 грн. основного боргу, 20 167,82 грн. - процентів річних, 14 892,71 грн. інфляційних нарахувань, а також судових витрат по справі.

Ухвалою суду від 18.07.2014р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.09.2014 року; залучено до участі у справі в статусі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», м.Бровари Київської області.

Ухвала суду від 18.07.2014 року про порушення провадження у справі отримана відповідачем 22.07.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №79014 0904204 2.

В додаток до Заяви від 04.09.2014 року (вх.№37867/14 від 04.09.2014р.) позивачем подано до справи витребовувані ухвалою суду від 18.07.2014 року документи.

Третя особа у справі на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», скерувала до суду пояснення за №4-2/465 від 28.08.2014р., яке зареєстроване в суді за вх.№37419/14.

В судове засідання 05.09.2014 року відповідач явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву та витребовуваних документів не подав.

З підстав, наведених в ухвалі суду від 05.09.2014 року, розгляд справи відкладався на 16.09.2014 року.

12.09.2014 за вх.№39127/14 в господарському суді зареєстрована заява позивача від 12.09.2014 року про долучення до матеріалів справи оригіналів документів, а саме: оригіналу фінансового документу №17 від 31.10.2011 року, виданого ПАТ «ВТБ Банк» про перерахунок коштів Державному підприємству «Угерський спиртовий завод» на 1 арк., оригіналу витягу з ЄДР, виданого реєстратором з відомостями, що містять дані про відповідача - на 3 арк., оригіналу витягу з ЄДР, виданого реєстратором з відомостями, що містять дані про третю особу - на 3-х арк., довідку про чинність Договору та Додатку до нього - на 1-ому арк.

12.09.2014 року за вх.№39132/14 в суді зареєстровано клопотання позивача про здійснення звуко-технічної фіксації судового процесу.

Клопотання судом задоволено: в судовому засіданні 16.09.2014 року, у яке явку повноважного представника забезпечив позивач, здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

З підстав наведених у позовній заяві, наданих суду поясненнях, заявлені позовні вимоги представник позивача в судовому засіданні 16.09.2014 року підтримав та просить задоволити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 16.09.2014 року (як і в судове засідання 05.09.2014 року) явку повноважного представника не забезпечив, хоча така визнавалась судом обов»язковою, відзиву на позовну заяву та витребовуваних судом документів не подав; заявлені позивачем вимоги не заперечив і не спростував у встановленому чинним законодавством порядку. Причини, які обумовили невиконання вимог суду, їх поважність суду не повідомив і не довів в порядку, передбаченому ст.ст.33,34 ГПК України, поважність таких причин не довів.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідач своїм правом не скористався.

Відповідно до ч.1 ст.69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Строки розгляду даної справи закінчуються 16.09.2014 року і в порядку ч.3 ст.69 ГПК сторони із заявами до суду не звертались.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено сторонам можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому в межах процесуального Закону (ст.ст.43,69,75 ГПК України) суд вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності відповідно до ст..43 ГПК України ,суд встановив.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27 жовтня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Львівський холодокомбінат» та Державним підприємством «Угерський спиртовий завод» було укладено договір безпроцентної позички №16 за яким позикодавець (позивач) зобов'язується передати у власність позичальнику (відповідачу) грошові кошти у розмірі, встановленому Договором, а позичальник зобов»язується повернути їх позикодавцю (надалі -Договір).

Відповідно до п.2.1, сума позички за Договором становить 141835,34 грн. За цим Договором проценти за надання позички не нараховуються та не сплачуються (п.2.2 Договору).

Позикодавець перераховує суму позики в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника (п.3.1 Договору). Відповідно до п.4.1 Договору - кінцевий термін повернення позики - 01 березня 2012 року.

Сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок позичкодавця (п.5.2 Договору).

01 березня 2012 року між ПАТ «Львівський холодокомбінат» (позичкодавець) та ДП «Угерський спиртовий завод» (позичальник) було укладено Додаток до Договору №16 від 27 жовтня 2011 року, відповідно до якого було змінено пункт 4.1 Договору №16 та викладено його у наступній редакції : «Кінцевий термін повернення позички - 31 грудня 2013 року».

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору №16 від 27 жовтня 2011 року, ПАТ «Львівський холодокомбінат» 31 жовтня 2011 року перерахувало вказану у Договорі суму (141 835,34 грн.) на рахунок ДП «Угерський спиртовий завод» платіжним дорученням №4517 від 31 жовтня 2011 року.

Однак, відповідач порушив взяті на себе зобов»язання за Договором і станом на 01.01.2014 року кошти в сумі 141 835,34 грн. позивачу не перерахував (позичку не повернув).

Позивач намагався врегулювати спір у добровільному порядку - звертався до відповідача з претензією вих.№1648 від 04.07.2014 року, у якій ставив вимогу про повернення коштів. Претензія залишена відповідачем без розгляду.

Станом на даний час основний боргу в сумі 141 835,34 грн. відповідачем не погашено: кошти позивачу не перераховані. Доказів зворотнього відповідач суду не надав.

Крім того, відповідно до ст.625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу 14 892,71 грн. інфляційних нарахувань за період з січня 2014 року по травень включно 2014 року та відповідно до наведеної норми ЦК України і п.6.1 Договору - 30% річних в сумі 20 167,82 грн. за період з 01.01.2014 р. - 23.06.2014 р; просить заявлені вимоги задоволити.

Відповідач позов не заперечив та не спростував належними та допустимими доказами.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору вважає, що немає юридичних підстав для відповідальності ДП «Укрспирт» за зобов»язаннями ДП «Угерський спиртовий завод», оскільки до господарських відносин між ПАТ «Львівський холодокомбінат» та ДП «Угерський спиртовий завод» жодного відношення не має, стороною у договорі безпроцентної позички №16 від 27 жовтня 2011 року та додатку до нього від 01 березня 2012 року не виступає та взагалі у згаданих договорах не фігурує. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами. На даний час ДП «Угерський спиртовий завод», як і Концерн «Укрспирт» та ДП «Укрспирт» існують як окремі юридичні особи. ДП «Угерський спиртовий завод» та Концерн «Укрспирт» не припинили свою діяльність, їх не позбавлено статусу юридичної особи, а в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні записи про припинення юридичної особи. На підтвердження зазначеного третя особа додає до Пояснення (вх.№37419/14) копії Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з відомостями про Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (ідентифікаційний код) 37199618); про Державне підприємство «Угерський спиртовий завод» (ідентифікаційний код 00374733) та про Державний концерн спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (Концерн «Укрспирт» (ідентифікаційний код 03081223), які свідчать про включення перелічених юридичних осіб до ЄДР.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (ст.11 ЦК України).

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов»язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Власне, це ті умови, на яких сторони погодилися виконувати договір. Зміст договору як підстави виникнення цивільно-правового зобов"язання визначається тими правами та обов"язками, які взяли на себе учасники договору відповідно до умов договору і які закріплені і сформульовані у договорі.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує форму правочину, в якій його вчинено (письмово), а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки (печаток) на документі, що має письмову форму.

Таким чином, наявністю печаток позичкодавця і позичальника на Договорі №16 від 27 жовтня 2011 року підтверджується факт його вчинення на умовах, які вказані у договорі.

Доказів визнання Договору №16 від 27 жовтня 2011 року недійсним (чи розірвання його) суду не надано. Позивач підтверджує чинність Договору.

Зміст Договору №16 від 27 жовтня 2011 року, як підстави виникнення цивільного-правового зобов"язання, визначається тими правами та обов"язками, які взяли на себе учасники (сторони) цього договору: позичкодавець- Публічне акціонерне товариство «Львівський холодокомбінат» та позичальник - Державне підприємство «Угерський спиртовий завод», відповідно до умов цього Договору і які закріплені і сформульовані в цьому Договорі.

Договір №16 від 27 жовтня 2011 року є двостороннім договором, таким, що не укладений більш як двома сторонами, а лише позичкодавцем і позичальником; Договір не укладений на користь третьої особи.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір №16 від 27 жовтня 2011 року, який є підставою заявлених позивачем вимог, за своєю правовою природою є договором позики.

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред»явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред»явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей. Визначених родовими ознаками, або зарахування суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Матеріалами справи підтверджується, що 31.10.2011 року позивач перерахував відповідачу 141 835,34 грн. згідно договору №16 від 27.10.2011 року. Кошти списані з рахунку позичкодавця 31.10.2011 року, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 31.10.2011 року.

Доказів повернення коштів відповідачем позивачу матеріали справи не містять.

Виходячи із умов п.4.1 Договору , викладеному в редакції Додатку від 01 березня 2012 року до Договору безпроцентної позички №16 від 27 жовтня 2011 року, відповідач повинен був повернути повну суму позики позивачу включно по 31.12.2013 року, однак зобов»язань за Договором не виконав.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач намагався врегулювати спір з відповідачем у досудовому порядку, однак відповідач по справі не вжив заходів щодо погашення заборгованості в добровільному порядку.

Доказів того, що відповідач повернув позивачу кошти в сумі 141 835,34 грн. матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суд вбачає вимогу позивача про стягнення з відповідача 141 835,34 грн. основного боргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України , якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов"язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється відвідповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший розмір процентів річних, ніж передбачений у ч.2 ст.625 ЦК України, встановлений у п.6.1 Договору №16 від 27 жовтня 2011 року ( 30% річних).

Як зазначено у п.4 (п.п.4.1) Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" ,- сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши проведені позивачем розрахунки інфляційних нарахувань та 30% річних, суд дійшов висновку що такі розрахунки проведено вірно, відтак вимоги позивача про стягнення 14892,71 грн. інфляційних нарахувань за період січень - травень 2014 року, та про стягнення 30 % річних в сумі 20 167,82 грн., нарахованих за період з 01.01.2014р. -23.06.2014 р. підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За вимогами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України ,,Про судовий збір'' ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - один розмір мінімальної заробітної плати.

Від ціни позову 176 895,87 грн. - 2% =3 537,92 грн.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір в сумі 3 537,92 грн. покладається на відповідача та підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи волевиявлення позивача, висловлене у заяві (вх.№39574/14) суд не вбачає доцільним повертати йому з держбюджету України (в порядку, визначеному ст.7 Закону України «Про судовий збір») переплачену суму судового збору.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. ст.ст. 43, 45 , 12, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Угерський спиртовий завод» (вул.І.Франка,будинок,2, с.Угерського, Стрийський район,Львівська область,82424; ідентифікаційний код 00374733) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат» (вул.Повітряна, будинок 2, м.Львів, 79025; ідентифікаційний код 01553706) 176 895,87 грн. заборгованості, у тому числі : 141 835,34 грн. основного боргу; 20 167,82 грн. -30% річних,14 892,71 грн. інфляційних нарахувань, а також стягнути 3 537,92 грн. судового збору.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 16.09.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення. Повний текст рішення виготовлено 18.09.2014 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Кітаєва С.Б.