Ухвала суду № 40522058, 14.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 листопада 2013 рокусправа № 1170/2а-3023/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юхименка О.В.

суддів: Мельника В.В. Нагорної Л.М.

секретар судового засідання: Федосєєва Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної Державної податкової інспекції

Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду

від 25 жовтня 2012 року

у справі № 1170/2а-3023/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Світловодськмолсервіс»,

вул. Макаренка, 2, м. Світловодськ, 27500;

до відповідача Світловодської об'єднаної Державної податкової інспекції

Кіровоградської області Державної податкової служби,

вул. Леніна, 14, м. Світловодськ, 27500;

про визнання протиправними та скасування Акту, -

встановив: Товариством з обмеженою відповідальністю «Світловодськмолсервіс» подано позов до Світловодської об'єднаної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002432300 від 10.04.2012 року.

Кіровоградський окружний адміністративний суд (суддя Чубара Н.В.) своєю постановою від 25 жовтня 2012 року позов задовольнив.

Постанова суду мотивована тим, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачає, що передача товару у межах договорів комісії від комітента комісіонеру, подальша їх реалізація, отримання відповідних коштів комісіонером, з метою їх подальшої передачі комітенту, спричиняє виникнення доходу у комісіонера, а, отже, і обов'язку нараховувати та сплачувати податок на прибуток.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Світловодська ОДПІ, Відповідач, вказує на порушення норм матеріального права, що призвело до що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що підприємством, в порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР), не віднесено до складу валового доходу суму коштів, які перераховані платнику податків на виконання договору комісії, але не використані за призначенням та направлені на власні господарські потреби.

Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати. У позові відмовити.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи: уповноваженими фахівцями держподаткінспекції проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськмолсервіс» (код за ЄДРПОУ 34650563) з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.03.2009р.

За результатами перевірки складений Акт № 28/2200/34650563 від 20.03.2012р.

В Акті перевірки вчинено запис про порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР) -

Товариством не віднесено до складу валового доходу кошти в сумі 6.369.931,00 грн., які перераховані платнику податків на виконання договору комісії, але не використані за призначенням та направлені на власні господарські потреби;

Товариством завищено доходи при здійсненні операцій з продажу іноземної валюти. (т. 1 а. с. 26).

10 квітня 2012 року керівником контролюючого органу прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002432300.

Згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI, Товариству з обмеженою відповідальністю «Світловодськмолсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем 30 11021000, податок на прибуток, у розмірі 1.592.483 грн. за основним платежем та 398.120,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було предметом судового позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 цього Закону валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно з підпунктом 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 цього Закону з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6. цього ж пункту.

Відповідно до підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 цього Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Як встановив суд, 01.06.2007 року між позивачем (комісіонер) та ТОВ «Торговий дім Клуб сира» (комітент) укладено Договір комісії № 37/07 відповідно до умов якого, комісіонер зобов'язаний від свого імені здійснювати пошук контрагента (покупця) і продавати товари, що належать комітенту. Також до вказаного договору сторонами вносились зміни шляхом укладення додаткових угод від 04.12.2007 року та 05.03.2008 року.

Пунктом 2.3 вказаного договору сторони передбачили розмір комісійної винагороди в розмірі 0,6 % від суми здійснених комісіонером угоди, виходячи з вартості сум зазначених в вантажно-митній декларації.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до статті 1013 цього Кодексу комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Відповідно до пп. 6.2 п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, зареєстрованим в міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за № 860/4153, не визнаються доходами такі надходження від інших осіб, як сума надходжень за договором комісії.

Сторони умовами договору передбачили, що комісіонер самостійно, на власний розсуд розпоряджається валютною виручкою, яка надійшла в його розпорядження після виконання після виконання комісійного доручення. Комісіонер зобов'язаний повернути комітенту виручку від реалізації товару, який переданий на комісію у строки встановлені комітентом. В разі отримання від комітента відповідної платіжної вимоги. На виконання умов договору комісії позивачем здійснювалась реалізація товару нерезидентами.

На виконання умов договорів поручительства позивач частково використовував кошти отримані від нерезидентів за реалізований товар комітента - ТОВ «Торговий дім Клуб сира».

При цьому, як правильно встановив суд першої інстанції, при передачі товару від комітента до комісіонера у межах договору комісії не передбачено переходу права власності на такий товар, тому така операція не є продажем, отже, валовий дохід у комітента (як і валові витрати у комісіонера) не виникає.

Відповідно позивач та його контрагент за договором комісії передбачили договором розмір комісійної винагороди, відповідно до якого й повинна була бути розрахована база оподаткування податку на прибуток, а не сума коштів, яка надійшла на рахунок комісіонера, оскільки вказані кошти не є його власністю.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року у справі № 1170/2а-3023/12 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: О.В. Юхименко

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Л.М. Нагорна