Ухвала суду № 40521962, 30.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 квітня 2014 рокусправа № 2а/0470/14525/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2013 р. у справі № 2а/0470/14525/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика" "Фаворит Плюс" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000902302, № 0003952302, -

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика" "Фаворит Плюс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення №0000902302 від 06.07.2012р., №0003952302 від 01.11.2012р.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та безпідставністю висновків податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем правочинів, оскільки реальність господарських операцій, підтверджена належним чином сформованою первинною документацією.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2013 року у справі № 2а/0470/14525/12 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика" "Фаворит Плюс" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000902302, № 0003952302 - задоволено.

Постанову суду мотивовано встановленням факту реального здійснення господарських операцій позивача, що в свою чергу свідчить про правомірність формування валових витрат та податкового кредиту.

Не погодившись з постановою суду, Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2013 р. у справі № 2а/0470/14525/12, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував відсутності товарно-транспортних накладних, які б підтвердили факт транспортування товару, та як наслідок реальності здійсненої господарської операції.

Представниками сторін під час апеляційного перегляду справи надані необхідні пояснення щодо обставин справі та підтримані позиції, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях до неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що фахівцями ДПІ у період з 30.05.2012р. по 06.06.2012р. на підставі наказу №198 від 16.05.2012р., виданого ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська ДПС та згідно із п.п.20.1.4. п.20.1 ст.20, п.79.2 ст.79 Податкового Кодексу України проводилась позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс» з питань дотримання податкового законодавства за серпень 2011р. по взаємовідносинам з ТОВ «Океан СЮ».

За результатами перевірки складено акт №660/221/3737355 від 13.07.2012р., в якому зафіксовано виявлені перевіркою порушення:

- п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у 3 кварталі 2011р. у розмірі 517 823 грн., за операціями по відображенню витрат, понесених на придбання сировини від ТОВ «Океан Сю» за нікчемною угодою;

- п. 137.10 ст.137 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у 3 кварталі 2011р. у розмірі доходу на суму 621 388 грн., у т.ч. у 3 кварталі 2011 року на суму 621 388 грн., за рахунок не віднесення до їх складу безплатно отриманого товару;

- п.198.1, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 450 281 грн., у т.ч. у серпні 2011р. - 204 952 грн., у вересні 2011р. - 245 328,54 грн.

Висновки акту перевірки ґрунтуються на даних щодо перевірки контрагента позивача, а також відсутності товарно-транспортних накладних, документів щодо якості продукції, які на думку контролюючого органу свідчать про безтоварність укладеної угоди поставки, та як наслідок про відсутність реального здійснення господарської операції. В результаті чого відповідач не визнає включення суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту відповідно до податкових накладних отриманих ТОВ „МФ «Фаворит Плюс»" від ТОВ „Океан СЮ", та вважає, що у ТОВ «МФ «Фаворти Плюс» відсутнє право на формування валових витрат по операціям з придбання ТМЦ від ТОВ «Океан СЮ» з підстав того, що вважає угоду, укладену позивачем з ТОВ „Океан СЮ» нікчемною.

На підставі Акту перевірки №660/221/37373551 від 13.06.2012р. ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська було винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000902302 від 06.07.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього в розмірі 562 851,25 грн., у тому числі за основним платежем - 450 281 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 112 570,25 грн.

- №0000892302 від 06.07.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток всього в розмірі 1 424 013,75 грн., у тому числі за основним платежем - 1 139 211 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 284 802,75 грн.

За результатами адміністративного оскарження, Рішенням ДПС у Дніпропетровській області №26717/10/10-014 від 25.10.2012р.:

- скасовано податкове повідомлення-рішення №0000892302 від 06.07.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в частині застосованої штрафної санкції у сумі 284 802,75 грн., а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін;

- залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу платника без задоволення №0000902302 від 06.07.2012р.

- ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська було винесено податкове повідомлення - рішення №0003952302 від 01.11.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток всього в розмірі 1139211 грн.

Дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до пояснень представників сторін та матеріалів справи між позивачем та ТОВ «Океан Сю» укладено договір поставки, відповідно умов якого ТОВ «Океан Сю» (Постачальник) зобов'язується поставити, а ТОВ «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс» (Замовник) прийняти та оплатити визначений угодою товар.

Фактичне виконання договору поставки підтверджується видатковими та податковими накладними.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, документи, складені на підтвердження виконання укладеного позивачем з ТОВ «Океан Сю» договору, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені Товариством у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

На момент укладення та реалізації цих договору контрагент позивача ТОВ «Океан Сю» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов'язання з виконання робіт, надання послуг не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товарів, виконання робіт відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Дії позивача та його контрагентів, вчинені на виконання відповідних договорів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладені позивачем договори не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.

Виявлені відповідачем обставини щодо контрагенту позивача ґрунтуються лише на відомостях, отриманих від податкових органів. При цьому жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти щодо порушення норм податкового законодавства контрагентом позивача та був обов'язковим для застосування на всій території України, відповідачем не наведений, в матеріалах справи відсутній.

Крім того, зазначені відповідачем обставини щодо ТОВ «Океан Сю»» не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на податковий кредит та формування валових витрат з операцій отримання послуг, робіт.

Посилання податкового органу на відсутність у вказаних підприємств необхідних ресурсів в даному випадку не впливають на реальність здійснених господарських операцій з виконання робіт; вказані обставини не знаходяться в прямому зв'язку між собою. Крім того, наведені податковим органом обставини щодо відсутності реальної можливості виконати обумовлені договорами роботи, послуги в установленому порядку, як того вимагає ст.ст.70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведені.

Так, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Щодо невизнання податковим органом поданої контрагентом позивача податкової звітності податковою, то не передбачався жодною нормою законодавства України обов'язок платників податків - одержувачів товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо своєчасності та належності подання податкової звітності до контролюючого органу.

Доводи ж скаржника про відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів, складських приміщень тощо свідчать про порушення з боку контрагенту позивача, за які чинним законодавством встановлені певні види відповідальності, і не доводять порушення позивачем податкового законодавства, тому колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Таким чином, безпідставними є посилання скаржника на нікчемність правочинів по ланцюгу постачання.

Судом встановлено, що позивачем як покупцем виконані всі законодавчо передбачені умови для віднесення вартості отриманого товару до валових витрат, сум податку на додану вартість - до складу податкового кредиту у відповідних (податкових) періодах.

Отже у відповідача відсутні правові підстави для зменшення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Виходячи з наведених вище норм, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

З урахуванням приведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2013 р. у справі № 2а/0470/14525/12 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2013 року у справі № 2а/0470/14525/12 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: Д.В. Чепурнов