Ухвала суду № 40521874, 09.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 квітня 2014 рокусправа № 804/2577/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі № 804/2577/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Ін-Вест» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Ін-Вест» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, форми "Р" №0000191541 від 23.01.2013 року за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на суму 19390,00грн., та форми "Р" №0000101542 від 23.01.2013 року за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)" на суму 18468,00 грн., направлені на адресу "Агро Ін-Вест". В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вважає спірні податкові повідомлення-рішення противоправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки не ґрунтуються на Законі та прийняті податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із судовим рішенням, Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано доводи відповідача щодо нереальності здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Сталь-Інвест-Груп» .

У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Відповідач, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду справи, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, у судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Ін - Вест" з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Сталь - Інвест - Груп" та їх реальності та повноти відображення в обліку за січень - травень 2012 року. Під час перевірки ТОВ "Агро Ін-Вест" було надано наступні документи: податкові накладні; оборотно-сальдова відомість по рахунку 6852 за період січень - травень 2012 року; акти виконаних робіт; банківські виписки. Також, при проведенні перевірки використовувались: інформація комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної податкової служби: РПП, АС АБПР (АРМ „Митниця": інформація про фактичне ввезення та вивезення товару за межі митної території України; ПК ПДС, програмний комплекс АІС „Податки" обласного рівня (АІС ОР), розроблений ДПА в Черкаській області: про отримання інформації про платників ПДВ; АРМ „Аудит": про результати документальних перевірок попередніх періодів; АРМ „Звіт": податкові звіти про обсяги оподатковуваних операцій; АІС „Облік податків і платежів": інформація про стан розрахунків по підприємству; Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України; електронні Реєстри податкових накладних. За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено Акт №758/222/37160219 від 21.12.2012 року "Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Агро ІН-Вест", документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Сталь-Інвест-Груп", їх реальності та повноти відображення в обліку за січень-травень 2012 року".

Висновками, викладеними в Акті перевірки встановлені порушення:

1. ч.5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах; ст. 1 ЗУ від 16.07.99 №996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України", ст. 44 Господарського Кодексу України;

2. п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка віднесена до складу податкового кредиту на загальну суму 14 773,00 грн., а саме:

за січень 2012 року на суму ПДВ 3040,00 грн.,

за березень 2012 року на суму ПДВ 5867,00 грн.,

за квітень 2012 року на суму ПДВ 3200,00 грн.,

за травень 2012 року на суму ПДВ 2667,00 грн.

3. п.п. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 p. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 15512,00 грн., а саме:

за 1 квартал 2012 року на суму 9352,00 грн.,

за 2 квартал 2012 року на суму 6160,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

форми "Р" №0000191541 від 23.01.2013 року за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на суму 19390,00 грн.,

форми "Р" №0000101542 від 23.01.2013 року за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)" на суму 18468,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відтак, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, між підприємством ТОВ "Агро Ін - Вест" (Замовник) та ТОВ "Сталь - Інвест - Груп" (Перевізник) укладено договір надання транспортних послуг від 03.10.2011 року за №40. ТОВ "Агро Ін - Вест" придбані у ТОВ "Сталь - Інвест - Груп" послуги по транспортуванню використовувало для здійснення власної підприємницької діяльності. Виконання зазначеного договору підтверджено відповідними податковими накладними, оплата робіт та послуг здійснювалися відповідно до податкових накладних, тобто підтверджено наявність усіх передбачених законом документів бухгалтерського обліку, про що зазначено податковим органом в акті оскаржуваної перевірки. Дослідження первинних документів, що опосередковують господарські відносини ТОВ "Агро Ін - Вест" та оформлювались в рамках виконання умов вищезазначеного договору, в цілях їх відображення в бухгалтерському обліку показало, що вони складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, придбавши послуги, для використання у власній господарській діяльності, та сплативши їх вартість, у т.ч. ПДВ у вартості послуг, позивач набув право на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту підприємства.

Щодо посилань відповідача на вчинення позивачем правочинів, які не спрямовані на настання реальних наслідків, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Так, законом не передбачена можливість визначення податковим органом правочину нікчемним під час проведення перевірки суб'єкта господарювання на підставі припущень, що відповідні господарські операції проведені з певними контрагентами було здійснено без наміру створення правових наслідків. Адже, в окремому випадку, факт недійсності правочину може бути встановлено рішенням суду. Крім того, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним правочином є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Натомість відповідачем не були надані відповідні судові рішення щодо визнання, укладених правочинів недійсними.

Як вбачається з матеріалів справи, укладені між позивачем та ТОВ "Сталь - Інвест - Груп" правочини відповідають обов'язковим загальним вимогам, що передбачені статтею 203 Цивільного Кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що позивачем були надані первинні документи, достатні для висновку про реальність вчинених правочинів з придбання товарів (послуг).

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі № 804/2577/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай