Вирок № 4051790, 14.11.2008, Шевченківський районний суд м. Чернівців

№ 1-238

2008 рік.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2008 року. Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі :

головуючого-судді Богдана С.І.

при секретарях Яценко Н.М., Шевчук Р.М.

з участю прокурора Пелепюка О.М.

адвоката потерпілого ОСОБА_1

адвоката підсудного ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, освіта професійно-технічна, вдівця, на триманні одна неповнолітня дитина-інвалід, не працюючого, раніше не судимого, гр.. України,

у вчиненні злочину передбаченого ст.ст. 286 ч.1, 135 ч.3 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_3 , 19.02.2008 року, біля 13 год. 10 хв. в м. Чернівці, рухаючись на автомобілі Дейво-Ланос, держномер НОМЕР_1 по пішохідній доріжці по вул.. Головній 222 з боку вул.. П.Кільцева в напрямку вул.. Комарова, в порушення вимог п.п. 1.5, 1.7 , 2.3 , 2.10, 10.1, 10.9, 11.13, 12.1 Правил дорожнього руху України, не врахувавши дорожньої обстановки, проявивши неуважність та самовпевненість, своєчасно не виявив пішохода похилого віку, який рухався по пішохідній доріжці, допустив наїзд на цього пішохода задньою лівою частиною автомобіля і внаслідок наїзду заподіяв пішоходу - потерпілому ОСОБА_4 середньої ступені тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому зовнішнього відростка правої великогомілкової кістки без зміщення відламків.

Окрім цього, підсудний ОСОБА_3, 19.02.2008 року, біля 13 год. 10 хв., після вчинення ним ДТП на пішохідній доріжці по вул.. Головній 222 в м. Чернівці в результаті якої потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, маючи змогу надати допомогу потерпілому, завідомо залишив потерпілого на пішохідній доріжці в небезпечному для життя стані, в яке він сам поставив потерпілого внаслідок травмування автомобілем, не вжив всіх необхідних заходів для надання кваліфікованої медичної допомоги, з місця пригоди поїхав.

 В судовому засіданні підсудний своєї вини за ст.. 135 ч.3 КК України не визнав, заявлений цивільний позов потерпілого визнав частково і пояснив, що 19.02.2008 року він приїхав по виклику на таксі, яким він керував до буд. № 222 по вул.. Головній, там знаходиться нотаріальна контора. Для того щоб туди доїхати , необхідно було проїхати по пішохідній доріжці. Коли під”їхав до нотаріальної контори, то його там чекали три жінки, вони сіли в салон автомобіля і він почав рух автомобіля заднім ходом. Одна із жінок , яка сиділа за задньому сидінні різко вигукнула „ куди ти йдеш ” , він загальмував і в цей час почув, як хтось обперся з силою на ліве заднє крило автомобіля. Вийшов з автомобіля, підійшов до старшого чоловіка, який приліг на автомобіль, візуально зрозумів, що той знаходиться в нетверезому стані. Запитав його що сталося, той відповів , що все добре, претензій до нього він немає, він допоміг тому чоловікові підійти до трав”яного газону, посадив його на бордюр і там залишив, а сам поїхав виконувати замовлення, тобто відвезти пасажирів. Коли відвіз їх, то по рації почув, що біля буд.. № 222 по вул.. Головній сталося ДТП і розшукують таксиста, який вчинив ДТП. Він зрозумів, що це можуть шукати його і зразу ж приїхав на місце пригоди. Після цього мав розмову з потерпілим, приходив до нього в лікарню, давав йому гроші на лікування, але син потерпілого сказав йому, щоб він не приходив. Вважає, що він не порушував правил дорожнього руху, стався просто нещасний випадок, він не залишав у небезпеці потерпілого і не втікав з місця пригоди.

Невизнання вини підсудним суд розцінює як намір ухилитися від відповідальності та лінією його захисту.

За основу суд бере покази потерпілого, покази свідків, а також матеріали справи.

Так, потерпілий ОСОБА_4 показав суду, що 19.02.2008 року він йшов по тротуару, автомобілів не бачив. Почув позад себе , що їде автомобіль, хотів відійти на газон і в цей час відчув як автомобіль наїхав на нього та вдарив у праву ногу, яка була у нього до цього пошкоджена. Він схопився за кришку багажника автомобіля і намагався втриматися, автомобіль проїхав ще декілька метрів і тоді він впав на дорогу. Після цього водій вийшов з автомобіля, підійшов до нього, підняв його, а він попросив, щоб його посадити на газон, водій це зробив і після цього поїхав кудись. Проходив повз нього його знайомий, підійшов до нього, він йому розповів що сталося, потім він попросив знайомого викликати швидку допомогу та міліцію. Приїхала швидка допомога і відвезли його в лікарню на вул.. Фастівську і там наклали йому гіпсову пов'язку на ногу. Водій який його збив не пропонував своєї допомоги, хоча він просив про це його, коли він знаходився в лікарні, то підсудний приходив до нього і приніс йому 300 гривень, після цього більше не приходив.

З показів свідка ОСОБА_5 які дані на досудовому слідстві та оголошені в судовому засіданні вбачається, що 19.02.2008 року біля 13 год. 10 хв. вона з своїми знайомими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вийшли з офісу , оскільки мало під”їхати таксі. Коли автомобіль прибув, її знайомі сіли в салон автомобіля, вона пішла в бік продовольчого магазину, оглянулась і побачила як автомобіль на швидкості рухається заднім ходом по пішохідній доріжці. Також побачила як якийсь чоловік несподівано обперся на багажник автомобіля. Не придавши цьому значення, вона пішла дальше, а коли поверталася, то бачила чоловіка який сидів на трав”янному газоні.

З показів свідка ОСОБА_6, які дані на досудовому слідстві та які оголошені в судовому засіданні вбачається, що вона з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 19.02.2008 року біля 13 год. 10 хв. стояли біля входу в офіс і чекали таксі. Коли автомобіль під”їхав по пішохідній доріжці до офісу, вона з ОСОБА_7 сіли в салон автомобіля , автомобіль рухаючись заднім ходом поступово почав набирати швидкість. Вона повернула голову назад і побачила на досить малій відстані від лівого заднього крила автомобіля пішохода , сказала водію бути обережнішим, водій проїхав ще біля одного метра. В цей час пішохід обперся на кришку багажника автомобіля, а після цього впав на дорогу. Водій вийшов з автомобіля, підняв пішохода, переніс його на газон, повернувся і сів в автомобіль та повіз їх по призначенню.

З показів свідка ОСОБА_7, які дані в судовому засіданні та які оголошені в судовому засіданні вбачається, що 19.02.2008 року біля 13 год. 10 хв. вона вийшла з офісу нотаріуса разом з знайомою ОСОБА_6 І.С., сіли в таксі, яке вони викликали і водій почав рух автомобілем заднім ходом і при цьому рухався по пішохідній доріжці. Проїхавши декілька метрів автомобіль раптово зупинився, вона повернула голову назад щоб подивитися чому той зупинився і побачила чоловіка, який обперся руками на багажник автомобіля, а потім впав на дорогу . Водій вийшов з автомобіля, підняв того чоловіка, відніс його на трав”янний газон, посадив на бордюр у сидяче положення , після чого повернувся в автомобіль і вони поїхали дальше.

З показів свідка ОСОБА_8, які дані на досудовому слідстві та які оголошені в судовому засіданні вбачається, що 19.02.2008 року біля 13 год. вона знаходилася на своєму робочому місця і коли подивилася у вікно, то побачила як молодий чоловік несе під пахви старшого чоловіка, йшов по пішохідній доріжці. Доніс того чоловіка до трав”янного газону поклав його там, потім сів у автомобіль і поїхав. Вона з співробітниками хотіла піти до того чоловіка і підняти його, але подумали, що той п'яний і не пішли, а через декілька хвилин приїхала швидка допомога і забрала того чоловіка який сидів на траві.

З висновку експерта № 602 втор. від 13.03.2008 року вбачається, що ОСОБА_4 знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні травматології ЛШМД з 19.02.2008 року з діагнозом : закритий розрив медіальної колатеральної зв'язки правого колінного суглобу, закритого перелому зовнішнього виростку  правої великогомілкової кістки без зміщення відламків, гемартрит правого колінного суглобу.

Дані ушкодження виникли в результаті дії твердих тупих предметів, по строку та обставинах можуть відповідати вказаному в постанові і відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень як такі, що призвели до довготривалого розладу здоров”я. Могли виникнути в результаті контактування виступаючої задньої частини бампера автомобіля в ділянку правого колінного суглобу ОСОБА_4, малоймовірне отримання тілесних ушкоджень при падінні з положення стоячи на землю, наявні тілесні ушкодження у ОСОБА_4 небезпечними для життя в момент їх заподіяння не являються.

З висновку автотехнічної експертизи № 109-А від 17.03.2008 року вбачається, що в даній дорожньо - транспортній обстановці, водію автомобіля Дейво-Ланос, держномер НОМЕР_1 ОСОБА_3 необхідно було керуватися вимогами п.п. 11.13, 10.1 та 10,9 ПДР.

В діях водія автомобіля ОСОБА_3 вбачається невідповідність вимог цих пунктів ПДР, невиконання яких з технічної точки зору перебуває в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо - транспортної пригоди.

Аналізуючи зібрані докази по справі суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_3 знайшла своє підтвердження, його дії на досудовому слідстві за ст.. 286 ч.1 КК України кваліфіковані правильно, оскільки він керуючи транспортним засобом порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

На досудовому слідстві дії підсудного ОСОБА_3 було кваліфіковано за ст.. 135 ч.3 КК України як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів для самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той хто залишив без допомоги мав змогу надати допомогу та сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, спричинивши йому тяжкі наслідки.

В судовому засіданні прокурор змінив обвинувачення і виніс постанову якою змінив обвинувачення і кваліфікував дії ОСОБА_3 за ст.. 135 ч.1 КК України, як

завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Потерпілий та його представник, адвокат ОСОБА_1 не погодилися з зміною обвинувачення і вважали, що підстав для перекваліфікації немає, зміна обвинувачення не відповідає обставинам , які були встановлені в ході досудового слідства, а тому вважали, що дії підсудного слід кваліфікувати за ст.. 135 ч.3 КК України, оскільки той спричинив потерпілому своїми діями тяжкі наслідки.

Суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_3 слід перекваліфікувати з ст.. 135 ч.3 на ст.. 135 ч.1 КК України, оскільки в ході судового слідства не було встановлено, що ОСОБА_3 після вчинення наїзду на потерпілого ОСОБА_4 не надав допомогу потерпілому, поставив його в небезпечний для життя стан, спричинивши йому тяжкі наслідки. Потерпілому було заподіяно тільки середньої тяжкості тілесні ушкодження, він мав змогу пересуватися після вчинення наїзду і це свідчить що йому не було спричинено тяжкі наслідки.

Таким чином суд вважає, що дії підсудного слід перекваліфікувати з ст.. 135 ч.3 на ст.. 135 ч.1 КК України, оскільки він завідомо залишив без допомоги особу, яка перебувала в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, коли той хто залишив без допомоги мав змогу надати допомогу, а також у разі коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчинено злочину, обставини які пом'якшують та обтяжують покарання, особу підсудного.

Те, що підсудний раніше не судимий, позитивно характеризується, займається суспільно - корисною працею, розкаявся у вчиненому та сприяв розслідуванні справи, має на утриманні неповнолітню дитину - інваліда, його сімейний стан, що є вдівцем, що частково надавав матеріальну допомогу потерпілому коли той знаходився в лікарні і ці обставини суд визнає як за пом'якшуючі.

Обставин які би обтяжували покарання підсудному передбачених ст.. 67 КК України суд не знаходить.

З врахуванням пом'якшуючих обставин та особи підсудного, що раніше до кримінальної відповідальності не притягався, що частково відшкодував заподіяну ним шкоду, має на утриманні дитину-інваліда, раніше не судимий, вчинив злочин по необережності, суд вважає, що підсудному слід призначити покарання, яке було би достатнім для його виправлення та попередження вчинення нового злочину, але від призначеного покарання його слід звільнити з випробуванням та встановленням в його відношенні іспитового строку.

Що стосується додаткового покарання за ст.. 286 ч.1 КК України, то суд з врахуванням того, що керування транспортним засобом є основним засобом доходу ОСОБА_3, у нього на утриманні є малолітня дитина-інвалід, яка знаходиться на утриманні підсудного, обставини при яких підсудний вчинив ДТП і таким чином скоїв злочин , то суд вважає, що від додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами підсудного слід звільнити.

Що стосується заявленого цивільного позову про стягнення в користь потерпілого матеріальної шкоди в сумі 688 грн. та моральної шкоди в сумі 3000 грн., то суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. Матеріальну шкоду слід стягнути в сумі 339 грн. 77 коп., оскільки саме на цю суму потерпілий підтвердив документально йому заподіяно матеріальну шкоду. Що стосується моральної шкоди, то суд вважає , що вона підлягає стягненню в сумі 1300 грн. і при цьому суд враховує, що потерпілому частково виплачено гроші коли він знаходився на лікуванні, також суд враховує сімейний та матеріальний стан самого підсудного. Така сума як 1300 грн. надасть змогу відновити сили потерпілому та врівноважити свій психологічний стан.

  На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 321-324 КПК України, суд -

З А С У Д И В :

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ст.ст. 286 ч.1 та 135 ч.1 КК України і призначити покарання :

За ст.. 286 ч.1 КК України у вигляді 1 року і 6 місяців обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами ;

За ст.. 135 ч.1 КК України у вигляді 1 року обмеження волі .

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів, остаточно визначити ОСОБА_3 покарання, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді 1 року і 6 місяців обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

В силу ст.. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він на протязі 1 ( однорічного ) іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки передбачені ст.. 76 КК України, а саме : 1) не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи ; 2) повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання чи роботи ; 3) періодично з”являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.

До вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу у відношенні засудженого ОСОБА_3 залишити вибрану - підписку про невиїзд.

Задовольнити цивільний позов заявлений потерпілим частково і стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 339 грн. 77 коп. заподіяної матеріальної шкоди та 1300 гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Науково-Дослідного Експертно-Криміналістичного Центру УМВС України в Чернівецькій області за проведення автотехнічної експертизи 486 гривень 78 копійок, які перерахувати на р/р 35220002000298 в УДК в Чернівецькій області, МФО 856135, код ЄДРПОУ 25575279.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу на протязі 15 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці, а засудженим в той же строк і в тому ж порядку з дня вручення копії вироку.

Суддя Богдан С.І.