Рішення № 40517639, 04.09.2014, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" вересня 2014 р.Справа № 921/868/14-г/18

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг", с.Васильківці, Гусятинський район, Тернопільська область, 48257

до Фермерського господарства "Науково-виробниче об`єднання "Мрія", вул.Незалежності, 68А, с.Васильківці, Гусятинський район, Тернопільська область, 48257

про cтягнення заборгованості в сумі 400 000,00 грн.

За участю представників:

позивача: Югова С.А., довіреність від 12.08.2014 р.;

відповідача: Накельського О.Б., довіреність від 20.08.2014 р.

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 29, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Фермерського господарства "Науково-виробниче об`єднання "Мрія" про стягнення безвідсоткової позики за договором № 27/03/2014-МЛФГНВО від 27.03.2014р. в сумі 400 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання в частині повернення коштів по договору позики № 27/03/2014-МЛФГНВО від 27.03.2014р., внаслідок чого допустив заборгованість в заявленій до стягнення сумі.

Ухвалою від 20.08.2014 р. порушено провадження по справі та призначено судове засідання на 01.09.2014 р. Крім того, в судовому засіданні 01.09.2014 р. оголошувалась перерва до 04.09.2014 р. для надання позивачу можливості подати додаткові документи.

Представник позивача в судове засідання 04.09.2014 р. прибув, позовні вимоги підтримав, просить суд позов задоволити, а також супровідним листом від 03.09.2014 р. долучив до матеріалів справи копії листів ТОВ "Мрія-Лізинг" та письмове пояснення головного бухгалтера ТОВ "Мрія-Лізинг".

Крім того, представником позивача в судовому засіданні подано додаткове письмове обґрунтування (уточнення) позовних вимог № 02-09/2014 від 02.09.2014 р., в якому зазначено, що під час підготовки позовної заяви була допущена технічна помилка, зокрема в абзаці 5, щодо суми коштів, які перераховані на рахунок ФГ "НВО "Мрія", а тому просить суд вважати вірним наступне: "ТОВ "Мрія-Лізинг" (Позикодавець) перерахувало на рахунок ФГ "НВО "Мрія" (Позичальник) грошові кошти всього в сумі 2 085 638,30 грн.".

Розглянувши додаткове письмове обґрунтування позовних вимог № 02-09/2014 від 02.09.2014 р., беручи до уваги, що ст. 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, суд розцінює дане уточнення як заяву про виправлення описки в тексті позовної заяви та приймає її до розгляду.

Представник відповідача в призначене на 04.09.2014 р. судове засідання прибув, подану 01.09.2014 р. заяву (вх.№15838 від 01.09.2014 р.) про визнання позовних вимог, у якій підтверджує наявність боргу в заявленій сумі та визнає позовні вимоги обґрунтованими, підтримав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново - господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько - договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

27.03.2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" (надалі - Позикодавець) та фермерським господарством ""Науково-виробниче об`єднання "Мрія" (надалі - Позичальник), укладено договір безвітсоткової позики за №27/03/2014-МЛФГНВО (далі - Договір), згідно умов якого Позикодавець надає Позичальнику грошові кошти, які за цим договором є національною українською валютою - гривнею, а останній зобов'язується повернути таку саму суму грошових коштів в порядку, на умовах та в строки (терміни), визначені цим договором (п. 1 Договору).

Загальна сума позики має не перевищувати 2 500 000 грн.(п. 2 Договору).

Згідно п. 6 Договору Позичальник зобов'язаний повернути надану позику не пізніше 31.07.2014 р.

Строк дії Договору сторонами встановлено - з моменту передання позики або частини позики Позикодавцем Позичальникові і діє до моменту повного та належного виконання Сторонами своїх зобов'язань в рамках цього Договору (п.15 Договору).

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою мають ознаки договору позики, згідно якого в силу ст. 1046 ЦК України, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

В силу вимог ст. ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Мрія Лізинг" взяті на себе зобов'язання по договору позики за №27/03/2014-МЛФГНВО від 27.03.2014 р. виконало шляхом перерахування відповідачу коштів в сумі 2085638,30 грн., що підтверджується наявними у справі копіями банківських виписок, а саме: від 27.03.2014 р. на суму 435 638,00 грн., від 24.04.2014 р. - 6 000,00 грн., 24.04.2014 р. 125 000,00 грн., 25.04.2014 р. - 300 000,00 грн., 25.04.2014 р. - 20 000,00 грн., 25.04.2014 р. - 210 000,00 грн., 22.05.2014 р. - 151 000,00 грн., 22.05.2014 р. - 200 000,00 грн., 26.06.2014 р. - 28 000,00 грн., 02.07.2014 р. - 30 000,00 грн., 02.07.2014 р. - 550 000,00 грн. та 02.07.2014 р. - 30 000,00 грн., а також копіями листів ТОВ ""Мрія Лізинг" № 26/06/14 від 26.06.2014 р. та №27/03/14 від 27.03.2014 р.

Відповідно до частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України правочин вважається схваленим у разі, якщо особа вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Отже, виконання Договору, шляхом перерахування Позикодавцем суми коштів та їх прийняття Позичальником згідно умов даного договору свідчить про схвалення правочину сторонами.

Однак, відповідач в порушення вимог чинного законодавства, зобов'язання щодо повернення позики в строк до 31.07.2014 року виконав частково, а саме на суму 1 685 638,30 грн., що підтверджується наявними у справі копіями банківських виписок по рахунках позивача у банківських установах від 24.04.2014 р. на суму 435 638,30 грн., від 30.04.2014 р. на суму 100 000,00 грн., від 30.04.2014 р. на суму 7 000,00 грн., від 06.05.2014 р. на суму 7 000,00 грн., від 07.05.2014 р. на суму 15 000,00 грн., від 08.05.2014 р. на суму 1 000,00 грн., від 13.05.2014 р. на суму 10 000,00 грн., від14.05.2014 р. на суму 80 000,00 грн., від 15.05.2014 р. на суму 30 000,00 грн., від 16.05.2014 р. на суму 37 000,00 грн., від 16.05.2014 р. на суму 23 000,00 грн., від 27.05.2014 р. на суму 441 000,00 грн., від 28.05.2014 р. на суму 200 000,00 грн., від 24.06.2014 р. на суму 54 000,00 грн., від 24.06.2014 р. на суму 20 000,00 грн., від 05.08.2014 р. на суму 200 000,00 грн., від 05.08.2014 р. на суму 25 000,00 грн. та листами ФГ "Науково-виробниче об`єднання "Мрія" від 30.04.2014 р., від 06.05.2014 р., 08.05.2014 р., від 07.05.2014 р., від 13.05.2014 р., від 14.05.2014 р., від 15.05.2014 р., від 16.05.2014 р., від 05.08.2014 р., від 24.06.2014 р., у зв'язку з чим, станом на день подання позову (20.08.2014р.), його заборгованість перед позивачем становить 400 000,00 грн., що є порушенням п. 6 Договору.

Наявність станом на 20.08.2014р. заборгованості перед ТОВ "Мрія Лізинг" в сумі 400 000,00 грн. підтверджується також долученими до матеріалів справи актами звірки взаємних розрахунків, підписаним без зауважень та заперечень представниками сторін.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що відповідач позовні вимоги визнав, проте доказів погашення заборгованості суду не подав, а тому суд позовні вимоги про стягнення з фермерського господарства "Науково-виробниче об`єднання "Мрія" 400 000,00 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" неповернутої в строк до 31.07.2014 року безвідсоткової позики підлягають до задоволення як правомірно заявлені, документально підтверджені та визнані відповідачем.

Судові витрати, в силу ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з фермерського господарства "Науково-виробниче об`єднання "Мрія" (вул.Незалежності, 68А, с.Васильківці, Гусятинський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 36145713) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг", с.Васильківці, Гусятинський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 35855770 - 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп. боргу та 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, протягом десяти днів з дня його підписання 09.09.2014 р. через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька