Постанова № 40516104, 10.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2014 р. Справа№ 910/8746/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Самсіна Р.І.

за участю представників сторін:

позивач: ОСОБА_2 - паспорт серії НОМЕР_1, виданий

Деснянським ВМ УМВС України в Чернігівській області

від відповідача: Серебряков М.М. - дов. № 1221/03 від 02.09.2013р.

від третьої особи: не з'явились

від прокуратури: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на рішення Господарського суду м. Києва від 26.05.2014р. (повний текст підписано 30.05.2014р.)

у справі № 910/8746/13 (головуючий суддя Гумега О.В.,

судді Ващенко Т.М., Полякова К.В.)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Приватного акціонерного товариства «Український інститут із

проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної

інфраструктури «Діпрозв'язок»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «МК - Партнер»

за участю Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у

воєнній сфері

про стягнення боргу 307 707, 77 грн.

В судовому засіданні 10.09.2014р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» про стягнення 307 707, 77 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що за договором відступлення права вимоги (цесія) № 1-0817/1 від 17.08.2012р. до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 перейшло право вимоги до відповідача, набутого первісним кредитором в результаті неналежного виконання останнім умов договору підряду № 858 від 03.04.2009р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок», яке в подальшому було перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок», та Товариством з обмеженою відповідальністю «МК - Партнер», а тому просив суд стягнути з відповідача 242 792, 40 грн. заборгованості, 21 053, 09 грн. 3% річних, 24 036, 45 грн. інфляційних втрат, 19 825, 83 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «МК-Партнер».

В судовому засіданні першої інстанції 31.03.2014р. від Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері надійшла заява про вступ прокурора у справу. Зазначена заява місцевим господарським судом задоволена, про що зазначено в протоколі судового засідання від 31.03.2014р. у справі № 910/8746/13 (а. с. 197-198, т. 1).

21.05.2014р. до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач фактично збільшив позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, з огляду на збільшення періоду прострочення спірної заборгованості, тоді як позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та пені позивач залишив без змін. Отже, відповідно до поданої заяви позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 325 108, 90 грн., з яких: 242 792, 40 грн. основного боргу, 19 825, 83 грн. пені за період з 11.06.2010р. по 10.12.2010р., 28 257, 04 грн. 3% річних за період з 15.06.2010р. по 30.04.2014р. та 34 233, 73 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.07.2010р. по 30.04.2014р. Вказана заява прийнята місцевим господарським судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.05.2014р. у справі № 910/8746/13 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 242 792, 40 грн. основного боргу, 34 233, 73 грн. інфляційних нарахувань, 28 257, 04 грн. 3 % річних, 6 105, 66 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, прокурор звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення та визнати повністю недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) № 1-0817/1 від 17.08.2012р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «МК - Партнер» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу прокурора 25.06.2014р. передано на розгляд судді Скрипці І.М., для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Гончаров С.А., Самсін Р.І.

23.07.2014р. від представника відповідача надійшли клопотання про зупинення провадження у справі № 910/8746/13 на час проведення судової експертизи та до закінчення досудового розслідування (винесення вироку) за кримінальними провадженнями № 42014110350000036 та № 42014110350000037, клопотання про витребування доказів та клопотання про виклик особи для дачі пояснень.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2014р. у відповідності до ст. 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 10.09.2014р., продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 10.09.2014р. підтримав подане клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просив зупинити провадження у справі № 910/8746/13 на час проведення судової експертизи та до закінчення досудового розслідування (винесення вироку) за кримінальними провадженнями № 42014110350000036 та № 42014110350000037.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилався на кримінальні провадження № 42014110350000036 та № 42014110350000037 за фактом зловживання службовими особами ПрАТ «Діпрозв"язок» службовим становищем, що супроводжувалось підробленням офіційних документів, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України, а також на те, що в рамках кримінального провадження № 42014110350000036 постановою слідчого від 12.06.2014р. призначено судову будівельно-технічну експертизу. За наведених обставин відповідач вважає, що розгляд господарської справи № 910/8746/13 є неможливим до закінчення досудового розслідування за кримінальними провадженнями № 42014110350000036 та № 42014110350000037, а тому просить зупинити провадження в даній господарській справі.

Позивач в судовому засіданні апеляційної інстанції 10.09.2014р. заперечував проти задоволення вказаного клопотання з підстав, викладених в письмових поясненнях, а саме щодо задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до закінчення досудового розслідування за кримінальними провадженнями № 42014110350000036 та № 42014110350000037, з огляду на відсутність на даній стадії розгляду справи, підстав вважати наявними порушення законності у діяльності відповідача (його посадових службових осіб), які мають ознаки дій, передбачених нормами кримінального закону, а також, оскільки норми ч. 2 ст. 79 ГПК України не передбачають можливості зупинення провадження у справі до закінчення досудового розслідування.

Крім того, позивач звертав увагу на те, що постанова про призначення будівельно-технічної експертизи призначена по кримінальному провадженню № 4214110350000036, проте відповідач в своєму клопотанні посилається на кримінальні провадження № 42014110350000036 та № 42014110350000037.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до закінчення досудового розслідування за кримінальними провадженнями № 42014110350000036 та № 42014110350000037, дійшла висновку про відмову в його задоволенні виходячи з наступного.

Частиною другою статті 79 ГПК України передбачено право господарського суду зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку, зокрема, надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування.

Отже, за змістом наведеної норми не передбачено можливості для господарського суду зупинити провадження у справі до закінчення досудового розслідування за кримінальними провадженнями № 42014110350000036 та № 42014110350000037.

В свою чергу, факт проведення досудового розслідування за кримінальними провадженнями № 42014110350000036 та № 42014110350000037 не перешкоджає суду належним чином дослідити матеріали справи № 910/8746/13, оцінити подані сторонами докази та пояснення, встановити наявність або відсутність фактів, які підлягають дослідженню в цьому господарському спорі, та прийняти відповідне судове рішення.

З огляду на наявні в матеріалах справи документи щодо правовідносин, які виникли між сторонами, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про витребування у старшого слідчого Шума В.В. копій матеріалів кримінальних проваджень № 42014110350000036 та № 42014110350000037 та щодо виклику старшого слідчого Шума В.В. для дачі пояснень з питань кримінальних проваджень № 42014110350000036 та № 42014110350000037.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 10.09.2014р. підтримав вимоги апеляційної скарги Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач в судовому засіданні апеляційної інстанції 10.09.2014р. заперечував проти доводів Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Представники прокуратури та третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції 10.09.2014р., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, не з'явились, причини неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників прокуратури та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03.04.2009р. між Відкритим акціонерним товариством «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв'язку «Діпрозв'язок», яке в подальшому було перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв'язку «Діпрозв'язок» (відповідач, замовник по договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МК-Партнер» (третя особа, виконавець по договору) укладено договір підряду № 858, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати ремонтні роботи на 1-му поверсі за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 3, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 3.1 договору підряду за виконану роботу згідно з цим договором замовник перераховує виконавцю у відповідності з протоколом про договірну динамічну ціну (додаток № 2), яка складає 47 044, 00 грн., ПДВ 20% 9 408, 80 грн., разом 56 452, 80 грн.

Відповідно до п. 3.3 договору підряду остаточний рахунок проводиться в 10-ти денний термін після прийому замовником робіт. Остаточна ціна договору підряду визначається за проектно-кошторисною документацією, що подається виконавцем. Ціна договору може бути змінена внаслідок зміни об'ємів та строків виконання робіт за рішенням замовника, внаслідок інфляції з обопільного схвалення сторін, прийняття нових та зміни діючих нормативних документів.

Пунктом 3.4. договору підряду сторони погодили, що замовник здійснює остаточну оплату виконаних робіт протягом 5 банківських днів після підписання акту форми КБ-2в, КБ-3 у відповідності з ДБН Д 1.1-1-2000 про приймання робіт з відповідною стороною.

У випадку несвоєчасної оплати вказаної в п. 5 суми, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної заборгованості за кожний день прострочки (п. 5.2. договору підряду).

Договір, згідно п. 9.1., вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 30.06.2009р. та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

12.10.2009р. між сторони було укладено додаткову угоду до договору підряду, відповідно до якої, у зв'язку зі збільшенням обсягу робіт та виконанням додаткових робіт, сторони домовились внести доповнення в розділ 3 «вартість робіт», а саме доповнити п. 3.1.:

«п. 3.1. Додаткові роботи складають 202 327, 00 грн., ПДВ 20% 40 465, 40 грн., разом 242 792, 40 грн.

Загальна суму договору складає 249 371, 00 грн., ПДВ 20% 49 874, 20 грн., разом 299 245, 20 грн.».

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору підряду № 858 від 03.04.2009р. Товариством з обмеженою відповідальністю «МК-Партнер» було виконано, а відповідачем прийнято підрядні роботи на загальну суму 242 792, 40 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) за травень 2010р. на суму 242 792, 40 грн. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт / та витрати/ (форми КБ-3) за травень 2010р. на суму 242 792, 40 грн., які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін договору (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи (а. с. 20-25).

17.08.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МК-Партнер» (третя особа, за договором первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (позивач, за договором новий кредитор) укладено договір № 1-0817/1 відступлення права вимоги (цесії), відповідно до п. 1.1 договору первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає всі права вимоги на умовах, які існують на момент укладення цього договору, за договором підряду № 858 від 03.04.2009р., укладеним в м. Києві між Товариством з обмеженою відповідальністю «МК-Партнер» (первісним кредитором) та ВАТ «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв'язку «Діпрозв'язок» (боржником).

Згідно п. 1.2 договору відступлення права вимоги на момент укладення цього договору відступлення права вимоги, заборгованість боржника ВАТ «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв'язку «Діпрозв'язок» перед первісним кредитором складає загалом суму грошових коштів у розмірі 242 792, 40 грн.

Відступлення права вимоги за договором підряду № 858 від 03.04.2009р. розповсюджується в повному обсязі та на умовах, які існують на момент укладення цього договору, включаючи зокрема, але не винятково, право вимоги на суму основного зобов'язання на момент підписання цього договору відступлення права вимоги з урахуванням індексу інфляції, штрафні санкції тощо (п. 1.3. договору відступлення права вимоги).

Пунктом 2.1 договору відступлення права вимоги сторони погодили, що відступлення права вимоги за договором підряду № 858 від 03.04.2009р. вважається переданим з моменту підписання акта приймання-передачі, який повинен бути складений не пізніше, ніж 25.08.2012р.

Згідно п. 2.4 договору відступлення права вимоги з моменту відступлення права вимоги новий кредитор заміщає первісного кредитора у всіх правовідносинах, які склались між первісним кредитором і боржником.

Відповідно до п. 3.1 договору відступлення права вимоги протягом 10 календарних днів з дня укладення цього договору первісний кредитор зобов'язаний повідомити боржника про відступлення права вимоги.

Цей договір, згідно п. п. 5.1., 5.2., набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом строку, що є достатнім для реального та належного виконання сторонами цього договору.

Договір припиняється повним та належним виконанням сторонами усіх умов цього договору (п. 5.3. договору відступлення права вимоги).

17.08.2012р. між сторонами договору відступлення права вимоги був складений, підписаний та скріплений печатками сторін акт приймання - передачі документів, у зв'язку з чим відступлення права вимоги за договором підряду № 858 від 03.04.2009р. вважається переданим у відповідності до п. 2.1 договору відступлення права вимоги.

20.08.2012р. листом № 2-0820 ТОВ «МК-Партнер» звернулось до відповідача з проханням надати згоду на заміну кредитора в зобов'язанні з ТОВ «МК-Партнер» на ФОП ОСОБА_2 при укладенні договору відступлення права вимоги № 1-0817/1 від 17.08.2012р.

Листом б/н від 22.08.2012р., за підписом Голови правління ВАТ «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв'язку «Діпрозв'язок» ОСОБА_5, відповідач повідомив третю особу, що не заперечує проти заміни сторони (кредитора) у зобов'язанні шляхом укладення договору відступлення права вимоги № 1-0817/1 від 17.08.2012р. між ТОВ «МК-Партнер» та ФОП ОСОБА_2 та подальшою передачею права вимоги за договором підряду № 858 від 03.04.2009р. Вказаний лист було скріплено печаткою відповідача (а. с. 71, т. 1).

Заява Голови правління ПАТ «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв'язку «Діпрозв'язок» ОСОБА_5 (а. с. 82, т. 1) про те, що він не підписував листа ВАТ «Діпрозв'язок» до ТОВ «МК-Партнер» від 22.08.2012р. про надання згоди на заміну кредитора за договором підряду № 858 від 03.04.2009р. згідно договору відступлення права вимоги (цесії) № 1-0817/1 від 17.08.2012р., укладеного між ТОВ «МК-Партнер» та ФОП ОСОБА_2, а також ні особисто, ні від імені ВАТ «Діпрозв'язок» не надавав відповідного дозволу та не доручав його надання іншим особам, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки з тексту позовної заяви відповідача про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) № 1-0817/1 від 17.08.2012р. у справі № 910/15086/13 (а. с. 97, т. 1) вбачається, що сам відповідач допускає проставлення на листі від 22.08.2012р. підпису ОСОБА_5 як факсимільного відтиску.

Згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2014р. та постанови Вищого господарського суду України від 23.04.2014р. у справі № 910/15086/13 вбачається, що суди дійшли висновку та встановили, що на момент складання листа від 22.08.2012р. ВАТ «Діпрозв'язок» головою правління останнього був ОСОБА_5, і саме правління ВАТ в особі голови ОСОБА_5 здійснювало керівництво діяльністю позивача, тому було відповідальне за надсилання листа від 22.08.2012р. та проставлення печатки підприємства.

Відповідачем не було надано суду доказів щодо встановлення заборони на підприємстві на використання факсимільного підпису для внутрішніх документів, не надано жодних доказів притягнення до відповідальності будь-яких осіб за підроблення підпису Голови правління ОСОБА_5 чи печатки підприємства ВАТ.

Стосовно дати листа, яка є пізнішою від дати договору відступлення права вимоги, колегія в постанові Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2014р. у справі № 910/15086/13 зазначила, що такий лист є згодою на вже укладений договір, та вважається, що на момент подачі позову до суду була необхідна згода на передачу прав за договором підряду №858 від 03.04.2009р. у ТОВ «МК Партнер» (а. с. 172, т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що визнання недійсним договору № 1-0817/1 відступлення права вимоги (цесії) від 17.08.2012р. було предметом розгляду у справі № 910/15086/13 за позовом ПАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» до ТОВ «МК-Партнер» та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2013р. у справі № 910/15086/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2014р. та постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2014р., у задоволенні позову відмовлено.

Таким чином, станом на час розгляду даної справи по суті, рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2013р. у справі № 910/15086/13 набрало законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України (у редакції Закону України від 17.04.2014р. N 1226-VII) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, враховуючи приписи ч. 2 ст. 35 ГПК України, обставини щодо дійсності договору № 1-0817/1 відступлення права вимоги (цесії) від 17.08.2012р., встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2013р. у справі № 910/15086/13, в якій брали участь ті самі особи, щодо яких встановлені ці обставини, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи № 910/8746/13.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що доводи відповідача та прокуратури щодо недійсності вищевказаного договору відступлення права вимоги (цесії) є безпідставними та необґрунтованими, а тому вірно не прийняті місцевим господарським судом до уваги.

З матеріалів справи також вбачається, що 21.03.2013р. позивач направив відповідачу лист № 77 від 20.03.2013р., яким повідомив останнього про відступлення права вимоги за договором підряду № 858 від 03.04.2009р. з огляду на укладення між позивачем та третьою особою договору № 1-0817/1 відступлення права вимоги (цесії) від 17.08.2012р., та просив сплатити заборгованість за договором підряду № 858 від 03.04.2009р. Направлення наведеного листа відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 9213 від 21.03.2013р. та описом вкладення у цінний лист № 0206804018007, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи (а. с. 28, т. 1).

Судом встановлено, що станом на час звернення позивача з даним позовом до суду відповідач заборгованість за договором підряду № 858 від 03.04.2009р. в розмірі 242 792, 40 грн. не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні, відповідно до ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України, є боржник і кредитор.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ст. 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в ст. 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач, як новий кредитор, на підставі договору № 1-0817/1 відступлення права вимоги (цесії) від 17.08.2012р. та згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України набув право вимоги сплати на його користь відповідачем, як боржником, заборгованості за договором підряду № 858 від 03.04.2009р. у розмірі 242 792, 40 грн.

Отже, відповідач своє зобов'язання по сплаті позивачу, як новому кредитору, на його вимогу заборгованості в розмірі 242 792, 40 грн. у строк, обумовлений ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України (у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги - 21.03.2013 р.) - не виконав, заборгованість в сумі 242 792, 40 грн. не сплати, доказів протилежного на момент вирішення спору суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача, як нового кредитора за договором № 1-0817/1 відступлення права вимоги (цесії) від 17.08.2012р., про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 242 792, 40 грн. за договором підряду № 858 від 03.04.2009р. є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду № 858 від 03.04.2009р., позивачем також заявлено вимоги (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) про стягнення з відповідача 19 825, 83 грн. пені за період з 11.06.2010р. по 10.12.2010р., 28 257, 04 грн. 3% річних за період з 15.06.2010р. по 30.04.2014р. та 34 233, 73 грн. інфляційних втрат за період з 01.07.2010р. по 30.04.2014р.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до абз. 1 п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Позивач вважає, що оскільки відповідач прострочив оплату робіт за договором підряду, то наявні підстави для стягнення з відповідача 19 825, 83 грн. пені за період з 11.06.2010р. по 10.12.2010р., при цьому позивач фактично не вказав відповідні умови договору підряду, якими б було передбачено сплату пені.

Відповідно до п. 5.2. договору підряду № 858 від 03.04.2009р. у випадку несвоєчасної оплати вказаної в п. 5 суми, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від заборгованості за кожний день прострочки.

Дослідивши договір підряду № 858 від 03.04.2009р., суд встановив, що даний договір фактично взагалі не містить «п. 5», а тому не можливим є встановлення факту «несвоєчасної оплати вказаної в п. 5 суми». Разом з тим, договором підряду не встановлено відповідальність відповідача у вигляді сплати пені саме за прострочення останнім оплати виконаних за договором підряду робіт.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що підстави для стягнення з відповідача 19 825, 83 грн. пені відсутні, а тому вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних за період за період з 15.06.2010р. по 30.04.2014р. та інфляційних втрат за період з 01.07.2010р. по 30.04.2014р., вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що акт приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року (форма № КБ-2в) був підписаний уповноваженими представниками сторін договору підряду та скріплений їх печатками 30.05.2010р.

Відповідно до п. 3.3 договору підряду остаточний рахунок проводиться в 10-ти денний термін після прийому замовником робіт.

Таким чином, прострочення відповідачем оплати робіт за договором підряду на підставі вказаного акта приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010р. з 10.06.2010р.

Отже, визначення позивачем період нарахування з 15.06.2010р. по 30.04.2014р. (при розрахунку 3% річних) та з 01.07.2010р. по 30.04.2014р. (при розрахунку інфляційних нарахувань), протягом якого мало місце невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті робіт за актом приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010р., є таким, що не суперечить матеріалам справи.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, нарахованих за період з 15.06.2010р. по 30.04.2014р., за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 28 257, 04 грн. 3% річних є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», встановила, що він є арифметично невірним і складає 43 323, 32 грн.

Проте, виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 34 233, 73 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.07.2010р. по 30.04.2014р. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), а господарський суд позбавлений права самостійно виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявленій до стягнення сумі - 34 233, 73 грн.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 26.05.2014р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2014р. у справі № 910/8746/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва 26.05.2014р. у справі № 910/8746/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/8746/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 15.09.2014р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Р.І. Самсін