Рішення № 40516062, 11.09.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 року Справа № 925/1420/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., при секретарі судового засідання Олійник І.С., за участю представників:

від позивача: Кравчук А.І. - представник за довіреністю,

від відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Черкаської області у м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕРМАТТ», м. Черкаси

про стягнення 1224660 грн. 05 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» звернулось до суду з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕРМАТТ» 1224660 грн. 05 коп., з яких 724951,71 грн. основного боргу за поставлений товар за договором поставки №CVS 43467 від 15.02.2013, 362475,86 грн. штрафу, 47707,78 грн. пені, 89524,70 грн. інфляційних донарахувань.

Викликаний у судові засідання 26.08.2014 та 11.09.2014 представник позивача не з'явився, відзиву на позов не надав, директор направив суду клопотання про перенесення судового засідання через відсутність директора та головного бухгалтера (перебування у відпустці).

Представник позивача заперечив проти клопотання директора відповідача та просив розглядати справу по суті за наявними в ній матеріалами. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав, викладених у позові.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» йдеться проте, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Неявка відповідача, що був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті у його відсутності за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні згідно з ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом, 15.02.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (позивач по справі, постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕРМАТТ» (відповідач по справі, покупець за договором) було укладено договір поставки №CVS 43467 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку і на умовах, ним передбачених, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець зобов'язаний прийняти й оплатити насіння зернових, олійних, технічних культур, засоби захисту рослин (ЗЗР), добрива згідно специфікацій до договору.

15.02.2013, 26.03.2013, 18.04.2013 сторонами були підписані специфікації №№ 2/43468, 5/45032, 6/45925 на поставку Карбамід N=46,2% в кількості 78 т., СРКД Амофос NР 6:24 (суспензійне рідке комплексне мінеральне добриво) в кількості 78 т. та Аміак рідкий технічний марки Б в кількості 49 т.

Згідно з умовами розділів 3 і 4 договору, у специфікаціях до договору, сторони визначили наступні строки, а також ціну, термін та умови оплати товару:

по специфікації №2/43468 від 15.02.2013 - Карбамід N=46,2% - строк поставки до 22.02.2013 за ціною 375181,56 грн. - попередня оплата - 30% до 18.02.2013 оплата після поставки - 70% до 20.10.2013;

по специфікації 5/45032 від 26.03.2013 - СРКД Амофос NР 6:24 - строк поставки до 30.03.2013 за ціною 267541,56 грн. - попередня оплата - 30% до 27.03.2013 оплата після поставки - 70% до 20.10.2013;

по специфікації №6/45925 від 18.04.2013 - Аміак рідкий технічний марки Б - строк поставки до 30.05.2013 за ціною 322420,98 грн. - попередня оплата - 30% до 19.04.2013 оплата після поставки - 70% до 20.10.2013.

Ціна товару підлягає коригуванню згідно з п. 3.4.3.4.4. договору.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав.

На виконання договору відповідач виконав наступні попередні оплати:

20.02.2013 - 112554,47 грн. (попередня оплата за Карбамід N=46,2%)

27.03.2013 - 80267,47 грн. (попередня оплата СРКД Амофос NР 6:24)

24.04.2013 - 96726,30 грн. (попередня оплата Аміак рідкий технічний марки Б)

Відповідно до умов договору, уточнених у специфікаціях до договору, позивач здійснив такі поставки товару:

21.02.2013 Карбамід N=46,2% в кількості 78 т.

10.04.2013 СРКД Амофос NР 6:24 в кількості 29,220 т.

25.04.2013 Аміак рідкий технічний марки Б в кількості 49 т.

29.04.2013 СРКД Амофос NР 6:24 в кількості 24.42 т.

07.05.2013 СРКД Амофос NР 6:24 в кількості 24,36 т.

що підтверджується актами приймання-передачі мінеральних добрив (а.с. 24-28).

В період з 15.11.2013 по 10.02.2014 відповідач частково сплатив вартість Карбаміду N=46,2%, поставленого згідно з специфікацією №2/43468 від 15.02.2013, на загальну суму 202627,09 грн.:

15.11.2013 - 62627,09 грн.

22.11.2013 - 20000,00 грн.

25.11.2013 - 10000,00 грн.

26.11.2013 - 50000,00 грн.

30.12.2013 - 10000,00 грн.

10.02.2014 - 50000,00 грн.

Станом на день звернення до суду з позовною заявою борг відповідача за поставлений товар складав 724951,71 грн., строк оплати поставленого товару на день звернення позивачем до суду настав.

Договірні відносини, що виникли між сторонами, по своїй суті мають ознаки договору поставки.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 ГК України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується частина 1 статті 193 ГК України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 статті 193 ГК України, статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі вищевказаного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу за поставлений товар в розмірі 724951 грн. 71 коп. обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а відповідно таким, що підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем також заявлено до стягнення 89524 грн. 70 коп. інфляційних нарахувань за весь час прострочення.

Розрахунок інфляційних нарахувань здійснений позивачем вірно, а тому вимога про стягнення з відповідача 89526 грн. 70 коп. інфляційних нарахувань підлягає задоволенню.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За змістом статей 599 та 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що у випадку прострочення оплати товару покупцем проти строків, вказаних у відповідній специфікації та цьому договорі, покупець сплачує постачальнику неустойку у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості товару. У випадку прострочення оплати товару покупцем більше, ніж на 10 календарних днів проти строків, вказаних у відповідній специфікації, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 50 % від загальної простроченої суми.

Згідно з п. 6.3. договору позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 47707 грн. 78 коп. за період з 21.10.2013 по 20.04.2014 та 362475 грн. 86 коп. штрафу.

Пеня позивачем нарахована в межах строку передбаченого статтею 232 ГК України, з врахуванням заборгованості за період її нарахування. Позов в цій частині позовних вимог підлягає до задоволення.

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем штрафу, встановив правильність його нарахування, тому задовольняє позов в цій частині позовних вимог.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 24493 грн. 22 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕРМАТТ» (вул. Смілянська, 130, м. Черкаси, код ЄДР 35891342) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (вул. Мечникова, 3, м. Київ, код ЄДР 20010397): 724951 грн. 71 коп. основного боргу за поставлений товар за договором поставки №CVS 43467 від 15.02.2013, 362475 грн. 86 коп. штрафу, 47707 грн. 78 коп. пені, 89524 грн. 70 коп. інфляційних донарахувань, 24493 грн. 22 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 16 вересня 2014 року

Суддя О.В. Чевгуз