Рішення № 40508398, 15.09.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.09.2014 Справа № 920/1248/14За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ

до відповідача: Комунального підприємства Білопільської міської ради «Теплосервіс Білопілля», м.Білопілля, Сумська область

про стягнення 8421,91 грн.

СУДДЯ Моїсеєнко В.М.

при секретарі с/з Сорока Л.М.

Представники сторін:

Від позивача: Сіндряков О.В., довіреність № 14-104 від 18.04.2014 року

Від відповідача: Галун Б.В., довіреність № 01.07.2014р.

В судовому засіданні 31.07.2014р. оголошувалася перерва до 18.08.2014р. до 11 год.40 хв.

Суть спору: позивач, згідно вимог позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача 8421,91 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі - продажу природного газу № 12/363-ТЕ-29, укладеного між сторонами у справі, а саме: 5758,15 грн. - пені, 1151,65 грн. - 3% річних, 1512,11 грн. - інфляційних витрат, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву № 518 від 24.07.2014 року, в якому проти позову заперечує, вказує на те, що заборгованість за зобов'язаннями жовтня місяця 2012р. мала бути погашена Головним управлінням Державної казначейської служби України в Сумській області 29.11.2012,однак кошти були перераховані на рахунок позивача 05.12.2012р. Як вважає відповідач, заборгованість виникла не з його вини. Акти-приймання передачі природного газу подавалися відповідачем позивачу своєчасно, проте на вимогу позивача в даних актах відсутні дати, що на думку відповідача, привело до нарахування позивачем відповідних штрафних санкцій.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, заперечення відповідача вважає безпідставними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

28.08.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Комунальним підприємством Білопільської міської ради «Теплосервіс Білопілля» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 12/363-ТЕ-29, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність покупця у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ на умовах даного договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Договір № № 12/363-ТЕ-29 від 28.08.2012р. за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу, підписаний повноважними представниками сторін, відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 628, 639, 837 Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним в судовому порядку.

Пунктами 3.3., 3.4. договору визначено, що приймання-передача газу оформляється відповідним актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця наступного за місяцем продажу газу відповідач зобов'язаний надати позивачу підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язаний повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати мотивовану письмову відмову. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 2.1 договору, продавець передає покупцю з 01 серпня 2012р. по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 800,00 тис. куб.м. Обсяги газу, що планується передати за цим договором можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу у встановленому порядку.

Вартість газу встановлена сторонами згідно з п.5.2 договору .

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору поставив протягом з жовтня по грудень 2012року природний газ, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1095864,54 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1095864,54 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу (а.с.17-20). Як зазначає позивач, відповідач сплатив заборгованість за отриманий природний газ в повному обсязі, проте з порушенням строків, встановлених договором. В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань позивач нарахував відповідачу 5758,15 грн. - пені, 1151,65 грн. - 3% річних, 1512,11 грн. - інфляційних витрат.

Відповідача проти позову заперечує, вказує на те, що заборгованість за зобов'язаннями жовтня місяця 2012р. мала бути погашена Головним управлінням Державної казначейської служби України в Сумській області 29.11.2012,однак кошти були перераховані на рахунок позивача 05.12.2012р. Як вважає відповідач, заборгованість виникла не з його вини. Акти-приймання передачі природного газу подавалися відповідачем позивачу своєчасно, проте на вимогу позивача в даних актах відсутні дати, що на думку відповідача, привело до нарахування позивачем відповідних штрафних санкцій, також відповідач посилається на скрутний фінансовий стан, в якому знаходиться підприємство відповідача, тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Згідно наданого позивачем розрахунку відповідачу за неналежне виконання умов договору нараховано до сплати пеню у розмірі 5758,15 грн.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору передбачена відповідальність покупця (відповідача) у разі несвоєчасної оплати поставленого природного газу, а саме відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позиція відповідача, що нарахування штрафних санкцій (пені) позивачем зроблено невірно і нараховувати пеню необхідно з дати підписання актів прийому-передачі газу , є хибною. Як зазначено вище, пунктом 6.1 договору встановлений обов'язок покупця розрахуватися за газ протягом місяця поставки газу шляхом 100% поточної оплати, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Таким чином, підставою для оплати газу є не факт (дата) підписання актів прийому-передачі газу, а сам факт поставки газу та прийняття його покупцем. Крім того, п.9.3 зазначеного договору сторонами передбачено, що строк , у межах якого сторони можуть звернутися з вимогою про захист своїх прав за цим договором ( строк позолвної давності) , у тому числі щодо стягенння основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 ( п'ять) років.

Виходячи з цього, позивачем вірно визначений період, з якого проведено нарахування штрафних санкцій.

Посилання відповідача на діяльність Державної казначейської служби з питань проходження коштів суд вважає необґрунтованим , оскільки договір купівлі - продажу природного газу № 12/363-ТЕ-29 укладено між сторонами у справі - Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Комунальним підприємством Білопільської міської ради «Теплосервіс Білопілля» (покупець) . Головне управління Державної казначейської служби України не є стороною договору купівлі - продажу природного газу № 12/363-ТЕ-29 .

Отже, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 5758,15 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних, сплата яких передбачена ст.625 ЦК України не є штрафними санкціями, а виступають відповідно способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до наданого розрахунку з відповідача підлягає стягненню 1151,65 грн. - 3% річних та 1512,11 грн. - інфляційних витрат. Розрахунок позивача перевірений судом. Заперечення відповідача щодо неправильного визначення дати, з якої необхідно починати нарахування 3% річних та інфляційних витрат, спростовується наведеним вище.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач з урахуванням всіх обставин справи, подав суду достатньо доказів, які об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію. За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства Білопільської міської ради «Теплосервіс Білопілля» (41800, Сумська область, м. Білопілля, вул. Леніна, 87, ідентифікаційний код 37601105) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 5758,15 грн. - пені, 1151,65 грн. - 3% річних, 1512,11 грн. - інфляційних витрат та 1827 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.09.2014р.

Суддя В.М. Моїсеєнко