Рішення № 40506398, 08.09.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/6161/14

Справа № 643/12431/13-ц Головуючий 1 -ї

Категорія: "договірні" інстанції: Єлізаров І. Є.

Доповідач: Бурлака І. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 08» вересня 2014 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

при секретарі: Кривошеіної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 04 липня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи - ОСОБА_3, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання кредитного договору недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи - ОСОБА_2, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання іпотечного договору недійсним, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2012 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3. Посилався на те, що 17.12.2007 року між ним та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № НАЕ2GA00000034, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 22000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.12.2027 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 17.12.2007 року між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № НАЕ2GA00000034, предметом якого є нерухоме майно, а саме - однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1, яка належить відповідачам на праві власності. В порушення умов договору ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 22.09.2011 року утворилася заборгованість у ОСОБА_2 перед банком в розмірі 39223,36 доларів США, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом в розмірі 22169,27 доларів США, заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 7821,63 долара США, заборгованість за комісією за користування кредитом в розмірі 1452,00 доларів США; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в розмірі 7780,46 доларів США. Відповідачам направлялися письмові вимоги про усунення порушень за кредитним договором, проте заборгованість за кредитним договором не погашено. Просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 39223, 36 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру загальною площею 25,90 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки банком з укладанням від імені відповідачів договору купівлі - продажу будь - яким способом з іншою особою - покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; виселити відповідача ОСОБА_3 з однокімнатної квартири загальною площею 25,90 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України, стягнути з відповідачів судовий збір.

Позов банку відповідачі не визнали та подали зустрічні позови до банку про визнання кредитного договору недійсним. В обґрунтування своїх вимог посилалися на те, що відповідачам не надано повної інформації щодо умов кредитування, що є порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Просили визнати кредитний договір та договір іпотеки недійсними; зобов'язати приватного нотаріуса ОСОБА_4 зняти заборону відчуження квартири та виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження майна іпотекою; стягнути з банку на користь ОСОБА_2 3288,00 доларів США, що дорівнює 26304,00 грн., судовий збір стягнути з банку.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04 липня 2014 року позов банку - задоволено; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НАЕ2GA00000034 від 17.12.2007 року в розмірі 49835,06 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 17.07.2012 року складає 398182,11 грн. звернуто стягнення на квартиру загальною площею 25,90 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки банком з укладанням від імені відповідачів договору купівлі - продажу будь - яким способом з іншою особою - покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності на підпорядкування з можливістю здійснення банком всіх передбачених нормативно - правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інших осіб, які зареєстровані і проживають в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Харківській області; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь банку судовий збір в розмірі 3433,60 грн.; в зустрічних позовах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відмовлено.

Не погодилися з судовим рішенням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та подали апеляційні скарги, в яких просили судове рішення - скасувати та задовольнити їх зустрічні позови. При цьому посилалися на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Вважали, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув увагу на те, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22.08.2011 року ухвалено аналогічне рішення, що діє мораторій на примусове стягнення іпотеки, що при укладанні договорів банк порушив вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Судова колегія, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає за необхідне апеляційні скарги - задовольнити частково, судове рішення - змінити з наступних підстав.

Задовольняючи позов банку та відмовляючи в задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, обгрунтовано виходив з того, що оскільки ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, банк вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17.12.2007 року між ним та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № НАЕ2GA00000034, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 22000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.12.2027 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 17.12.2007 року між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № НАЕ2GA00000034, предметом якого є нерухоме майно, а саме - однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1, яка належить відповідачам на праві власності. В порушення умов договору ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, з січня 2009 року припинив сплачувати кредит, у зв'язку з чим станом на 22.09.2011 року утворилася заборгованість у ОСОБА_2 перед банком в розмірі 39223,36 доларів США, що еквівалентно 313394,65 грн. 28.04.2011 року та 26.04.2012 року відповідачам направлялися письмові вимоги щодо усунення порушень за кредитним договором, (а. с. 22 - 28).

Відповідно до ч.1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054, 1055, 1056 - 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Позичальник зобов'язаний повернути кредит кредитодавцеві у термін, встановлений договором.

Із матеріалів справи вбачається, що станом на 22.09.2011 року заборгованість за кредитним договором склала 39223,36 доларів США, що відповідно до службового розпорядження НБУ від 17.07.2012 року за курсом 7, 99 становила 313394,65 грн. До теперішнього часу заборгованість не погашено, кредитний договір не розірвано.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року із змінами та доповненнями передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Пунктом 22 іпотечного договору передбачено, що у випадку порушення кредитного договору позичальником або цього договору іпотекодавцем іпотекодержатель направляє іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи письмові вимоги банку від 28.04.2011 року та 26.04.2012 року залишено без задоволення, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором не погасили.

Із пункту 27 іпотечного договору вбачається, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено шляхом продажу предмета іпотеки будь - якій особі та будь - яким способом на підставі договору купівлі - продажу у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року із змінами та доповненнями, яка і передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь - якій особі - покупцеві.

За таких обставин судова колегія вважає, що рішення суду щодо звернення стягнення за іпотечним договором № НАЕ2GA00000034 від 17.12.2007 року на предмет іпотеки, а саме - однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1, яка належить відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 є законним та обґрунтованим.

Проте судова колегія не погоджується з розміром стягнення, визначеним судом з наступних підстав.

Як вбачається з змісту позову сума заборгованості за кредитним договором становила 39223,36 доларів США, що еквівалентно 313394,65 грн. Із матеріалів справи, зокрема журналу судових засідань вбачається, що банк протягом розгляду справи позовні вимоги не збільшував. У зв'язку з чим висновок суду щодо суми заборгованості в розмірі 49835,06 доларів США, що еквівалентно 398182,11 грн. є хибним, тому в цій частині рішення суду підлягає зміні з задоволенням тих вимог, які викладені в позові від 29.08.2012 року.

Частиною 2 статті 39 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року із змінами та доповненнями передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Із змісту позову банку вбачається, що він просив виселити тільки ОСОБА_3 Матеріали справи, зокрема журнал судових засідань свідчать про те, що банк відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України протягом розгляду справи позовні вимоги не змінював, не доповнював, не уточнював. У зв'язку з чим висновок суду щодо виселення ОСОБА_2 та інших осіб не є законним, тому в цій частині рішення суду підлягає зміні з задоволенням тих вимог, які викладені в позові від 29.08.2012 року.

Доводи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стосовно того, що так як діє мораторій на примусове стягнення житла, яке знаходиться в іпотеці, тому в задоволенні позову банку необхідно відмовити, судовою колегією не приймаються, оскільки як вбачається із змісту Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року мораторій діє на стадії виконання рішення суду, яке набрало законної сили і для тих громадян України - боржників, які мають у власності інше нерухоме житлове майно. Як вбачається з матеріалів справи іпотекодавець ОСОБА_2 зареєстрований в квартирі за адресою: АДРЕСА_2, яка не є предметом іпотеки, а іпотекодавець ОСОБА_3 зареєстрована в іпотечній квартирі, однак доказів того, що це є її єдине житло матеріали справи не містять і в суді апеляційної інстанції їх не надано.

Судова колегія також не погоджується з висновком суду щодо зняття з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Харківській області, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року із змінами та доповненнями рішення суду про виселення, яке набрало законної сили, є підставою для зняття з реєстраційного обліку. У зв'язку з чим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з відмовою банку в задоволенні позову в цій частині.

Між тим судова колегія погоджується з висновком суду щодо відмови в задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зв'язку з безпідставністю.

Частиною 1 статті 229 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229), такий правочин визнається судом недійсним.

Судом встановлено, що між сторонами укладено два договори: між банком та ОСОБА_2 - кредитний; між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - іпотечний. Як вбачається з матеріалів справи доказів того, що вказані договори вчинено під впливом помилки або обману матеріали справи не містять і в суді апеляційної інстанції сторони їх не надали. Навпаки, пунктом 12. 9 іпотечного договору передбачено, що даний договір підписаний іпотекодавцем добровільно - не під впливом тяжких обставин, загрози, примусу, насильства (морального, фізичного).

Посилання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на те, що оскільки є судове рішення з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, тому необхідно задовольнити їх зустрічні позови, судовою колегією не приймаються з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладанням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Як вбачається з рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.08.2011 року, на який посилаються відповідачі, позов банку та зустрічний позов ОСОБА_2 заявлено з інших підстав. Виходячи з змісту статті 122 ЦПК України повторне звернення до суду, за яким ухвалено судове рішення, не допускається за наявності трьох умов у сукупності: тих самих сторін, того самого предмету і тих самих підстав. Відсутність однієї з перелічених умов не вважається повторним зверненням до суду, за яким ухвалено судове рішення. З іншими позовами до відповідачів банк не звертався.

Доводи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стосовно того, що при укладанні кредитного та іпотечного договору порушено їх права як споживачів, зокрема вони не були повідомлені про реальну сукупну вартість кредиту (з урахуванням процентної ставки, комісії банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб - страхові платежі предмета застави, життя), про реальну (річну) відсоткову ставку за кредитним договором; про зміст ануїтетних платежів, тому в задоволенні позову банку необхідно відмовити, а їх зустрічні позови - задовольнити, судовою колегією не приймаються з наступних підстав.

Пунктом 7.1 кредитного договору передбачено необхідні дані про вартість кредиту, зокрема суму кредиту, розмір страхового платежу, встановлено порядок його сплати, розмір відсотків, період сплати заборгованості за кредитом, розмір щомісячного платежу, його склад тощо. Доказів зміни процентної ставки матеріали справи не містять. Проценти за кредитним договором нараховувалися згідно умов договору.

Пунктом 12. 9 іпотечного договору передбачено, що членам сім'ї доведено до відома зміст та суть іпотечного договору та правові наслідки для них. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з умовами договорів ознайомлені належним чином, про що свідчить їх підписи. Будь - яких заперечень щодо договорів вони не надавали.

Ухвалюючи рішення в цій частині, суд першої інстанції дослідив повно обставини справи, надав доказам належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Доводи апеляційних скарг висновків суду в цій частині не спростовують.

Питання щодо стягнення судових витрат з відповідачів вирішено відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303,304, п.3.ч. 1 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 309, ст. 313, ч.2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 04 липня 2014 року - змінити, скасувавши його в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором № НАЕ2GA00000034 від 17.12.2007 року, в частині виселення ОСОБА_2 та інших осіб, які зареєстровані і проживають в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, в частині зняття з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Харківській області ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інших осіб та в частині стягнення судового збору.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НАЕ2GA00000034 від 17.12.2007 року в розмірі 39223,36 доларів США звернути стягнення на квартиру загальною площею 25,90 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_2, ОСОБА_3 договору купівлі - продажу будь - яким способом з іншою особою - покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності на підпорядкування з можливістю здійснення Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно - правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселити ОСОБА_3, яка зареєстрована і проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» по 1609,50 грн. з кожного судового збору.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді