Ухвала суду № 40506051, 10.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/37681/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011 по справі №2а-1974/10/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Савана» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Савана» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.09.2009 №0005812312/0, від 21.10.2009 №0005812312/1, від 28.12.2009 №0005812312/2, від 01.03.2010 №0005812312/3.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва 20.06.2011 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 22.08.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 202, 204, 207 та 215 Цивільного кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва провела документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Савана» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦСП-груп», за період з 01.03.2007 по 01.11.2007, за результатами якої було складено акт від 31.08.2009 №155/23-12/30469818.

В акті перевірки було встановлено, що позивачем безпідставно віднесені до податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними за наслідками господарських операцій придбання будівельних матеріалів у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦСП-груп», оскільки рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25.09.2008 у справі №4228/08 статут Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦСП-груп» визнано недійсним з часу реєстрації, визнано недійсною реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦСП-груп» в якості платника податку на додану вартість (свідоцтво платника податку на додану вартість від 29.05.2007 №100043307) з момент унесення в реєстр платників податку на додану вартість.

На підставі вищевикладеного в акті податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01.03.2007 по 01.11.2007 на загальну суму 12592,00грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2009 №0005812312/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Савана» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 18888,00грн., у тому числі 12592,00грн. - основний платіж та 6296,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку, однак скарги позивача були залишені без задоволення, а Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.10.2009 №0005812312/1, від 28.12.2009 №0005812312/2, від 01.03.2010 №0005812312/3 на аналогічні суми із новим строком їх сплати.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю «Савана» з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦСП-груп» підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем податковими накладними, видатковими накладними, рахунками фактурами, банківськими виписками.

В подальшому придбані позивачем будівельні матеріали були використані ним у власній господарській діяльності, що підтверджується первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи.

Судами також встановлено, що на момент вчинення спірних операцій контрагент позивача знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, мав свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Враховуючи вищезазначене, слід погодитися з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦСП-груп».

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанції щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 10.09.2009 №0005812312/0, від 21.10.2009 №0005812312/1, від 28.12.2009 №0005812312/2, від 01.03.2010 №0005812312/3 є правильним

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011 по справі №2а-1974/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв