Ухвала суду № 40504419, 03.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 квітня 2014 рокусправа № 2а/0470/10054/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - не з'явився,

відповідача: - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року

у справі № 2а/0470/10054/11

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, в якій просив, з урахуванням доповнень, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2011 року № 0005571700, яким збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 127258,78 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт від 18 липня 2011 року № 652/170/НОМЕР_2.

Перевіркою встановлено порушення, зокрема підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; пунктів 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, 216 Цивільного кодексу України в частині визнання правочинів укладених позивачем з контрагентами нікчемними та недійсними, так як не спричиняють реального настання правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі акту перевірки від 18 липня 2011 року Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2011 року № 0005571700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 127258,78 грн., в тому числі 101807,02 грн. за основним платежем та 25451,76 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.

З матеріалів справи вбачається що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснював організацію перевезень вантажів на підставі Ліцензії Головної державної інспекції на автомобільному транспорті серії НОМЕР_3, від 04 жовтня 2006 року зі строком дії з 04 жовтня 2006 року по 03 жовтня 2011 року. За позивачем зареєстровані власні транспортні засоби - вантажні автомобілі та причепи, а також позивач орендує у фізичної особи ОСОБА_2 вантажний автомобіль.

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та його контрагентами були укладені договори організації автопослуг, послуг та поставки (перевезення сільськогосподарської продукції, послуги з миття автомобілів, поставки дизельного пального,), а саме з товариством з обмеженою відповідальністю «Найт Стар», приватним підприємством «Дніпрогалбуд», товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЗПС». На підтвердження виконання умов договорів позивачем надано первинні документи (договори, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні супровід вантажу, реєстри на оплату автопослуг, акти здачі-прийняття робіт, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Судом встановлено, що первинні документи по взаємовідносинам між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з товариством з обмеженою відповідальністю «Найт Стар», приватним підприємством «Дніпрогалбуд», товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЗПС» складені формально: в жодному акті здачі-прийняття робіт з організації транспортних послуг не зазначено конкретно в чому полягали роботи з організації транспортних послуг, якими особами безпосередньо роботи здійснювались та з яких дій вони складались, відсутня інформація про місце складання актів та місце виконання робіт (надання послуг); в жодному акті здачі-прийняття робіт не зазначено прізвища та ініціали повноважних осіб від контрагентів, які підписали відповідні акти; з актів здачі-прийняття послуг з миття вантажних автомобілів товариством з обмеженою відповідальністю «Найт Стар» не вбачається яким чином даний контрагент, перебуваючи в м. Києві, здійснював миття вантажних автомобілів позивача, місцеперебування яких в м. Верхньодніпровську, та послуги з перевезення якими надавались товариству з обмеженою відповідальністю «Креатив-Постач» в м. Кіровоград; з наданих первинних документів не вбачається яким чином товариство з обмеженою відповідальністю «Найт Стар» здійснювало поставку позивачу дизельного палива та інших товарів.

Крім того, судом встановлено, що контрагенти позивача на час проведення фінансово-господарських операцій з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не мали фізичні, технічні та технологічні можливості для надання послуг з організації транспортних послуг, супроводу вантажу, миттю вантажних автомобілів, поставки товару у встановлених обсягах, зокрема, не мали кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів, не мали можливості здійснення операцій з урахуванням територіального розташування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що копії первинних документів по операціях фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з товариством з обмеженою відповідальністю «Найт Стар», приватним підприємством «Дніпрогалбуд», товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЗПС» не свідчать про реальність господарських операцій, на виконання яких вони складені, є такими, що не відповідають сутності та не несуть доказовості відносно змісту здійснених операцій. Результати, відображені у податковому обліку позивача по взаємовідносинам з контрагентами фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій учасників взаємовідносин.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статті 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктами 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі складених контрагентами податкових накладних, оскільки встановлена сумнівність укладених між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з товариством з обмеженою відповідальністю «Найт Стар», приватним підприємством «Дніпрогалбуд», товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЗПС» угод.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2011 року № 0005571700, у зв'язку з чим вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно запису від 28 серпня 2013 року № 22020120005000567 державним реєстратором ОСОБА_3 проведена реєстраційна дія, а саме: на підставі судового рішення проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у зв'язку з визнанням її банкрутом з 01 серпня 2013 року.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним визнати нечинною постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року по справі 2а/0470/10054/11 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 липня 2011 року № 0005571700.

Керуючись пунктом 5 частини 1 статті 157, частини 2 статті 203, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Визнати нечинною постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року, провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим