Рішення № 40503449, 16.09.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/4800/13-ц Головуючий у І інстанції Криворучко І.В.Провадження № 22-ц/780/5438/14 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н.В.Категорія 26 16.09.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

16 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Поліщука М.А., Малорода О.І.,

при секретарі : Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 27 квітня 2007 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 39/П/42/2007-840, за яким відповідачу у тимчасове користування на споживчі цілі надано грошові кошти в сумі 112 900 дол. США зі сплатою 12,49 % річних та з кінцевим терміном повернення 20 квітня 2037 року.

Позивач вказав, що свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, однак відповідач своїх зобов'язань належним чином не виконувала, своєчасно платежі в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих відсотків не вносила, а тому станом на 27 березня 2014 року її заборгованість складає 175 734,59 дол. США та 2 830 779,87 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 106 386,34 дол. США, заборгованості по сплаті відсотків в сумі 69 348,25 дол. США, пені за прострочення сплати кредиту в сумі 254 611,87 дол. США, що за курсом НБУ становить 2 717 243,30 грн., штрафу за порушення умов договору в сумі 10 638,63 дол. США, що за курсом НБУ становить 113 536,57 грн., та яку ПАТ КБ «Надра», з урахуванням уточнених вимог, просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь, а також понесені судові витрати.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 39/П/42/2007-840 від 27 квітня 2007 року в сумі 106 386,34 дол. США та 2 830 779, 87 грн.

В задоволенні решти позову відмовлено та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині відмови у стягненні заборгованості по сплаті відсотків, 10 червня 2014 року позивач подав апеляційну скаргу, в якій, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його змінити, стягнувши заборгованість по сплаті відсотків в сумі 69 348,25 дол. США.

В обґрунтування апеляційної скарги представник позивача вказав про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, які стосуються обчислення та перебігу строку позовної давності.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так судом встановлено, що 27 квітня 2007 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 39/П/42/2007-840, за яким відповідачу у тимчасове користування на споживчі цілі надано грошові кошти в сумі 112 900 дол. США зі сплатою 12,49 % річних та з кінцевим терміном повернення 20 квітня 2037 року.

В якості забезпечення виконання зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених кредитним договором, можливих штрафних санкцій, ОСОБА_2 уклала з банком договір іпотеки земельної ділянки площею 0,41 га, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Яремча, вул. Партизанська.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник порушила умови кредитного договору та вимоги цивільного законодавства, не забезпечила своєчасне погашення кредиту, у зв'язку з чим позивачем на адресу відповідача було направлено досудову вимогу про виконання зобов'язання позичальника за вказаним договором, на яку відповідач не відреагувала жодним чином.

Станом на 22 березня 2013 року в ОСОБА_2 утворилася заборгованість в розмірі 178 626,07 дол. США, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 106 386,34 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 850 346,02 грн., заборгованості по сплаті відсотків в сумі 55 691,50 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 445 142,12 грн., пені за прострочення сплати кредиту в сумі 5 258,23 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 42 029,06 грн. та штрафу за порушення умов кредитного договору в сумі 11 290 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 90 240,97 грн.

В ході розгляду справи представник ПАТ КБ «Надра» уточнив позовні вимоги та надав розрахунок заборгованості, з якого убачається, що станом на 27 березня 2014 року заборгованість відповідача складає 175 734,59 дол. США та 2 830 779,87 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 106 386,34 дол. США, заборгованості по сплаті відсотків в сумі 69 348,25 дол. США, пені за прострочення сплати кредиту в сумі 254 611,87 дол. США, що за курсом НБУ становить 2 717 243,30 грн., штрафу за порушення умов кредитного договору в сумі 10 638,63 дол. США, що за курсом НБУ становить 113 536,57 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено умови кредитного договору, а саме не виконано належним чином, в обумовлені строки зобов'язання щодо оплати кредиту і відсотків у сумі, передбаченій договором, тому з неї також підлягає до стягнення пеня та штраф за порушення умов цього договору.

В частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, пені за прострочення сплати кредиту та штрафу за порушення умов кредитного договору рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому згідно вимог ст. 303 ЦПК України перегляду в апеляційному порядку не підлягає.

Разом з тим, відмовляючи в частині позову про стягнення заборгованості по сплаті відсотків в сумі 69 348,25 дол. США, суд першої інстанції дійшов висновку, що до частини щомісячних платежів за відсотками нарахованих банком пропущено строк позовної давності, про що заявлено відповідачем.

Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду в цій частині, оскільки вони не ґрунтується на матеріалах справи і зроблені в результаті неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення процесуального права.

Враховуючи вимоги ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 2 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Як убачається зі змісту кредитного договору № 39/П/42/2007-840 від 27 квітня 2007 року банк надає позичальнику на споживчі цілі у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п.п. 1.3.1., 1.4. договору відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 12,49 % річних. Банк надає позичальнику кредит строком до 20 квітня 2037 року.

Пунктами 3.3.1., 3.3.2. договору передбачено, що позичальник повертає кредит та сплачує банку передбачені п.п. 1.3.1., 1.3.2. цього договору платежі шляхом здійснення перерахування на відповідний рахунок мінімально необхідного платежу у валюті кредиту. Щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 1 260 дол. США.

У відповідності п.п. 3.3.3, 3.3.4, 3.4 договору позичальник вносить черговий мінімальний платіж, визначений у п. 3.3.2. цього договору, щомісячно до 20 числа поточного місяця. Кінцевий термін повернення кредиту - 20 квітня 2037 року. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/360) на залишок заборгованості. При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Тобто, кредитним договором строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником зобов'язань щодо внесення щомісячних платежів, що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Пунктом 3.6. кредитного договору сторони погодили, що з метою виконання умови, передбаченої п. 3.5. цього договору, банк, при наявності несвоєчасного чи не повному об'ємі виконання позичальником своїх обов'язків щодо сплати мінімально необхідного платежу та інших платежів, передбачених цим договором, самостійно розподіляє грошові кошти, внесені позичальником на розподільчий рахунок згідно черговості, передбаченої п. 3.5. цього договору або іншої черговості, встановленої на розсуд банку.

Таким чином, оскільки умовами договору не встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та не встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним не з моменту недотримання боржником строку погашення кожного траншу, як вважав суд, а з часу закінчення строку дії (припинення дії) договору.

Відтак висновок суду першої інстанції про те, що початок перебігу позовної давності до вимог про стягнення заборгованості по сплаті відсотків починається з моменту порушення строку їх погашення за кожним черговим платежем є помилковим, так як кредитний договір не місить окремого зобов'язання щодо погашення відсотків за користування кредитом черговими платежами.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Суд першої інстанції не врахував наведені норми закону та не встановив всі фактичні обставин справи, зокрема в якому порядку та на який період надавалися кредитні кошти ОСОБА_2, чи виконане зобов'язання боржниками перед банком відповідно до умов кредитного договору, в порушення вимог ст.ст. 212- 215 ЦПК України не належним чином з'ясував чи мали місце обставини, якими ПАТ КБ «Надра» обґрунтовує позовні вимоги й помилково взяв до уваги заперечення відповідача з цього приводу.

З огляду на зазначене до стягнення із ОСОБА_2 на корить ПАТ КБ «Надра» підлягає сума заборгованості по сплаті відсотків за кредитним договором № 39/П/42/2007-840 від 27 квітня 2007 року в сумі 69 348,25 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 554 784 грн.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по сплаті відсотків не відповідає матеріалам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 303, 304, ч. 1 п. 2 ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2014 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» заборгованість по сплаті відсотків за кредитним договором № 39/П/42/2007-840 від 27 квітня 2007 року в сумі 69 348,25 дол. США (шістдесят дев'ять тисяч триста сорок вісім), що за офіційним курсом НБУ становить 554 784 (п'ятсот п'ятдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: