Ухвала суду № 40501144, 11.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 вересня 2014 рокусправа № 811/2969/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Юхименка О.В. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.

представника відповідача - Довганя І.Л. (довіреність від 01.09.2014)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у справі № 811/2969/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катіон" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Катіон» (далі - Позивач) звернулося до з позовом Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (надалі - Відповідач), в якому просило скасувати:

- податкове повідомлення-рішення № 0000412206 від 09.08.2013 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 555 902,00 грн., з яких за основним платежем 372 934,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій 182 968,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000422206 від 09.08.2013 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 654 026,00 грн., з яких за основним платежем 438 933,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій 215 093,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000432206 від 09.08.2013 року, яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 195 409,00 грн.

Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що висновки податкового органу про нікчемність правочинів з рядом контрагентів не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, а є лише припущенням особи, що проводила відповідну перевірку, адже господарські операції Товариства з даними контрагентами оформлено відповідними первинними документами (договорами, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними), має місце факт повного розрахунку за поставлені нафтопродукти. (том 1 а.с.2-12)

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року адміністративний позов ТОВ «Катіон» задоволено у повному обсязі.

Судове рішення обґрунтовано тим, що Позивач мав у наявності всі первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованих витрат. Контрагенти Позивача на момент вчинення спірних господарських операцій були належним чином зареєстровані та мали свідоцтва платників ПДВ. Згідно з отриманими податковими накладними Позивач мав законні підстави для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за звітний податковий період. Крім того, не доведеним є і факт взаємовідносин підприємств, які мали господарські відносини з контрагентом Позивача по ланцюгу постачання, при цьому чинне законодавство не передбачає відповідальності суб'єкта господарювання за винні дії будь-яких третіх осіб. (том 2 а.с.253-256)

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказували на те, що отримані Позивачем від його контрагентів первинні документи не мають юридичної сили та доказовості, оскільки діяльність вказаних контрагентів була спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій, що підтверджується актами перевірок цих підприємств. (том 3 а.с.2-4)

Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.

У судовому засіданні представник Відповідача - Кіровоградської ОДПІ вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити із підстав, у ній зазначених.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період уповноваженими особами Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області відповідно до наказу від 16.07.2013 р. №282 (том 2 а.с.203) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Катіон" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів і витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Науково-виробнича фірма "Інтер-Тек" за квітень 2013 року, ТОВ "Айвар-МС" за лютий 2011 року, ПВКП "Сіолл" за квітень 2013 року, ТОВ "ТК-Ділер" за квітень 2012 року, ТОВ "Плюс-Ойл" за жовтень, листопад 2012 року, за результатами якої складено акт №12/11-23-22-06/32324824 від 23.07.2013 року. (том 1 а.с.13-32).

Перевіркою встановлено порушення:

- п.198.2, п.198.3 п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 372 934,00 грн., у тому числі: за лютий 2011 року на суму 7 000,00 грн., за травень 2012 року на суму 27 111,00 грн. та за листопад 2012 року на суму 46 003,00 грн., а також, встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за травень 2012 р. на суму 110 835,00 грн. та за квітень 2013 р. на суму 84 574,00 грн.;

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР, пп.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, у результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за перевіряємий період на суму 438 933,00 грн., у тому числі за І квартал 2011 р. на суму 8 750,00 грн., за ІІ квартал 2012 р. у сумі 116 377,00 грн., за IV квартал 2012 р. - 313 806,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Кіровоградською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000412206 від 09.08.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 555 902,00 грн., у тому числі 372 934,00 грн. основного платежу та 182 968,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (том 1 а.с.33);

- №0000422206 від 09.08.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 654 026,00 грн., у тому числі 438 933,00 грн. основного платежу та 215 093,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (том 1 а.с.34);

- №0000432206 від 09.08.2013 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в загальному розмірі 195 409,00 грн., у тому числі 110 835,00 грн. за травень 2012 р. та 84 574,00 грн. за квітень 2013 р. (том 1 а.с.35)

Скасування указаних податкових повідомлень-рішень і було предметом судового позову.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Катіон», суд першої інстанції виходив з того, що Позивач мав у наявності всі первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованих витрат. Контрагенти Позивача на момент вчинення спірних господарських операцій були належним чином зареєстровані та мали свідоцтва платників ПДВ. Згідно з отриманими податковими накладними Позивач мав законні підстави для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за звітний податковий період. Крім того, не доведеним є і факт взаємовідносин підприємств, які мали господарські відносини з контрагентом Позивача по ланцюгу постачання, при цьому чинне законодавство не передбачає відповідальності суб'єкта господарювання за винні дії будь-яких третіх осіб.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Щодо встановлених судом фактичних обставин справи у сторін заперечень не виникало.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із змісту п.11.2. ст.11 Закону №334/94-ВР, якою встановлені умови визначення дати формування валових витрат, первинними, розрахунковими документами, на підставі яких платником податків здійснюється відображення господарської операції в податковому обліку, є або документи, що підтверджують оплату вартості робіт, або документи, що підтверджують фактичне отримання платником податку результатів робіт. При цьому, п.5.11 ст.5 Закону №334/94-ВР передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За приписами статті 134 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу, а також дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Водночас, відповідно до приписів пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У свою чергу, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України містить застереження, за яким не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення), забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Судом встановлено, що між ТОВ "Катіон" (Покупець) та ТОВ "Айвар-МС" (Продавець) було укладено договір поставки №19/02-11 від 19.02.2011 р., відповідно до якого Постачальник зобов'язується постачати товар (передавати у власність Покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору. (том 1 а.с.55-56)

Оплата товару та фактичне його отримання підтверджується видатковими та податковими накладними, платіжним дорученням №14 від 28.02.2011 р., товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №4589 від 21.02.2011 р., довіреністю на отримання вантажу №11 від 21.02.2011 р. на ім'я ОСОБА_2 (том 1 а.с.57-58,59,60,62)

У відповідності до договору поставки №190301 від 19.03.2012 р. (том 1 а.с.96-98) ТОВ "Катіон" (Покупець) придбало у ТОВ "ТК-Ділер" (Постачальник) нафтопродукти (бензин А-80) в кількості 71 893 л. на загальну суму 665 010,25 грн., у тому числі ПДВ - 110 835,04 грн., що підтверджується видатковими накладними №19 від 20.04.2012 р., №31 від 28.04.2012 р. (том 1 а.с.99, 102) та податковими накладними №8 від 20.04.2012 р., №17 від 28.04.2012 р. (том 1 а.с.100, 103)

Оплата товару та фактичне його отримання підтверджується платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними серії АСК №63800 від 20.04.2012 р. та серії АСК №63888 від 28.04.2012 р., довіреністю на отримання вантажу №122 від 19.04.2012 р.на ім'я ОСОБА_2 (том 1 а.с. 99, 101,102, 103-114)

Згідно з договором поставки №102202 від 22.10.2012 р. ТОВ "Плюс-Ойл" (Постачальник) зобов'язувалось поставити в обумовлений термін, а ТОВ "Катіон" (Покупець) придбати у власність і оплатити нафтопродукти (Товар). (том 1 а.с.118-119)

Відповідні нафтопродукти (дизельне пальне та бензин А-80) на загальну суму 1 793 179,91 грн., у тому числі ПДВ - 298 863,32 грн., були поставлені Позивачу, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000410 від 22.10.2012 р., №РН-0000413 від 24.10.2013 р., №РН-0000461 від 16.11.2012 р., №РН-0000478 від 29.11.2012 р. (том 1 а.с.120, 123, 128, 131) та податковими накладними №37 від 22.10.2012 р., №46 від 24.10.2012 р., №28 від 16.11.2012 р., №47 від 29.11.2012 р. (том 1 а.с.121, 124, 129, 132, 134).

Оплата товару та фактичне його отримання підтверджується платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними серії АСБ №2210/1 від 22.10.2012 р., серії АСБ №2410/1 від 24.10.2012 р., серії АСБ №2410/2 від 24.10.2012 р., серії АСБ №2410/3 від 24.10.2012 р. та товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №ПО-2012/1116 від 16.11.2012 р., довіреністю на отримання вантажу №293 від 24.10.2012 р. на ім'я ОСОБА_2 (том 1 а.с.122-150)

Між ТОВ "Катіон" (Покупець) та ТОВ "НВФ "Інтер-Тек" (Постачальник)було укладено договір поставки нафтопродуктів №ДГ-0000003 від 10.04.2013 р., відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти і оплатити нафтопродукти у кількості, за номенклатурою, цінами та термінами постачання згідно з умовами Договору. ( том 1 а.с.37-38)

На виконання умов вказаного Договору ТОВ "Катіон" придбало у ТОВ "НВФ "Інтер-Тек" нафтопродукти (дизельне паливо) на загальну суму 646 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 107 666,66 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000001 від 11.04.2013 р., №РН-0000002 від 12.04.2013 р. (том 1 а.с.39, 42) та податковими накладними №1 від 11.04.2013 р., №2 від 12.04.2013 р., №3 від 15.04.2013 р.. (том 1 а.с.40, 43, 44)

Оплату вартості дизельного палива придбаного у ТОВ "НВФ "Інтер-Тек" здійснено позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями. (том 1 а.с.49-51)

Транспортування придбаного дизельного пального здійснювалося позивачем відповідно до товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) №1504 від 11.04.2013 р., №1508 від 12.04.2013 р. (том 1 а.с.41, 45). Вантаж одержував ОСОБА_2 відповідно до довіреності №33 від 11.04.2013 р., що підтверджується його підписом у видаткових та товарно-транспортних накладних. (том 1 а.с.39, 41, 42, 45, 46)

Окрім того, відповідно до договору поставки нафтопродуктів б/н від 20.04.2013 р. (том 1 а.с.66-69) ТОВ "Катіон" придбало у ПВКП "Сіолл" нафтопродукти (дизельне паливо) на загальну суму 1 121 997,00 грн., у тому числі ПДВ - 186 999,49 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000321 від 30.04.2013 р., №РН-0000322 від 30.04.2013 р., №РН-0000323 від 30.04.2013 р., РН-0000324 від 30.04.2013 р. (том 1 а.с.70, 74, 77, 80) та податковими накладними №101 від 30.04.2013 р., №102 від 30.04.2013 р., №103 від 30.04.2013 р., №104 від 30.04.2013 р.. (том 1 а.с.71, 75, 78, 81)

Оплата товару та фактичне його отримання підтверджується платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) №23004 від 30.04.2013 р., №13004 від 30.04.2013 р., №63004 від 30.04.2013 р., №53004 від 30.04.2013 р., №33004 від 30.04.2013 р., №43004 від 30.04.2013 р., довіреностями на отримання вантажу №50, №51, №52, №53 від 30.04.2013 р. на ім'я ОСОБА_2 (том 1 а.с. 70-92)

В період здійснення господарських операцій вищевказані контрагенти Позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та мали свідоцтва про реєстрацію платників ПДВ.

З огляду на встановлені судом обставини та наявні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції і до змісту яких у Відповідача претензій не виникало, суд дійшов обґрунтованого висновку про правомірність включення до податкового кредиту сум ПДВ за поставлені контрагентами Позивача - ТОВ "Айвар-МС", ТОВ "ТК-Ділер", ТОВ "НВФ "Інтер-Тек", ПВКП "Сіолл", ТОВ "Плюс-Ойл" - нафтопродукти.

Висновки про нереальність угод між ТОВ "Катіон"з його безпосередніми контрагентами ТОВ "Айвар-МС", ТОВ "ТК-Ділер", ТОВ "НВФ "Інтер-Тек", ПВКП "Сіолл", ТОВ "Плюс-Ойл", з огляду на діяльність контрагентів останніх по ланцюгу постачання, зроблені Відповідачем лише на підставі актів позапланових невиїзних перевірок цих контрагентів з питань формування податкового кредиту та податкових зобов'язань вказаних підприємств, з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентів безпосереднього контрагента Позивача. При цьому матеріали зустрічних перевірок містять лише припущення податкового органу про те, що у цих підприємств відсутні власні основні засоби, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання і Відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено частиною 2 статті 71 КАС України.

В той же час, в силу статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. В іншому випадку визначення сум податкового зобов'язання мало б кратний характер - по ланцюгу до виробника, що не відповідає принципам системи оподаткування.

За таких обставин та у межах доводів апеляційної скарги підстави для скасування або зміни судового рішення відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у справі № 811/2969/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, передбачені статтею 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 12 вересня 2014 року.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Ю.В. Дурасова