Ухвала суду № 40501092, 04.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 вересня 2014 рокусправа № 811/3666/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року у справі № 811/3666/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дор-Строй" до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з рішенням відповідача, яке прийнято з урахуванням висновків перевірки щодо нереальності господарських операцій, оскільки такі мали реальний характер, підтверджені договорами, податковими, видатковими, подорожніми листами, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями та іншими первинними документами, а відтак вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013р. позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав в ній викладених.

Представник позивача щодо задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що судом було досліджено всі докази та надано оцінку всім обставинам у справі.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем в період з 02.10.2013 по 08.10.2013р. було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача на підставі бази автоматичного співставлення податкового кредиту на рівні ДПС України з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість на предмет нікчемності правочинів з підприємствами контрагентами за жовтень-грудень 2011р., липень 2012р., травень 2012р. за результатами якої складено акт від 10.10.2013р. №3/1520/33708292.

Згідно з висновками даної перевірки встановлено, що у порушення ст.. 185, ст.. 187, ст. 188, п. 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, ст..ст. 203, 215, 216, 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК України таким чином позивачем завищено податковий кредит на суму 168020грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000681112 від 22.10.2013р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198.6 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Вказані норми дають підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування складу валових витрат та податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентами.

Проте, наявність належним чином оформлених первинних документів є підставою для формування витрат та податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. Однак відсутність доказів належним чином оформлених первинних документів у т.ч. податкових накладних виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, а також витрат, незважаючи на наявність у нього первинних документів, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «Альсан-Агро», ТОВ «Дор-Транс-Буд», ТОВ «Пром Альянс ЛТД» були укладені договори виконання робіт, та купівлі-продажу, відповідно.

Факт виконання договорів підтверджено наданими первинними документами: договори, акти виконаних робіт, платіжними дорученнями податковими накладними, подорожніми листами, накладними, актами списання тощо.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Щодо правосуб'єктності контрагентів позивача, відповідачем сумнівів не зазначено.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинними документами та документами податкової звітності.

Враховуючи вищезазначена, наявні докази у справі, суд апеляційної інстанції вважає, вірним висновок суду першої інстанції, що позивач має первинні документи які підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу податкового кредиту відповідних сум по операціям з вищезазначеними юридичними особами.

Слід також зазначити, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку додержання ним норм чинного законодавства при здійсненні господарської діяльності, справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. При невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.

Отже податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку контрагентів такого платника.

Виходячи з вище викладеного, податковий орган не надав суду належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за вищевказаними правочинами, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку і частині задоволення позовних вимог та надав вірну оцінку обставинам справи, а також вірно застосував норми матеріального права.

Доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року у справі № 811/3666/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дор-Строй" до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 05 вересня 2014року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак