Постанова № 40500915, 24.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 березня 2014 рокусправа № 186/1395/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2013 року

у справі № 186/1395/13-а

за позовом ОСОБА_1

до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради

про стягнення боргу з виплати державної допомоги по догляду за дитиною, -

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання дій управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради по нарахуванню, виплаті сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та стягнення з відповідача суми недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2010 - 2013 роки.

Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2013 року, позовні вимоги ОСОБА_1, в частині заявлених позовних вимог за період з 01 липня 2010 року до 30 січня 2013 року залишені без розгляду.

Постановою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2013 року скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 згідно свідоцтва про народження є матір'ю ОСОБА_2, у зв'язку з чим, перебуває у відпустці по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку (а. с. 20).

Позивач є застрахованою особою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, перебуває на обліку управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради де отримує грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку працюючим жінкам у розмірі 130 грн., що підтверджується довідкою відповідача від 16 травня 2013 року №410, яка містяться в матеріалах справи (а. с. 23).

Не погоджуючись з рішенням управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради, щодо здійснення нарахування та виплати грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку працюючим жінкам у розмірі 130 гривень, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Предметом даного спору є нарахування та виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, меншому, ніж визначено статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Аналіз правових норм, що регулюють спірні правовідносини, свідчить про те, що до 1 січня 2008 року, тобто, до набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися як Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" № 2811-XII від 21 листопада 1992 (далі - Закон № 2811-ХІІ), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) так і Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі - Закон № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами (статтями 15 та 43 відповідно).

Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. При цьому, будь-яких обмежень щодо розміру вказаної допомоги норма Закону не містила, та не визначала будь-якого іншого порядку щодо призначення вказаної допомоги.

Однак, пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III, а саме: дію статті 13 Закону № 2811-ХІІ з 01 січня 2008 року поширено і на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III виключено статті 40-44.

В той же час, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними положення пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.

Крім того, пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що з 01 січня 2009 року відновлено дію вищезазначених положень Закону № 2240-III, у тому числі, і статті 43 цього Закону, приписи якої мали б бути застосовані управлінням праці та соціального захисту населення Заводської районної державної адміністрації Запорізької міської ради при нарахуванні допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, адже даною нормою Закону чітко визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму.

За таких обставин, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має надаватися застрахованій особі у розмірі, визначеному статтею 43 Закону № 2240-ІІІ, а саме - у розмірі прожиткового мінімуму.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач при нарахуванні та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, меншому, ніж визначено статтею 43 Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" діяв неправомірно та з порушенням норм матеріального права.

Судом першої інстанції при розгляді даної справи, застосовано правові норми, які регулюють інші правовідносини, в зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки виплата допомоги застрахованим особам передбачається Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Враховуючи зміст позовної заяви, а саме помилкове застосування норми статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», суд апеляційної інстанції, на підставі частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочиснтва України, виходить за межі позовних вимог для захисту порушеного права позивача, зобов'язавши відповідача при перерахунку виплат застосувати норми статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції, з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, меншому, ніж визначено статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» - неправомірними.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом на момент виплати, починаючи з 30 січня 2013 року по 07 травня 2013 року з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим