Постанова № 40499180, 09.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2014 року Справа № 13779/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

з участю секретаря судового засідання Андрушківу І.Я.

представника позивача Голубка Я.В.,

представника відповідача Гайович В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГФ Закарпатська фабрика виробів з деревини» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року ТзОВ «ТГФ Закарпатська фабрика виробів з деревини» звернулося в суд з позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.02.2010 року № 0000072240/0/343/22-00/34305892/4669 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 12906,06 грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що податок на репатріацію був в повній мірі сплачений до проведення перевірки до бюджету з одночасним нарахуванням та сплатою штрафної санкції, встановленої п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким передбачено можливість самостійного нарахування та сплати штрафних санкцій, в зв'язку з чим у відповідача відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року позов задоволено повністю.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що враховуючи самостійне нарахування та сплату позивачем штрафних санкцій та виконання ним в повному обсязі вимог п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким передбачено можливість самостійного виправлення виявленого факту заниження податкового зобов'язання та самостійного нарахування та сплати штрафних санкцій платником податків, в повному обсязі до початку проведення перевірки контролюючим органом, у відповідача були відсутні встановлені законодавством підстави для накладення штрафних санкцій.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція Закарпатської області подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з неповним дослідженням судом доказів і встановлення обставин у справі, а також суд порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

09.09.2014 року відповідач звернувся до суду з клопотанням про проведення процесуального правонаступництва Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області на Мукачівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Закарпатьській області.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Як встановив суд першої інстанції, 18-29.01.2010 року працівники Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області провели планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «ТГФ Закарпатська фабрика виробів з деревини» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року до 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт від 09.02.2010 року № 196/23-1/34305892.

В Акті вказано про порушення позивачем вимог, зокрема, в частині, що стосується предмета спору в даній справі, п. 16.13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого несвоєчасно сплачено до бюджету податку з доходів неризедента з походженням з України в розмірі 1838,11 грн. та 4614,92 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідач 19.02.2010 року прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000072240/0/343/22-00/34305892/4669, яким ТзОВ «ТГФ Закарпатська фабрика виробів з деревини» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 12906,06 грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями).

Позивач оскаржував дане податкове повідомлення-рішення в апеляційному порядку, однак його скарги були відхилені, а рішення залишене без змін.

Колегія суддів вважає помилковим і необґрунтованим висновок суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

Відповідно до п. 13.1. ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Згідно з п. 13.2 цієї статті резидент, який здійснює на користь нерезидента (або уповноваженої ним особи) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6), зобов'язаний утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Згідно з абз. 2 п. 16.13 ст. 16 цього Закону перерахування податків, зазначених в ст. 13 цього Закону, здійснюється до/або разом із здійсненням таких виплат.

Як встановив суд та підтверджується матеріалами справи, ТзОВ «ТГФ Закарпатська фабрика виробів з деревини» виплатило дохід (орендну плату) нерезиденту «N. H. C. Nolle Holding & Consulting GmbH» (Німеччина) в розмірі 2800,00 Євро (станом на день розрахунку 30766,12 грн.) відповідно до платіжного доручення від 30.12.2008 року № 30-1208 та в розмірі 1200,00 Євро (станом на день розрахунку 12254,09 грн.) відповідно до платіжного доручення від 14.01.2009 року № 14-0109.

Проте, податок з доходів нерезидента із вказаних платежів в розмірі 4614,92 грн. і 1838,11 грн. відповідно позивач сплатив лише 12.05.2009 року відповідно до платіжних доручень № 46 і № 48.

При цьому, разом із сплатою податку позивач самостійно сплатив штрафні санкції у розмірі п'яти відсотків від сум податку, в розмірі 230,75 грн. та 91,91 грн. відповідно, що підтверджується платіжними дорученнями від 12.05.2009 року № 47 і за № 49 .

12.07.2009 року ТзОВ «ТГФ Закарпатська фабрика виробів з деревини» подало до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області звіт про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів за півріччя 2009 року.

Зазначених вище обставин справи сторони не заперечують, а спір стосується лише розміру штрафних санкцій, які позивач був зобов'язаний сплатити в зв'язку з несвоєчасною сплатою податку на прибуток іноземних юридичних осіб.

Відповідно до пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з п. 17.2 ст. 17 цього Закону платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що наведеною нормою передбачено можливість самостійного виправлення виявленого факту заниження податкового зобов'язання та самостійного нарахування та сплати штрафних санкцій платником податків і ТзОВ «ТГФ Закарпатська фабрика виробів з деревини» в повному обсязі виконало вказані норми закону та сплатило штраф у розмірі п'яти відсотків від суми заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, в зв'язку з чим у податкового органу були відсутні встановлені законодавством підстави для накладення спірних штрафних санкцій.

При цьому, суд також послався на положення абз. 2 п. 17.2 ст. 17 даного Закону, яким встановлено винятки із застосування правил п. 17.2 ст. 17 цього Закону, а саме, коли платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулася недоплата податкового зобов'язання; судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання, і зазначив, що матеріалами справи та поясненнями представників сторін не доведено наявність зазначених обставин для незастосування стосовно позивача норм цього пункту.

Однак колегія суддів вважає даний висновок суду першої інстанції помилковим з таких підстав.

Положення пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальною нормою, яка визначає підстави та розмір штрафних санкцій, які зобов'язаний сплатити платник податків у випадку несплати (несвоєчасної сплати) податку чи збору (обов'язкового платежу), якщо таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такої відповідної виплати.

Пунктом 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було чітко передбачено обов`язок резидента України при виплаті доходу з джерелом його походження з України на користь нерезидента утримати та сплатити податок одночасно з виплатою такого доходу.

Таким чином, зазначеними нормами передбачені підстави для сплати платником податків штрафу і цими підставами є, зокрема, здійснення грошових виплат без попереднього нарахування та сплати податку, якщо нарахування та сплата такого податку є обов'язковою передумовою такої виплати.

Як зазначено вище, при здійсненні позивачем виплат на користь нерезидента, податок з доходів нерезидентів сплачувався до бюджету не під час виплати таких доходів, а пізніше, чого позивач не заперечує, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що рішення податкового органу щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне перерахування до бюджету податку з доходів нерезидентів в подвійному розмірі від суми податкового зобов'язання є правомірним та обґрунтованим.

При цьому, колегія суддів погоджується з доводами податкового органу про помилковість застосування судом першої інстанції норм п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки, як правильно зазначає апелянт, Звіт про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів не має статусу податкової декларації, оскільки не відповідає вимогам, передбаченим п. 1.11 ст. 1 цього Закону, а податок на прибуток іноземних юридичних осіб, як зазначено вище, сплачується одночасно із виплатою нерезиденту певного платежу з джерелом його походження з України, а не після подання вказаного Звіту.

Також колегія суддів зазначає, що платник податків має право самостійно виправити помилку щодо сплати податкового зобов'язання із сплати податку на прибуток іноземних юридичних осіб, однак зобов'язаний при цьому сплатити штрафні санкції у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу), а не в розмірі п'яти відсотків від такої суми.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області правонаступником якої є Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Закарпатській області задовольнити повністю.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року у справі № 2а-3331/10/0770 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГФ Закарпатська фабрика виробів з деревини» відмовити повністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: О.Б. Заверуха О.М. Гінда В.В. Ніколін