Ухвала суду № 40499162, 04.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 р. Справа № 876/11906/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.

за участю секретаря судового засідання: Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Волинського обласного військового комісаріату на постанову Камінь - Каширського районного суду Волинської області від 19.08.2013 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до Камінь-Каширського районного військового комісаріату, Волинського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

встановив:

24.07.2013 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до відповідачів - Камінь-Каширського районного військового комісаріату, Волинського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що 25 квітня 2012 року призовною комісією Камінь-Каширського району Волинської області він був визнаний придатним до військової служби, призваний на військову службу і направлений у військову частину. 09 червня 2012 року у в/ч А 0669 позивач прийняв присягу та розпочав строкову військову службу. У липні 2012 року захворів на епілепсію без психічних розладів та остеохондроз шийного відділу хребта, у зв'язку з чим тривалий час лікувався у медичних установах м. Керч, що стверджується свідоцтвом про хворобу від 14 вересня 2012 року № 403. Незважаючи на лікування стан здоров'я ОСОБА_2 не покращився і постановою ВЛК він визнаний непридатним до військової служби у мирний час. Зазначене захворювання пов'язане з проходженням військової служби. 04 жовтня 2012 року позивача було звільнено в запас за станом здоров'я. 09 жовтня 2012 року Камінь-Каширський районний військовий комісаріат видав позивачу направлення для проходження огляду у спеціалізованій психоневрологічній МСЕК з метою встановлення інвалідності та проценту втрати працездатності. Однак 5 листопада 2012 року вказана МСЕК його інвалідом не визнала. Позивач зазначає, що він тривалий час усно оскаржував рішення МСЕК у різні інстанції і лише після звернення 19 лютого 2013 року на Урядову гарячу лінію отримав лист з Управління охорони здоров'я Волинської обласної державної адміністрації від 04 березня 2013 року з пропозицією повторно пройти обстеження у поліклініці за місцем проживання та оформити документи на МСЕК. 03 квітня 2013 року спеціалізованою психоневрологічною МСЕК ОСОБА_2 визнано інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, а тому він звернувся до відповідачів щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У липні 2013 року позивач отримав листа з Волинського обласного військового комісаріату про те, що виплата допомоги неможлива, оскільки інвалідність настала після тримісячного терміну з часу звільнення в запас.

Відтак, позивач вважає дії відповідачів неправомірними, оскільки з питання встановлення йому інвалідності він звернувся до відповідача своєчасно на п'ятий день після звільнення в запас і його вини у тому, що МСЕК не задовольнила відразу його звернення немає, однак після перегляду зазначеного питання його було визнано інвалідом цією ж МСЕК. У зв'язку з наведеним, просить суд дії відповідачів визнати неправомірними та зобов'язати їх нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання під час проходження військової служби.

Постановою Камінь - Каширського районного суду Волинської області від 19.08.2013 р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Волинського обласного військового комісаріату щодо неподання до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновку про можливість виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2

Зобов'язано Волинський обласний військовий комісаріат оформити та направити Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 разом з документами, надання яких передбачено чинним законодавством України.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач до закінчення трьох місячного терміну після звільнення з строкової військової служби внаслідок захворювання звернувся до МСЕК та останньою 05 листопада 2012 року йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності 35 % у зв'язку з хворобою, пов'язаною з проходженням військової служби (свідоцтво про хворобу № 403 від 14 вересня 2012 року), і третя група інвалідності внаслідок того ж захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, встановлена на підставі повторного огляду МСЕК, оскільки позивач не погодився з рішенням МСЕК про відмову у встановлені інвалідності, то Волинським обласним військовим комісаріатом неправомірно відмовлено ОСОБА_2 у призначенні одноразової грошової допомоги.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що твердження суду першої інстанції про підставність позовних вимог з огляду на те, ще позивач до закінчення трьохмісячного терміну після звільнення з строкової військової служби звернувся до МСЕК, якою гр. ОСОБА_2 було визначено ступінь втрати професійної працездатності 35 % (у зв'язку з хворобою, пов'язаною з проходженням військової служби), є таким, що суперечить принципу законності адміністративного судочинства. Так, встановлення ступеня втрати професійної працездатності не є законною підставою для виплати одноразової грошової допомоги колишньому військовослужбовцю в розумінні вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499. Встановлення групи інвалідності МСЕК протягом визначеного періоду часу є необхідною та достатньою умовою для виплати одноразової грошової допомоги особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, з наступних підстав.

Виплату одноразової грошової допомоги у разі каліцтва військовозобов'язаних передбачено статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.16 Закону України № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Зазначена норма Закону, визначивши право осіб на отримання одноразової грошової допомоги, повноваженнями щодо встановлення порядку та умов здійснення цієї виплати, наділяє Кабінет Міністрів України.

Згідно з п.п. 4 п. 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499, одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

В контексті наведених правових норм судом встановлено, підтверджено матеріалами справи наступні обставини.

Так, ОСОБА_2 був призваний на строкову військову службу 25 квітня 2012 року у в/ч А 0669 та 09.06.2012 року прийняв присягу, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_1, який видано 09 квітня 2012 року (а.с. 5).

Як вбачається зі свідоцтва про хворобу № 403 від 14 вересня 2012 року під час проходження військової служби позивач захворів епілепсією без психічних розладів з рідкими припадками та остеохондрозом шийного відділу хребта без порушення функцій, і вказане захворювання пов'язане з проходженням військової служби (а.с.7).

04 жовтня 2012 року ОСОБА_2 було звільнено з військової служби в запас на підставі п. «а» ч. 3 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії.

За результатами огляду, який позивач проходив 05 листопада 2012 року на підставі направлення Камінь-Каширського районного військового комісаріату від 09.10.2012 року, його не було визнано Волинською міжрайонною спеціалізованою МСЕК інвалідом, однак визначено ступінь втрати професійної працездатності 35 % у зв'язку з хворобою, пов'язаною з проходженням військової служби, згідно свідоцтва про хворобу № 403 від 14 вересня 2012 року (а.с.7,9).

Не погоджуючись із зазначеним висновком Волинської міжрайонної спеціалізованої МСЕК, позивач звернувся з заявою в Управління охорони здоров'я Волинської обласної державної адміністрації і йому було рекомендовано повторно пройти огляд МСЕК, що підтверджується відповідним листом від 04.03.2013 року (а.с. 10).

Згідно з довідкою серії АВ № 0051107, за результатами повторного огляду 03 квітня 2013 року Волинською міжрайонною спеціалізованою МСЕК позивачу ОСОБА_2 була встановлена третя група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби (а.с.11).

Після отриманого рішення МСЕК про встановлення інвалідності ОСОБА_2 звернувся 20 червня 2013 року з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги до Камінь-Каширського районного військового комісаріату та надав необхідні документи, які були направлені на розгляд у Волинський обласний військовий комісаріат.

Разом з тим, листом від 05.07.2013 року позивачу було відмовлено у зазначеній виплаті у зв'язку з тим, що 3 група інвалідності встановлена йому МСЕК після закінчення трьохмісячного строку з часу звільнення (а.с.12).

Так, колегія суддів вважає неправомірною відмову відповідача у виплаті на користь ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач до закінчення трьох місячного терміну після звільнення з строкової військової служби внаслідок захворювання звернувся до МСЕК та останньою 05 листопада 2012 року йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності 35 % у зв'язку з хворобою, пов'язаною з проходженням військової служби (свідоцтво про хворобу № 403 від 14 вересня 2012 року), і третя група інвалідності внаслідок того ж захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, встановлена на підставі повторного огляду МСЕК, оскільки позивач не погодився з рішенням МСЕК про відмову у встановлені інвалідності, відтак Волинським обласним військовим комісаріатом неправомірно відмовлено ОСОБА_2 у призначенні одноразової грошової допомоги.

Враховуючи характер спірних правовідносин, колегія суддів вважає що суд першої інстанції правомірно використав надане йому ч. 2 ст. 11 КАС України право вийти за межі позовних вимог, оскільки в даному випадку це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів ОСОБА_2

Відповідно до п. 4.9 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністра оборони України від 18 січня 2010 року № 10, документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби, у тому числі висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги (наявність якого передбачено підпунктом «в» абз. 6 п. 4.9.), обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб подає до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

За таких обставин, судова колегія поділяє висновок суду першої інстанції про те, що Волинський обласний військовий комісаріат повинен скласти висновок щодо можливості виплати позивачу одноразової грошової допомоги (згідно з додатком 11 до Положення, затвердженого наказом Міністра оборони України від 18 січня 2010 року № 10), відтак порушене право позивача підлягає захисту саме способом визнання дій Волинського обласного військового комісаріату щодо неподання до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновку про можливість виплати одноразової допомоги ОСОБА_2 протиправними.

Як наслідок, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що Волинський обласний військовий комісаріат необхідно зобов'язати скласти та направити на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 разом з документами, надання яких передбачено чинним законодавством України.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Волинського обласного військового комісаріату залишити без задоволення, а постанову Камінь - Каширського районного суду Волинської області від 19.08.2013 р. по справі № 157/1031/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик