Ухвала суду № 40499080, 11.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 вересня 2014 рокусправа № 811/2506/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

за участю:

представників позивача: Калюжної К.П., Неватос Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року у справі №811/2506/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрнасоссервіс» до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

31.07.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрнасоссервіс» звернулось до суду із позовом, в якому просило:

визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції форми «В4» №0000482210, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8899 грн. та форми «Р» №0000472210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 13387,50 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилалося на безпідставність висновків перевіряючих осіб щодо нікчемності укладених правочинів з ТОВ ТПП «Спектр» та ТОВ «Сталькомплект-ЮГ» та вказувало на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та визначено суму від'ємного значення, як різниці між сумою податкових зобов'язань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції від 22.07.2013 №0000472210, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрнасоссервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 13387,50 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції від 22.07.2013 №0000482210, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрнасоссервіс» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8899 грн.

Не погодившись з постановою суду, Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області подала апеляційну

скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та які на думку ОДПІ, свідчать про неможливість виконання контрагентами ТОВ ТПП «Спектр» та ТОВ «Сталькомплект-ЮГ» своїх зобов'язань, з огляду на відсутність у них необхідних умов для здійснення господарської діяльності. На думку відповідача, усі правочини, укладені між позивачем та вказаними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 09.07.2013р. по 11.07.2013р. повноважними особами Олександрійської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Укрнасоссервіс» з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ «Сталькомплект-ЮГ» за травень 2012 року; з ТОВ ТПП «Спектр» за жовтень-листопад 2011 року, за результатами якої складено Акт №15/22-10/24715933 від 12.07.2013р. (а.с.53-66) (далі по тексту - Акт перевірки)

В Акті перевірки зроблено висновки про порушення ТОВ «ТД «Укрнасоссервіс»:

1. ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ТД «Укрнасоссервіс» при придбанні та продажу товарів. Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.622, 655, 656 ЦК України.

2. п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого зменшено від'ємне значення по ПДВ в сумі 8899 грн., в т.ч за жовтень 2011 року в сумі 175 грн., за листопад 2011 року в сумі 224 грн., за травень 2012 року в сумі 8500 грн., внаслідок завищення податкового кредиту:

- по податкових накладних, отриманих від ТОВ ТПП «Спектр» по товарах факт поставки яких не підтверджено, за жовтень 2011 року в сумі 175грн., за листопад 2011 року в сумі 224грн.;

- по податкових накладних, отриманих від ТОВ «Сталькомплект-ЮГ» по товарах факт поставки яких не підтверджено, за травень 2012 року в сумі 8500 грн.

3. п. 138.8 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за півріччя 2012 року в сумі 8925 грн., за рахунок завищення собівартості продукції за півріччя 2012 року в сумі 42500грн. по ТОВ ТПП «Спектр» по товарах факт поставки яких не підтверджено.

На підставі висновків Акту перевірки №15/22-10/24715933 від 12.07.2013 р., Олександрійською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.07.2013 року:

№0000472210, яким ТОВ «ТД «Укрнасоссервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 13 387,50грн., з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем 8 925грн. та штрафні (фінансові) санкції 4 462,50грн. (а.с.68);

№0000482210, яким ТОВ «ТД «Укрнасоссервіс» зменшено суму від'ємного значення об'єкта суми податку на додану вартість на 8899 грн., в т.ч за жовтень 2011 року в сумі 175 грн., за листопад 2011 року в сумі 224 грн., за травень 2012 року в сумі 8500 грн. (а.с.69).

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржені рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України з огляду на те, що висновки Акту перевірки не знайшли свого документального підтвердження в ході судового розгляду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно пп. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат операційної діяльності та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, висновки податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтуються на наступному.

1. Від Криворізької центральної МДПІ отримано акт від 26.02.2013р. №451/220/33264714 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сталькомплект-ЮГ» з питання дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин із ТОВ «Матадор» за період березень-травень 2012р. та з ТОВ «Ангстрем Континенталь» за період червень-липень 2012 року, вересень-листопад 2012р., яким встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності та доведено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Сталькомплект-ЮГ» господарських операцій через відсутність матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю складських приміщень, транспортних засобів.

З цих підстав на стор.9 Акту перевірки, ОДПІ робить висновок про те, що усі операції купівлі-продажу між ТОВ «ТД ««Укрнасоссервіс» та ТОВ «Сталькомплект-ЮГ» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, - мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». При цьому, ОДПІ зазначило, що згідно наданих до перевірки документів встановлено, що в подальшому чавун використано при виготовленні продукції (а.с.60).

2. Від ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська отримано акт №394/22.5-19/32627197 від 13.02.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ ТПП «Спектр» по взаємовідносинам з ТОВ «Матадор» за жовтень, листопад, грудень 2011 року та січень, березень, квітень 2012 року, ТОВ «Феріт Д» за січень, лютий, березень, квітень, травень, липень, серпень, вересень 2012 року, ПП «АТМ» за липень, серпень, вересень, жовтень 2012 року, ТОВ «Галактика М» за листопад, грудень 2011 року та січень, березень, квітень 2012 року, ТОВ «Ліга» за червень 2012 року, ТОВ «Ривс» за вересень, жовтень, листопад 2011 року та лютий, березень, червень, липень 2012 року, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у вересні-грудні 2011 року, січні-жовтні 2012 року зазначених в таблицях. Транспортування товару в ході перевірки ТОВ ТПП «Спектр», так і в ході перевірки ТОВ «ТД «Укрнасоссервіс» документально не підтверджено.

З цих підстав, на стор.14 Акту перевірки, ОДПІ робить висновок про те, що на порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПэК України, ТОВ «ТД «Укрнасоссервіс» при формуванні податкового кредиту з ПДВ та витрат, за рахунок ТОВ ТПП «Спектр», завищено податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень 2011 року в сумі 175 грн., за листопад 2011 року в сумі 224грн. у зв'язку з відсутністю факту поставки. При цьому, ОДПІ зазначило, що згідно наданих до перевірки документів встановлено, що в подальшому підприємством ТОВ «ТД «Укрнасоссервіс» використано насос та пружина при проведенні реконструкції та модернізації основного засобу, по якому не проводилось нарахування амортизаційних відрахувань.

Будь-яких інших обставин, з якими б ОДПІ пов'язувала порушення ТОВ «ТД «Укрнасоссервіс» вимог податкового законодавства, Акт перевірки №15/22-10/24715933 від 12.07.2013 р. не містить.

Таку позицію Олександрійської ОДПІ суд вважає необґрунтованою з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ «Сталькомплект-ЮГ» та ТОВ ТПП «Спектр», на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Так, між ТОВ «Сталькомплект-ЮГ» (продавець) та позивачем (покупець) укладений договір купівлі-продажу №07-05 від 07.05.2012 (а.с.75). Згідно умов вказаного Договору, Продавець зобов'язався передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього на умовах передбачених цим Договором.

На підтвердження виконання умов договору, позивачем надано рахунок №13 від 08.05.2012р. (а.с.76), видаткову накладну №10 від 14.05.2012р. (а.с.78), товарно-транспортну накладну від 14.05.2012р. (а.с.80), виписку з банку (а.с.77). ТОВ «Сталькомплект-ЮГ» виписано позивачу податкову накладну на загальну суму 51000грн., в тому числі ПДВ 8500 грн. (а.с.111).

Суми ПДВ за вказаною господарською операції в сумі 8500грн. були включені позивачем до складу податкового кредиту, а суми витрат в розмірі 42500грн. - до складу витрат.

Також, судом встановлено, що відповідно до положень ст. 181 Господарського кодексу України між позивачем та ТОВ ТПП «Спектр» укладений договорів у спрощений спосіб про поставку товару.

На підтвердження отримання та оплати товару («насос плунжерный к станку 1К62, пружина тарельчатая 32х24») позивачем надано рахунки фактури (а.с.81,92), видаткові накладні (а.с. 83,95), виписки з банку (а.с. 82,93). ТОВ ТПП «Спектр» виписано позивачу податкові накладні за жовтень 2011 року на загальну суму 1050 грн., в тому числі ПДВ 175 грн. (а.с.84), за листопад 2011 року загальну суму 1344, в тому числі ПДВ 224 грн. (а.с.94).

Суми ПДВ за вказаними господарськими операціями в сумі 399грн. були включені позивачем до складу податкового кредиту.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що проведені господарські операції мають реальний цикл походження товару, у повному обсязі підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, які відповідають чинному законодавству України, використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток. На виконання укладених договорів було поставлено товар, видано рахунки на оплату і податкові накладні, здійснено оплату в безготівковій формі. Суми за зазначеними рахунками та податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, а витрати за вказаними операціями включені до складу валових витрат.

Зауважень до форми і змісту податкових накладних в Акті перевірки відсутні. В Акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки про нікчемність укладених угод, згідно з Актом перевірки, зроблені ДПІ лише з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача, а не виходячи з аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, та за наслідками яких позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та зменшено розмір від'ємного значення.

Посилання ж податкового органу як на підставу для визначення грошових зобов'язань та зменшення розміру від'ємного значення на акт Криворізької центральної МДПІ від 26.02.2013р. №451/220/33264714 та акт ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська №394/22.5-19/32627197 від 13.02.2013 є безпідставним, оскільки враховуючи вищенаведені норми матеріального права, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської діяльності повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, ДПІ не зазначає, яке відношення має позивач до вказаних у актах суб'єктів підприємницької діяльності (контрагентів).

Таким чином, Акт перевірки, на висновках якого ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не свідчать про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Більш того, зробивши висновки про нікчемність укладених правочинів податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України, в редакції яка діяла на час укладення спірних договорів, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в Акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Відсутність, на думку ДПІ, у контрагента умов для здійснення господарської діяльності, взаємовідносини постачальника з іншими суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності та можливі інші порушення, які ними були допущені, не є тими ознаками, які вказують на нікчемність укладених правочинів.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладеного правочину податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоди, які не спрямовані на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.

Тобто, відповідачем вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст.234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищеперелічені договори визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Крім того, формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

А згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі ДПІ посилається лише на висновки, які наведено в Акті перевірки.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року у справі №811/2506/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Ухвалу у повному обсязі складено 12.09.2014 р.).

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко