Ухвала суду № 40498373, 01.09.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2014 р.Справа № 820/8231/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засідання Зарицька Т.В.

Представник позивача - Фахрієв С.М.

Представник відповідача - Супрун В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2014р. по справі № 820/8231/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 11.02.2014 року №0000622205, №0000612205.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: приписів ст.ст. 135, 138 Податкового кодексу України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" зареєстровано в якості юридичної особи розпорядженням Виконкому Харківської міської ради народних депутатів 14.11.2011 року. Основним видом діяльності ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є виробництво м'ясних продуктів, оптова, роздрібна торгівля м'ясом та м'ясопродуктами, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.

ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" перебуває на обліку в ХОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області з 15.11.2011 року за №2158. У період що перевірявся, ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" був платником податку на додану вартість, податку на прибуток, податку з доходів фізичних осіб.

На підставі направлень від 11.11.2013 року за №351, 352, 353, 354, 363, 364 та наказу №303 від 30.10.2013 року, виданих ХОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області, згідно з п.77.1 ст. 77 Податкового Кодексу України, відповідно до плану - графіка проведення виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 4 квартал 2013 року, наказу ХОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області №303 від 30.10.2013 року, фахівцями ХОДПІ з 11.11.2013 року по 29.11.2013 року була проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.11.2011 року по 31.12.2012року.

За результатами перевірки складено акт №745/20-23-22-01-06/37896122 від 06.12.2013 року, яким встановлено порушення ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" п.135.1, п.135.2 ст.135, п.138.6 ст.138, п.139.1.9. ст.139, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 521064,00 грн. та заниження суми податку на прибуток на 134759,00 грн..

За наслідками акту перевірки №745/20-23-22-01-06/37896122 від 06.12.2013 року, ХОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.02.2014 року №0000622205, №0000612205, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, податку на прибуток та нараховано штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що висновки, викладені в акті перевірки, зроблені без достатнього вивчення первинних документів позивача, належних та допустимих, в розумінні ст.70 КАС України, доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності акт перевірки не містить, а тому прийняті податкові повідомлення - рішення ХОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області від 11.02.2014 року №0000622205, №0000612205 не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, Кодекс).

Так, підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності, у відповідності з пп. 138.1.1 п. 138 згаданої статті, окрім іншого, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п. 138.6, 138.8 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

У відповідності з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Податковим кредитом, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит та витрати не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Зокрема, платник податку не може нести відповідальність за неподання контрагентом обов'язкових звітів про свою господарську діяльність, а також за інші порушення законодавства.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (сертифікатів, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом встановлено, що між ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" та ПРАТ «Дніпрометалсервіс» було укладено низку договорів оренди, а саме Договір оренди нежитлових приміщень №53 від 1 січня 2012 року, Договір оренди обладнання №54 від 1 січня 2012 року, Договір оренди нежитлових приміщень №180 від 2 грудня 2011 року щодо оренди офісних та складських приміщень за адресою: Харківська обл., Харківський район, смт. Васищеве, вул. Овочева 15.

За цією ж адресою відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців знаходиться ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія". Тобто, відповідні офісні та складські приміщення використовуються позивачем у власній господарській діяльності - зберіганні товарів, що реалізуються у особливих умовах спеціального температурного режиму від 0 С0 до 4 С0. Зазначений факт підтверджується актом перевірки та не заперечувався представником відповідача в судовому засіданні.

До матеріалів справи надані копії первинних бухгалтерських документів, що підтверджують отримання відповідних послуг та сплату за них постачальнику (акти виконаних робіт, копій банківських виписок з оплати) також до суду надано та вивчено копії податкових накладних отриманих від ПРАТ «Дніпрометалсервіс».

Фактів віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підлягають використанню у його господарській діяльності, в ході розгляду справи не виявлено.

Отже, твердження відповідача у акті перевірки, що вартість послуг по оренді приміщення та обладнання, які надані ПРАТ «Дніпрометалсервіс» не покриваються націнкою на товар, що реалізується та в подальшому не використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку з діловою метою - отримання прибутку, не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на фактичне використання орендованих приміщень та обладнання у власній господарській діяльності позивача.

Колегія суддів зазначає, що неприбуткова підприємницька діяльність може бути визнана такою, що суперечить закону чи установчим документам, якщо буде встановлено прямий умисел посадових осіб підприємства на здійснення цієї діяльності з метою досягнення протиправних результатів діяльності. Однак, таких доказів ХОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області суду не надала.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визначення податковим органом суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 40729,00 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 27877,00 грн. щодо взаємовідносин позивача з ПРАТ «Дніпрометалсервіс» є протиправним та необґрунтованим.

Також судом встановлено, що між ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" та ПАТ "Миронівський хлібопродукт" було укладено договір поставки №Х-128 від 06.02.2012 року.

Відповідач в акті перевірки посилається на невключення до податкових зобов'язань сум з реалізації м'ясних продуктів окремих товарних груп та номенклатур, детальний перелік таких товарів викладено в таблиці №1 "Зведені дані, щодо реалізації товару (м'ясних виробів), які не було включено до доходу та податкових зобов'язань".

Судом встановлено наступне: за період, що перевірявся відповідачем підприємство виконувало наступні операції з товаром:

придбання товарів у постачальника, така операція проводилась в бухгалтерському обліку такими проводками кредит рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" дебет рахунку 281 "товари на складі",

реалізація товарів покупцям кредит рахунку 281 "товари на складі" дебет рахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів",

повернення товарів постачальнику кредит рахунку 281 "Товари на складі" дебет рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками".

Внутрішнє переміщення товарів між складами позивача кредит рахунку 281 "Товари на складі" дебет рахунку 281 "Товари на складі", при цьому в аналітичному обліку робилось відповідні відмітки місця зберігання товарів.

Відповідно до п.5.3. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10 січня 2007 року №2, аналітичний облік запасів ведеться у розрізі місць зберігання, матеріально відповідальних осіб та видів запасів.

Проведеним аналізом руху товарів згідно первинних бухгалтерських документів та оборотно-сальдових відомостей судом не встановлено достовірність висновків акту щодо реалізації товарів підприємством окремих груп та номенклатур товарів викладених в акті перевірки.

Так, товари визначені актом як такі що не було реалізовані згідно даних первинних документів в лютому 2012 року фактично були реалізовані згідно даних видаткових накладних від 17 лютого 2012 року.

Товари, які визначені, як реалізовані згідно даних бухгалтерського обліку в період з травня по липень 2012 року, фактично були повернуті постачальнику ПАТ "Миронівський хлібопродукт" згідно зворотних накладних від покупця, які були досліджені при розгляді справи. Така операція була проведена позивачем в бухгалтерському обліку належним чином, кредит рахунку 281 "Товари на складі" дебет рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", що підтверджується аналізом рахунку 281 за 2012 рік та за відповідні місяці.

Товари визначені в акті як реалізовані за даними бухгалтерського обліку за період вересень - грудень 2012 року фактично були переміщенні між складами підприємства, при цьому таке переміщення не передбачало вибуття товарів з підприємства та переходу права власності, отже такі товари не можна вважати реалізованими.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПКУ, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, операції по внутрішньому переміщенню товарів без вибуття товарів з власності підприємства не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про хибність суджень відповідача про вибуття таких товарів з права власності ТОВ "УСМПК", та як наслідок відсутності обов'язку останнього включити відповідні суми до податкових зобов'язань з ПДВ.

З огляду на викладене, визначення податковим органом сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 97256,00 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 104833,00 грн. щодо реалізації товару (м'ясних виробів), який не було включено до доходу та податкових зобов'язань, є необґрунтованим та не відповідає фактичним обставинам справи.

Під час розгляду справи судом було досліджено наявні в матеріалах справи первинні документи та регістри бухгалтерського обліку по рахунку 281, при цьому не виявлено факту продажу товарів за цінами 7,25 грн. без ПДВ, як зазначено в акті перевірки. Також, представником відповідача не було надано жодних доказів здійснення господарських операції позивача з продажу товарів за такими цінами, також представник відповідача не пояснив походження факту такого порушення.

З огляду на відсутність належним та допустимих доказів наявності в цій частині порушень позивачем вимог податкового законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність дій податкового органу щодо визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 841,00 грн. та податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 883,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір оренди №б/н від 17.10.2012 року, предметом договору є оренда нежитлового приміщення загальною площею 39,5 кв.м. за адресою: м. Дніпропетровськ. вул. Леніногорська, 24-А щомісячна плата складає 12.66 грн. за 1 кв.м. у місяць. Також, між тими самими сторонами було укладено договір оренди №б/н від 01.05.2012 року, предметом договору є оренда нежитлового приміщення загальною площею 65,4 кв.м. за адресою м. Кременчук. вул. Молодіжна, 8, щомісячна плата складає 6.71 грн. за 1 кв.м. у місяць.

Вказаними договорами визначено, що майно передається у строкове платне користування, ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" повинно своєчасно сплачувати орендну плату та інші платежі відповідно до умов договорів. Крім того, у випадку порушення ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" зобов'язань за вказаними договорами, останнє несе відповідальність, визначену цими договорами або чинним в Україні законодавством.

Отже, зазначені договори є оплатними, оскільки передбачають обов'язок покупця сплатити повну вартість послуг на умовах, визначених договорами.

Жодному з критеріїв, необхідних для визнання наданих послуг такими, що надані безоплатно, відносини за договорами ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" та ФОП ОСОБА_3 не відповідають.

Положеннями п. 135.2 ст. 135 ПКУ визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПКУ визначає, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно ст.ст. 901, 904 ЦК України за договором про безоплатне надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

Отже, Цивільний кодекс України визначає, що безоплатна послуга передбачає наявність волевиявлення двох сторін спрямоване на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Однак, з наявних в матеріалах справи договорів не вбачається домовленості сторін про надання безоплатних послуг.

Окрім цього, з наявного в матеріалах справи видаткового касового ордеру від 17.02.2014 року вбачається, що ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" здійснила оплату отриманих послуг в межах строків позовної давності у повному обсязі.

Таким чином, твердження відповідача про безоплатність отриманих послуг не відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, доведеним матеріалами справи.

Виходячи з наведених норм законодавства та наявних матеріалів справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що контрагенти виконали вимоги діючого законодавства видавши ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" належним чином оформлені податкові накладні, досліджені під час розгляду справи.

Слід відзначити, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також, законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Матеріалами справами та наявними в них доказами підтверджено правомірність дій ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаними контрагентами.

Судом встановлено, що господарські операції між ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" та контрагентами мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні валових витрат та податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року затверджено "Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", тобто при оформленні результатів перевірок посадові особи зобов'язані дотримуватися вимог цього Порядку. Згідно пп. 4, 5, 6 розділу І Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розділу ІІ Порядку).

Зі змісту акту перевірки ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" вбачається, що при її проведенні посадовими особами ХОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області були встановлені непідтверджені первинними документами факти, а первинні документи, які містять відомості про господарські операції позивача та є доказами здійснення фінансово-господарської діяльності, в ході перевірки досліджувались не повністю.

Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, зроблені без достатнього вивчення первинних документів позивача, належних та допустимих, в розумінні ст.70 КАС України, доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності акт перевірки не містить.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про невідповідність податкових повідомлень - рішень ХОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області від 11.02.2014 року №0000622205, №0000612205 дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність їх скасування.

В зв'язку з тим, що ХОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області не мала належних підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач не мав підстав для визначення ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Натомість позивач, на виконання приписів ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, надав належні докази на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 року по справі № 820/8231/14 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2014р. по справі № 820/8231/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Водолажська Н.С. Повний текст ухвали виготовлений 05.09.2014 р.