Ухвала суду № 40497131, 28.08.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2014 року Справа № 61594/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.05.2011 року у справі за позовом кредитної спілки «Кредит-Плюс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2011 року кредитна спілка «Кредит-Плюс» звернулася до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області (далі-Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач посилався на те, що податкове повідомлення-рішення відповідача № 0002422303 від 6.04.2011 року є протиправним та не відповідає вимогам податкового законодавства, тому просив його скасувати.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25.05.2011 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № 0002422303 від 6.04.2011 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржила в апеляційному порядку Луцька ОДПІ, вважаючи, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, є безпідставною та необґрунтованою.

Апелянт зазначає, що в період з 1.04.2007 року по 31.12.2010 року на підставі завірених копій документів, які надані управлінням по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України у Волинській області, встановлено неоприбуткування позивачем готівкових коштів на загальну суму 413 024 грн., в тому числі за період з 1.01.2008 року по 31.12.2010 року на суму 338 949 грн., які отримані від вкладників кредитної спілки «Кредит-Плюс».

Наведені в оскаржуваній постанові доводи щодо невідповідності податкового повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони не спростовують фактів виявлених порушень.

Апелянт просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.05.2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Оскільки клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, тому суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних в ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

В справі встановлено, що кредитна спілка «Кредит-Плюс» зареєстрована виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області 13.05.2004 року (а.с. 7).

Кредитна спілка «Кредит-Плюс» провадила діяльність на підставі свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 13.05.2004 року № 559 виданого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (а.с. 8).

Відповідачем в період з 25.02.2011 року по 18.03.2011 року була проведена планова виїзна перевірка кредитної спілки «Кредит-Плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.04.2007 року по 31.12.2010 року, про що складено акт перевірки від 25.03.2011 року №1875/2200/26208867.

Під час перевірки встановлено порушення позивачем п. 2.2 та п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637, а саме: не оприбуткування готівки в касі підприємства за період з 1.04.2007 року по 31.12.2010 року на суму 413 024грн., в тому числі за період з 1.01.2008 року по 31.12.2010 року на суму 338 949 грн. (а.с.28-50).

6.04.2011 року на підставі акту перевірки від 25.03.2011 року №1875/2200/26208867 Луцька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №0002422303, яким до позивача на підставі Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року№436/95 застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1 694 745 грн. (п'ятикратний розмір суми неоприбуткованої готівки), (а.с.6).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 06.04.2011 року №0002422303 є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки винесене з порушенням строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ч. 1 ст. 250 ГК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320 (далі Положення), оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з п. 2.2 та п. 2.6 Положення, підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку. уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Відповідно до вимог глави 4 Положення, оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Згідно із п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Положення, з метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній. Усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів). Записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.

Суд першої інстанції встановив, що в період з 1.01.2008 року по 31.12.2010 року до каси кредитної спілки «Кредит-Плюс» надійшли кошти в загальній сумі 338 949 грн., однак вони не були оприбутковані, тобто надходження готівки в національній валюті не було відображено у касовій книзі підприємства.

За таких обставин слід прийти до висновку, що позивачем були допущені порушення п. 2.2 та п. 2.6 Положення, а саме: не оприбутковано готівку в касі підприємства за період з 1.01.2008 року по 31.12.2010 року на суму 338 949 грн.

Згідно з абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року №436/95, чинному на момент виникнення спірних правовідносин, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Як видно з матеріалів справи, до позивача було застосовано фінансові санкції у розмірі 1 694 745 грн. (338 949 грн. х 5) відповідно до абз. 3 ст. 1 вищенаведеного Указу.

Однак, слід звернути увагу, що відповідно до ч.1 ст. 238 Господарського кодексу України (ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно ч.1 ст. 241 ГК України, грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності, розглядається як адміністративно-господарський штраф.

Статтею 239 ГК України передбачено, що одним із видів адміністративно-господарських санкцій є адміністративно-господарський штраф, який застосовується до суб'єкта господарювання за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

За таких обставин, слід прийти до висновку, що фінансові санкції, які застосовується до суб'єкта підприємницької діяльності відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», є адміністративно-господарським штрафом в розумінні положень ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Згідно акта перевірки від 25.03.2011 року №1875/2200/26208867, порушення у вигляді не оприбуткування готівки були допущені позивачем протягом 2007-2010 років, при цьому останнє порушення щодо не оприбуткування готівки було здійснене 12.02.2010 року, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002422303 прийняте 6.04.2011 року, тобто більше як через один рік з дня порушення.

Узагальнюючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин ст. 250 ГК України та скасував податкове повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій на суму 1 694 745 грн. за порушення позивачем встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, оскільки відповідачем дійсно пропущено річний строк застосування таких санкцій.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суперечать обставинам та матеріалам справи, а тому не можуть бути підставою для її задоволення. Висновок суду щодо застосування адміністративно-господарського штрафу поза межами строків, передбаченими в ч. 1 ст. 250 ГК України в апеляційній скарзі не оскаржується.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.05.2011 року у справі №2а/0370/1123/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

Д.М. Старунський