Постанова № 40497114, 02.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1339/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Будсервіс» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Будсервіс» (далі - Позивач, ТОВ «Магістраль-Будсервіс») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Відповідач, Васильківська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.09.2013 року №0001162201 та №0001172201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2014 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено відсутність фактів порушення податкового законодавства. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що Відповідачем не подано жодних доказів безтоварності господарських відносин Позивача з ТОВ «Сібер», на підставі яких ТОВ «Магістраль-Будсервіс» було зменшено об'єкт оподаткування податком на прибуток та сформовано податковий кредит з ПДВ.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у серпні 2013 року працівниками Васильківської ОДПІ на підставі направлення від 01.08.2013 року №39/22-01 згідно пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Магістраль-Будсервіс» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Лойєр», ТОВ «ТД «Біг-Маркет», ТОВ «Постпринт», ТОВ «Сібер», ТОВ «Сорента», ТОВ «Едветайзинг-Експерт» за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 295 062,00 грн.; пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 236 049,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 14.08.2013 року №131/22-01/35803675. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 04.09.2013 року: форми «Р» №0001172201, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 354 073,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 236 049,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 118 024,00 грн.); форми «Р» №0001162201, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 442 593,50 грн. (у тому числі за основним платежем - 295 062,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 147 531,00 грн.).

За наслідками адміністративного оскарження рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 02.12.2013 року №1522/10/10-36-10-08-206/801 частково задоволено скаргу ТОВ «Магістраль-Будсервіс» - частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.09.2013 року №0001162201 у частині штрафної санкції на суму 73 765,00 грн. та частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.09.2013 року №0001172201 у частині штрафної санкції на суму 59 012,00 грн. Крім того, зобов'язано Відповідача вжити заходи відповідно до чинного законодавства.

Рішенням Міндоходів України від 05.02.2014 року №2188/8/99-99-10-01-15 скаргу ТОВ «Магістраль-Будсервіс» від 19.12.2013 року №23704/6 залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 04.09.2013 року з урахуванням рішення ГУ Міндоходів у Київській області - без змін.

Вирішуючи питання про реальність укладеного між Позивачем та ТОВ «Сібер» усного договору купівлі-продажу та, як наслідок, правомірність формування податкового кредиту та валових витрат, суд першої інстанції встановив наступне.

Згідно наявних у матеріалах справи документів ТОВ «Сібер» у жовтні та грудні 2010 року поставило Позивачу товар (щебінь, мінеральний порошок, цемент та пічне паливо) на загальну суму 1 406 137,82 грн., що, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: видаткових накладних (а.с. 30-31), податкових накладних (а.с. 32-33); та надало послуги з перевезення придбаного товару на суму 7 950,00 грн., про що, за переконанням Київського окружного адміністративного суду, свідчать копії: видаткової накладної (а.с. 31), податкової накладної (а.с. 33), товарно-транспортних накладних (а.с. 63-125), банківських виписок (а.с. 130-139), журналу прийму на АБЗ с. Крячки (а.с. 209-211, 216-225).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для визнання безтоварними укладеного Позивачем з ТОВ «Сібер» договору немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагента. Крім того, доказів визнання нікчемною угоди суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування. Крім іншого, Київський окружний адміністративний суд наголосив на тому, що посилання в акті перевірки виключно на вирок суду щодо обвинувачення посадових осіб ТОВ «Сібер» як на підставу для висновку про безпідставність формування Позивачем даних податкового обліку, є необґрунтованим з огляду на підтвердження первинними документами факту реальності здійснення господарських операцій.

За такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Разом з тим, судом першої інстанції не було враховано, що зі змісту наявного у матеріалах справи вироку Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2012 року у справі №1-333/12 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України вбачається, що ТОВ «Сібер» було створено з метою протиправного формування податкових зобов'язань, у зв'язку з цим суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про правомірність формування податкового кредиту та валових витрат за наслідками взаємовідносин Позивача з вказаним контрагентом.

Крім того, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між ТОВ «Магістраль-Будсервіс» та ТОВ «Сібер» були спрямовані на ухилення від сплати податків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, всупереч зазначеним вище вимогам закону та Положення, Позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Сібер», які б давали право на формування податкового кредиту за результати господарських відносин з вказаним контрагентом, оскільки матеріали справи не містять, зокрема, доказів, по-перше, направлення Позивачем замовлень Постачальнику, по-друге, отримання ТОВ «Магістраль-Будсервіс» рахунків-фактур від ТОВ «Сібер».

Крім іншого, відповідно до п. 1 затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.06.1996 року №293/1318 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п. 5 вказаної Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Приписи п. 9 Інструкції визначають, що особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Водночас Позивачем не було надано доказів виписування довіреностей на отримання товару, а також не зазначено відомостей про особу, яка отримувала від ТОВ «Сібер» товар. З огляду на викладене судова колегія критично оцінює наявні у матеріалах справи докази використання Позивачем у власній господарській діяльності отриманого від ТОВ «Сібер» товару (договори купівлі-продажу асфальтобетону, акти переробки матеріалів, попередні калькуляції, видаткові накладні, довіреності на отримання товару, банківські виписки), оскільки ними не підтверджується використання саме придбаних у ТОВ «Сібер» матеріалів.

При цьому, колегією суддів враховується, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», (далі - Закон про ОПП), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону про ОПП до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням тощо.

Разом з тим приписи пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про ОПП визначають, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.1.7. ст. 1 Закону про ПДВ податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закон про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Однак, як вже було зазначено вище, всупереч зазначеним вимогам закону, Позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з контрагентом останнього, яке б давало право на формування податкового кредиту за результатами господарських відносин з ТОВ «Сібер».

При цьому судовою колегією враховується, що про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Перевіривши реальність договору, укладеного Позивачем з ТОВ «Сібер», колегія суддів погоджується з висновками податкового органу про відсутність підстав вважати товарними господарські операції з придбання Позивачем у вказаного суб'єкта господарювання будівельних товарів з огляду на, по-перше, відсутність можливості контрагента ТОВ «Магістраль-Будсервіс» виконати договірні зобов'язання, по-друге, неможливість підтвердження використання саме таких товарі у господарській діяльності Позивача.

Крім іншого, судовою колегією враховується, що пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Водночас, пунктом 60.4 ст. 60 ПК України визначено, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Отже, зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів отримання нових податкових повідомлень-рішень, прийнятих з урахуванням вимог рішення ГУ Міндоходів у Київській області від 02.12.2013 року №1522/10/10-36-10-07/205/801, колегія суддів вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення в частині суми нарахованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50% замість необхідних 25%, оскільки у розумінні ст. 60 ПК України останні не вважаються відкликаними.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо неправомірності винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому вважає за необхідне скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Будсервіс» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 04.09.2013 року №0001162201 в частині штрафних (фінансових) санкцій на суму 73 765,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 04.09.2013 року №0001172201 в частині штрафних (фінансових) санкцій на суму 59 012,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.