Ухвала суду № 40496809, 08.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2014 рокусправа № 804/309/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Вишневський В.І. дов від 09.12.2013

відповідача: - Гребенюк О.П. дов від 11.02.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року

у справі № 804/309/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський завод спеціальних труб»

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровський завод спеціальних труб» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0005172204 від 04.12.2013 та № 0005162204 від 04.12.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу в акті перевірки позивача щодо порушення податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Голд-Лайф-Компані», оскаржувані податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, прийняті на підставі неправомірних висновків відповідача, є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2014 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовані податкові повідомлення-рішення №0005172204 та №0005162604 від 04.12.2013. Постанову суду мотивовано тим, що позивачем доведено наявність реальних правових наслідків та господарської мети по правочинам, укладеним з ТОВ «Голд-Лайф-Компані», та, як наслідок, доведено фактичне здійснення господарських операцій по цим правочинам, а тому висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки від 21.11.2013, є необґрунтованими та безпідставними.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволені адміністративного позову в повному обсязі. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції проігноровано посилання відповідача на помилки у товарно-транспортних накладних, відсутність сертифікатів та виписок з книги довіреностей, що свідчить про недоведеність факту транспортування товару та, відповідно, існування самого товару.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції цілком обґрунтованою та правомірною, зазначаючи, що вантажний автомобіль МАЗ, державний номер НОМЕР_3, зареєстровано за ТОВ «Придніпров'я», а за договором ТОВ «ДЗСТ» з ТОВ «Голд-Лайф-Компані» про надання послуг з перевезення вантажу ТОВ «Голд-Лайф-Компані» зобов'язується доставити довірений йому вантаж у відповідності з накладною у заданий пункт призначення у відповідності з маршрутом, видати вантаж Отримувачу, а Замовник зобов'язується сплатити послуги з перевезення вантажу, тобто договором не передбачено, яким транспортним засобом Перевізник має перевезти вантаж, в той час як на законодавчому рівні не заборонено залучення третіх осіб при наданні послуг з перевезення вантажу.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Дніпропетровською ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірки ТОВ «ДЗСТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «Голд-Лайф-Компані» за листопад, грудень 2012 року та січень 2013 року, за результатами якої складений акт від 21.11.2013 №265/22-04/33338597 (т.1, а. с.22-36).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп.135.5.4. п.135.5 ст.135, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого завищено валові витрати за IV квартал 2012 року на суму 688 855 грн. та занижено валові доходи, отримані від невстановленої юридичної/фізичної особи, за IV квартал 2012 року на суму 806 831 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за IV квартал 2012 року на суму 314 094 грн.

- ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, у зв'язку з чим ТОВ «ДЗСТ» не має право на включення в подальшому до складу витрат суми з придбання товарів у січня 2013 року від ТОВ «Голд-Лайф-Компані» у розмірі 475 605 грн. та відповідно до пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України Товариство зобов'язане включити до складу валових доходів доходи отримані від невстановленої юридичної/фізичної особи у січні 2013 року на суму 507 726 грн.

- п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, у зв'язку з чим позивачем завищено податковий кредит усього на суму 232 892,90 грн., у т. ч.: за листопад 2012 року на суму 53176,4 грн., за грудень 2012 року на суму 84595,50 грн., за січень 2013 року на суму 95121 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов з огляду на встановлену наявність розбіжностей між сумою податкового сформованого платником за операціями з придбання товарів/послуг та сумою податкових зобов'язань його контрагента за операціями з постачання таких товарів/послуг (т.1, а. с.32).

Крім того, з акту Бориспільської ОДПІ № 136/22-1-38265471 від 30.09.2013 «Про неможливість проведення про зустрічної звірки ТОВ «Голд-Лайф-Компані» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за період з 01.09.2012 по 28.02.2013» вбачається, що даною перевіркою встановлено порушення ч.5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Голд-Лайф-Компані» при придбанні та продажу товарів (послуг); товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст.662, 655, 656 ЦК України; перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) з контрагентами за період з 01.09.2012 по 28.02.2013, які підпадають під визначення ст.185 ПК України (т.2, а.с.104-110).

За результатами матеріалів звірки не підтверджено реальності здійснення операцій, а саме: не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу постачання у зв'язку з відсутністю ТОВ «Голд-Лайф-Компані» за юридичною адресою, що, як зазначено податковим органом в акті від 30.09.2013, обумовлює відсутність первинних документів, які засвідчують здійснення господарських операцій.

Також відповідачем зазначено, що ТОВ «ДЗСТ» до перевірки не надано виписок з книг довіреностей на отримання товарів, придбаних у ТОВ «Голд-Лайф-Компані» у листопаді, грудні 2012 року та січні 2013 року, а також сертифікатів відповідності та/або походження вищезазначений у податкових та видаткових накладних товар, придбаний у ТОВ «Голд-Лайф-Компані»; у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних не заповнені обов'язкові дані, міститься недостовірна інформація та не відповідають дійсності з наступного: не зазначено номери подорожніх листів до яких вони видані; у графі «пункт навантаження» не зазначено адресу, за якою відбувалось завантаження автомобіля; у товарно-транспортних накладних відсутні відомості про автопідприємство, що здійснювало перевезення товарів.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0005172204 від 04.12.2013, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 471 141 грн.: у тому числі 314 094 грн. - за основним платежем та 157 047 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (т.1, а. с.20);

№ 0005162204 від 04.12.2013, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 349 339,50 грн.: у тому числі 232 893 грн. - за основним платежем та 116 446,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (т.1, а. с.19).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, у періоді, який перевірявся, ТОВ «ДЗСТ» (Покупець) мав господарські відносини з ТОВ «Голд-Лайф-Компані» (Постачальник) за договором купівлі-продажу № ДГ-2910 від 29.10.2012 щодо придбання товарів (труб, оправки тощо) (т.1, а. с.37, 38).

Згідно п.2.1 Договору Продавець передає товар Покупцю по погодженню сторін. Умови поставки FCA (склад постачальника) відповідно Інкотермс 2010 автомобільним транспортом».

Факт поставки товарів за вказаним договором підтверджується документами, які були предметом дослідження податковим органу під час перевірки, а саме: актами приймання-передачі, попередніми калькуляціями, видатковими накладні та податковими накладні, договором перевезення вантажу, укладеним з ТОВ «Голд-Лайф-Компані» від 31.10.2012, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками, які свідчать про оплату позивачем товарів та послуг, тощо (т.1, 39-250; т.2, а. с.1-13).

Як вбачається із вказаних документів, вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ТОВ «Голд-Лайф-Компані» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, відповідають положенням Наказу Міністерства фінансів України «Про порядок заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1333/20071.

Стосовно посилань податкового органу на ненадання позивачем до перевірки виписок з книг довіреностей на отримання товарів, придбаних у ТОВ «ГОЛД-ЛАЙФ-КОМПАНІ», а також сертифікатів відповідності на цей товар, помилки в товарно-транспортних накладних слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платників податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Тим більш, що відповідачем не доведено, що придбаний у вищевказаного контрагентів товар являється товаром, сертифікація якого обов'язковою.

Щодо відсутності в товарно-транспортних накладних посилань на подорожні листи, то статтею 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363 (зареєстрованого в Мінюсті 20.02.98 за № 128/2568) визначено, що подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство. При цьому, податковим органом не доведено, що послуги з транспортування надавались позивачу саме автотранспортним підприємством.

Придбаний у ТОВ «Голд-Лайф-Компані» товар оприбуткований позивачем в установленому порядку, використаний у власній господарській діяльності, а саме: реалізований третім особам у відповідності з укладеними позивачем договорами, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Отже доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять.

На момент укладення та реалізації договору поставки ТОВ «Голд-Лайф-Компані» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Також укладений позивачем з ТОВ «Голд-Лайф-Компані» договір не містить умов та ознак, які б свідчили про його суперечність інтересам держави та суспільства або порушував публічний порядок.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Колегією суддів встановлено, що укладений позивачем з ТОВ «Голд-Лайф-Компані» договір поставки відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Дії позивача та ТОВ «Голд-Лайф-Компані», вчинені на виконання укладеного позивачем правочину, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою правочинів такого виду.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку ТОВ «Голд-Лайф-Компані», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до валових витрат, податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Виявлені обставини щодо ТОВ «Голд-Лайф-Компані» ґрунтуються лише на відомостях, отриманих від податкового органу. При цьому жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти щодо порушення норм податкового законодавства контрагентом позивача та був обов'язковим для застосування на всій території України, відповідачем не наведений, в матеріалах справи відсутній.

Складений Бориспільською ОДПІ № 136/22-1-38265471 від 30.09.2013 акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є документом, що фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки, і законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, наслідком відсутності платника податків за юридичною адресою на час проведення податковим органом перевірки згідно податкового законодавства не може бути застосування штрафних санкцій та визначення податкових зобов'язань для контрагента такого платника податків.

Колегія суддів звертає увагу, що висновки податкового органу про встановлення розбіжностей між сумою податкового сформованого платником за операціями з придбання товарів/послуг та сумою податкових зобов'язань його контрагента за операціями з постачання таких товарів/послуг не підтверджені джерелами походження таких висновків та їх документальним обґрунтуванням, тому як довід наявності порушення позивачем приписів податкового законодавства розглядатись не може.

Якщо ж такі висновки ґрунтуються на даних бази автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, то ці дані не можуть нести для суду доказового значення щодо показників податкової звітності, оскільки, по-перше, зазначена база створена для службового користування податковими органами, а по-друге, її дані формуються не лише на підставі податкової звітності, але й на підставі висновків актів перевірок, тож показники податкової звітності і дані системи співставлення можуть не відповідати один одному.

Крім того, навіть за наявності факту не відображення контрагентом платника податку податкових зобов'язань, зазначена обставина не позбавляє такого платника податку права на формування податкового кредиту і валових витрат за операціями з таким контрагентом.

Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту і валових витрат в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку до бюджету.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Отже, якщо контрагент позивача і не виконав своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього підприємства і така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Також податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже зазначені відповідачем обставини щодо контрагента позивача ТОВ «Голд-Лайф-Компані» не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на податковий кредит та формування валових витрат з операцій поставки товару.

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивачем як отримувачем товарів виконані всі законодавчо передбачені умови для віднесення вартості цих товарів до валових витрат, сум податку на додану вартість - до складу податкового кредиту у відповідних (податкових) періодах.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків. Слід врахувати і те, що якщо контрагент не виконував свої зобов'язання перед державою та податковим органом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні виконаних робіт сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже у відповідача відсутні правові підстави для зменшення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Виходячи з наведених вище норм, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року у справі № 804/309/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко