Ухвала суду № 40496395, 18.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 березня 2014 рокусправа № 1170/2а-622/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.05.12

у справі № 1170/2а-622/12

за позовом публічного акціонерного товариства «Кіровоградграніт»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановиВ:

Публічне акціонерне товариство «Кіровоградграніт» звернулося з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення в частині зменшення ПАТ «Кіровоградграніт» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 55946,24 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 27973,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковий кредит сформовано товариством у жовтні 2011 року на підставі належно оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «ТОТ Нафта», а висновок податкового органу про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій між ПАТ «Кіровоградграніт» і ТОВ «ТОТ Нафта» та нікчемність правочину, вчиненого між вказаними юридичними особами, є лише припущенням відповідача та не ґрунтується на фактичних обставинах та податковому законодавстві.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.05.2012 адміністративний позов задоволено. Постанову суду мотивовано тим, що податковим органом не доведено фактів відсутності реального характеру господарської операції позивача з ТОВ «ТОТ Нафта», укладення договору із ТОВ «ТОТ Нафта» з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків та отримання незаконної податкової вигоди тощо.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу (т.2 а. с. 156), в якій просить скасувати постанову суду, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані актом позапланової невиїзної перевірки позивача щодо господарських відносин з контрагентами. Відповідач вважає, що судом першої інстанції не повністю досліджені обставини справи, а саме те, що господарська операція позивача з контрагентом не носили реального характеру та не відбулись в об'єктивній дійсності, що підтверджується висновками акту перевірки.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 19.12.2011 позивачем до Кіровоградської ОДПІ подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2011 року, в якій задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню (т.1, а. с.108-115).

Кіровоградською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Кіровоградграніт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2011 року, за результатами якої складено акт № 6/23-50/13744297 від 03.02.2012 (т.1, а. с.8-15).

Перевіркою встановлено, що в порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4, п.200.7 ст.200 ПК України, з урахуванням ст.ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України ПАТ «Кіровоградграніт» завищено суму заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2011 року в розмірі 56 820 грн., у тому числі по взаємовідносинам з ТОВ «ТОТ Нафта» (з урахуванням матеріалів документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Кіровоградграніт» - акт від 11.01.2012 № 2/23-1/13744297) в сумі 55 946 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на даних актів перевірок: від 11.01.2012 №2/23-1/13744297 (документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Кіровоградграніт» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками, в тому числі з ТОВ «ТОТ Нафта» за жовтень 2011 року, т.1, а. с.96-107) та від 27.12.2011 № 1416/1520/13744297 (документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ТОТ Нафта» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.10.2011 по 30.10.2011, т.2, а. с.112-120).

Вказаними перевірками встановлена неможливість фактичного здійснення ТОВ «ТОТ Нафта» господарських операцій через відсутність матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю складських приміщень, транспортних засобів, порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ТОТ Нафта» з постачальниками та покупцями, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення 198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого зроблено висновок, що всі операції купівлі-продажу ТОВ «ТОТ Нафта» не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Тобто, виходячи з сукупності певних обставин (фізичних, технічних можливостей до вчинення дій, наявність кваліфікованого персоналу тощо), податковий орган дійшов висновку щодо відсутності реального характеру досліджених операцій та, відповідно, відсутності права позивача на їх врахування при визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

На підставі даного акту перевірки Кіровоградською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000012350, яким товариству зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 56820 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 28410 грн. (т.1, а. с.19).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Спірним в межах даної справи є питання щодо висновків відповідача про неправомірність формування товариством податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2011 року в сумі 55946,24 грн., сплаченого в ціні придбання нафтопродуктів згідно правочину - договору поставки, укладеного з контрагентом ТОВ «ТОТ Нафта».

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.п. 200.3 ст.200 ПК України).

Згідно з п.200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, правомірність визначення суми бюджетного відшкодування залежить від правомірного визначення платником податків суми податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Згідно з п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ПАТ «Кіровоградграніт» є, зокрема, діяльність автомобільного вантажного транспорту (т.1, а. с.66).

У періоді, що перевірявся, ПАТ «Кіровоградграніт» (покупець) мало господарські відносини з ТОВ «ТОТ Нафта» (Постачальник) за договором поставки № 45 від 24.06.2011 з постачання нафтопродуктів (т.1, а. с.20-22).

На момент проведення перевірки товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджуються реальність господарської операції, а саме: податкові накладні, виписані ТОВ «ТОТ Нафта» (т.1, а. с.37-52), видаткові накладні (т.1, а. с.23-29), товарно-транспортними накладними (т.1, а. с.30-36) та платіжними дорученнями (т.1, а. с.53-64; т.2, а. с.133-138), чим підтверджується оплата товару та фактичне його отримання.

Виходячи із змісту наведених вище документів, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Використання позивачем придбаних у ТОВ «ТОТ Нафта» нафтопродуктів у власній господарській діяльності підтверджується журналом реєстрації приходу бензовозів (т.1, а.с.181-190), відомістю видачі паливо-мастильних матеріалів (т.2, а. с.42-98).

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ТОВ «ТОТ Нафта» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, відповідають положенням Наказу ДПА України від 21.12.2010 № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 за № 1401/18696 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення».

Виявлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та його контрагентом, які зазначені податковим органом в акті перевірки, відображення позивачем операцій з отримання товару в податковому обліку відповідачем не спростовуються.

На момент укладення та реалізації договору контрагент позивача ТОВ «ТОТ Нафта» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровані як платник податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару (нафтопродукти) не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання укладеного ними договору, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладений позивачем з ТОВ «ТОТ Нафта» договір не містить умов та ознак, які б свідчили про його суперечність інтересам держави та суспільства або порушував публічний порядок.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Колегією суддів встановлено, що укладений позивачем з ТОВ «ТОТ Нафта» договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача - ТОВ «ТОТ Нафта», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідач, зробивши в акті перевірки висновок про нікчемність правочину, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, його позиція про те, що цей правочин очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами, зокрема, рішеннями суду.

Посилання відповідача на факти, виявлені податковим органом стосовно ТОВ «ТОТ Нафта», не приймається колегією суддів до уваги, оскільки інформація, що міститься в матеріалах перевірки ТОВ «ТОТ Нафта», за встановлених вище фактичних обставин не може бути підставою для висновку про недійсність укладеного позивачем з вказаним підприємством правочину.

Виходячи з затвердженого Наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства. При цьому контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин.

В даному випадку позиція податкового органу базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентом позивача, проте, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Із змісту вищенаведених норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Отже, якщо контрагенти позивача і не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих підприємств і така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Також податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Щодо відсутності трудових ресурсів, складських приміщень тощо у контрагента позивача, посилання податкового органу на відсутність у ТОВ «ТОТ Нафта» умов, необхідних для здійснення господарської операції, само по собі не свідчить про фіктивність господарської операції, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов'язково має бути виробником товару чи послуги.

Отже, зважаючи на наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, колегія суддів приходить до висновку про підтвердження реальності здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «ТОТ Нафта», і, як наслідок, правомірність формування позивачем податкового кредиту та заявленого бюджетного відшкодування.

Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що у відповідача відсутні правові підстави для нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 травня 2012 року у справі № 1170/2а-622/12 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко