Постанова № 40496038, 16.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 вересня 2014 року 11 год. 00 хв. № 826/12652/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙПІ-СВІТ»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії

Суддя - Вовк П.В.,

при секретарі судового засідання Хайло А.А.

Представники:

від позивача Небилиця А.В., довіреність № б/н від 09 вересня 2014 року

від відповідача Денисенко О.Е., довіреність № 2727/9/10 від 20 червня 2014 року

На підставі ч. 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в судовому засіданні 16 вересня 2014 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 17 вересня 2014 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27 серпня 2014 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙПІ-СВІТ» (далі також - ТОВ «АЙПІ-СВІТ», позивач) до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі також - ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач), в якому позивач, зокрема, просив: 1) визнати протиправними дії відповідача, що виразились у проведенні зустрічної звірки позивача, результати якої оформлені актом № 425/26-56-22-01-03/39125820 від 18 серпня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «АЙПІ-СВІТ» (код за ЄДРПОУ 39125820) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 червня 2014 року по 31 липня 2014 року» (далі також - акт про неможливість проведення зустрічної звірки); 2) зобов'язати відповідача вилучити з АІС «Податковий блок» та з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію, внесену на підставі висновків зустрічної звірки ТОВ «АЙПІ-СВІТ», результати якої оформлені актом про неможливість проведення зустрічної звірки; 3) зобов'язати відповідача відновити дані податкової звітності позивача, шляхом внесення до них даних, визначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість TOB «АЙПІ- СВІТ»; 4) визнати протиправним та скасувати акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

До позову TOB «АЙПІ-СВІТ» було додано клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, проте ухвалою суду від 28 серпня 2014 року в задоволенні такого клопотання було відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про порушення відповідачем порядку проведення зустрічних звірок з огляду на не здійснення співробітниками податкового органу фактичного виходу на місцезнаходження TOB «АЙПІ- СВІТ» з метою проведення такої зустрічної звірки.

Крім того, вказує на не отримання ним від відповідача запиту про надання інформації та її документального підтвердження, необхідних для здійснення звірки.

У ході судового розгляду справи, представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

В наданих суду запереченнях представник відповідача вказав, що дії по проведенню зустрічної звірки позивача були вчинені ним в порядку, передбаченому чинним законодавством, посилаючись на обставини, викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Також зазначив, що за наслідком складання оскаржуваного акту, жодних нарахувань або збільшення податкових зобов'язань, так само як і зменшення сум податкового кредиту з податку на додану вартість за карткою особового рахунку позивача, контролюючим органом здійснено не було.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками відповідача, з метою вручення позивачу запиту про надання інформації та її документального підтвердження, 18 серпня 2014 року здійснено вихід на податкову адресу TOB «АЙПІ-СВІТ» та встановлено, що за зазначеною адресою підприємство не знаходиться.

Зазначена обставина була відображена в акті перевірки місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності за податковою адресою № 84 від 18 серпня 2014 року та акті про неможливість вручення запиту про надання інформації та її документального підтвердження посадовими особами TOB «АЙПІ-СВІТ» (код за ЄДРПОУ 39125820) від 18 серпня 2014 року № 94.

На підставі зазначеного, співробітниками ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, яким встановлено:

- порушення позивачем ч. 5 статті 203, ч. 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «АЙПІ-СВІТ» при придбанні та продажу товарів (послуг);

- відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення статей 185, 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України);

- відсутність реального здійснення господарських операцій на суму податкових зобов'язань - 5 789 504, 00 грн. по взаємовідносинах з контрагентами/покупцями за період з 01 червня 2014 року по 31 липня 2014 року та податкового кредиту на суму 5 783 767, 00 грн. по взаємовідносинам із контрагентами/постачальниками за період з 01 січня 2014 року по 28 лютого 2014 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування акту про неможливість проведення зустрічної звірки, визнання протиправними дій відповідача, що виразились у проведенні зустрічної звірки позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 73.5 статті 73 ПК України, органи державної податкової служби мають право з метою отримання податкової інформації проводити зустрічні звірки суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначений Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232 (надалі також - Порядок № 1232).

Згідно із п. 73.3 статті 73 ПК України, проведення зустрічної звірки платника податків є однією з підстав для направлення письмового запиту про подання інформації.

За змістом п. 4 Порядку № 1232, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Так, зі змісту наведених вище нормативно-правових положень вбачається, що проведенню зустрічної звірки має передувати особисте вручення або направлення платнику завіреного печаткою органу державної податкової служби запиту про надання інформації та її документального підтвердження рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як вже було встановлено вище, з метою вручення такого повідомлення, 18 серпня 2014 року співробітниками відповідача було здійснено вихід на податкову адресу TOB «АЙПІ-СВІТ», під час якого встановлено відсутність позивача за такою адресою.

В контексті зазначеного, суд звертає увагу на те, що фактично працівниками податкового органу здійснювалась перевірка адреси: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська 21, квартира 3, в той час як зареєстрованим місцезнаходженням, а відповідно й податковою адресою, позивача є: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська 21, офіс 3.

Між тим, під час розгляду справи в судовому засіданні, представником позивача не було надано доказів, які б свідчили про існування в будинку 21 по вул. Костянтинівській в м. Києві окремо квартири 3 та офісу 3, а тому суд приходить до висновку, що 18 серпня 2014 року співробітниками ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було здійснено вихід за адресою зареєстрованого місцезнаходження TOB «АЙПІ-СВІТ».

При цьому, зазначення в акті перевірки місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності за податковою адресою № 84 від 18 серпня 2014 року, акті про неможливість вручення запиту про надання інформації та її документального підтвердження посадовими особами TOB «АЙПІ-СВІТ» (код за ЄДРПОУ 39125820) від 18 серпня 2014 року № 94 та акті про неможливість проведення зустрічної звірки, податкової адреси позивача як: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська 21, кв. 3, є формальною помилкою яка не вплинула на наслідки дій, вчинених відповідачем з метою проведення зустрічної звірки TOB «АЙПІ-СВІТ».

Враховуючи зазначене, на думку суду, відповідачем обґрунтовано було встановлено відсутність позивача за податковою адресою, що унеможливило вручення запиту про надання інформації та її документального підтвердження, а в подальшому, відповідно, і проведення самої зустрічної звірки.

Відповідно до п. 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року № 236 (далі - Методичні рекомендації), у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Виходячи з встановлених вище обставин справи та наведених положень законодавства, суд приходить до висновку про дотримання відповідачем, в межах розгляду даної справи, передбаченого порядку проведення зустрічних звірок.

Під час вирішення справи в частині заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне дослідити господарську діяльність TOB «АЙПІ-СВІТ», в період, за який проводилась звірка, на предмет її спрямованості на настання реальних правових наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, в зазначений період, сформував податковий кредит, за рахунок контрагентів-постачальників при придбанні товарів, та податкові зобов'язання, за рахунок продажу товарів та надання послуг.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ПК України, об'єктом оподаткування податку на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні даної справи, суд враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентами, позивачем було надано суду копії відповідних первинних документів, а саме: договорів, видаткових та податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт, товарно-транспортних накладних, виписок по банківському рахунку.

Між тим, суд зазначає, що окремі з наданих документів не відповідають вказаним вище обов'язковим вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зокрема: видаткові накладні не містять відомостей про посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, інформації щодо дати та номеру довіреності відповідальної особи; платіжні доручення не містять особистих підписів відповідальних осіб.

Таким чином, надані позивачем документи з зазначеними вище недоліками, суд не вважає первинними документами в розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Також, згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, до товарно-транспортних документів належить товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (п. 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Таким чином, саме товарно-транспортні накладні є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару. У свою чергу, на підставі даних бухгалтерського обліку ведеться податкова звітність, визначаються об'єкти оподаткування.

В той же час, в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні лише щодо здійснення поставки товару згідно умов договору № 14/06-1 від 14 червня 2014 року. Водночас накладні, які б підтверджували реальність та товарність інших операцій, що передбачені наявними в матеріалах справи договорами, позивачем надані не були.

Таким чином, враховуючи те, що надані позивачем документи є неналежними доказами виконання сторонами умов вказаних правочинів, через недотримання при їх оформленні вимог чинного законодавства, та не надання позивачем відповідних первинних документів, наявність яких є обов'язковою при укладанні договорів даного виду, зокрема товарно-транспортних накладних, суд констатує відсутність належного документального підтвердження, а, як наслідок, і реального характеру виконання зазначених господарських зобов'язань між позивачем та його контрагентами.

Крім того, необхідно звернути увагу на те, що відповідно до вимог статті 2, п. 1 ч. 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо особа вважає, що цими рішеннями, діями його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод.

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 статті 17 ПК України надано право платникам податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Диспозиція цієї статті передбачає оскарження дій службової особи податкового органу, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами контрольного заходу; дій щодо проведення перевірки без установлених законом підстав та/або з порушенням вимог чинного законодавства тощо.

Зі змісту наведеного п. 4.4 Методичних рекомендацій вбачається, що дії з оформлення результатів зустрічної звірки в акт про неможливість проведення зустрічної звірки є, по суті, виконанням службовими особами своїх обов'язків, а самі по собі висновки вказаного акту не створюють відносин владного підпорядкування, що є необхідною ознакою публічно-правових відносин.

Між тим, завданням адміністративного судочинства, відповідно до положень ч. 1 статті 2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом лише при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Зазначена позиція неодноразово знаходила відображення в рішеннях Верховного Суду України (постанова від 10 вересня 2013 року по справі № 21-237а13) та Вищого адміністративного суду України (постанова від 23 січня 2014 року по справі №К/800/30711/13).

Отже, адміністративний позов TOB «АЙПІ-СВІТ» не підлягає задоволенню в зазначеній частині вимог.

Щодо позовних вимог про здійснення коригувань внесеної, на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки, до АІС «Податковий блок» та автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформації, суд зазначає наступне.

Згідно наведеної в письмових запереченнях відповідача інформації та наявних в матеріалах справи роздруківок з інформаційної системи «Податковий блок» вбачається, що ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, за наслідком складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки, жодних нарахувань або збільшення податкових зобов'язань, так само як і зменшення сум податкового кредиту з податку на додану вартість за карткою особового рахунку позивача, здійснено не було.

Крім того, під час розгляду адміністративного позову в зазначеній частині вимог, суд враховує наведені вище обставини, що не підтверджують реальний характер господарський відносин позивача з його контрагентами, що мали місце в період, за який проводилась звірка.

Таким чином, на думку суду, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не було вчинено жодних дій, які б могли порушувати права або законні інтереси TOB «АЙПІ-СВІТ».

Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-12, 71, 122, 158-163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙПІ-СВІТ» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя П.В. Вовк