Постанова № 40496035, 22.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 серпня 2014 року № 826/10348/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Холдинг Груп»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.02.2014 № 0001382202

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Холдинг Груп» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.02.2014 № 0001382202.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2014 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 29.07.2014, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками акту перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми валового доходу є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено заниження позивачем доходу, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування за 4 кв. 2012 в сумі 11 500 000,00 грн. За таких обставин, податковий орган просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

03 лютого 2014 відповідачем на підставі акту перевірки № 180/2202/35141110 від 21.01.2014, прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001382202, яким позивачу за порушення п.п. 135.5.15, 136.1.9 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 3018750,00 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 2415000 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 603750,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на тому, що договір відступлення права вимоги розцінений контролюючим органом як договір факторингу. Враховуючи те, що діяльність КУА не передбачає здійснення операцій з факторингу за рахунок коштів ІСІ, контролюючий орган прийшов до переконання, що кошти, отримані за таким договором в сумі 11500000 грн. є доходом позивача та мають оподатковуватись за ставкою 21 % (11500000 * 0,21 = 2415000 грн.).

Окружний адміністративний суд міста Києва відхиляє такі твердження відповідача, враховуючи наступне.

Між ЗНВПІФ «АВК» ТОВ «КУА «Холдинг Груп» та ПАТ «Банк «Контракт» укладено Договір про відступлення права вимоги від 20.12.2012 № 01/2012, відповідно до умов якого ПАТ «Банк «Контракт», як первісний кредитор відступив ТОВ «КУА «Холдинг Груп» (новому кредитору) права вимоги до боржника за кредитом, в тому числі права вимоги виконання обов'язків щодо повернення основного боргу в розмірі 11 500 000,00 грн. та суми процентів за кредитом.

Як наслідок, ТОВ «КУА «Холдинг Груп» отримало право вимоги виконання фізичною особою ОСОБА_1 зобов'язань згідно Договору № 44/2012 про відкриття кредитної лінії від 01.06.2012, що був укладений між ПАТ «Банк «Контракт» та Боржником (ОСОБА_1) про повернення останнім відсотків за користування кредитом, неустойки (штрафу, пені), відшкодування збитків, в строки та у розмірах, що передбачені первинним Кредитним договором.

Згідно п. 1.3 договору про відступлення права вимоги від 20.12.2012 № 01/2012 платою за відступлення Кредитором Новому кредитору права вимоги до Боржника є сума в розмірі 11680000,00 грн. без ПДВ, яку Новий кредитор сплачує Кредитору у строк до 27.12.2012.

Відповідно до банківської виписки (а.с. 75 Том І) позивач 27.12.2012 перерахував на користь ПАТ «Банк «Контракт» кошти в суму 11 680 000,00 грн.

В подальшому, відповідно до договору про відступлення права вимоги № 02/2012 від 20.12.2012 позивач, як кредитор відступив на користь ПАТ «Укрінвестпартнер» (новому кредитору) право вимоги до боржника (ОСОБА_1) за кредитом, в тому числі права вимоги виконання обов'язків щодо повернення основного боргу в розмірі 11 500 000,00 грн. та суми процентів за кредитом.

Пунктом 1.3 договору від 20.12.2012 № 02/2012 передбачено, що платою за відступлення Кредитором Новому кредитору права вимоги до Боржника є сума в розмірі 11500000,00 грн. без ПДВ, яку Новий кредитор сплачує Кредитору у строк до 27.12.2012.

Відповідно до банківської виписки (а.с. 75 Том І), на користь ТОВ «КУА «Холдинг Груп» ЗНВПІФ «АВК» від ПАТ «Укрінвестпартнер» зараховано кошти в загальній сумі

11500000,00 грн. з призначенням платежу «оплата за відступлення права вимоги згідно договору № 02/2012 від 20.12.2012».

В даному випадку суд вважає за необхідне зауважити, що твердження відповідача про отримання позивачем прибутку в сумі 11500000 грн. є помилковим, адже об'єкт оподаткування по досліджуваним правовідносинам має від'ємне значення: 11500000 (дохід) - 11680000 (витрати) = -180000 грн., внаслідок чого доводи суб'єкта владних повноважень про необхідність взяття за базу оподаткування суми в розмірі 11500000 грн. судом відхиляються як необґрунтовані.

Стосовно посилань суб'єкта владних повноважень на наявність у спірних правовідносинах ознак договору факторингу, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Поняття договору факторингу визначено у ч. 1 ст. 1077 ЦК України, відповідно до якої за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Слід зазначити, що визначення місця договору факторингу в системі цивільно-правових договорів, що опосередковують передачу права вимоги, має суттєве значення, оскільки, поміж іншого, таке розмежування визначає необхідність дотримання спеціальних вимог щодо особи, яка виступає фактором. За наведеним визначенням договору факторингу цей договір спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу (постанова Вищого господарського суду України від 03.03.2011 у справі № 5020-4/210). Враховуючи зазначене, договір № 02/2012 від 20.12.2012 не є договором факторингу, а є договором уступки права вимоги.

При цьому, питання наявності ознак договору факторингу може поставати лише тоді, коли йдеться про професійну діяльність (наприклад, банку) по викупу боргових зобов'язань за суму, значно нижчу номіналу, крім того, така послуга може бути платною. В даному випадку, не можна говорити про фінансування, оскільки фактично позивач не фінансував, а лише викупив борги ОСОБА_1 перед ПАТ «Банк «Контракт» та в подальшому продав їх (борги) на ПАТ «Укрінвестпартнер», внаслідок чого дані правовідносини не підпадають під визначення факторингу.

Крім того, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва приймає до уваги наступне.

В акті перевірки фактично зазначено про порушення складу та структури активів позивача в особі ЗНВПІФ «АВК», що безпосередньо регулюється Законом України «Про інститути спільного інвестування», згідно з яким діяльність ТОВ «КУА «Холдинг Груп» підпадає під дію не загального законодавчого акту - Податкового кодексу України, а спеціального - Закону України «Про Інститути спільного інвестування», який регулює діяльність венчурних фондів та активів спільного інвестування, а державне регулювання у сфері спільного інвестування здійснює Національна Комісія з цінних паперів та фондового ринку, внаслідок чого встановити факт наявності/відсутності в діях позивача порушень під час купівлі-продажу боргових зобов'язань може лише відповідний Державний регулятор, а не податковий орган.

У разі встановлення такого факту Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може застосувати відповідні санкції до порушника. Матеріали справи не містять в собі доказів застосування до позивача санкцій з боку Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку в рамках досліджуваних правовідносин.

Враховуючи зазначене, судом не встановлено наявності доказів, які б спростовували те, що в своїй діяльності позивач діяв у дозволений законодавством України спосіб та згідно вимог Закону України «Про інститути спільного інвестування», внаслідок чого доводи відповідача про заниження позивачем бази оподаткування та, як наслідок, заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток, матеріалами справи не підтверджується, з урахуванням чого позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ТОВ «КУА «Холдинг Груп» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 03.02.2014 № 0001382202.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «КУА «Холдинг Груп» (код ЄДРПОУ 35141110) судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський