Постанова № 40496021, 15.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15 серпня 2014 року 15 год. 00 хв. № 826/7168/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Огурцова О.П., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяни Василівни, треті особи: Державна реєстраційні служба України та реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції Львівської області, про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, з урахуванням письмової заяви про усунення виявлених судом недоліків позову, 10 червня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (далі - позивач) до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяни Василівни (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень відповідача-2 від 30 жовтня 2013 року № 7387239, № 7379641 та № 7378661 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень (далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову представники позивача зазначили, що оскаржувані рішення не відповідають нормам законодавства, оскільки на позивача, як іпотекодержателя, не розповсюджується заборона відчуження нерухомого майна, з метою державної реєстрації якого позивач і звернувся до відповідача.

Ухвалою суду від 13 червня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду колегією суддів у судовому засіданні, а також, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Державну реєстраційну службу України (далі - третя особа-1) та реєстраційну службу Львівського міського управління юстиції Львівської області (далі - третя особа-2).

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Відповідач (його уповноважений представник), уповноважені представники третьої особи-1 та третьої особи-2 у судові засідання не прибули, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач, третя особа-1 та третя особа-2 повідомлені належним чином. Поряд з цим, 01 липня 2014 року до суду через канцелярію від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову разом із доказами на їх обґрунтування та із проханням про розгляд справи за її відсутності. Вказані заперечення судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 16 липня 2014 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що відповідача, третю особу-1 та третю особу-2 повідомлено письмово.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем 23 вересня 2013 року подано до реєстраційної служби Радехівського районного управління юстиції Львівської області письмову заяву за реєстраційним № 3085175 про державну реєстрацію прав на нерухомість (будівлю, розташовану за адресою: вулиця Набережна, 2, село Синьків, Радехівський район, Львівська область), передану у забезпечення виконання кредитних договорів боржником - малим приватним підприємством виробничо-комерційна фірма "Гелікон" (далі - МПП ВКФ "Гелікон").

Крім того, 26 та 27 вересня 2013 року позивачем подано до третьої особи-2 письмові заяви за реєстраційними № 3142832 та № 3170981 відповідно про державну реєстрацію прав на нерухомість, передану у забезпечення виконання кредитних договорів боржником МПП ВКФ "Гелікон", а саме розташовані за адресою: місто Львів, вулиця Кульпарківська, 230: нежитлову будівлю, позначену на плані літерою "Б-3", - виробничий корпус зі станцією технічного обслуговування; нежитлову будівлю, позначену на плані літерою "Б-5", - офісно-готельні приміщення з мансардою і підвалом.

За результатами розгляду поданих заяв, 30 жовтня 2013 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення.

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Так, з наявних матеріалів справи вбачається, що 19 липня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Кредобанк" (далі - ВАТ "Кредобанк"), як іпотекодержателем, та МПП ВКФ "Гелікон", як іпотекодавцем, укладено договір іпотеки, предметом якого, з урахуванням договору про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 29 серпня 2008 року, зокрема, визначено розташовані за адресою: місто Львів, вулиця Кульпарківська, 230: нежитлову будівлю, позначену на плані літерою "Б-3", - виробничий корпус зі станцією технічного обслуговування; нежитлову будівлю, позначену на плані літерою "Б-5", - офісно-готельні приміщення з мансардою і підвалом.

На вказані об'єкти нерухомості приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу накладено заборону відчуження до припинення чи розірвання договору іпотеки.

Також, 27 травня 2009 року між ВАТ "Кредобанк", як іпотекодержателем та МПП ВКФ Гелікон", як іпотекодавцем, укладено договір іпотеки, предметом якого, зокрема, визначено нежитлову будівлю, розташовану за адресою: вулиця Набережна, 2, село Синьків, Радехівський район, Львівська область.

На вказану нежитлову будівлю приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу також накладено заборону відчуження до припинення чи розірвання договору іпотеки.

При цьому, 16 грудня 2011 року між публічним акціонерним товариством "Кредобанк" (правонаступник ВАТ "Кредобанк"), як первісним іпотекодержателем, та позивачем, як новим іпотекодержателем, укладено договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, за умовами якого, з урахуванням додатку 1 до такого договору, первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю усі права вимоги, у тому числі за договорами іпотеки від 19 липня 2007 року та від 27 травня 2009 року. Новий іпотекодержатель набуває права первісного іпотекодержателя за такими іпотечними договорами.

Враховуючи викладене, суд вважає, що на момент звернення позивача із заявами № 3085175 та № 3142832 до органів державної реєстрації прав на нерухоме майно, він мав статус іпотекодержателя вище переліченого нерухомого майна.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав нерухоме майно та їх обтяжень", до компетенції органу державної реєстрації прав належить проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації.

Відповідно до п. 1 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2013 року № 607/5, державні реєстратори Укрдержреєстру проводять державну реєстрацію права власності та/або речових прав на нерухоме у випадках, зокрема, на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, третя особа-1 є суб'єктом владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладено обов'язок щодо державної реєстрації права власності та/або інших речових прав на нерухоме майно, що виникають на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень, підставою для відмови позивачу у державній реєстрації речових прав на нерухоме майно є те, що вище зазначені заяви позивачем подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

Поряд з цим, згідно з п. 34 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документів, що зазначені у п.п. 27 і 28 цього Порядку, подає: завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; документ, що підтверджує сплив 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі; звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, що зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли предметом іпотеки є земельна ділянка та в документах, що зазначені у п. 27 цього Порядку, відсутні відомості про її кадастровий номер); заставну (у разі, коли іпотечним договором передбачено її видачу).

Вказаною ж нормою Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що наявність зареєстрованої у Державному реєстрі прав заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Враховуючи вище викладені норми та обставини, суд прийшов до висновку, що відповідач не мав правових підстав для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за позивачем, як іпотекодержателем, нерухомого майна, а тому, оскаржувані рішення визнаються судом протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Стосовно процесуального строку для звернення позивача до суду з позовом суд зазначає наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та не заперечується сторонами, оскаржувані рішення отримано позивачем 18 листопада 2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 6 ст. 103 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Виходячи із шестимісячного строку для звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 99 КАС України, що має обраховуватись із 18 листопада 2013 року, - дня, коли позивач дізнався про прийняття оскаржуваних рішень, враховуючи, що 18 травня 2014 року є вихідним днем, а також те, що позивач звернувся до суду з позовом 19 травня 2014 року, як це вбачається з відбитку поштового штампу на конверті, у якому надійшов позов, суд прийшов до висновку про дотримання позивачем встановленого КАС України процесуального строку для звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин обстається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяни Василівни, треті особи: Державна реєстраційні служба України та реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції Львівської області, про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв'язку з тим, що представниками позивача не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ними судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 24, 25, 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяни Василівни від 30 жовтня 2013 року № 7387239, № 7379641 та № 7378661 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Копії постанови направити сторонам та третім особам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.М. Данилишин

Суддя І.А. Качур

Суддя О.П. Огурцов