Постанова № 40495821, 02.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 вересня 2014 року № 826/11048/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Катющенка В.П., суддів: Дегтярьової О.В., Каракашьяна С.К., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Міністерства юстиції України пропро визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просить суд:

« - визнати неправомірними дії Міністерства юстиції України щодо відмови в проведенні перерахунку та доплати справедливої сатисфакції згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2013 ВП № 40881425 ОСОБА_1 на день здійснення платежу 10.02.2014 за курсом Національного банку України, що становив 11,576179 грн. в сумі 1465,75 грн.;

- зобов'язати Міністерство юстиції України провести донарахування ОСОБА_1 суми справедливої сатисфакції згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2013 ВП № 40881425 на день здійснення платежу 10.02.2014 за курсом Національного банку України, що становив 11,576179 грн. в сумі 1465,75 грн.

- стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 різницю недосплаченої суми справедливої сатисфакції згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2013 ВП № 40881425 на день здійснення платежу 10.02.2014 за курсом Національного банку України, що становив 11,576179 грн. в сумі 1465,75 грн.;

- встановити судом строк для подання Міністерством юстиції України до суду звіту про виконання судового рішення по даній справі».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем йому нараховано справедливу сатисфакцію станом на 21.01.2014 по курсу НБУ 10,843304 грн. в сумі 21686,61 грн., а оскільки платіж (списання грошових коштів з рахунку відповідача та зарахування до банку, в якому відкрито рахунок позивача) здійснено казначейством 10.02.2014 і на цей день курс НБУ становив 11,576179 грн., то сума, яку мав би отримати позивач, становила б 23152,36 грн. Таким чином, на думку позивача, на день здійснення платежу йому не доплачено суму 1465,75 грн., чим позбавлено його права власності на належні позивачу до виплати грошові кошти.

Позивач у судове засідання 14.08.2014 не прибув, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.08.2014 проти позову заперечував, посилаючись на те, що Міністерством юстиції України підготовлено та направлено до Державної казначейської служби України платіжне доручення від 21.01.2014 № 1027 на суму 21686,61 грн. (гривневий еквівалент 2000 євро згідно курсу НБУ, що станом на 21.01.2014 становив 1084,3304 грн. за 100 євро) для перерахування коштів справедливої сатисфакції згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2013 ВП № 40881425 на рахунок позивача. Таким чином, Міністерством юстиції України виконано всі дії щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечепоренко та інші проти України» від 24.10.2013 № 72631/10, передбачені Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу в порядку письмового провадження у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, в судовому засіданні 14.08.2014 суд ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Нечепоренко та інші проти України» від 24.10.2013 № 72631/10 одноголосно постановлено:

(а) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю за заявами, наведеними у Додатку 2…, ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу;

(б) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

У додатку 2 до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечепоренко та інші проти України» наведено заяви ОСОБА_1 від 01.10.2011 № 65100/11 та від 23.12.2011 № 2702/12.

21.11.2013 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Медведєвим Олександром Вячеславовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 40881425 по рішенню Європейського суду з прав людини № 72631/10, виданого 24.10.2013 (стягувач - ОСОБА_1).

21.01.2014 Міністерством юстиції України підготовлено та направлено до Державної казначейської служби України платіжне доручення № 1027 на суму 21686,61 грн. (еквівалент у гривнях 2000 євро) для перерахування коштів справедливої сатисфакції на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2013 ВП № 40881425 та рішення Європейського суду з прав людини № 72631/10 на рахунок позивача.

12.02.2014 на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 зараховано суму 21686,61 грн., що підтверджується випискою з рахунків у національній валюті від 05.05.2014.

Листом від 29.04.2014 позивач звернувся до Міністерства юстиції України щодо недоплати останньому грошових коштів справедливої сатисфакції.

02.06.2014 позивачу надіслано лист Міністерства юстиції України № Ш-8874/17, в якому зазначено, що Міністерством юстиції України підготовлено та направлено до Державної казначейської служби України платіжне доручення від 21.01.2014 № 1027 на суму 21686,61 грн. (гривневий еквівалент 2000 євро згідно курсу НБУ, що станом на 21.01.2014 становив 1084,3304 грн. за 100 євро) для перерахування коштів справедливої сатисфакції згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2013 ВП № 40881425 на рахунок позивача. Згідно виписки Державної казначейської служби України списання коштів в сумі 21686,61 грн. з рахунку Міністерства юстиції України проведено 10.02.2014.

Вважаючи дії відповідача в частині відмови в доплаті справедливої сатисфакції протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 3 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 395/2011, до основних завдань Мін'юсту України належать, зокрема, забезпечення представництва інтересів держави у судах України, здійснення захисту інтересів України у Європейському суді з прав людини, під час урегулювання спорів і розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземних суб'єктів та України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 31.05.2006 № 784 передбачено, що на Міністерство юстиції України покладено функції органу, відповідального за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV (далі - Закон № 3477-IV) визначено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: рішення - а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України; г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України.

Орган представництва - орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень.

Відповідно до статті 2 Закону № 3477-IV рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Статтею 3 Закону № 3477-IV передбачено, що виконання Рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

У відповідності до пункту «б» частини 1 статті 7 Закону № 3477-IV протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва.

Частиною 1 статті 8 Закону № 3477-IV виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.

Відповідно до частини 3 статті 8 Закону № 3477-IV протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті «б» частини 1 статті 7 цього Закону.

Також, згідно частини 4 статті 8 Закону № 3477-IV центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині 3 цієї статті документів, здійснює списання на вказаний Стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України «Про виконавче провадження».

Механізм використання коштів, передбачених Мін'юсту (далі - головний розпорядник) у державному бюджеті за програмою «Платежі на виконання рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України», встановлений Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов'язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 № 408 (далі - Порядок № 408).

Відповідальним виконавцем зазначеної програми є Міністерство юстиції (пункт 1 Порядку № 408).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 408 для здійснення платежів головний розпорядник подає до Казначейства, уповноваженого банку платіжний документ.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем, що станом на день формування та подання Міністерством юстиції України платіжного доручення №1029, тобто станом на 21.01.2014, офіційний курс гривні до євро становив 1084,3304 грн. за 100 євро, й, отже, еквівалент 2000 євро, присуджені позивачу за рішенням Європейського суду з прав людини станом на 21.01.2014 становило 21686,61 грн.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що саме Міністерством юстиції України не допущено порушень прав позивача, оскільки на виконання рішення Європейського суду з прав людини № 72631/10 підготовлено та направлено до органу казначейства платіжне доручення № 1027 на виплату позивачу присудженої справедливої сатисфакції у розмірі 2000 євро за курсом НБУ, який станом на 21.01.2014 становив 1084,3304 грн. за 100 євро та вірно визначена сума, що підлягає сплаті позивачу у розмірі 21686,61 грн.

Списання даних коштів органами казначейства з рахунку Міністерства юстиції України 10.02.2014, не свідчить про порушення саме Міністерством юстиції України прав позивача.

Оскільки, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку та доплати справедливої сатисфакції згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2013 ВП № 40881425 ОСОБА_1 на день здійснення платежу 10.02.2014 за курсом Національного банку України, що становив 11,576179 грн. в сумі 1465,75 грн., вимоги позивача про зобов'язання Міністерства юстиції України провести донарахування ОСОБА_1 суми справедливої сатисфакції згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2013 ВП № 40881425 на день здійснення платежу 10.02.2014 за курсом Національного банку України, що становив 11,576179 грн. в сумі 1465,75 грн. та про стягнення з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 різницю недосплаченої суми справедливої сатисфакції згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2013 ВП № 40881425 на день здійснення платежу 10.02.2014 за курсом Національного банку України, що становив 11,576179 грн. в сумі 1465,75 грн., задоволенню не підлягають, оскільки є похідними позовними вимогами.

Клопотання позивача про встановлення судом строку для подання Міністерством юстиції України до суду звіту про виконання судового рішення у даній справі не може бути задоволено, оскільки вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки відповідачем свідки не залучалися й судова експертиза не проводилася, судові витрати з позивача стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України.

Головуючий суддя В.П. Катющенко

Судді О.В.Дегтярьова

С.К. Каракашьян