Постанова № 40495456, 22.08.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/3172/14

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області до Відділу державної виконавчої служби Каховського міськрайонного управління юстиції Херсонської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження,

встановив:

Каховська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - позивач, Каховська ОДПІ) звернулась до Відділу державної виконавчої служби Каховського міськрайонного управління юстиції Херсонської області (далі - відповідач, ВДВС), у якому просить -

- визнати дії головного державного виконавця ВДВС Каховського МРУЮ Гуржея Д.В. неправоірними;

- скасувати постанову від 17.06.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (виконавчий лист Херсонського окружного адміністративного суду від 04.04.2013 року по справі №2а-5233/12/2170);

- зобов'язати прийняти виконавчий лист Херсонського окружного адміністративного суду від 04.04.2013 року по справі №2а-5233/12/2170 до виконання та відкрити виконавче провадження.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує незаконною відмовою ВДВС у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом про стягнення з КП "Житловик Свєтлово" податкового боргу, оскільки вважає, що Податковим кодексом України врегульовано порядок досудових процедур стягнення податкового боргу, який не має відношення до порядку виконання судових рішень за виконавчими листами. При цьому, позивач вказує, що обґрунтованість ВДВС оскаржуваної відмови у відкритті виконавчого провадження з посиланням на ст. 95-99 Податкового кодексу України суперечить фактичним обставинам. Так, позивач вказує, що статтею 95 цього Кодексу врегульовано питання щодо виконання контролюючими органами рішення судів про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, в порядку передбаченому гл. 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, затвердженої постановою Правлінням НБУ від 21.01.2004 р. № 22, та шляхом оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів з банківських боржника, і в цьому випадку виконавчий лист не видається.

Відповідач в письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що оскаржувана постанова відповідає Закону України "Про виконавче провадження" та Податковому кодексу України. Відповідач зазначає, що процедура погашення податкового боргу регулюється ст.95-99 Податкового кодексу України, якими передбачено виконання судових рішень щодо стягнення податкового боргу безпосередньо контролюючими органами, і тому органи державної виконавчої служби не є органами стягнення за такими судовими рішеннями.

В судове засідання, призначене на 22.08.2014 року, представники сторін не з'явилися.

21 серпня 2014 року представник позивача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення 18.08.2014 року.

Частиною 4 ст.128 КАС України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевикладене суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов та заперечення, дослідивши норми законодавства, які регулюють дані правовідносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04 квітня 2013 року Херсонським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист за №2а-5233/12/2170 2013 р. про стягнення з Комунального підприємства "Житловик Свєтлово" в дохід Державного бюджету суми боргу зі сплати податку на додану вартість у розмірі 420947,68 грн.

17 червня 2014 р. головним державним виконавцем ВДВС Каховського МРУЮ Гуржей Д.В. на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову ВП №43710685 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа), обґрунтовуючи тим, що процедура погашення податкового боргу є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами, а саме статтями 95-99 Податкового кодексу України, що передбачає виконання судових рішень щодо виконання грошових зобов'язань та стягнення податкового боргу іншими органами відповідно до ст.3 Закону України "Про виконавче провадження".

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваної постанови, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими нормами законодавства.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 (із змінами та доповненнями) (далі - Закон України № 606-XIV).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.11 Закону України № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Норми частин 1,2 статті 17 Закону України № 606-XIV встановлюють, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Системний аналіз наведених приписів свідчить про те, що порядок та спосіб виконання рішення суду визначено законодавчо, та врегульовано, положенням Закону України "Про виконавче провадження", та самим виконавчим документом.

Відповідно до ч.1 ст. 25 цього Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Імперативність вказаної норм полягає в обов'язку державного виконавця відкрити виконавче провадження у випадку дотримання інституту обставин, що допускають таке відкриття виконавче провадження.

При цьому, підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження визначені пунктами 1-9 частини 1 статтею 26 Закону.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, то головним державним виконавцем ВДВС Каховського МУЮ Гуржей Д.В. відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа за №2а-5233/12/2170, виданого Херсонським окружним адміністративним судом 04.04.2013 року, з підстав визначених пунктом 8 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Зі змісту письмових заперечень відповідача судом встановлено, що з наявністю інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, ВДВС пов'язує врегульований ст. 95-99 Податкового кодексу України окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, згідно якому органами примусового стягнення за такими рішеннями є контролюючі органи у розумінні Податкового кодексу України. Крім того, відповідач вважає, що вищевказана позиція ВДВС узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в інформаційному листі №1484/12/13-13 від 24.10.2013 р.

Суд не погоджується з вказаними доводами відповідача, виходячи з наступного.

Так, дійсно, у листі №1484/12/13-13 від 24.10.2013 р. Вищий адміністративний суд України, з посиланням на пункт 95.3 статті 95 Податкового кодексу України та Інструкцію про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, затвердженої постановою Правлінням НБУ від 21.01.2004 року №22, звертає увагу на особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України.

Отже, за змістом вказаного листа мова йде про стягнення з платників податків коштів у рахунок погашення податкового боргу, проте зі змісту виконавчого листа №2а-5233/12/2170 2013 р. від 04.04.2013 р. вбачається, що резолютивною частиною судового рішення визначено: "стягнути з комунального підприємства "Житловик Свєтлово" в дохід державного бюджету суму боргу зі сплати податку на додану вартість у розмірі 420947,68 грн". При цьому, суд звертає увагу, що у цій частині судового рішення не вказано спосіб виконання рішення суду, зокрема "за рахунок коштів", тобто дане рішення передбачає стягнення податкового боргу як за рахунок коштів, так і за рахунок майна.

З огляду на викладене, суд вважає, що виконавчий лист №2а-5233/12/2170 2013 р. від 04.04.2013 р. не може бути примусово виконаний у зазначеному вище порядку за Інструкцією про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, а тому підлягає виконанню органами Державної виконавчої служби.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що лист Вищого адміністративного суду України №1484/12/13-13 від 24.10.2013 року, який доведений до відома адміністративних судів та по своїй суті є роз'ясненням положень Податкового кодексу України щодо випадків стягнення податкового боргу без надання судом боржнику виконавчих листів для врахування в роботі, не є нормою законодавства та не може бути підставою для вчинення дій державним виконавцем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що постанова ВДВС Каховського МРУЮ ВП №43710685 від 17.06.2014 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) є такою, що суперечить вимогам Закону України "Про виконавче провадження", а тому підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про визнання дії головного державного виконавця ВДВС Каховського МРУЮ Гуржея Д.В. неправомірними та зобов'язання ВДВС прийняти виконавчий лист Херсонського окружного адміністративного суду від 04.04.2013 р. по справі №2а-5233/12/2170 до виконання та відкрити виконавче провадження, то вони не підлягаю задоволенню з урахуванням наступного.

Повноваження суду при вирішенні справи, визначені статтею 162 КАС України, відповідно до п. 2 ч. 1 цієї норми у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Проте, такий спосіб захисту може бути застосований лише тоді, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом. У випадку, коли суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати норми закону, які відповідач повинен застосувати при вчиненні певної дії, з урахуванням встановлених судом обставин.

Права державного виконавця, в тому числі при відкритті виконавчого провадження, чи відмови у відкритті врегульовані Законом України № 606-XIV. При цьому суб'єкт владних повноважень врахує ряд факторів необхідних для прийняття відповідного рішення, тому суд не може брати на себе функції державної виконавчої служби та з'ясовувати наявність підстав для прийняття до виконання виконавчого документа і відкриття виконавчого провадження відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому, суд вказує, що при відмові у відкритті виконавчого провадження виконавчий документ повертається стягувачу, що і було зроблено державним виконавцем, і внаслідок визнання судом протиправною постанову ВДВС про відмову у відкритті виконавчого провадження, позивач має право повторно звернутись до державної виконавчої служби в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Додатково суд вказує, що питання щодо відновлення виконавчого провадження врегульовано ст.51 Закону України №606-XIV, тому додаткового зобов'язання в судовому порядку відновити вказане провадження цим Законом не передбачено.

Крім того, суд вказує, що в межах спірних правовідносин (ч.3 ст.181 КАС України) належним відповідачем є саме відповідний державний виконавчий орган - Відділ державної виконавчої служби Каховського міськрайонного управління юстиції, а тому заявлені вимоги про визнання дій головного державного виконавця ВДВС Каховського МРУЮ Гуржея Д.В. є безпідставними та абстрактними вимогами.

Суд також вважає, що з огляду на положення ст. 82 Закону України № 606-XIV., ч. 3 ст. 181 КАС України, у даному випадку правові наслідки для позивача створюють не заявлені до оскарження дії державного виконавця (як самостійний предмет судового оскарження), а спірна постанова ВДВС Каховського МРУЮ ВП №43710685 від 17.06.2014 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження, яка визнана судом неправомірною та є такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Каховської ОДПІ обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 17.06.2014 р. ВП №43710685.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 11.5