Постанова № 40494827, 18.08.2014, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2014 р. 16:56 Справа №2a-1870/8103/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Михайленко О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

прокурора - Вортоломея М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Сумської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

27 вересня 2012 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до прокуратури Сумської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року по справі № 2а-1870/8103/12 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року по справі № 2а-1870/8103/12 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 червня 2014 року ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просить суд: скасувати наказ прокурора Сумської області № 1125к від 27.08.2012 про звільнення старшого слідчого прокуратури Сумського району ОСОБА_1 із займаної посади та органів прокуратури Сумської області за порушення Присяги працівника прокуратури; поновити ОСОБА_1 по посаді старшого слідчого прокуратури Сумського району та органах прокуратури Сумської області; зобов'язати прокуратуру Сумської області виплатити:

- починаючи з дня звільнення з 27.08.2012 та до фактичного поновлення в органах прокуратури Сумської області до дня видання наказу про поновлення в органах прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку;

- середній заробіток за час затримки розрахунку;

- грошову компенсацію за невикористану основну та додаткову щорічну відпустку починаючи з 2009 року до дня видання наказу про поновлення на роботі з розрахунку 59 календарних днів на кожен рік;

- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових потреб за період 2009-2014 роки на кожен рік окремо;

- моральну шкоду у сумі 200 000 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 30 квітня 1999 року позивач працював в органах прокуратури Сумської області на посаді слідчого, а останнім часом, на посаді старшого слідчого прокуратури Сумського району. Наказом прокурора Сумської області № 1125к від 27 серпня 2012 року позивача було звільнено з займаної посади та органів прокуратури Сумської області за порушення Присяги працівника прокуратури.

На переконання позивача, наказ про його звільнення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки свої службові обов'язки він виконував належним чином, ганебних вчинків не скоював та завжди дотримувався норм прокурорської етики.

Позивач стверджує, що у 4 та 5 абзацах спірного наказу наводяться факти проведення його атестування, хоча згідно з вимогами постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 повинні прийматись до уваги всі дисциплінарні стягнення, які застосовувались в межах року до прийняття наказу про звільнення.

На думку позивача, прокуратурою Сумської області при його звільненні не доведено факти порушення норм діючого законодавства та його вина. Відповідач не маючи на момент винесення наказу про звільнення вироку суду, який вступив в силу, фактично виписав у наказі кримінально каране діяння, визнав позивача без рішення суду винним, що протирічить діючому законодавству та Конституції України.

Крім того, позивач зазначив, що прокуратурою Сумської області, також, було допущено ряд порушень його трудових прав, зокрема, не виплачувалась грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки та вихідна допомога при звільненні.

На переконання позивача, відповідачем грубо порушені його законні права та інтереси, що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд адміністративний позов задовольнити.

Відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с. 23-26 т. 1, а.с. 233-243 т. 2) та письмові пояснення (а.с. 90-92 т. 3), зазначивши, що наказом прокурора Сумської області від 27.08.2012 № 1125к „Про звільнення з роботи" старшого слідчого прокуратури Сумського району ОСОБА_1 звільнено з посади та органів прокуратури за порушення Присяги працівника прокуратури.

Наказ прокурора прийнятий на підставі ст. 48, п. 2 ст. 46-2 Закону України „Про прокуратуру", ст. 8, п. 5 ст. 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України.

З аналізу тексту Присяги та норм чинного законодавства вбачається, що працівники прокуратури зобов'язані сумлінно та належним чином виконувати покладені на них обов'язки. У разі невиконання (неналежного виконання) працівником прокуратури своїх службових обов'язків, порушення громадського порядку або скоєння проступку, який порочить його як працівника прокуратури, він може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

17.07.2012 до прокуратури Сумської області надійшло звернення голови Сумської обласної організації Всеукраїнської громадської організації інвалідів „Гармонія" депутата Сумської районної ради ОСОБА_2 на неправомірні дії старшого слідчого прокуратури Сумського району ОСОБА_1 під час досудового слідства у кримінальній справі № 12660011, порушеній 20.06.2012 прокурором Сумського району стосовно державного реєстратора Сумської РДА ОСОБА_15 за фактом зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки інтересам ОСОБА_4, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Розпорядженням прокурора Сумської області від 01.08.2012 призначено службову перевірку. З рішенням про її проведення та правами особи, стосовно якої вона проводиться, ОСОБА_1 був ознайомлений під розпис 02.08.2012.

Службовою перевіркою встановлено, що 20.06.2012 цю справу прийняв до свого провадження старший слідчий прокуратури Сумського району ОСОБА_1, який усупереч вимогам ст. 22 КПК України (1960 р.) проігнорував обов'язок вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити, як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Про це свідчить складений вже того ж дня план розслідування кримінальної справи, яким завчасно передбачено складання у ній обвинувального висновку.

При розслідуванні справи ОСОБА_1, незважаючи на те, що справа порушена стосовно конкретної особи, допитував ОСОБА_15 як свідка. Таким чином, за умови наявності для того законних підстав, не визначивши її процесуального статусу, як підозрюваної, чи обвинуваченої особи, попереджав про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України за завідомо неправдиве показання свідка та відмову свідка від давання показань, тим самим спонукав до давання показань.

У зв'язку з викладеним, враховуючи, що у кримінальній справі проводилися слідчі дії, заступником прокурора області Муравенком О.Ю. 19.07.2012 справа закрита у порядку ст.100 КПК України.

Проведеною службовою перевіркою встановлено, що позивач під час розслідування кримінальної справи № 12660011 за фактом зловживання службовим становищем державним реєстратором Сумської районної державної адміністрації ОСОБА_15, що спричинило тяжкі наслідки інтересам ОСОБА_4 у формі втрати ним внесків до статутного фонду ТОВ „Сатва-Будмаркет" у сумі 136 тис. грн., допустив несумлінне відношення до виконання своїх службових обов'язків, ганебну, компрометуючу як працівника прокуратури діяльність, що у свою чергу підриває авторитет органів прокуратури, отже є порушенням Присяги працівника прокуратури.

Так, незважаючи на ознайомлення зі змістом присяги, ОСОБА_1, будучи працівником правоохоронного органу, займаючи посаду, пов'язану з виконанням функцій держави по розслідуванню кримінальних справ, прийнявши кримінальну справу № 12660011 до свого провадження, використав свої владні та службові повноваження слідчого в інтересах третіх осіб - сторони у кримінальній справі ОСОБА_4

Зокрема, у порушення вимог ст. 22 КПК України (1960 р.) почав вимагати від ОСОБА_2 та ОСОБА_6 передачі ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 136 тис. грн., або 15 тис. доларів США, як відшкодування спричиненої останньому шкоди, хоча жодних законних підстав для цієї дії не було (визнання боргу, наявність судового рішення, бухгалтерських документів передачі коштів, розписок тощо).

Крім того, аналогічні вимоги він почав висловлювати ОСОБА_15, при цьому вимагав від неї вчинити зловживання своїми службовими повноваженнями державного реєстратора, а саме вплинути на засновників ТОВ „Сатва-Будінвест" з метою передачі ОСОБА_4 136 тис. грн., тобто вчинити дії, що явно виходять за межі її службових обов'язків як державного реєстратора.

Під час проведення слідчих дій з дочкою заявника ОСОБА_7, ОСОБА_1 вимагав від неї чинити тиск на свого батька у формі погроз арешту за злочини, кримінальні справи за фактами вчинення яких не порушувались та у провадженні слідчих органів не перебували. Крім того, на думку ОСОБА_2, слідчий ОСОБА_1 здійснював тиск щодо виплати коштів ОСОБА_4 за винагороду йому від останнього.

Згідно з поясненнями перерахованих вище осіб, а також ряду інших осіб, про такі порушення працівника правоохоронного органу стало відомо широкому колу осіб, що створило у їх розумінні негативний образ слідчого та прокуратури як правоохоронного органу. Доказів щодо спростування цих тверджень до матеріалів перевірки не надано.

З матеріалами службового розслідування ОСОБА_1 було ознайомлено, але від підпису він відмовився, про що був складений відповідний акт.

Таким чином, на думку відповідача, ОСОБА_1 у порушення Присяги працівника прокуратури України, допустив порушення статей 8, 21, 24, 55, 62 Конституції України, ст.ст. 3, 6, 17, 46 Закону України „Про прокуратуру", не захистив у законний спосіб права одних громадян, у той самий час грубо порушуючи права інших громадян, поставив під загрозу інтереси держави у частині авторитету державного органу, упереджено поставився до виконання службових обов'язків з розслідування кримінальної справи та зганьбив високе звання працівника прокуратури для окремого кола громадян.

Крім того, відповідач зазначає, що проведеним службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 неналежно виконував свої службові обов'язки, за що неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Зокрема, наказом прокурора Сумської області від 03.07.2001 позивачу оголошено догану за недбале та несумлінне розслідування кримінальної справи стосовно ОСОБА_8, обвинуваченої за ст. 93 п.п. „е", „з" КК України, що потягло повернення судом справи на додаткове розслідування.

Наказом прокурора Сумської області від 24.04.2008 № 66 позивачу оголошено догану за допущену тяганину при розслідуванні кримінальних справ, винесення незаконних рішень про їх закриття та зупинення досудового слідства.

У зв'язку з безвідповідальним ставленням до виконання службових обов'язків 17.12.2010 проведено дострокову атестацію позивача. Рішенням атестаційної комісії позивач визнаний таким, що не повною мірою відповідає займаній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні дізнання та досудового слідства прокуратури області та призначено його повторну атестацію. Згідно з поданим рапортом 27.12.2010 він переведений на посаду старшого слідчого прокуратури Сумського району.

Рішенням атестаційної комісії від 15.07.2011 ОСОБА_1 визнаний таким, який займаній посаді старшого слідчого прокуратури Сумського району не відповідає, що у свою чергу є самостійною підставою для звільнення працівника з органів прокуратури на підставі п. 4 ст. 46-2 Закону України «Про прокуратуру».

Атестаційною комісією встановлено, що позивач не працює над підвищенням свого професійного рівня, неналежним чином веде себе в побуті, у зв'язку з чим працівниками міліції тривалий час розглядалась значна кількість його скарг, конфлікти з колишньою дружиною відбуваються у присутності неповнолітніх дітей.

Комісією встановлено, що ОСОБА_1 заходів для попередження конфліктів з його колишньою дружиною не вживав. Після того, як дружина вивезла майно із квартири, де вони до цього спільно проживали, ОСОБА_1 звернувся до органів внутрішніх справ із завідомо неправдивою заявою про викрадення майна невідомими особами. Атестаційною комісією досліджувалась значна кількість отриманих з органів внутрішніх справ матеріалів про відмову в порушенні кримінальних справи за фактами конфліктних відносин між подружжям, які характеризують ОСОБА_1 лише з негативної сторони.

При наявності достатніх підстав, але враховуючи інтереси неповнолітнього сина, із займаної посади та органів прокуратури ОСОБА_1 не був звільнений.

Крім того, відповідач зазначає, що наказом прокурора Сумської області від 08.05.2012 № 367к за допущену тяганину під час досудового розслідування кримінальної справи старшому слідчому прокуратури Сумського району ОСОБА_1 оголошено догану.

Законність та обґрунтованість прийняття прокурором області вищезазначеного наказу було предметом судового розгляду у справі № 2а-1870/9611/12 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокуратури Сумської області про скасування наказу № 367к від 08.05.2012 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014 постанова Сумського окружного адміністративного суду від 12.06.2014, якою позов ОСОБА_1 задоволено, скасована, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Крім цього, відповідач стверджує, що за неналежне виконання службових обов'язків та порушення трудової дисципліни у 2012 році стосовно ОСОБА_1 за пропозиціями працівників апарату прокуратури області та прокурора Сумського району три рази приймались рішення про повну або часткову невиплату премії (накази прокурора Сумської області від 22.02.2012 № 126к, від 23.05.2012 № 434к, від 22.06.2012 № 721к), що свідчить про систематичне порушення службових обов'язків. Накази про зменшення або невиплату премій ОСОБА_1 у судовому порядку чи до органів прокуратури не оскаржувались.

Аналізуючи зібрані матеріали в цілому, комісією під час службового розслідування було зроблено висновок про несумлінне відношення старшого слідчого прокуратури Сумського району ОСОБА_1 до виконання своїх службових обов'язків, його небажання вдосконалювати свою професійну майстерність, недотримання законів, відверте ігнорування прав громадян та службових інтересів, що підриває авторитет органів прокуратури, ганебну, як в даному конкретному випадку, компрометуючу, як працівника прокуратури діяльність.

Відповідач зазначає, що службовою перевіркою встановлено, що скарга ОСОБА_2 є обґрунтованою, виявлено порушення Присяги працівника прокуратури в роботі старшого слідчого прокуратури Сумського району ОСОБА_1

Встановлені у висновку службової перевірки дії ОСОБА_1, на думку прокурора, можна кваліфікувати як несумлінне виконання покладених на нього службових обов'язків, а також службову недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх обов'язків через несумлінне ставлення до них.

Ураховуючи висновки перевірки, прокурором Сумської області прийнято наказ від 27.08.2012 № 1125к про звільнення ОСОБА_1 з посади та органів прокуратури за порушення Присяги працівника прокуратури.

Крім того, відповідач зазначає, що при звільненні з посади старшого слідчого прокуратури Сумського району ОСОБА_1 отримав повний розрахунок по виплаті заробітної плати, включаючи виплату компенсації за невикористані основну та додаткову відпустки, а саме: за невикористану відпустку у кількості 69 днів: 13 - календарних днів за період роботи з 30.04.2009 по 29.09.2010, 35 - з 30.04.2011 по 29.04.2012 та 12 днів (пропорційно відпрацьованому часу) за період з 30.04.2012 по 27.08.2012, йому нарахована компенсація в розмірі 14318,46 грн. Про розмір належних до виплати сум ОСОБА_1 було повідомлено рекомендованим листом від 29.08.2012 № 18-415. Заявлені вимоги про нарахування компенсації за невикористану додаткову відпустку у зв'язку з утриманням на вихованні неповнолітньої дитини та стягнення моральної шкоди є безпідставними та необгрунтованими.

У судовому засіданні прокурор проти задоволення позовних вимог заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та прокурора, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач з 30 квітня 1999 року працює в органах прокуратури Сумської області.

Наказом прокурора Сумської області від 27 грудня 2010 року № 1145к позивача переведено на посаду старшого слідчого прокуратури Сумського району (а.с. 34 т. 1).

7 лютого 2011 року позивачем прийнята Присяга працівника прокуратури (а.с. 30 т. 1).

Наказом прокурора Сумської області від 27 серпня 2012 року № 1125к (а.с. 9-10 т. 1) за порушення Присяги працівника прокуратури старшого слідчого прокуратури Сумського району, молодшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з займаної посади та органів прокуратури Сумської області.

Як встановлено з оскаржуваного наказу від 27 серпня 2012 року № 1125к, звільнення позивача мотивоване наступним.

Відповідно до прийнятої старшим слідчим прокуратури Сумського району ОСОБА_1 7 лютого 2011 року Присяги працівника прокуратури він зобов'язаний постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої службові обов'язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури.

Згідно зі статтею 46 Закону України «Про прокуратуру» прокурори і слідчі повинні мати необхідні ділові і моральні якості.

Проведеною на виконання розпорядження прокурора області від 1 серпня 2012 року № 79 службовою перевіркою за скаргою ОСОБА_2 встановлено, що ОСОБА_1, маючи низькі ділові та моральні якості, протягом тривалого часу без поважних причин неналежно виконує покладені на нього службові обов'язки, порушує Присягу працівника прокуратури.

Так, у зв'язку з прийняттям атестаційною комісією від 17 грудня 2010 року рішення про визнання ОСОБА_1 таким, що не в повній мірі відповідає посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні дізнання та досудового слідства прокуратури області, наказом прокурора області від 27 грудня 2010 року № 1145к він переведений старшим слідчим прокуратури Сумського району.

15 липня 2011 року атестаційною комісією проведене повторне дострокове атестування ОСОБА_1, під час якого встановлено, що він не працює над підвищенням свого професійного рівня, неналежним чином веде себе в побуті, у зв'язку з чим працівниками міліції тривалий час розглядалась значна кількість скарг, поданих ним та його дружиною.

Нерідко конфлікти між подружжям відбувалися в присутності двох неповнолітніх дітей.

Атестаційною комісією досліджувалась значна кількість отриманих з органів внутрішніх справ відмовних матеріалів, які характеризують ОСОБА_1 лише з негативної сторони. Тому було прийнято рішення про невідповідність ОСОБА_1 посаді старшого слідчого прокуратури Сумського району.

Але, враховуючи інтереси неповнолітнього сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, який рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від - червня 2009 року залишений з батьком, а другий син ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, переданий на виховання матері, із займаної посади та органів прокуратури він не звільнений.

Незважаючи на вжиті до ОСОБА_1 заходи впливу, належних висновків він не зробив та продовжує неналежним чином виконувати покладені на нього службові обов'язки та порушувати норми прокурорської етики.

Провідним спеціалістом-психологом Головного управління кадрового забезпечення Генеральної прокуратури України від 14 грудня 2011 року в результатах психологічного дослідження професійної придатності відзначено, що у спілкуванні з іншими ОСОБА_1 іноді буває нетактовний, може проявляти недоброзичливе ставлення до оточуючих, неуважність до почуттів інших людей, поводитись грубо.

Обговоренням 26 квітня 2012 року на оперативній нараді у прокурора області стану досудового слідства по кримінальній справі стосовно ОСОБА_11, обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 296 ч. 1, 364 ч. 3 КК України, встановлено, що ОСОБА_1 без поважних причин допустив тяганину і тривалий час не провів по ній жодної слідчої дії.

Тому наказом прокурора області від 8 травня 2012 року № 367к йому оголошена догана.

Крім того, у поточному році за неналежне виконання службових обов'язків та порушення трудової дисципліни стосовно ОСОБА_1 три рази приймались рішення про повну або часткову невиплату премії.

17 липня 2012 року до прокуратури області надійшла скарга ОСОБА_2, в якій поряд з іншими обставинами, він посилався на неправомірні дії ОСОБА_1 під час розслідування кримінальної справи №12660011, порушеної прокурором Сумського району 20 червня 2012 року стосовно державного реєстратора Сумської районної державної адміністрації ОСОБА_15 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Службовою перевіркою встановлено, що старший слідчий ОСОБА_1 в ході розслідування даної кримінальної справи при спілкуванні вів себе некоректно, здійснював тиск на скаржника, членів його сім'ї та примушував передати ОСОБА_4 кошти в сумі 15 тисяч доларів США.

На підставі викладеного, керуючись ст. 48, п. 2 ст. 46-2 Закону України «Про прокуратуру», ст. 8, п. 5 ст. 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України прокурором Сумської області наказано старшого слідчого прокуратури Сумського району молодшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнити із займаної посади та органів прокуратури Сумської області за порушення Присяги працівника прокуратури.

Не погоджуючись із вищевказаним наказом, позивач звернувся до суду про його скасування, поновлення на посаді та стягнення виплат, пов'язаних із проходженням служби і моральної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, обговоренням 26 квітня 2012 року на оперативній нараді у прокурора області стану досудового слідства по кримінальній справі стосовно ОСОБА_11, обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 296 ч. 1, 364 ч. 3 Кримінального кодексу України, встановлено, що ОСОБА_1 без поважних причин допустив тяганину і тривалий час не провів по ній жодної слідчої дії. За вказаний проступок позивача згідно наказу прокуратури Сумської області від 08 травня 2012 року № 367к було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану (а.с. 69).

Правомірність прийняття вищезазначеного наказу було предметом судового розгляду у справі №2а-1870/9611/12 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокуратури Сумської області про скасування наказу №367к від 08.05.2012 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014 постанова Сумського окружного адміністративного суду від 12.06.2014, якою позов ОСОБА_1 задоволено, скасована, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі (а.с. 93-99 т. 3).

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Враховуючи викладене, правомірність наказу №367к від 08.05.2012 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» встановлена рішенням суду, що набрало законної сили та не доказується при розгляді даної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Тобто, будь-яка державна служба є публічною службою. Загальними ознаками публічної служби є те, що це професійна діяльність осіб, які її обіймають, що здійснюється на основі Конституції, законів та інших нормативно-правових актів, за змістом полягає у виконанні завдань і функцій держави (органів державної влади), оплачується з державних коштів.

Статтею 38 Конституції України визначено, що громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування. Основи державної служби, відповідно до статті 92 Основного Закону, визначаються виключно законами України.

Статтею 46-2 Закону України "Про прокуратуру" встановлені підстави для звільнення працівників прокуратури.

Так, згідно ч.1 ст.46-2 вказаного Закону прокурори і слідчі можуть бути звільнені з роботи на загальних підставах, передбачених законодавством про працю.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 46-2 цього Закону прокурори і слідчі підлягають звільненню з органів прокуратури, у тому числі з позбавленням класного чину, зокрема, за порушення "Присяги працівника прокуратури".

Відповідно до статті 46 Закону України «Про прокуратуру» прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості.

Особи, вперше призначені на посади старших прокурорів та прокурорів прокуратури, слідчих прокуратури, приймають "Присягу працівника прокуратури" такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я, по батькові) вступаючи на службу в прокуратуру, присвячую свою діяльність служінню Українському народові і Українській державі та урочисто присягаю: неухильно додержуватися Конституції, законів та міжнародних зобов'язань України; сумлінним виконанням своїх службових обов'язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави; постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов'язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури. Усвідомлюю, що порушення присяги несумісне з подальшим перебуванням в органах прокуратури".

Частиною третьою статті 48 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що за порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України.

Порядок заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових і інших установ прокуратури, які мають класні чини, на підставі статті 48 Закону України "Про прокуратуру", встановлюється Дисциплінарним статутом прокуратури України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 06 листопада 1991 року № 1796-ХІІ (далі - Статут).

Відповідно до статті 2 Статуту працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.

Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоду інтересам держави та суспільства.

Статтею 8 Статуту передбачено, що дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Відповідно до статті 9 Статуту дисциплінарними стягненнями є: 1) догана; 2) пониження в класному чині; 3) пониження в посаді; 4) позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник прокуратури України"; 5) звільнення; 6) звільнення з позбавленням класного чину.

Статтею 11 Статуту передбачено порядок вирішення питання про накладення стягнення, відповідно до якої дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

Підстави та порядок проведення управлінням внутрішньої безпеки, Головним управлінням кадрового забезпечення, організаційно-контрольним управлінням та іншими підрозділами Генеральної прокуратури України, старшими помічниками прокурорів обласного рівня з питань внутрішньої безпеки, підрозділами роботи з кадрами прокуратур обласного рівня, іншими посадовими особами органів прокуратури службових розслідувань та службових перевірок, визначені Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань та службових перевірок в органах прокуратури України, затвердженою Наказом Генерального прокурора України від 6 березня 2012 року № 20.

Пунктом 10 зазначеної Інструкції встановлено, що при проведенні службового розслідування чи службової перевірки повному, об'єктивному і всебічному з'ясуванню підлягають: обставини події, у зв'язку з якою проводиться розслідування чи перевірка (час, місце, спосіб, наслідки тощо); правомірність дій чи бездіяльності працівників прокуратури, що призвели до події чи безпосередньо передували їй; наявність у діянні прокурорсько-слідчого працівника ознак дисциплінарного проступку, адміністративного правопорушення, злочину чи іншого ганебного вчинку, їх мотиви; обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності прокурорсько-слідчих працівників; характеристика особи, що вчинила порушення (ставлення до виконання службових обов'язків, поведінка до порушення тощо); причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, посадові особи, якими вони допущені; характер і розмір завданих порушенням збитків, а також можливості їх відшкодування; обставини зарахування в органи прокуратури працівників, які припустились ганебних вчинків, обґрунтованість призначення їх на відповідні посади, присвоєння класних чинів, заохочень та роль їх безпосередніх керівників у забезпеченні належної поведінки цих працівників; правильність і обґрунтованість прийнятого відповідними компетентними органами рішення за фактом події.

Згідно із п. 20 Інструкції за пропозиціями, викладеними у висновку службового розслідування чи службової перевірки, прокурорсько-слідчі працівники можуть бути притягнуті до встановленої законом відповідальності.

Дисциплінарне стягнення застосовується відповідно до вимог Дисциплінарного статуту прокуратури України не пізніше одного місяця з дня затвердження висновку.

Висновок службового розслідування чи службової перевірки та видані за їх результатами накази долучаються до особової справи працівника, стосовно якого вони проводилися. Матеріали службового розслідування та службової перевірки зберігаються в установленому порядку згідно з вимогами організаційно-розпорядчих документів Генеральної прокуратури України.

Відповідно до ст. 149 Кодексу законів про працю України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Судом встановлено, що 17 липня 2012 року до прокуратури Сумської області надійшла скарга ОСОБА_2, в якій він посилався на те, що ОСОБА_1 під час розслідування кримінальної справи № 12660011 при спілкуванні вів себе некоректно, здійснював тиск на скаржника, членів його сім'ї та примушував передати ОСОБА_4 кошти в сумі 15 тисяч доларів США або 136 тисяч гривень.

У зв'язку з надходженням згаданої скарги, прокуратурою Сумської області 1 серпня 2012 року прийнято розпорядження № 79 (а.с. 78 т. 1) про призначення службової перевірки, проведення якої доручено заступнику прокурора області Муравенку О.Ю., старшому прокурору прокуратури області з питань внутрішньої безпеки Подолінному Л.А. та начальнику відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури Фоменку І.І.

Під час проведення перевірки було встановлено, що за неналежне виконання службових обов'язків ОСОБА_1 неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, зокрема наказом від 08 травня 2012 р. (а.с. 69-70 т. 1) йому була оголошена догана, а згідно наказів від 22 лютого 2012 р., 23 травня 2012 р. та 20 червня 2012 р. (а.с. 40-45 т. 1) зменшувався розмір премії, що свідчить про системний характер порушення службових обов'язків.

Також, проведеною перевіркою встановлено, що 20 червня 2012 р. прокурором Сумського району порушена кримінальна справа № 12660011 стосовно державного реєстратора Сумської РДА ОСОБА_15 за фактом зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки інтересам ОСОБА_4, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, яку до свого провадження прийняв старший слідчий прокуратури ОСОБА_1 При розслідуванні справи позивач, незважаючи на те, що справа порушена стосовно конкретної особи (ОСОБА_15), допитував цю особу як свідка. Тобто, за умови наявності для того законних підстав, не визначивши процесуального статусу, як підозрюваної чи обвинуваченої особи, попереджає про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиве показання свідка та відмову від давання показань, тим самим спонукав давання показів.

Опитаний у ході службової перевірки заявник ОСОБА_2 пояснив, що у червні 2012 року його викликав до прокуратури слідчий ОСОБА_1, опитав по суті обставин заснування ТОВ "Сатва-Будмаркет" і виключення зі складу його засновників ОСОБА_4, та повідомив про те, що за наслідками прокурорської перевірки буде порушено кримінальну справу, в зв'язку з чим порекомендував зустрітися з ОСОБА_4 та віддати йому гроші в сумі 136 тисяч гривень або 15 тисяч доларів США. При цьому, ОСОБА_1 зазначив що надає час для вирішення питання, а в разі невиплати коштів, буде порушена кримінальна справа по реєстратору і донці ОСОБА_14, а ОСОБА_4 забере 50% коштів, вкладених ТОВ "Сатва-Будмаркет" в будівництво багатоповерхового житлового будинку.

Як встановлено з матеріалів справи, від позивача відібрано письмові пояснення (а.с. 86-89 т. 1), в яких останній зазначив, що з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ніяких особистих стосунків не підтримував, спілкувався з ними суто офіційно, як слідчий в межах кримінальної справи. ОСОБА_4 ні з якими проханнями чи пропозиціями, в тому числі і з питань повернення ОСОБА_2 та членами його сім'ї коштів, не звертався. На ОСОБА_2, його рідних чи інших засновників ТОВ "Сатва-Будмаркет", ніякого тиску щодо повернення коштів ОСОБА_4 не вчиняв.

За результатами службової перевірки 10 серпня 2012 року складений висновок (а.с. 27-29 т. 1) згідно якого в роботі старшого слідчого прокуратури Сумського району ОСОБА_1 виявлено порушення Присяги працівника прокуратури, в зв'язку з чим необхідним є застосування до нього заходів дисциплінарного впливу. З акту відмови підписання довідки від 15.08.2012 встановлено, що позивач від ознайомлення із затвердженим висновком службового розслідування відмовився (а.с. 117 т. 1).

Враховуючи результати перевірки, наказом прокурора Сумської області від 27 серпня 2012 року № 1125к за порушення Присяги працівника прокуратури старшого слідчого прокуратури Сумського району ОСОБА_1 звільнено з займаної посади та органів прокуратури Сумської області.

Суд зазначає, що працівники прокуратури зобов'язані сумлінно та належним чином виконувати покладені на них обов'язки. У разі невиконання (неналежного виконання) працівником прокуратури своїх службових обов'язків, порушення громадського порядку або скоєння проступку, який порочить його як працівника прокуратури, він може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. При цьому, щодо кожного конкретного випадку правопорушення приймається рішення про необхідність притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків. І лише у разі, якщо вину працівника прокуратури повністю доведено, прокурор може прийняти рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення, яке повинно відповідати ступеню вини та тяжкості проступку.

Отже, при вирішенні питання про правомірність притягнення до дисциплінарної відповідальності слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності особи складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності.

Передумовою звільнення державного службовця за порушення присяги, мають насамперед бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.

Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Суд зазначає, що порушення Присяги працівника прокуратури проявляється виключно у навмисних діях чи бездіяльності особи, тобто свідомого невиконання своїх обов'язків або виконання їх всупереч встановленим приписам за умови, що коло та перелік цих обов'язків чітко визначений законодавством, їх зміст зрозумілий, особа знає про ці обов'язки та зобов'язана діяти саме таким чином, як це передбачено нормативними актами.

Між тим, факт порушення позивачем присяги працівника прокуратури не доведений, докази встановлення умисності допущених позивачем порушень та настання тяжких наслідків, які мали місце внаслідок допущеного порушення, у матеріалах справи відсутні.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо неправомірного посилання в оскаржуємому наказі на притягення його раніше до дисциплінарної відповідальності, зокрема: рішення атестаційної комісії прокуратури Сумської області від 17.12.2010 про неповну відповідність займаній посаді та рішення атестаційної комісії прокуратури Сумської області від 15.07.2011 про невідповідність займаній посаді, оскільки, відповідно до ст. 17 Дисциплінарного статуту прокуратури України працівник вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо протягом року з дня його накладання він не піддавався новому дисциплінарному стягненню, тобто зазначена стаття строк наявності дисціплинарного стягнення ставить в залежність від накладення дисциплінарного стягнення за новий проступок, а не в залежність від дати його вчинення від першого дисциплінарного стягнення.

Крім того, суд зауважує, що особа яка вчинила дисциплінарний проступок, не може бути звільнена за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

За таких обставин, обгрунтування звільнення позивача за порушення Присяги на підставі вже застосованих дисциплінарних стягнень, зокрема, догани згідно наказу прокурора Сумської області від 8 травня 2012 року № 367к та рішень про повну або часткову невиплату премії є протиправним.

Вирішуючи спір, суд зазначає, що у порушення пункту 5 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань та службових перевірок в органах прокуратури України до проведення службової перевірки за скаргою громадянина ОСОБА_2 посадовими особами відповідача не було залучено Управління внутрішньої безпеки Генеральної прокуратури України.

Так, відповідно до пункту 5 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань та службових перевірок в органах прокуратури України, затвердженою Наказом Генерального прокурора України від 6 березня 2012 року № 20, управління внутрішньої безпеки Генеральної прокуратури України залучається до проведення службового розслідування чи службової перевірки, у тому числі, у випадку скоєння прокурорсько-слідчими працівниками корупційних правопорушень, злочинів, інших ганебних вчинків.

Пунктом 3 Наказу Генерального прокурора України від 21 листопада 2011 року № 13 «Про організацію роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України» до проступків, які ганьблять працівника прокуратури і є несумісними з перебуванням на посадах віднесено, у тому числі, порушення громадського порядку, аморальну поведінку, тобто ганебні вчинки, що підривають авторитет органів прокуратури.

Отже, за змістом зазначених норм правових актів ганебним вчинком є вчинення особою проступку, який порочить її як працівника прокуратури і є несумісним з перебуванням на посаді.

Службове розслідування відносно позивача було проведено, зокрема, за фактом скоєння останнім проступку, який порочить його як працівника прокуратури, тобто ганебного вчинку, що підтверджується відповідним висновком про наслідки службової перевірки від 10 серпня 2012 року.

Таким чином, звільнення позивача відбулось з порушенням встановленого порядку, тобто без дотримання обовязкової процедури, яка передує звільненню, тим самим порушивши права позивача на повне, об'єктивне і всебічне розслідування.

Враховуючи, що ОСОБА_1 прийняв Присягу державного службовця, а відповідачем не надано доказів на підтвердження факту порушення позивачем присяги працівника прокуратури, встановлення умисності допущених позивачем порушень та настання тяжких наслідків, суд дійшов висновку, що наказ прокурора Сумської області "Про звільнення з роботи" від 27.08.2012 № 1125 к., прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, а отже звільнення позивача є незаконним, у зв'язку з чим вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого прокуратури Сумського району.

Стосовно вимоги щодо зобов'язання відповідача виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з п. 10.4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 № 7 задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати. Період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

Відповідачем надано суду довідку щодо обчислення середньомісячної заробітної плати позивача для виплати за час вимушеного прогулу від 28.07.2014 (а.с. 8 т. 3) та довідку про середньоденний заробіток від 18.08.2014 (а.с. 89 т. 3). Згідно із вказаних довідок середньомісячна заробітна плата позивача становить 5695,83 грн., а середньоденна заробітна плата - 207,51 грн.

Період вимушеного прогулу позивача з 28.08.2012 по 18.08.2014 складає 23 місяці і 16 днів.

Загальний розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу позивача складає 134 324,25 грн., а саме: 23 місяці * 5695,83 грн. (розмір середньомісячної заробітної плати) + 16 днів * 207,51 грн. (розмір середньоденної заробітної плати).

Суд відмовляє позивачу у задоволенні позовної вимоги про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу в частині виплати до фактичного поновлення на роботі, оскільки, зазначена вимога є передчасною та вимогою на майбутнє.

Щодо вимоги зобов'язати відповідача виплатити компенсацію за невикористану відпустку в період вимушеного прогулу з 2009 року то суд зазначає, що статтями 83 КЗпП, ст.24 Закону України «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно із ст. 74 Кодексу законів про працю України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати, при цьому суд роз'яснює, що оскільки позивач поновлений на займаній посаді, а відповідно поновлено і його право на отримання основної щорічної відпустки. У випадку не скористання даним правом після поновлення, позивач вправі звернутися до роботодавця з вимогою виплатити компенсацію за невикористану відпустку.

Щодо вимоги про стягнення із відповідача невиплаченої вихідної допомоги в зв'язку із звільненням за ст. 44 Кодексу законів про працю України та середній заробіток за час затримки розрахунку, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Вихідна допомога - це мінімальна матеріальна компенсація, яку гарантовано працівнику ст. 44 Кодексу законів про працю України у разі його звільнення та зважаючи, що позивача поновлено на займаній посаді та порушені її права за даним судовим рішенням відновлені, відповідно вимоги про виплати вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку є необґрунтованими.

В частині позовної вимоги про зобов'язання відповідача виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань відповідно до підпункту 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», суд приходить до наступних висновків.

Згідно із підпунктом 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. N 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

Таким чином, надання працівникам матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є правом, а не обов'язком суб'єкта владних повноважень, належить до дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень й при цьому залежить від наявності фонду оплати праці.

Враховуючи викладене, судом не встановлено підстав для задоволення даної позовної вимоги.

Щодо виплати на користь позивача моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Зокрема при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди підлягає з'ясуванню факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Позивачем не було доведено та надано суду відповідні докази наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні та не наведено, з яких міркувань позивач виходив при визначені розміру шкоди, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у даній частині.

Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач не надав суду доказів того, що приймаючи наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого слідчого прокуратури Сумського району він діяв у порядку, спосіб та у межах повноважень, що передбачені нормами діючого законодавства.

Доводи представника відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до прокуратури Сумської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Сумської області "Про звільнення з роботи" від 27.08.2012 № 1125 к.

Поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури Сумської області на посаді старшого слідчого прокуратури Сумського району.

Стягнути з прокуратури Сумської області (40030, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, ідентифікаційний код 03527891) на користь ОСОБА_1 (40009, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 134 324 (сто тридцять чотири тисячі триста двадцять чотири) грн. 25 коп.

Допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 в органах прокуратури Сумської області на посаді старшого слідчого прокуратури Сумського району та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 5 695 (п'ять тисяч шістсот дев'яносто п'ять) грн. 83 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко

З оригіналом згідно

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст постанови складено та підписано 22.08.2014.