Постанова № 40492764, 24.06.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року

Справа № 803/1091/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

при секретарі судового засідання Приходай Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Мосор” про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області (далі – позивач, УПФ України в м. Ковелі та Ковельському районі) звернулося з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Мосор” (далі – відповідач, СВК “Мосор”) про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з січня 2014 р. по травень 2014 р. в розмірі 629,81 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач зобов’язаний проводити відшкодовування Пенсійному фонду сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до пунктів “б”-“з” частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та пункту 2 Розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Заборгованість СВК “Мосор” по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з січня 2014 р. по травень 2014 р. в розмірі 629,81 грн.. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за вищевказаний період, яка виникла в результаті недотримання порядку відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах та розгляд справи проводити за відсутності його представника.

Відповідач свій обов’язок у встановлений строк не виконав. Заборгованість відповідача з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з січня 2014 р. по травень 2014 р. в розмірі 629,81 грн., яку позивач і просив стягнути.

Письмових заперечень проти адміністративного позову відповідач до суду не надав.

Представник відповідача у судове засідання також не прибув, при цьому повістка, яка надіслана рекомендованою кореспонденцією за адресою місця знаходження, не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин, а тому відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) слід вважати, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною першою статті 41 КАС України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням наведеного, справу вирішено у відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що СВК “Мосор” перебуває на обліку в УПФ України в м. Ковелі та Ковельському районі як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини 2 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” відповідач зобов’язаний в порядку та розмірах, визначених статтями 3-5 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Так, згідно з частиною 2 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення”. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Статтею 1 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Стаття 2 цього Закону передбачає, що для цих платників збору об’єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”-“з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Відповідно до статті 4 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” розмір збору визначається у відсотковому відношенні від об’єкта оподаткування, передбаченого статтею 2 цього Закону.

Підпунктами 6.4, 6.8 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду № 21-1 від 19 січня 2003 року (з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Судом встановлено, що відповідач СВК “Мосор” підпадає під дію частини 2 “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та пунктів “б”-“з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком фактичних витрат на доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України за 2014 рік, а тому повинне сплачувати до Пенсійного фонду фактичні витрати на доставку та виплату пенсій.

Згідно розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”-“з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, вбачається, що СВК “Мосор” за період з січня по травень 2014 року заборгувало управлінню – 629,81 грн. Розрахунки фактичних витрат надсилались відповідачу для проведення їх оплати, що підтверджується повідомленнями про вручення, однак залишилися не сплаченими.

Факт наявності заборгованості відповідача по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах перед Пенсійним фондом в сумі 629,81 грн. підтверджується також розрахунком суми заборгованості та карткою особового рахунку платника за період з січня по травень 2014 року.

Оскільки у відповідача перед УПФ України в м. Ковелі та Ковельському районі існує заборгованість по виплаті та доставці пенсій, призначених на пільгових умовах за період з січня 2014 р. по травень 2014 р. в розмірі 629,81 грн., яка на сьогоднішній день не сплачена та доказів її погашення на день розгляду справи суду не надано, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з СВК “Мосор” заборгованості в сумі 629,81 грн. підлягають до задоволення в повному об’ємі.

Керуючись статтями 11, 128, 158, 162, 163, 186 КАС України, на підставі Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”, Закону України “Про пенсійне забезпечення”, Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Мосор” (45092, Волинська область, Ковельський район, с. Новий Мосир, вул. Молодіжна, 18, код ЄДРПОУ 32328530) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області (45000, Волинська область, м. Ковель, вул. Незалежності, 101, код ЄДРПОУ 37788984) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з січня 2014 р. по травень 2014 р. в розмірі 629 (шістсот двадцять дев’ять) гривень 81 копійка.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий В.В.Дмитрук