Рішення № 40492166, 11.09.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 125/676/14-ц Провадження № 22-ц/772/2695/2014Головуючий в суді першої інстанції Питель О. В.Категорія 27 Доповідач Луценко В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого: Луценка В.В.,

суддів: Сала Т.Б., Зайцева А.Ю.,

при секретарі: Пантелеймоновій А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту, за апеляційною скаргою представника публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» - Присяжнюка Андрія Юрійовича на рішення Барського районного суду Вінницької області від 21 липня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості зазначивши в заяві, що 27.03.2007 року між ВАТ «Родовід Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк») і ОСОБА_2 укладено кредитний договір №28.4.1/АК-134.07.2 за умовами якого відповідачу ОСОБА_2 відкрито відновлювану кредитну лінію на загальну суму 18 219 дол.США терміном до 27.03.2014 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9% річних та щомісячною платою за проведення розрахунків зі списання та зарахування коштів за позичковим рахунком у розмірі 0,2% від суми кредиту.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_2 умов укладеного раніше з банком кредитного договору, станом на 17.10.2013 року за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 184 817,26 грн., яка складається з: 12 007,16 дол.США - заборгованості за кредитом; 2 573,96 дол.США - заборгованості за відсотками; 11 496,55 грн. - заборгованості з плати за кредитом; 47 964,43 грн. - пені за невиконання умов договору; 8 001,13 грн. - 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості; 808,26 грн. - суми інфляційних втрат від суми простроченої плати за кредитом.

Позивач ПАТ «Родовід Банк» просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 21.07.2014 року позов ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором №28.4.1/АК-134.07.2 від 27.03.2007 року, що складається із заборгованості за кредитом у сумі 5 875,16 дол.США, відсотків за користування кредитом у сумі - 2573,96 дол.США, плати за користування кредитом у сумі - 2321,64 грн., пені за порушення зобов'язання у сумі - 11845,94 грн., 3% річних у сумі - 5370,70 грн., інфляційних нарахувань за несвоєчасне повернення щомісячної плати за тілом кредиту у сумі - 135,91 грн.

В іншій частині позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» 1186,52 грн. судових витрат.

Розстрочено виконання рішення Барського районного суду Вінницької області на одинадцять місяців, тобто до 21.06.2015 року, зі сплатою 768,10 дол.США та 1788,56 грн. щомісячно.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Родовід Банк» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення і заперечення сторін, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про те, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами права Цивільного Кодексу України та умовами укладеного між сторонами кредитного договору.

Згідно зі ст.ст.526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.1054 ЦК України обов'язком позичальника за кредитним договором є, зокрема повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Матеріалами справи встановлено, що 27.03.2007 року між ВАТ «Родовід Банк», найменування якого з 17.06.2009 року відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» було змінено на Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №28.4.1./АК-134.07.2.

Згідно з п.п.1.1 кредитного договору Банк відкрив позичальнику ОСОБА_2 відновлювану кредитну лінію на загальну суму 18 219,00 дол.США, терміном по 27.03.2014 року.

Згідно з п.п.1.5 кредитного договору процентна ставка за кредитами встановлюється в розмірі 9% річних.

Згідно з п.п.1.5.1 кредитного договору, щомісячна плата за проведення розрахунків зі списання та нарахування коштів за позичковим рахунком для нарахування процентів (в подальшому плата за проведення розрахунків) встановлюється в розмірі 0,2% від суми виданого кредиту.

За порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів договором передбачено сплачувати Банку за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної процентної ставки, встановленої у пункті 1.5 цього Договору, від суми простроченого платежу (п.3.9. Кредитного договору).

ПАТ «Родовід Банк» повністю виконав взяті на себе зобов'язання про видачу позичальнику кредитних коштів в сумі 18 219,00 дол.США, що підтверджується заявою ОСОБА_2 на видачу готівки №283 від 27.03.2007 року.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, зокрема п.3.1. кредитного договору виникла заборгованість перед Банком.

Так, станом на 17.10.2013 року заборгованість за кредитним договором боржником ОСОБА_2 не погашена, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунках, розрахунком заборгованості, яка становить 184 817,26 грн.

Загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_2 перед Банком за кредитним договором станом на 17.10.2013 року складає: 14 581,12 дол.США (по тілу кредиту та відсотках) та 68 270,37 грн. (пеня, 3% річних, плата за кредитом), яка складається з:

- 12 007,16 дол.США - заборгованість по кредиту;

- 2 573,96 дол.США - заборгованість за відсотками;

- 11 496,55 грн. - заборгованість за платою по кредиту;

- 47 964,43 грн. - пеня за невиконання умов договору;

- 8 001,13 грн. - загальна сума 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості;

- 808,26 грн. - сума інфляційних втрат від суми простроченої плати за кредитом;

Матеріалами справи повністю доведено, що борг перед Банком утворився внаслідок неналежного виконання позичальником ОСОБА_2 умов кредитного договору №28.4.1/ АК-134.07.2 від 27.03.2007 року.

Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції частково задовольнив вимоги Банку про стягнення з ОСОБА_2 повної суми кредитної заборгованості, застосувавши строк позовної давності, зазначивши в рішенні про те, що позивач про порушення свого права дізнався 11.01.2008 року та стягнув борг з відповідача ОСОБА_2 в межах строку позовної давності - 3 роки до основних вимог та 1 рік щодо вимог про стягнення неустойки. Відмовляючи в стягненні повної суми заборгованості по кредиту, відсоткам, платі за обслуговування кредиту, пені та 3% річних, суд першої інстанції встановив факт неналежного виконання боржником умов кредитного договору, але посилаючись на графік повернення (погашення) кредитних коштів прийшов до висновку про те, що орієнтовний графік повернення кредитних коштів встановлює строки до кожного окремого платежу, щодо сплати тіла кредиту, процентів та плати за обслуговування кредиту. Частково задовольняючи позовні вимоги Банку про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по платі за обслуговування кредиту за неналежне виконання позичальником умов кредитного договору, суд першої інстанції зіслався на рішення Конституційного Суду України №15-рп/2011, в якому зазначено, що положення пунктів 22, 23 ст.1,ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року, з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями ч.4 ст.42 Конституції України, треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Тому позовні вимоги про стягнення заборгованості з плати по кредиту підлягає задоволенню частково: у межах строку позовної давності та до 16.10.2011 року (набрання чинності змін до ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів, згідно з якими Банку було заборонено включати до договору платежі (збори) за дії, що не є послугою та становить згідно з даними наявними у матеріалах справи розрахунків - 2 321,72 грн.

З такими висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову (основних вимог) про стягнення повної суми заборгованості за кредитним договором №28.4.1/АК-134.07.2 від 27.03.2007 року судова колегія погодитись не може з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій сумі, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.п.3.1, 3.3 кредитного договору №28.4.1/АК-134.07.2 від 27.03.2007 року встановлено, що починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до 10-го числа (включно) кожного календарного місяця позичальник зобов'язаний частково погашати заборгованість за кредитами у сумі 217 дол.США на рахунок, вказаний у п.1.3 договору, шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку. Також позичальник зобов'язався сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитами щомісячно до 10-го числа (включно) кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також 27 березня 2014 року (терміну повного погашення кредиту) або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом.

За вимогами п.3.2 зазначеного вище кредитного договору, позичальник ОСОБА_2 повинен повернути Банку одержані кредити не пізніше 27.03.2014 року.

Згідно ч.2 ст.252 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Враховуючи, що сторони у справі погодили між собою всі суттєві умови кредитного договору, а також порядок та строки його погашення, наслідки за неналежне виконання умов кредитного договору, висновок суду першої інстанції про застосування строку позовної давності є помилковим, оскільки строк позовної давності Банком, відповідно до умов кредитного договору не пропущено та має відраховуватись з 27.03.2014 року.

Окрім цього, у проміжку часу, яким охоплюється строк позовної давності, відповідачем ОСОБА_2 в погашення кредитної заборгованості було сплачено 1 072,42 дол.США, зокрема: 22.03.2011 року - 664,49 дол.США, 08.06.2011 року - 302,83 дол.США, 25.06.2011 року - 105,10 дол.США, що підтверджується даними копій платіжних доручень, даними виписки з особового рахунку, а також відображено у рахунках позивача.

Відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відмовляючи в стягненні повної суми заборгованості по кредиту, відсоткам, платі за обслуговування кредиту, пені та 3% річних за неналежне виконання умов кредитного договору суд першої інстанції послався на встановлений договором графік погашення кредиту, яким встановлені окремі самостійні зобов'язання, і які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Встановивши факт неналежного виконання відповідачем ОСОБА_2 умов кредитного договору, посилаючись на графік повернення кредитних коштів, суд помилково прийшов до висновку про те, що орієнтовний графік повернення кредитних коштів встановлює строки до кожного окремого платежу, щодо сплати тіла кредиту, процентів та плати за обслуговування кредиту.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приймаючи до уваги, що позичальник ОСОБА_2 постійно порушував умови договору щодо погашення кредитної заборгованості, орієнтовний графік повернення кредитних коштів перестав бути дійсним з моменту порушення умов кредитного договору і в подальшому сторони у справі повинні керуватись п.3.8. кредитного договору №28.4.1/АК-134.07.2 від 27.03.2007 року, яким встановлена відповідальність позичальника за неналежне виконання умов кредитного договору та визначений порядок погашення кредитної заборгованості.

Відмовляючи в стягненні повної суми заборгованості по платі за обслуговування кредиту за неналежне виконання позичальником ОСОБА_2 умов кредитного договору, суд першої інстанції керувався рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 року №15-рп/2011 та Законом України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року (з наступними змінами) та у своєму рішенні зазначив, що позовна вимога про стягнення заборгованості з плати по кредиту підлягає задоволенню частково: у межах строку позовної давності та до 16.10.2011 року (набрання чинності змін до ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»), згідно з яким Банку було заборонено включати до договору платежі (збори) за дії, що не є послугою та становить згідно з даними наявних у матеріалах справи розрахунків - 2 321,72 грн.

Однак з таким висновком суду першої інстанції безперечно погодитись не можна.

Дійсно, відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.(абзац другий частини четвертої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 22.09.2011 р. №3795-VI).

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною (частину четверту статті 11 доповнено новим абзацом третім, згідно із Законом України від 22.09.2011 р. №3795-VI).

Разом з тим, відповідно до прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» від 22.09.2011 р.№3795-VI, дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Відповідно до ч.2 ст.5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Не можна погодитись з висновком суду про часткове стягнення заборгованості по інфляційним втратам за незалежне виконання позичальником умов кредитного договору та обмеження розміру її стягнення строком позовної давності з 28.02.2011 року по 16.10.2011 року (набрання чинності змін до ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів), згідно з якими Банку було заборонено включати до договору платежі (збори) за дії, що не є послугою.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання,на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

В даному випадку судом порушено норми матеріального права та застосовано закон, який не поширюється на правовідносини, що виникали між сторонами у справі.

Висновок суду щодо необхідності розстрочення позичальнику ОСОБА_2 виконання ухваленого судом першої інстанції рішення суду також не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно ст.217 ЦПК України суд може встановити порядок виконання рішення шляхом розстрочення сплати позичальником заборгованості.

Діюче цивільно-процесуальне законодавство України, зокрема стаття 373 ЦПК України передбачає можливість відстрочки (розстрочки) виконання рішення суду лише у виняткових обставинах (неможливості виконання рішення суду).

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України відповідач ОСОБА_2 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог про неможливість виконання рішення суду та необхідності надання йому розстрочки виконання ухваленого судом рішення.

Згідно ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в силі залишатись не може і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами у справі провести у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313-316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 21 липня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, яким позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_2, виданий Барським РВ УМВС України у Вінницькій області, 06.01.1998р.), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (код ЄДРПОУ 14349442, к/р32008171201 в ГУ НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 321712) заборгованість за кредитним договором №28.4.1./АК-134.07.2. від 27 березня 2007 року в сумі: 14 581,12 дол.США (по тілу кредиту та відсотках) та 68 270,37 грн. (пеня, 3% річних, плата за кредитом), з яких:

- 12 007,16 дол.США - заборгованість по кредиту;

- 2 573,96 дол.США - заборгованість за відсоткам;

- 11 496,55 грн. - заборгованість за платою по кредиту;

- 47 964,43 грн. - пеня за невиконання умов договору;

- 8 001,13 грн. - загальна сума 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості;

- 808,26 грн. - сума інфляційних втрат від суми простроченої плати за кредитом.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» суму сплаченого судового збору в розмірі 2772 грн. 26 коп.

Рішення суду набуває законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів.

Головуючий суддя: __ Луценко В.В.

Судді: __ Cало Т.Б.

__ Зайцев А.Ю.