Постанова № 40491930, 13.08.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2014 р. Справа№ 910/6722/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Лобаня О.І.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 13.08.2014 року

розглянувши матеріали апеляційної скарги

публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель"

на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року

у справі №910/6722/14 (суддя Мельник В.І.)

за позовом корпорації "Українські атомні прилади та системи"

до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель"

про стягнення 23 109,70 євро, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року у справі №910/6722/14 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ПАТ «Комерційний банк «Даніель» на користь Корпорації «Українські атомні прилади та системи» основний борг у розмірі 20 000,00 євро (еквівалентно 320 600,00 грн. станом на 02.06.2014 року), пеню у розмірі 1 396,16 євро (еквівалентно 22 380,44 грн.) та 4,8% річних у розмірі 812,71 євро (еквівалентно 13 027,74 грн.) та судовий збір у розмірі 7 120,16 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року у справі №910/6722/14.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2014 року у справі №910/6722/14 апеляційну скаргу ПАТ «Комерційний банк «Даніель» прийнято до провадження та призначено розгляд справи за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача у судовому засіданні 13.08.2014 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив скаргу залишити без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання 13.08.2014 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а отже наявні підстави щодо можливості розгляду справи за відсутності його представника.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06.11.2012 року між ПАТ «Комерційний банк «Даніель» (далі - банк) та Корпорації «Українські атомні прилади та системи» (далі - вкладник) було укладено договір банківського вкладу №С/609-Т в іноземній валюті з щомісячною виплатою процентів «Строковий» (далі - договір), відповідно до умов якого вкладник надає банку грошові кошти на зберігання на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк, на умовах визначених цим договором відкриває, обслуговує та закриває вкладний рахунок вкладнику, виплачує вкладнику проценти і повертає вклад і нараховані на нього проценти (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору визначено, що вкладник розміщує в банку вклад у розмірі 20 000,00 євро.

Дата повернення банком вкладу 08.04.2013 року (п. 3.1. договору).

Згідно з п. 2.3. договору передбачено, що вкладник має право здійснювати дострокове повернення вкладу згідно з нормами чинного законодавства за умови виконання вкладником своїх зобов`язань перед банком по договору гарантії у повному обсязі.

Як слідує із матеріалів справи, 04.02.2013 року на адресу відповідача був направлений лист №01/067-06 від позивача, який звернувся до ПАТ «КБ «Даніель» з проханням розірвати договір банківського вкладу №С/609-Т від 06.11.2012 року і повернути кошти (вклад), розміщені 07.02.2013 року за цим договором у сумі 20 000,00 євро. Листом від 04.02.2013 року за №01/066-06 було повернуто оригінал гарантії та розірвано договір №ГНВТ-51/2012 від 09.11.2012 року.

Проте, всупереч викладеному, відповідач не повернув кошти (вклад) у розмірі 20 000,00 євро.

Так, позивач, розглянувши лист відповідача (вих. №1-07-1429 від 16.04.2013 року) повторно просив терміново повернути кошти у зв'язку з необхідністю виплати заробітної плати працівникам Корпорації «Українські атомні прилади та системи» (лист вих. №01/294-10 від 25.04.2013 року), проте відповіді з боку відповідача не було надано.

Позивач листом (вих. №01/324-10 від 25.05.2013 року) повідомив про порушення відповідачем прав позивача на розпорядження своїми коштами, проте відповідач кошти у розмірі 20 000,00 євро так і не повернув.

У зв'язку з викладеним, 20.06.2013 року позивач направив лист-скаргу на адресу голови Національного банку України з проханням вжити необхідних заходів та зобов'язати відповідача повернути кошти. Позивачем було повідомлено, що неповернення вказаних валютних коштів викликає фінансовий ризик не виконання зі сторони Корпорації «Українські атомні прилади та системи» своїх зобов'язань по Контракту з Європейською Комісією, на що НБУ рекомендував позивачу звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до ст. 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Згідно п. 9.6 Інструкції Національного банку України №492 від 12.11.2003 року кошти на вкладний (депозитний) рахунок суб'єкта господарювання перераховуються з його поточного рахунку і після настання обставин їх повернення, визначених договором банківського вкладу, повертаються на поточний рахунок суб'єкта господарювання, крім випадків, передбачених законодавством України. Банки можуть перераховувати грошові кошти на вкладний (депозитний) рахунок суб'єкта господарювання з його іншого вкладного (депозитного) рахунку, відкритого в цьому банку, лише в разі зміни банком порядку бухгалтерського обліку рахунку суб'єкта господарювання, пов'язаної із: запровадженням банком процедури зміни рахунків клієнтів не за їх ініціативою у випадках і в порядку, визначених нормативно-правовими актами Національного банку: - зміною умов договору банківського вкладу.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тобто, наведеними приписами встановлено обов'язок банку повернути кошти вкладнику в разі настання обставин їх повернення.

Однак, матеріали справи не містять доказів підтвердження повернення банком коштів в розмірі 20 000,00 євро вкладнику.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 20 000,00 євро.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 296,99 євро пені, 812,71 євро 4,8% річних.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Пунктом 8.2. договору визначається, що у разі несвоєчасного повернення суми вкладу та процентів за користування депозитом на поточний рахунок вкладника, банк сплачує пеню від суми заборгованості за кожний календарний день прострочки у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 4.1. договору на суму вкладу, банк нараховує прості проценти у розмірі 4,8% (чотири цілих вісім десятих) процентів річних. Розрахунок суми процентів здійснюється виходячи з 360 днів у календарному році.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання та умови договору, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 1 396,16 євро пені та 4,8% річних у розмірі 812,71 євро. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені та 4,8% річних, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Доводи скаржника з приводу того, що прийнято рішення про ліквідацію банку та те, що позивач не звертався з письмовою заявою на протязі 30 календарних днів з моменту виходу публікації про ліквідацію банку, колегією суддів відхиляються, оскільки дана заборгованість виникла до початку процедури ліквідації банку.

Крім того, слід зазначити, що заборгованість виникла саме з вини банку, оскільки саме банк впродовж періоду з лютого 2013 року до моменту подачі позову не виплачував кошти позивача на його вимогу, що підтверджується листами від 04.02.2013 року №01/067-06, від 04.02.2013 року №01/066-06, від 25.04.2013 року №01/294-10, від 01.04.2013 року №01-204-06 та від 25.05.2013 року №01/324-10.

Тобто, позивач неодноразово звертався до банку протягом року з вимогою повернути кошти (вклад) в розмірі 20 000,00 євро.

При цьому, у вказаний період банк визнавав наявність заборгованості, проте так і не виконував покладені на нього обов'язки щодо повернення вкладу, що підтверджується листами відповідача від 16.04.2013 року №1-07-1429 та від 17.10.2013 року №1-07-3807.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року у справі №910/6722/14 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року у справі №910/6722/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року у справі №910/6722/14 залишити без змін.

3. Справу №910/6722/14 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді А.Г. Майданевич

О.І. Лобань