Вирок № 40489376, 16.09.2014, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/8756/14-к

Провадження №1-кп/639/417/2014

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2014 року м.Харків

Жовтневий районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді - Курила В.О.,

при секретарі судового засідання - Брежнєві А.С.,

за участю: прокурора - Волнікова А.А.,

потерпілого - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальну справу за кримінальним провадженням, зареєстрованим в ЄРДР за №12013220500002536 від 16.10.2013 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Коротич, Харківського району, Харківської області, українця, громадянина України, з середньою технічною освітою, офіційно не працюючого, одруженого, який має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

15.10.2013 року приблизно о 14 год. 00 хв. ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем КАМАЗ - 532120, д.р.н. НОМЕР_2 із причепом ГКБ - 819, д.р.н. НОМЕР_1, заїхав на територію Приватного підприємства «Трай», розташованого в м.Харкові по вул. Чувашській, буд.3, доставивши на територію підприємства вантаж. Заїхавши на вищевказану територію водій ОСОБА_2 розчепив автомобіль від причепа, після чого приступив до розвантаження деревини із автомобіля та причепа. Близько 17 год. 00 хв. розвантаження деревини було завершено, після чого з метою зчеплення автомобіля з причепом водій ОСОБА_2 поновив рух та під'їхав задньою частиною автомобіля до передньої частини причепа, де і зупинив автомобіль. Вийшовши із автомобіля ОСОБА_2 направився до задньої частини автомобіля КАМАЗ з метою подивитися чи можливо зчепити автомобіль з причепом. Побачивши, що зчепити автомобіль та причеп неможливо ОСОБА_2 направився в автомобіль з метою вирівняти автомобіль по відношенню до причепа.

Після цього, водій ОСОБА_2 перед початком руху, не переконавшись у відсутності безпеки та не звернувшись за допомогою до інших осіб поновив рух заднім ходом, чим грубо порушив п.п.10.1 та 10.9 Правил дорожнього руху України, а саме:

п.10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням і будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху»;

п.10.9 - «При рухові транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки або перешкоди другим учасникам руху. Для забезпечення безпеки він при необхідності повинен звернутися за допомогою до інших осіб».

В результаті порушення зазначених вимог ПДР України водій ОСОБА_2 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1, який знаходився в момент поновлення руху поблизу задньої частини автомобіля КАМАЗ на рівні заднього правого габариту, а саме: задньою частиною автомобіля КАМАЗ притиснув потерпілого до передньої частини причепу ГКБ - 819.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_1 відповідно до висновку судово-медичної експертизи №863-ая/14 від 08.05.2014 року, спричинені тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент спричинення, у вигляді закритої тупої травми грудної клітини, а саме перелому 1-10 ребер зліва з розвитком гемопневмоторексу,

контузії лівої легені та гострої дихальної недостатності (к/п а.с.145-147).

Порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 виразилися в тому, що він, керуючи технічно справним транспортним засобом, перед початком руху назад не впевнився у відсутності небезпеки, не звернувся за допомогою до інших осіб, в результаті чого, поновивши рух та рухаючись заднім ходом, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаюється, підтвердив суду, що вказаний злочин ним було вчинено при вищезазначених обставинах, надав пояснення щодо місця, часу, способу вчинення злочину так як вони встановлені судом.

Під час допиту у суді обвинувачений пояснив, що 15.10.2013 року приблизно о 17 год. 00 хв. він завершив розвантажування автомобіля КАМАЗ - 532120, д.р.н. НОМЕР_2 та причепа до нього на території підприємства «Трай». В цей він вирішив під'їхати заднім ходом до причепа для того, щоб його під'єднати до автомобіля, сів у автомобіль та здав на деяку відстань назад, однак зразу побачив у дзеркало заднього виду особу, яка впала на землю поблизу його автомобіля. Вийшовши із автомобіля він на місці побачив потерпілого, після чого одразу викликав швидку медичну допомогу для нього.

Показання ОСОБА_2 є послідовними, логічними та не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Потерпілий ОСОБА_1 під час судового розгляду надав показання, що 15.10.2013 року приблизно о 17 год. 00 хв. він повертався на роботу та проходив по території підприємства ПП «Трай». На території він побачив автомобіль КАМАЗ, який був розвантажений, поблизу з ним стояв причеп. В цей час він вирішив пройти між автомобілем та причепом, в момент коли він знаходився по середині, водій автомобіля почав рух назад та прижав його задньою частиною автомобіля до причепа, внаслідок чого він отримав ушкодження у виді перелому ребер зліва.

Потерпілий у судовому засіданні підтвердив, що претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого він не має, на даний час він повністю відновився від отриманих травм та є працездатним, під час досудового розслідування обвинувачений повністю компенсував його затрати на лікування та допомагав йому матеріально. При вирішення питання про призначення обвинуваченому покарання потерпілий відніс на розсуд суду, однак просив суд призначити обвинуваченому покарання не пов'язане з реальним позбавлення волі особи.

Враховуючи повне визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини у скоєному злочині та щире каяття, заслухавши думку учасників кримінального провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути вказану справу в порядку ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням матеріалів кримінального провадження. На виконання вимог ч.3 ст.349 КПК України, учасникам судового провадження роз'яснено про позбавлення права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї провини, його вина підтверджується наступними доказами дослідженими та перевіреними судом, а саме:

- змістом протоколу огляду місця події від 22.10.2013 року, згідно якого проведено огляд території ТОВ «Компанія «Трай», де відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля КАМАЗ - 532120, д.р.н. НОМЕР_2, під управлінням водія ОСОБА_2 (к/п а.с.39-43);

- висновком судової інженерно-технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності ХНДІСЕ ім. Засл.проф. М.С.Бокаріуса №10308 від 31.01.2014 року, згідно якої під час здійснення руху автомобілем заднім ходом з причепом водієм автомобіля КАМАЗ ОСОБА_2 не були дотримані вимоги п.1.34 розділу ХІІІ «Правил охорони праці на автомобільному транспорті». Обставинами, що обумовили настання нещасного випадку з ОСОБА_1 є здійснення руху автомобіля КАМАЗ заднім ходом за відсутності особи для координування водія під час виконання даного маневру (к/п а.с.133-142);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 20.08.2013 року за участі водія ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_1, під час проведення зазначеної слідчої дії на місці ДТП вказані особи розповіли та показали відомі їм обставини щодо механізму ДТП та механізму

спричинення тілесних ушкоджень потерпілому (к/п а.с.157-162).

- висновком судової автотехнічної експертизи НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області №761/14 від 22.08.2014 року, згідно якого в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля КАМАЗ ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.10.1 та п.10.9 ПДР України та з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди (К/П А.С.166-169);

- висновком судово-медичної експертизи №863-ая/14 від 08.05.2014 року згідно якої, потерпілому ОСОБА_1 спричинені тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент спричинення, а саме: у вигляді закритої тупої травми грудної клітини (перелом 1-10 ребер зліва з розвитком гемопневмоторексу, контузії лівої легені та гострої дихальної недостатності) (к/п а.с.145-147).

Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази. Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Оцінюючи в сукупності досліджені по справі докази, які є достатніми, допустимими і достовірними, суд приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 та кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, працевлаштований неофіційно, одружений, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, за місцем проживання характеризується позитивно, має стаж керування транспортним засобом категорій А, В, С, Е більше 30 років, раніше не судимий (к/п а.с.179-188).

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, суд вважає щире каяття у вчиненому злочині, повне відшкодування спричиненої шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, зазначених в ст.67 КК України, в ході розгляду справи судом не встановлено.

Призначаючи покарання ОСОБА_2, у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого необережного злочину, наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обтяжуючих покарання обставин, його відношення до скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів необхідно призначити покарання в межах санкції за частиною 2 статті 286 КК України у виді позбавлення волі, без позбавленням його права керування транспортними засобами.

При цьому, враховуючи сукупність обставин справи та відсутність тяжких наслідків від вчиненого злочину, наявність вищезазначених пом'якшуючих обставин, дані про особу водія ОСОБА_2, який в момент скоєння злочину не перебував у стані алкогольного сп'яніння, раніше не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності за порушення ПДР, ті обставини, що автомобіль для обвинуваченого є джерелом отримання прибутку, що відповідно впливає на матеріальний стан його родини, суд вважає можливим не застосовувати додаткову міру покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у виді позбавлення волі, встановивши йому іспитовий строк, оскільки виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства.

Крім того, відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» № 1185-VII від 08.04.2014 року (з урахуванням змін, які внесені Законом України №1246-VII від 06.05.2014 року), звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України: в) особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Згідно наявних матеріалів справи ОСОБА_2 не позбавлений батьківських прав у відношенні двох неповнолітніх дітей, вчинив необережний тяжкий злочин за ч.2 ст.286 КК України, у зв'язку з чим клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» підлягає задоволенню. Оскільки судом прийнято рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році», застосування обов'язків, визначених статтею 76 КК України, є недоцільним.

На підставі ст.124 КПК України процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого по справі.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 під час досудового розслідування не обирався та підстав для його обрання суд не вбачає.

Речових доказів по кримінальному провадженню не має.

Цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілим ОСОБА_1 під час досудового розслідування та судового розгляду заявлено не було.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі статті п. «в» ч.1 ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» №1185-VII від 08.04.2014 року, звільнити від подальшого відбування основного покарання у виді позбавлення волі, призначеного за вказаним вироком суду.

Стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати за проведену судову інженерно-технічну експертизу у сумі 2325,60 грн. (дві тисячі триста двадцять п'ять гривень 60 коп.) на користь держави з перерахуванням коштів на р/р ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса (код ЄДРПОУ 2883133, юридична адреса: м.Харків, вул. Золочівська, 8-а), призначення виду платежу - «за експертні послуги» (к/п а.с.133).

Стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати за проведену судову авто-технічну експертизу у сумі 586,80 грн. (п'ятсот вісімдесят шість гривень 80 коп.) на користь держави з перерахуванням коштів на р/р НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (код доходів 24060300, р/р №31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м.Харкова), з призначенням виду платежу - «за експертні послуги» (к/п, а.с.167).

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а для особи, що перебуває під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя В.О. Курило