Ухвала суду № 40488966, 11.09.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/846/14

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

за участю сторін:

представник апелянта - Сенік С.І.

представник позивача - Кришнева В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Миколаївської митниці Міндоходів на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці Міндоходів про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів, визнання не чинною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (далі - позивач, Товариство) звернулось в суд із позовом в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці Міндоходів (далі - відповідач, Митниця) про коригування митної вартості товарів від 17 березня 2014 року № 504000003/2014/000017/1;

- визнати не чинною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 504010000/2014/00003 від 17 березня 2014 року.

В обґрунтування зазначено про порушення митним органом вимог Митного кодексу України, якій регулює визначення митної вартості товарів і як наслідок цих порушень, про необґрунтованість картки відмови у прийнятті митної декларації.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року позов задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 17 березня 2014 року № 504000003/2014/000017/1, скасував картку відмови у прийнятті митної декларації від 17 березня 2014 року № 504010000/2014/00003.

У визнанні не чинною картки відмови у прийнятті митної декларації суд - відмовив.

В апеляційній скарзі Митниця ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови, якою в позові відмовити, у зв'язку з тим, що судом першої інстанції не досліджено усі обставини справи та порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, апелянтом зазначено про його право при наявності обґрунтованих сумнівів щодо визначення митної вартості товару за першим методом застосовувати іншій метод.

На думку апелянта, суд першої інстанції приймаючи рішення по суті спору, не взяв до уваги обставини не надання Товариством документів на підтвердження правомірності розмитнення товару за першим методом.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між Товариством та ВАТ «Єдина торгова компанія» 1 квітня 2013 року укладено контракт №RF/RD/79-13/11-M, предметом якого є поставка позивачу 201500т. натру їдкого (гідроксиду натрію) (а.с.31-34). Ціна товару повинна визначатись за допомогою формули за кожні 10500т. товару (п.2.2. Контракту) і за кожну тону товару окремо (п.2.3). Відповідно до специфікації №13 від 24 лютого 2014 року, у березні 2014 року ВАТ «Єдина торгова компанія» повинно поставити позивачу 6917,0 +/- 10% тон гідроксиду натрію, за ціною 237,50 доларів США за 1 тону, а всього 1 642 787,50 доларів США +/- 10% (а.с.35).

У зв'язку із поставкою товару, 17 березня 2014 року Товариством подано до Митниці електронну митну декларацію за № 504010000/2014/000622, в якій визначена митна вартість імпортованих товарів за основним методом (ціною Контракту) та подано наступні документи: Контракт, специфікацію №13, інвойс №ЕТК/ВЭС/В-42 від 04 березня 2014 року, накладну СМГС АУ 197669 від 05 березня 2014 року, сертифікат походження товару RUUA 4009055160 від 04 березня 2014 р., паспорти якості від 28 лютого 2014 року за №№ 632, 637, 639, 641, 643-645, 647, 649, 651.

Працівниками Митниці поставлено під сумнів правильність документів, які подані для митного оформлення товару з визначенням митної вартості за основним методом, оскільки спрацювала спеціалізована база даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України.

Рішенням про коригування митної вартості товарів від 17 березня 2014 року зобов'язано позивача надати бухгалтерську інформацію щодо складової митної вартості товару, зокрема, документи, що підтверджують страхування товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару, договір із третіми особами, пов'язаний із Контрактом; копію митної декларації країни відправлення.

На вимогу митного органу, позивачем 17 березня 2014 року надано Митниці платіжне доручення в іноземній валюті № 1080 від 14 березня 2014 року; інформацію щодо біржових котирувань Caustic Soda (Europe) ICIS prising за останні 4 тижні, які формували ціну на товар, згідно умов Контракту та специфікації; митну декларацію країни відправлення від 04 березня 2014 року № 10311090/040314/0001337.

Крім того, позивач повідомив Митницю, що страхування товару сторонами не здійснювалося, оскільки умовами Контракту це не передбачалося, а договори із третіми особами надати не можливо, так як продавець в особі ВАТ «Єдина торгова компанія» відмовився їх надати, мотивуючи це тим, що вони містять комерційну таємницю (а.с.36-37).

У зв'язку з тим, що Товариством не надано інформацію щодо страхування товару, а також не надані додаткові документи для підтвердження митної вартості, 17 березня 2014 року працівниками Митниці прийнята картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів № 504010000/2014/00003 (а.с.16-17) та рішення про коригування митної вартості товарів № 504000003/2014/000017/1, в якому митна вартість визначена за другорядним методом, передбаченим пп. «б» п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України - за ціною подібних (аналогічних) товарів (а.с.13-14).

У зв'язку із необхідністю використання вказаного товару у виробництві, Товариством 18 березня 2014 року подано до Митниці нову митну декларацію №504010000/2014/000634, в якій визначено ціну товару відповідно до прийнятого Митницею рішення.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково виходив з того, що працівники Митниці мали можливість визначити ціну товару за основним методом і Товариство надало для цього усі необхідні документи, а відмова у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою другорядного методу носять протиправний характер.

Відмовляючи в частині позовних вимог, суд зазначив, що застосування такого способу захисту порушеного права як визнання акта не чинним та його скасування є помилковим, так як в даному випадку існує рішення індивідуальної дії, яке необхідне визнати протиправним та скасувати.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Перелік документів, які декларант має надати митному органу для підтвердження митної вартості товару визначений у ст.53 Митного кодексу України. Відповідно до ч.2 цієї статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З наведеної норми вбачається, якщо страхування здійснювалось, то митний орган має право витребувати страхові документи для підтвердження складової митної вартості товару.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що страхування товару не здійснювалось, вказане також підтверджується повідомленням ВАТ «Єдина торгова компанія» на запит від 11 листопада 2013 року (а.с.36-37), про що митний орган було повідомлено.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Згідно ч.4 ст.53 Кодексу, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

При цьому, ч.5, 6 ст.53 Кодексу визначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачем надані усі необхідні документи, на підставі яких можливо визначити митну вартість товару для його митного оформлення.

В апеляційній скарзі представник Митниці вказував на те, що відповідно до Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06 квітня 2000 року №1644-III в Україні існує такий вид обов'язкового страхування, як страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів.

Виходячи з наведеного, представник відповідача вважав, що імпортований товар відноситься до небезпечних вантажів, а тому повинен бути застрахований, а вказана сума входити до митної вартості товару.

Проте, з таким висновком митного органу погодитись не можливо, оскільки страхування товару та страхування відповідальності перевізника небезпечних вантажів є різними за змістом видами страхування.

Оскільки страхування товару та страхування відповідальності перевізника небезпечних вантажів не здійснювалось, позивачем і не було надано відповідних документів.

Як визначено в ст.49 Кодексу, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст.57 цього Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

- основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

- другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною контракту (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, другорядний метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів може бути використано для визначення митної вартості товару тільки в разі неможливості використання попередніх методів визначення вартості за умови додержання процедури визначення митної вартості.

Аналіз наведених норм, дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить необхідність обґрунтування неможливості обрання першого методу визначення митної вартості.

Між тим, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що Митницею не доведено наявності підстав для коригування заявленої Товариством митної вартості.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, Митниця не надала належних доказів та не обґрунтувала правомірність митного оформлення товару за його митною вартістю визначеною не за першим, а за другорядним методом - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, не довела здійснення заходів щодо можливості застосування послідовного вибору методів визначення митної вартості.

Щодо посилання апелянта на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, то колегія суддів зазначає, що самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права чи порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці Міндоходів про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів, визнання не чинною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова

Повний текст постанови складено 15.09.2014 року.