Ухвала суду № 40488955, 10.09.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2014 р.Справа № 818/1482/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Соловей Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці Міндоходів на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2014р. по справі № 818/1482/14

за позовом ОСОБА_1

до Сумської митниці Міндоходів

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської митниці Міндоходів, в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.01.2013 р. по 27.05.2013 р. в сумі 17806,78 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.06.2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено.

Стягнуто з Сумської митниці Міністерста доходів і зборів України (вул. Воровського, буд. 24 м. Суми, 40020) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, 40024, ід. номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 січня 2013 року по 27 травня 2013 року в сумі 17806,78 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот шість грн. 78 коп.).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. 99, 100, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 94 КЗпП, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.01.2013 р. по справі № 2а-1870/9145/12 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, визнано протиправним та скасовано наказ Сумської митниці від 19.10.2012 р. № 854-к про звільнення з роботи ОСОБА_1, поновлено його на державній службі в митних органах України на посаді головного інспектора сектору будівництва та експлуатації господарсько-експлуатаційного відділу Сумської митниці та стягнуто з Сумської митниці на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11215,32 грн. (а.с. 26-30).

Постанову в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць звернуто до негайного виконання, однак фактично ОСОБА_1 поновили на посаді головного інспектора сектора будівництва та експлуатації господарсько-експлуатаційного відділу Сумської митниці 28.05.2013 р. згідно наказу Сумської митниці № 247-к, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 6-17).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що митним органом допущено порушення вимог чинного законодавства України в частині негайного виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_3 на роботі та відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність не виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі позивача.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових осіб чи службових осіб, інших фізичних чи юридичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 256, ч. 2 ст. 257 КАС України, негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби, і судове рішення, яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється Законом України "Про Дисциплінарний статут митної служби України" з урахуванням вимог Закону України "Про державну службу".

Із врахуванням того, що спірні відносини не врегульовані вищезазначеними законодавчими актами, відповідно до ст. ст. 9, 30 Закону України "Про державну службу", застосуванню при розгляді даної справи підлягають норми Кодексу законів про працю.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого, або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

За чинним законодавством рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

Обов'язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення його на роботі настає тільки тоді, коли така затримка була допущена з вини власника або уповноваженого ним органу.

При несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу: з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, до дня його фактичного виконання.

Пленум Верховного Суду України в п. 34 Постанови від 06.11.1992р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснив, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи письмовими доказами, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 09.01.2013 року, яка підлягає обов'язковому негайному виконанню, в тому числі, в частині поновлення на роботі ОСОБА_3, була виконана відповідачем лише 28.05.2014 р. Середній заробіток за час затримки його поновлення виплачено не було, що не заперечувалось представником відповідача під час розгляду справи.

Із врахуванням наявної затримки у виконанні постанови суду про поновлення на роботі, стягненню з Сумської митниці на користь ОСОБА_3 підлягає різниця в заробітку за час затримки за період з 10.01.2013 р. по 27.05.2013 р.

Постановою Пленуму Верховного суду України №9 від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" визначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає порядок розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу є Постанова Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року "Про затвердження Порядку розрахунку середньої заробітної плати".

Відповідно до п.2 Порядку, у разі визнання середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

П.8 розділу 4 вказаного Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вже було встановлено при розгляді справи № 2а-1870/9145/12 щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі середньоденна заробітна плата позивача становила 196,76 грн., а середньомісячна - 3836,82 грн.

Зважаючи на викладене, за 16 робочих днів січня та 16 робочих днів травня 2013 року належить до сплати 6296,32 грн. (196,76 грн. х 32 робочих дні) та за три повних місяця належить до сплати 11510,46 грн. Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача за період з 10.01.2013 р. по 27.05.2013 р. складає 17806,78 грн.

Що стосується доводів апелянта про пропущення позивачем строку звернення до суду, то такі до уваги судом не беруться, оскільки чинним законодавством України не встановлено обмежень щодо строку звернення до суду із позовними вимогами про стягнення заробітної плати.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2014 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Сумської митниці Міндоходів колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2014р. по справі № 818/1482/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 15.09.2014 р.