Рішення № 40488724, 04.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16171/14 04.09.14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"

до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»

про стягнення суми

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Діденко І.В. (дов.№Э.37.7.0.0/Д-841 від 08.11.2013)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення суми.

Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2014 порушено провадження у справі №910/16171/14 та призначено її до розгляду на 04.09.2014 року.

15.08.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

27.08.2014 від Моторного (транспортного) страхового бюро України через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшла інформація, витребувана ухвалою суду від 07.08.2014 року.

28.08.2014 відповідач через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надав відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 04.09.2014 представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, підтримуючи позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, зважаючи на висловлене у відзиві прохання щодо розгляду справи без участі представника відповідача.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що представник відповідача не з'явився до судового засідання, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

22.02.2008 між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» (наразі, відповідно до Статуту, - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія «Інгосстрах»), як страховиком, та ОСОБА_3, як страхувальником, укладено договір №НАН2АК56560317 добровільного страхування наземного транспорту, за яким предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки «Samans EL», державний номер НОМЕР_1. Вигодонабувачем за даним Договором виступає ПАТ КБ «Приватбанк». (а. с. 8-9)

Відповідно до довідки №8999149 про дорожньо-транспортну пригоду, 28.04.2012 на дорозі М-18 Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки «Samans El», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 (страхувальник), та транспортним засобом марки "ВАЗ 2107", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 (а. с. 16-17)

Дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України, якого постановою Харківського районного суду Харківської області від 05.06.2012 у справі №2034/6707/2012 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. (а. с. 18)

Як вбачається із матеріалів справи, 03.05.2012 Страхувальник звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування за договором №НАН2АК56560317 від 22.02.2008 року. (а. с. 14)

У матеріалах справи також міститься лист №6776559 від 18.06.2012 вигодонабувача ПАТ КБ «Приватбанк» щодо виплати страхового відшкодування частково на рахунок у рахунок погашення заборгованості за кредитом та частково на карту клієнта (страхувальника). (а. с. 45)

Вартість матеріального збитку, спричиненого власнику ТЗ марки «Samans El», державний номер НОМЕР_1, визначена на підставі Звіту №153/05/2012 від 12.05.2012, складеного ТОВ «Сател Груп» на замовлення позивача, та становить 13523,68 грн. (а. с. 19-23)

Розмір страхового відшкодування визначений позивачем на підставі вказаного вище Звіту та зазначений у страховому акті №И-2182 від 18.06.2012 у розмірі 13183,68 грн. (а. с. 46-47)

Позивач, на виконання умов договору №НАН2АК56560317 від 22.02.2008 та відповідно листа вигодонабувача від 18.06.2012, перерахував у рахунок погашення заборгованості страхувальника за кредитом суму страхового відшкодування у розмірі 9313,75 грн. на рахунок вигодонабувача, та 3869,93 грн. на особистий рахунок страхувальника, що підтверджується платіжним дорученням №6907 від 18.06.2012, меморіальним ордером №ВОТ1-6 від 19.06.2012 та №С0619SАLА0 від 19.06.2012 року. (а. с. 48)

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4, який керував транспортним засобом марки "ВАЗ 2107", державний номер НОМЕР_2, на момент скоєння ДТП застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (відповідач у справі), за полісом №АВ1909031, відповідно до витягу з Єдиної централізованої бази Моторного (транспортного) страхового бюро України. (а. с. 117)

Отже, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому 03.10.2013 позивач звернувся до відповідача із претензією №03-10/02-01 про відшкодування шкоди в порядку регресу, однак коштів станом на день розгляду справи судом так і не отримав. (а. с. 50-51)

Водночас, відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на ст.37.1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", що визначає одну з підстав відмови у виплаті страхового відшкодування неподання протягом одного року відповідної заяви з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Аналогічну за змістом відповідь відповідач надав позивачу у листі №3661 від 10.06.2014, зауважуючи що претензія позивача від 03.10.2013 (отримана 07.10.2013) не підлягає задоволенню, зважаючи на пропущення позивачем строку для подання такої заяви. (а. с. 54; 118-119)

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішенням суду (п. 5 ст. 11 ЦК України).

Наявною у матеріалах справи постановою Харківського районного суду Харківської області від 05.06.2012 у справі №2034/6707/2012 встановлено вину ОСОБА_4 у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки "ВАЗ 2107", державний номер НОМЕР_2.

На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5, який керував транспортним засобом марки "ВАЗ 2107", державний номер НОМЕР_2, застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (відповідач у справі), за полісом №АВ1909031, відповідно до витягу з Єдиної централізованої бази Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач - Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки «Samans EL», державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору №НАН2АК56560317 добровільного страхування наземних транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_4, як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов"язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого Господарського суду України від 11.04.2013 у справі №5011-23/10750-2012.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зауважує, що претензія позивачем направлена після встановленого ст.37.1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" річного строку, у зв'язку із чим підстав для задоволення даної претензії й позову відповідач не вбачає.

Однак, суд не приймає посилання відповідача на недотримання позивачем вимог п.1 ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шляхом неповідомлення протягом року про настання страхового випадку, оскільки в даному випадку спірні регресні правовідносини між страховими компаніями не регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Вказаною статтею встановлено підстави для відмови страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у виплаті страхового відшкодування в разі невиконання потерпілою особою своїх обов'язків, що не слід ототожнювати з обов'язками страховика у правовідносинах регресного відшкодування.

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Зі змісту наведених правових норм не вбачається обов'язку позивача звертатись до страховика, в якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, з вимогою щодо отримання суми виплаченого страхового відшкодування; натомість ними передбачено перехід до позивача права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З огляду на викладене, позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування. Відповідно до зазначених законодавчих приписів позивач може реалізувати своє право шляхом подання позову до суду.

До того ж, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 визначає, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого Господарського суду України від 21.01.2014 у справі №910/11450/13, від 29.04.2014 у справі №910/21529/13, від 14.11.2012 у справі №5028/17/22/2012, від 05.08.2014 у справі №910/1184/14.

Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом №АВ1909031 передбачено франшизу у розмірі 500,00 грн., яка вирахувана позивачем із заявленою до стягнення у межах даного позову суми страхового відшкодування (13183,68 грн. - 500,00 грн. = 12683,68 грн.)

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» не доведено відсутність у нього зобов'язання по виплаті страхового відшкодування у порядку регресу, а надані заперечення спростовуються положеннями чинного законодавства України.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню повністю.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення суми - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (04050, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 44; ідентифікаційний код 24175269) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (49094, місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 32, офіс 402; ідентифікаційний код 33248430) 12683 (дванадцять тисяч шістсот вісімдесят три) гривні 68 копійок суми сплаченого страхового відшкодування та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 04.09.2014 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено та підписано 09.09.2014 року

Суддя К.В. Полякова