Ухвала суду № 40487779, 03.09.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2014 р.Справа № 820/10397/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника відповідача Дитиненко Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2014р. по справі № 820/10397/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтасінтез"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнафтасінтез» (далі за текстом - ТОВ «Укрнафтасінтез», позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі за текстом - ДПІ у Київському районі м. Харкова, відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.02.2014 року № 0000222201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 559228,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 139807,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 129 Конституції України.

ДПІ у Київському районі м. Харкова зазначає, що ТОВ «Укрнафтасінтез» завищено витрати на оренду приміщень у ФОП ОСОБА_2, оскільки таки витрати не пов'язані з господарською діяльністю і їх розмір не відповідає рівню звичайних цін. Крім того позивачем занижено доходи по заборгованості перед ТОВ «Укрпромбуд-інжинирінг» та ТОВ «Технобудальянс», котрі були припинені як юридичні особи у зв'язку з ліквідацією.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Укрнафтасінтез» зареєстрований як юридична особа Харківською районною державною адміністрацією Харківської області, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрації юридичної особи та перебуває на обліку ДПІ у Київському районі м. Харкова. Основним видом діяльності позивача є будівництво житлових та нежитлових будинків.

ДПІ у Київському районі м. Харкова було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Укрнафтасінтез» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої 20.01.2014 року складено акт № 147/20-31-22-01-07/30990739.

Актом перевірки № 147/20-31-22-01-07/30990739 від 20.01.2014 року, зокрема, зафіксовано порушення позивачем п. 135.1, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податку на прибуток в загальному розмірі 559228 грн.

На підставі висновків Акту перевірки № 147/20-31-22-01-07/30990739 від 20.01.2014 року ДПІ у Київському районі м. Харкова було винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 08.02.2014 року № 0000222201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 559228,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 139807,0 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності та необґрунтованості нарахування грошових зобов'язань позивачу, оскільки податковим органом не доведено відсутності зв'язку витрат на оренду складських приміщень з господарською діяльністю позивача та невідповідності рівня вартості такої оренди з рівнем звичайних цін. Крім того, при визнанні заборгованості перед ТОВ «Укрпромбуд-інжинирінг» та ТОВ «Технобудальянс» безнадійною ДПІ у Київському районі м. Харкова безпідставно не враховано договори відступлення права вимоги по таким заборгованостям, що спростовує висновок податкового органу про необхідність їх віднесення до складу доходів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено заниження позивачем податку на прибуток в загальному розмірі 559228 грн.

У відповідності до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6 - 138.9, п.п. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, п.п. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено з матеріалів справи, між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 30/12-1 від 30.12.2011, за яким позивач прийняв в оренду нежитлові приміщення площею 153 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно свідоцтва про право власності від 02.11.2011 року, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради вбачається, що ФОП ОСОБА_2 (орендодавець) є власником вищевказаних нежитлових приміщень.

Відповідно до п. 4.1. договору орендна плата за один календарний місяць користування одним квадратним метром приміщення складає 750,0 грн.

Факт надання послуг підтверджується щомісячними актами надання послуг з оренди приміщення, які наявні в матеріалах справи.

Використання орендованого приміщення в господарській діяльності позивач пояснює необхідністю зберігання будівельних матеріалів, що узгоджується з його основною діяльністю - будівництво житлових та нежитлових будинків.

Вказані доводи позивача підтверджуються інвентаризаційними описами, що свідчать про зберігання будівельних матеріалів за вищевказаною адресою, наказом директора ТОВ «Укрнафтасінтез» на призначення відповідального за складом, копії договорів застави, укладених між ТОВ «Укрнафтасінтез» та ПАТ «Український професійний банк», які у сукупності свідчать про зберігання будівельних матеріалів у вказаних орендованих приміщеннях, а отже, використання його у власній господарській діяльності.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки податкового органу, що господарські операції з оренди складських приміщень не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Іншим порушенням вимог податкового законодавства, що встановлено податковим органом під час перевірки, є невідповідність вартості оренди рівню звичайних цін.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності до п.п. 1.20.1. п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до п.п. 1.20.2. п. 1.20. ст. 1 цього Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Аналіз положень встановлених п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо визначення звичайної ціни дає підстави для висновку про те, що обґрунтування рівня звичайних цін вимагає врахування не тільки цін на однорідні та ідентичні товари у відповідний період, але й особливостей умов поставки, рівня рентабельності відповідної категорії товару, його якості, терміну придатності та інших факторів, які впливають на процес ціноутворення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем при визначенні рівня звичайних цін при визначенні вартості оренди не дотримано приписи п.п. 1.20.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема не виконано жодної з умов, передбачених цією нормою для визначення рівня звичайних цін.

При цьому, посилання відповідача в акті перевірки на відповіді ТОВ ІКК «Проконсул» та ТОВ «АН Харків-Ріелтер Центр» не приймаються колегією суддів в якості належного доказу справедливої ринкової ціни оренди нежитлових приміщень з огляду на наступне.

Вказані відповіді, з огляду на викладене в акті перевірки, не враховують такі умови договору оренди № 30/12-1 від 30.12.2011, як включення в вартість орендної плати послуг з електропостачання, опалювання, водопостачання і водовідведення, телефонного зв'язку та інших комунальних платежів.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Верховним судом України в постанові від 07.11.2011 року висловлено правову позицію за якою з'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Таким чином, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом не доведено відсутності зв'язку витрат на оренду складських приміщень з господарською діяльністю позивача та невідповідності рівня вартості такої оренди з рівнем звичайних цін.

Також з матеріалів справи вбачається, що 05.08.2010 року між позивачем та ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг» було укладено договір підряду № 05, за яким ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг», як підрядник, зобов'язалося виконати робити з улаштування світлопрозорих та глухих фасадів, благоустрою території першого пасажирського терміналу по вул. Ромашкіна в м. Харкові.

Між сторонами вказаного договору підписано акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт (за формою № КБ-2в) за вересень 2010 року на суму 62 508 грн. та акт № 2, за яким позивач прийняв від ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг» виконані роботи на суму 297492,0 грн.

Крім того, ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг» поставив на користь позивача алюмінієвий композитний лист, алюмінієвий профіль, кронштейн, фасадні системи, про що свідчить видаткова накладна № 1-000119 від 24.09.2010 року на загальну суму 287193,07 грн.

Таким чином, у позивача виникла заборгованість перед ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг» на загальну суму 647 193,07 грн.

Відповідач стверджує, що оскільки 02.09.2011 ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг» було ліквідовано, то заборгованість позивача перед вказаним контрагентом є безнадійною і включається до числа доходів.

Однак, податковим органом не враховано, що 30.06.2011 року між ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг», в якості первісного кредитора, та ТОВ «Віт», в якості нового кредитора, було укладено договір про відступлення прав вимоги, за яким право вимоги заборгованості у розмірі 647193,07 грн. було передано ТОВ «Віт».

У відповідності до п. 1.2. вказаного договору про відступлення прав вимоги, ТОВ «Віт» замість ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг» одержує право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основними договорами.

ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг» листом від 30.06.2011 року повідомлено ТОВ «Укрнафтасінтез» про відступлення права вимоги та зміну кредитора у зобов'язанні.

Також 30.05.2011 року між позивачем та ТОВ «Технобудальянс» було укладено договір підряду № 30/05, за яким ТОВ «Технобудальянс» (підрядник) зобов'язався виконати роботи з капітального ремонту цехів заводоуправління АТВТ «Харківський канатний завод».

Між сторонами складено акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року (за формою Кб-2в), за яким позивач прийняв від ТОВ «Технобудальянс» виконані роботи на суму 257162,15 грн.

02.12.2010 року між ТОВ «Укрнафтасінтез» та ТОВ «Технобудальянс» було укладено договір підряду № 0212, предметом якого стало виконання ТОВ «Технобудальянс» загальнобудівельних робіт багатоповерхового житлового будинку з об'єктами соціально-побутового призначення по вул. Примерівській, перетин з пров. Поштовим у м. Харкові.

Сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 року (за формою Кб-2в), за яким позивач прийняв від ТОВ «Технобудальянс» виконані роботи на суму 226588,0 грн.

16.05.2011 року між позивачем та ТОВ «Технобудальянс» було укладено договір підряду № 1605, за яким ТОВ «Технобудальянс» (підрядник) зобов'язався виконати загальнобудівельні роботи з будівництва багатоповерхового житлового будинку з об'єктами соціально-побутового призначення по вул. Примерівській, перетин з пров. Поштовим у м. Харкові, конкретне найменування та перелік яких встановлено в договірній ціні.

Між сторонами складено акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року (за формою Кб-2в), за яким позивач прийняв від ТОВ «Технобудальянс» виконані роботи на суму 202129,81 грн.

14.01.2011 року між ТОВ «Укрнафтасінтез» та ТОВ «Технобудальянс» було укладено договір підряду № 14-01, предметом якого стало виконання ТОВ «Технобудальянс» робіт з улаштування світопрозорих та глухих фасадів багатофункціонального торгівель-офісного центру з готелем, адміністративними приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Тринклера, перетин пр. Правди в Харкові.

Сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року (за формою Кб-2в), за яким позивач прийняв від ТОВ «Технобудальянс» виконані роботи на суму 345380,0 грн.

28.04.2011 року між ТОВ «Укрнафтасінтез» та ТОВ «Технобудальянс» було укладено договір підряду, за яким ТОВ «Технобудальянс» (підрядник) зобов'язався виконати капітальний ремонт покрівлі цехів, оздоблювальні роботи цехів АТВТ «Харківський канатний завод», м. Харків, вул. Китаєнка, 1.

Між сторонами складено акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року (за формою Кб-2в), за яким позивач прийняв від ТОВ «Технобудальянс» виконані роботи на суму 234030,92 грн.

Податковий орган, з огляду на ліквідацію ТОВ «Технобудальянс» 23.12.2012 року та часткову сплату останньому грошових зобов'язань вважає, що сума заборгованості в розмірі 804455,57 грн. є безнадійною і включається до складу доходів.

15.11.2011 року між ТОВ «Технобудальянс» в якості первісного кредитора та ПП «Женевьєва», в якості нового кредитора, було укладено договір про відступлення прав вимоги, за яким право вимоги заборгованості у розмірі 804455,57 грн. було передано ПП «Женевьєва».

У відповідності до п. 1.2. вказаного договору про відступлення прав вимоги, ТОВ «Женевьєва» замість ТОВ «Технобудальянс» одержує право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основними договорами.

В подальшому ПП «Женевьєва» за договором про відступлення прав вимоги від 03.12.2012 року було передано право вимоги заборгованості у розмірі 804455,57 грн. новому кредитору - ТОВ «Охоронне агентство «Фортекс-А», який став новим кредитором позивача.

ПП «Женевьєва» листом від 03.12.2012 року повідомлено позивача про відступлення права вимоги і те, що новим кредитором є ТОВ «Охоронне агентство «Фортекс-А».

Відповідно абз. «в» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у п. 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п. 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п. 135.3 цієї статті та у ст. 136 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, укладення вищезазначених договорів відступлення права вимоги вказує, що заборгованість по господарським операціям позивача з ТОВ «Технобудальянс» та ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг» з їх ліквідацією не зникла, оскільки право вимоги на суми таких заборгованостей існує у ТОВ «Віт» та ТОВ «Охоронне агентство «Фортекс-А».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана заборгованість не є безнадійною оскільки обов'язок зі сплати боргу не припинився, а тому твердження податкового органу про необхідність віднесення таких сум до доходів є безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факт порушення ТОВ «Укрнафтасінтез» вимог чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 08.02.2012 року № 0000222201.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2014р. по справі № 820/10397/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 08.09.2014 р.