Рішення № 40486235, 22.08.2014, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" серпня 2014 р.Справа № 921/634/14-г/14Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В. розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49027

до Великобірківського комунального підприємства, вул. Л. Українки, 6, с. Великі Бірки, Тернопільський район, Тернопільська область, 47740

про зобов'язання вчинити дії.

за участю представників сторін

позивача: Деркач О.Р., довіреність № 4680-О від 31.10.13 р.

відповідача: Дейнека В.М., рішення № 517 від 20.12.13 р.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20,22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представників сторін.

Суть справи: ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Великобірківського комунального підприємства про зобов'язання вчинити дії.

Заявлені вимоги, підтримані в судовому засіданні уповноваженим представником, мотивовані порушенням відповідачем вимог ч.3 ст. 60 ГК України щодо повідомлення банківської установи, як явного кредитора, про ліквідацію підприємства, у зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості у встановлені чинним законодавством строки, звернутись із відповідною заявою до ліквідаційної комісії про визнання його кредитором. В свою чергу, банк зазначає, що такі дії відповідача призвели до не включення його як кредитора до проміжного ліквідаційного балансу та реєстру вимог кредиторів Великобірківського комунального підприємства.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні та у запереченнях на позовну заяву від 10.07.2014р. мотиви позивача заперечує та вважає їх такими що не відповідають фактичним обставинам та законодавчим приписам. При цьому, звертає увагу суду на те, що про наявність заборгованості перед ПАТ КБ "ПриватБанк" йому стало відомо лише з листа останнього, датованого 22.04.2014р.

В процесі вирішення спору оголошувалась перерва та розгляд справи відкладався, з підстав, викладених у формулярі (протоколі) судового засідання та відповідній ухвалі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, оцінивши представлені докази в їх сукупності та дослідивши норми чинного законодавства, судом встановлено наступне.

17.02.2003р. між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк" та Великобірківським комунальним підприємством було укладено договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування № TE00IN, за умовами якого (п.2.1) банк взяв на себе зобов'язання надавати клієнту послуги з розрахунково-касового обслуговування, які пов'язані з переказом коштів на рахунок клієнта, видачу грошей в готівковій формі, а також здійснювати інші операції, згідно з додатком № 1 протягом операційного дня банку.

В свою чергу, клієнт у відповідності до п.2.2.8 зобов'язався, зокрема здійснювати оплату за виконання банком операцій і надання послуг за цим договором, згідно з тарифами, строками та порядком оплати передбаченим додатком № 1.

За умовами п.7.1 зазначеного правочину, цей договір укладений на невизначений строк та набув чинності з моменту підписання обома сторони.

Як стверджує позивач, в квітні 2014р. із ЄДРЮОФОП йому стало відомо про припинення юридичної особи підприємства за рішенням власника.

У зв'язку із наявністю заборгованості за розрахунково-обслуговування, яка станом на 28.03.2014р. складає 2 853,39 грн., банк 22.04.2014р. звернувся до голови ліквідаційної комісії із заявою про включення його кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу підприємства.

Однак, не заперечуючи існування боргових зобов'язань та їхнього розміру, звернення установи банку головою ліквідаційної комісії ВКП листом від 21.05.2014р. залишено без задоволення.

За умовами ч. 3 ст. 112 ЦК України разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

Приймаючи до уваги, що відповідь на заяву про включення кредиторських вимог позивачем отримано 23.05.2014р. (відмітка органу поштового зв'язку про відправлення позовної заяви від 19.06.2014р.), останній звернувся до суду в межах встановленого законодавцем строку.

Згідно з ч. 1 ст. 110 ЦК України, приписи якої кореспондуються з положеннями ч. 1 ст. 59 ГК України, юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Відповідно до ст. 60 ГК України, орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Аналогічні приписи щодо вжиття ліквідаційною комісією необхідних заходів щодо виявлення заборгованості та оцінки наявного майна містяться у ст.111 ЦК України.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається обов'язок ліквідаційної комісії опублікувати оголошення про припинення (ліквідацію) суб'єкта господарювання та персонально письмово повідомляти кожного явного (відомого) кредитора про припинення підприємницької діяльності, вживати всіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів та розрахунку з ними.

Як вбачається із наявних в справі документів, рішенням № 343 двадцять першої сесії Великобірківської селищної ради четвертого скликання "Про ліквідацію Великобірківського комунального підприємства" від 11.10.2012р. затверджено ліквідацію відповідача, про що 19.10.2012р. було опубліковано у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації "Бюлетень державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" за № 228 (28).

У зв'язку із зміною складу ліквідаційної комісії в зазначеному друкованому виданні 09.01.2014р. за №271(1) повторно було розміщене оголошення про ліквідацію підприємства.

Однак, із долучених копій вказаних оголошень слідує, що підприємством не дотримано вимог вказаних статей, так-як такі не містять жодної інформації про порядок і строки для подання претензій кредиторами.

Більше того, як стверджує позивач та не заперечує відповідач, ліквідаційною комісією не здійснено жодних заходів щодо проведення з позивачем розрахунків та повідомлення останнього у письмовій формі про припинення (ліквідацію) підприємства. Доказів на підтвердження протилежного відповідачем не надано, а судом не здобуто.

Посилання комісії з ліквідації на передчасність пред'явлення банком кредиторських вимог та можливість задоволення таких лише після порушення господарським судом справи про банкрутство відповідача, суд вважає необґрунтованим та спричиненим невірним тлумаченням норм матеріального права. На переконання суду, ліквідація суб'єкта господарювання за рішенням власника (самоліквідація) та порушення справи про банкрутство підприємства не тотожні за своєю правовою природою.

При наявності рішення власника про припинення юридичної особи в добровільному порядку, саме дотримання позасудової процедури самоліквідації є обов'язковою передумовою для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". З такими висновками погодився Верховний Суд України в постанові № 08/172 від 10.06.2008 року у справі №15/682-б.

Зокрема, у випадку, коли під час ліквідації підприємства не за процедурою банкрутства наявного майна підприємства виявляється недостатньо для повного погашення заборгованості перед численними кредиторами, потрібно керуватися ч. 5 ст. 7 названого закону, згідно з якою боржник в місячний строк повинен звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про власне банкрутство. У цьому випадку застосовується інший механізм ліквідації - ліквідація в порядку банкрутства. Порушення цієї вимоги може потягти за собою відмову органу державної реєстрації у скасуванні державної реєстрації підприємства та призвести до порушення прав кредиторів.

Слід також зазначити, в матеріалах справи відсутні докази, в розумінні ст. 34 ГПК України, дотримання ліквідатором (ліквідаційною комісією) вимог передбачених статтями 105, 111 ЦК України та статтею 60 ГК України, з метою виявлення явних кредиторів, вимоги яких включаються в проміжний ліквідаційний баланс.

Зокрема, у відповідності до статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів та зобов'язань, під час якої перевіряється їх наявність, стан і оцінка.

Порядок проведення інвентаризації активів боржника у випадку ліквідації юридичної особи є обов'язковим та здійснюється у відповідності до Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 № 69 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.08.1994 р. № 202/412).

Стаття 7 зазначеної Інструкції встановлює, що основними завданнями інвентаризації, разом з іншими, є виявлення фактичної наявності сум грошей у касах, на розрахунковому, валютному та інших рахунках в установах банків.

З метою забезпечення закриття інших рахунків юридичних осіб, що ліквідуються, контролюючий орган на звернення комісії з припинення (ліквідатора, ліквідаційної комісії тощо) надає перелік рахунків у фінансових установах відповідної юридичної особи та/або її відокремлених підрозділів, які на момент звернення взяті на облік контролюючими органами та щодо яких не надходили повідомлення про їх закриття (розділ 11 Порядку обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Мінфіну, від 09.12.2011, № 1588).

За приписами п.7 додатку до Наказу ДСНС України, від 09.08.2013р., № 511 "Про затвердження форми звіту ліквідаційної комісії", дата початку та завершення інвентаризації, оцінка наявного майна проводиться перед складанням проміжного ліквідаційного балансу (пп. "ж" п. 3 Інструкції з інвентаризації та п. 12 Порядку надання фінансової звітності).

Вимоги ч.3 ст. 111 ЦК України передбачають, під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи, до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів, ліквідаційна комісія (ліквідатор), зокрема, закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Частиною 8 зазначеної правової норми встановлено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію.

Таким чином, вказаними нормами законодавства встановлюється коло обов'язків, які покладаються на комісію з припинення юридичної особи, тобто порядок та строки проведення ліквідаційних заходів.

Отже, виходячи з приписів вищенаведеного законодавства, на переконання суду, саме після проведення усіх заходів щодо виявлення усього майна юридичної особи, його оцінки та встановлення дебіторської та кредиторської заборгованості, а також за результатом розглянутих ліквідаційною комісією заявлених вимог кредиторів ліквідаційна комісія складає проміжний ліквідаційний баланс, який затверджується головою органу, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

За твердженням відповідача, з метою розблокування та закриття наявних рахунків ВКП він звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" в березні 2014р. Тобто, зважаючи на дату публікації оголошення про ліквідацію підприємства (11.10.2012р.), останнім пропущено процесуальний строк, визначений ст. 111 ЦК України. Водночас, жодних документів на підтвердження існування даних обставин ліквідатором не долучено.

При цьому, судом враховано, що обов'язок у доведенні обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, в силу ст. 33 ГПК України, покладається на відповідача.

З огляду на наведене, суд констатує, що відповідачем в порушення вищенаведених норм не було дотримано усієї процедури ліквідації юридичної особи, не вжито всіх заходів щодо виявлення, та, окрім іншого, персонально не повідомлено позивача як явного (відомого) кредитора про ліквідацію суб'єкта господарювання, у зв'язку з чим останній був позбавлений можливості вчасно звернутись із заявою про включення його кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу підприємства.

Слід також зазначити, що частиною 5 ст.112 ЦК України визначено вичерпний перелік підстав за яких вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією вважаються погашеними, зокрема, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується.

Зважаючи на викладене, суд констатує, що навіть у разі пропущення позивачем процесуального строку на звернення із кредиторськими вимогами при наявності заборгованості, це не слугує підставою для відмови у включенні його як кредитора до проміжного ліквідаційного балансу та реєстру вимог кредиторів.

З точки зору законодавства, дотримання процесуальних строків на звернення із вимогами впливає виключно на черговість задоволення таких вимог. Аналогічна позиція закріплена вимогами п.2 ст. 61 ГК України та п.9 ст. 111 ЦК України, згідно яких задоволення вимог, виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

Водночас, ч. 4 ст. 112 ЦК України передбачено задоволення вимог кредиторів, які заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Таким чином, зважаючи на наявність у відповідача заборгованості за розрахунково-касове обслуговування, яка відповідачем у встановленому порядку не заперечується, заявлені вимоги в частині включення вимог банку до проміжного ліквідаційного балансу та реєстру кредиторів Великобірківського комунального підприємства підлягають до задоволення, оскільки підтвердженні матеріалами справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

У відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового при задоволенні позову відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 110-112, 509, 525, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України; ст. ст. 60, 61, 173, 174, 193 Господарського кодексу України; ст. ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 54-55, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49027 (ідент. код 14360570) зі сплати заборгованості в сумі 2 853,39 грн. на підставі договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування № TE00IN від 17.02.2003р.

3. Включити вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" в сумі 2 853,39 грн. до проміжного ліквідаційного балансу та реєстру кредиторів Великобірківського комунального підприємства.

4. Стягнути з Великобірківського комунального підприємства, вул. Л. Українки, 6, с. Великі Бірки, Тернопільський район, Тернопільська область, 47740 (ідент. код 23595579) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49027 (ідент. код 14360570) 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. в повернення сплаченого судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Суддя О.В. Руденко

Повний текст рішення

складено 09.09.2014р.