Рішення № 40486126, 08.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15738/14 08.09.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНТАЛСГРУП"

про стягнення 18 725,60 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Дзюба Г.Є. по довіреності № б/н від 31.12.2013р.

від відповідача: не з'явились

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНТАЛСГРУП" заборгованості та штрафних санкцій в розмірі 18 725,60 грн. за договором поставки № 121297 від 23.09.2013р.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов вищевказаного договору в частині оплати послуг.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2014 року було порушено провадження по справі № 910/15738/14 та призначено її розгляд на 08.09.2014 року.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Заяв, клопотань від представника відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18: особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.).

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні 08.09.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

23 вересня 2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (наді - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТФНТАЛСГРУП» було укладено договір поставки № 121297.

Відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати замовлений товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити поставлений товар у відповідності з вимогами цього договору.

Строк дії договору сторони визначили в пункті 10.1., відповідно до якого даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014р. Після закінчення встановленого строку даний договір продовжує діяти до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Пунктом 1.4. договору визначено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця в день його фактичної передачі. Датою фактичної передачі товару, є дата, зазначена у накладних.

Загальна сума договору складається з вартості товару, поставленого за всіма накладними (п. 2.1. договору).

Згідно з п. 2.2. договору, ціна, кількість та асортимент кожної партії товару узгоджується сторонами і зазначаються у накладній. Ціна на товар зазначається в гривнях з урахуванням ПДВ.

Порядок розрахунків між сторонами визначено в розділі п'ятому договору, відповідно до якого:

5.1. оплата проводиться покупцем 30 календарних днів, рахуючи з моменту виконання поставки відповідної партії товару. Покупець зобов'язаний кожного тижня надавати постачальнику інформацію про рух товару на складі покупця, про ступінь реалізації поставленого товару, із зазначенням асортименту та кількості реалізованого товару (інформація) на дату надання інформації, яка підписується представником покупця. Покупець надає інформацію по факсу або електронній пошті, або в іншій формі, яка дозволяє постачальнику ідентифікувати інформацію як таку, що надана покупцем у відповідності з цим договором.

5.2. датою оплати товару є дата зарахування коштів на рахунок постачальника.

Пунктом 7.3. договору, сторони погодили, що за неналежне виконання зобов'язань передбачених п. 5.1. договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, позивачем було відпущено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 49 766,67 грн., що підтверджується видатковими накладними:

№ 12652/15077 від 04.10.2013р. на суму 259,92 грн., разом з ПДВ;

№ 13204/15734 від 15.10.2013р. на суму 552,78 грн., разом з ПДВ;

№ 15027/17882 від 13.11.2013р. на суму 1467,12грн., разом з ПДВ;

№ 15791/18737 від 22.11.2013р. на суму3688,88 грн., разом з ПДВ;

№ 16101/19227 від 28.11.2013р. на суму 1377,00 грн., разом з ПДВ;

№ 17265/20429 від 13.12.2013р. на суму 791,28 грн., разом з ПДВ;

№ 17267/20441 від 13.12.2013р. на суму 1164,24 грн., разом з ПДВ;

№ 17264/20452 від 13.12.2013р. на суму 1748,16 грн., разом з ПДВ;

№ 17268/20470 від 13.12.2013р. на суму 3029,16 грн., разом з ПДВ;

№ 18468/21935 від 28.12.2013р. на суму 4024,02 грн., разом з ПДВ;

№ 18470//21944 від 28.12.2013р. на суму 588,60 грн., разом з ПДВ;

№ 18469/21957 від 28.12.2013р. на суму 1044,24 грн., разом з ПДВ;

№ 16557/1821 від 07.02.2014р. на суму 1958,10 грн., разом з ПДВ;

№ 1658/1836 від 07.02.2014р. на суму 1572,12 грн., разом з ПДВ;

№ 1654/1910 від 08.02.2014р. на суму 3790,41 грн., разом з ПДВ;

№ 1659/1912 від 08.02.2014р. на суму 2160,27 грн., разом з ПДВ;

№ 1655/1920 від 08.02.2014р. на суму 1333,23 грн., разом з ПДВ;

№ 1966/2355 від 14.02.2014р. на суму 1385,34 грн., разом з ПДВ;

№ 2527/3283 від 28.02.2014р. на суму 3000,96 грн., разом з ПДВ;

№ 3204/3683 від 07.03.2014р. на суму 1130,46 грн., разом з ПДВ;

№ 831/871 від 22.01.2014р. на суму 7910,58 грн., разом з ПДВ;

№ 12653/15059 від 04.10.2013р. на суму 4072,68 грн., разом з ПДВ;

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначає, що відповідач не повністю розрахувався за отриману продукцію, у зв'язку з чим в останнього утворилась заборгованість в розмір 22 110,05 грн.

Наявність у відповідача заборгованості за даним договором підтверджується наявним в матеріалах справи Актом звірки взаємних розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАНТАЛСГРУП» за період з 01.01.2014р. по 21.02.2014р.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНТАЛСГРУП» претензію № 312 від 23.05.2014р. про сплату заборгованості за отриманий товар на суму 17 807,89 грн.

Відповідач дану претензію залишив без відповіді, заборгованість не погасив.

За таких обставин позивач просить стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАНТАЛСГРУП» заборгованість по розрахунках за отриману поставку товару в розмірі 17 807,89 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач порушив умови договору в частині оплати прийнятої продукції відповідно до умов договору поставки № 121297 від 23.09.2013р.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, отже суд дійшов висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 17 807,89 грн. заборгованості відповідно до договору поставки № 121297 від 23.09.2013р. правомірна та підлягає задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись п. 7.3 Договору просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату товару, яка за розрахунками становить 917,17 грн.

Пунктом 7.3. договору встановлено, що за неналежне виконання зобов'язань передбачених п. 5.1. договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги охорони, проте враховуючи вищезазначені норми позивачем пред'явлено до стягнення розмір пені, що обмежений у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по оплаті за прийнятий товар відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, відповідно до п. 7.3. договору, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 917,17 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 917,17 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги повністю, в сумі 18 725,60 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, відсутність у нього заборгованості станом на день розгляду справи не довів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки 121297 від 23.09.2013р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНТАЛСГРУП" (01135, м. Київ, вул. Золотоустівська, 52, код ЄДРПОУ 38620485) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (84601, м. Київ, Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2, код ЄДРПОУ 35871504) 17 807 (сімнадцять тисяч вісімсот сім) грн. 89 коп. - суму основної заборгованості, 917 (дев'ятсот сімнадцять) грн. 17 коп. - пені та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн.. 00 коп. - судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.09.2014р.

Суддя Трофименко Т.Ю.