Постанова № 40484958, 11.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5514/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Тищенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОСС" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРОСС», звернулося до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішеннь від 10.07.2013 року № 0002362205, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 495000 грн. 00 коп., з яких: 330000 грн. 00 коп. - за основним платежем; 165000 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; та від 10.07.2013 року № 0002382205, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 519750 грн. 00 коп., з яких: 346500 грн. 00 коп. - за основним платежем; 173250 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року позовні вимоги задоволені повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 10.07.2013 року № 0002362205 та від 10.07.2013 року № 0002382205,.

Не погоджуючись з судовим рішенням представник Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у червні 2013 року посадовою особою Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРОСС» вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Стрім Строй» за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 20.06.2013 року № 628/22-00/30729660 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРОСС» під час декларування податкових зобов'язань за господарською операцією з купівлі у Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрім Строй» товарів не дотримано вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.1 статті 198 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за І квартал 2012 року на суму 1650000 грн. 00 коп. та податкового кредиту за лютий 2012 року на суму 330000 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 10.07.2013 року № 0002362205 та від 10.07.2013 року № 0002382205, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежами: податок на додану вартість у розмірі 495000 грн. 00 коп., з яких: 330000 грн. 00 коп. - за основним платежем; 165000 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на прибуток підприємств у розмірі 519750 грн. 00 коп., з яких: 346500 грн. 00 коп. - за основним платежем; 173250 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями не погодився та оскаржив їх в адміністративному порядку до контролюючого органу вищого рівня.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 17.09.2013 року № 827/10/10-36-10-01/206/608 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 10.07.2013 року № 0002362205 та 10.07.2013 року № 0002382205 - без змін.

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби, позивач оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що відповідач не надав належної оцінки поданим до перевірки документам, натомість допустив відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які належним чином встановлені і доведені не були.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що судом першої інстанції не досліджено питання реальності здійснення господарських операцій.

Так, згідно наявних матеріалів справи встановлено, що у лютому 2012 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Стрім Строй» договір поставки від 02.02.2012 року № 02/02-06, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання поставити позивачу товар за асортиментом, кількістю, якістю та ціною, вказаними у видаткових накладних, а позивач зобов'язався прийняти вказані товарно - матеріальні цінності та оплатити їх вартість.

Так з наданих податкових та видаткових накладних, Товариством з обмеженою відповідальністю «Стрім Строй» протягом лютого 2012 року поставлено позивачу товар , зокрема, кабелі, костюми зварювальника, арматуру, пісок будівельний, труби, цемент, підлогове покриття, дверне полотно, аквалисти, проводи електричні, шнури зварювальні для підлоги, вимикачі, карнизи, кронштейни, пакувальні стрічки, світильники галогенові, корзини для білизни, колодки, кромку ПВХ, трансформатори, гофропатрони, опори мебельні, лак, краску, розетки, ДСП, наличники фанерні тощо на загальну суму 1980000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 330000 грн. 00 коп.

На момент проведення перевірки кредиторська заборгованість позивача за отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрім Строй» матеріальні активи складала 1980000 грн. 00 коп., тобто оплати за товар фактично не відбулося.

Однак, на підставі податкових накладних сформовано податковий кредит у загальному розмірі 1650000 грн. 00 коп., та податок на додану вартість у сумі 330000 грн. 00 коп.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані документи в повній мірі підтверджують товарність та реальність укладеного договору, та зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що контрагент позивача зареєстрований за адресою: м. Харків Салтівське Шоссе 260-А кв. 2. та перебуває ні податковому обліку в Індустріальній ОДПІм. Харкова. В період відпрацювання TOB «Стрим Строй» директор підприємства не встановлено та не опитано. За юридичною адресою підприємство не знаходиться, наявність власних або орендованих складських приміщень не встановлена, факти транспортування та зберігання ТМЦ не встановлені, ліцензій та відповідних дозвільних документів для здійснення фінансово господарської діяльності не надано. Крім того, відсутня інформація про наявність рухомого та нерухомого майна. Згідно інформації автоматизованого обліку інформаційного забезпечення «ДАІ-2000» УДАЇ ГУМВС України в Харківській області транспортні засоби за TOB „ Стрим Строй" не значаться.

Разом з тим, об'єкти будівництва, на які, як стверджує позивач, замовлявся товар, знаходяться у Києві.

Однак, позивачем не надано жодного документу на підтвердження перевезення товару, зокрема, товаро-транспортних накладних, маршрутних листів тощо. Тобто позивачем не надано жодного доказу транспортування отриманого за договором, товару з Харькова до Києва.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що в матеріалах справи відсутні докази передачі та отримання товару від ТОВ «Стрім Строй» позивачем, зокрема відсутні акти прийому-передачі товару, довіреності на отримання та передачу товару, тощо.

Суд першої інстанції посилається на належним чином засвідчені копії договорів, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати типової форми КБ-3, актів приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в, актів здачі-приймання виконаних робіт, банківських виписок, витягу з руху товарів, поставлених контрагентом позивача у 2012 році тощо.

Однак, колегія суддів зазначає, що акти приймання виконаних будівельних робіт укладені з іншими контрагентами жодним чином не підтверджують отримання товару від ТОВ «Стрім Строй», оскілки з них неможливо простежити рух саме того товару, який був переданих позивачу за умовами договору від ТОВ «Стрім Строй».

Крім того, всі надані акти приймання виконаних робіт, складені між позивачем та іншими контрагентами стосовно виконання позивачем будівельних робіт та з них неможливо встановити використання товару отриманого від ТОВ «Стрім Строй» під час виконання будівництва на різних об'єктах.

Так з матеріалів справи вбачається, що в ході аналізу податкової звітності контрагента позивача, податковим органом було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Стрім Строй» за юридичною адресою відсутнє, також відсутні будь-які первині та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь - які інших первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Крім того, на ТОВ «Стрім Строй» обліковується лише 1 особа (директор), доказів залучення третіх осіб не під час перевірки, не до суду надано не було, також вмотивових пояснень хто здійснюв доставку товару з м. Харків до м. Київ представниками позивача не надано.

При цьому, колегія суддів акцентує увагу на ту обставину, що у суді апеляційної інстанції представники позивача зазначили, що будь-яких інших документів, крім тих що наявні в матеріалах справи по взаємовідносинах з ТОВ «Стрім Строй» у них відсутні, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі товару, тощо ним не складались.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що контрагент позивача фактично не міг самостійно здійснювати господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій.

Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Вищий адміністративний суд України в своєму інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначив: «Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Враховуючи наведені вище факти, вбачається проведення контрагентом позивача транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, колегія суддів вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було залишено поза увагою той факт, що господарські операції (зокрема, купівля техніки), здійснені на виконання правочинів, є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань, а дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції.

Водночас колегія суддів встановила відсутність первинних документів, які за даних обставин мають складатися під час виконання поставки товарів, зокрема товаро-транспортних накладних, актів прийому-передачі товару, довіреностей на отримання товару тощо, та прийшла до висновку про створення товариством імітації операцій шляхом складання податкових та видаткових накладних без реального та фактичного отримання товару з метою одержання податкової вигоди у вигляді зменшення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та визнає незаконним формування позивачем даних податкового обліку за цими операціями.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлена безтоварність угод укладених між позивачем та контрагентами, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

З огляду на вищезазначене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОСС» не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року - скасувати.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОСС" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст виготовлено 12 вересня 2014 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.