Ухвала суду № 40484955, 11.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2494/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 вересня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дельфін" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дельфін" до Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни про визнання дії протиправними, зобов'язати вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дельфін», звернулось до суду з позовом про скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 28 січня 2014 року № 10395766 державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни (далі - відповідач 2) щодо відмови у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 приміщення 70 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дельфін» та зобов'язання Державної реєстраційної служби України (далі - відповідач 1) здійснити державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 приміщення 70 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дельфін» (код ЄДРПОУ - 37772911).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2014 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дельфін" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та поцесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21 січня 2014 року представник позивача звернувся до Державної реєстраційної служби України з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та пакетом документів для проведення державної реєстрації прав власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 приміщення 70.

Дана заява була прийнята та зареєстрована за реєстраційним номером 5046154.

28 січня 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонською Іриною Володимирівною прийнято Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 10395766 (далі - Рішення № 10395766).

Вказаним рішенням, позивачу відмовлено у державній реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 приміщення 70.

Підставою для відмови у державній реєстрації стала та обставина, що на об'єкт нерухомості, права на який заявлені, наявні два обтяження у вигляді арешту.

Незгода з зазначеним вище Рішенням № 10395766 державного реєстратора та необхідністю вчинення відповідачем 1 певних дій обумовила позивача звернутись до суду.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог прийшов до висновку, що за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна двох обтяжень у вигляді арешту та - зазначення особи, права якої обтяжуються вказаними арештами, іншого суб'єкт права, відмінного від позивача, державний реєстратор позбавлений можливості вчиняти щодо спірного майна будь-яких реєстраційних дій.

Колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції та зазначає наступне.

Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень" від 01.07.2004 №IV та Постановою Кабінету міністрів України від 22.06.2011 № 703 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" чинного на час виникнення спірних правовідносин (надалі по тексту Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що Державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Орган державної реєстрації прав проводить: державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна; державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно незалежно від місця розташування такого майна; облік безхазяйного нерухомого майна.

У відповідності до ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Підставою для проведення державної реєстрації прав, згідно із ст. 19 Закону № 1952-IV, є Державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.

Державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: 1) встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; 2) рішень судів, що набрали законної сили; 3) постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; 4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; 5) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; 7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Відповідно до вимог пункту 7 Порядку, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Згідно п. 10 Порядку, заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Згідно п. 16 Порядку, за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Відповідно до п. 23 Порядку, Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У відповідності до п.5 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

В ході дослідження матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення про відмову у державній реєстрації права приватної власності на спірне нежитлове приміщення виходив з того, що в ході розгляду заяви було встановлено наявність обтяження нерухомого майна, щодо якого подано заяву про державну реєстрацію права власності, де особою, права якої обтяжуються є інший суб'єкт права, у зв'язку з чим, подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав.

Як встановлено під час розгляду справи, на об'єкт нерухомості, права на який заявлені позивачем, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявні два обтяження у вигляді арешту, які внесені на підставі постанов державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30.07.2012 р. по ВП № № 33411798, 33411966.

Крім того, особа, права якої обтяжуються вказаними арештами є інший суб'єкт права (ПАТ «УкрСиббанк»), відмінний від позивача.

Також, судом першої інстанції правомірно встановлено, що після набуття позивачем права вимоги за договорами № № 11391501000, 11391502000, 11391500000 від 08.09.2008 р., що були укладені між ОСОБА_3 та АТ «УкрСиббанк» та - права вимоги за договором іпотеки від 08.09.2008 р., що був укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та АТ «УкрСиббанк», у виконавчих провадженнях № № 33411798, 33411966 постановами про заміну назви/сторони виконавчого провадження від 25.02.2013 р. замінено назву/сторону виконавчого провадження, а саме: стягувача - ПАТ «УкрСиббанк» на нового стягувача - ТОВ «ФК «Дельфін».

01 березня 2013 року зазначені виконавчі провадження № № 33411798, 33411966 були завершені, а виконавчі документи постановами про повернення виконавчих документів стягувачеві повернені стягувачу (ТОВ «ФК «Дельфін») на підставі його письмової заяви відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

10 лютого 2014 року позивач листом за № 1002/14-1 звертався до відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Волинській області з метою зняття арешту з нежитлового приміщення (перукарні), загальною площею 93,3 кв.м., що знаходиться в м. Ковелі та належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4

У відповідь на вказане звернення позивача, останнього листом від 27.02.2014 р. № 04-32/872 повідомлено про відсутність законних підстав для зняття арешту, оскільки обставини, що зумовлюють зняття арешту з майна боржника, визначені ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», відсутні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна двох обтяжень у вигляді арешту та - зазначення особи, права якої обтяжуються вказаними арештами, іншого суб'єкт права, відмінного від позивача, державний реєстратор позбавлений можливості вчиняти щодо спірного майна будь-яких реєстраційних дій.

За вказаних обставин, законним є висновок суду першої інстанції про обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Стосовно вимоги позивача, заявленої до Державної реєстраційної служби України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, та зазначає наступне.

Приписами ч. 4 ст. 9 Закону № 1952-IV встановлено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Згідно з Порядком взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 02.04.2013 р. № 607/5, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 наказу, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом (абз. другий ч. 4 ст. 9 Закону № 1952-IV).

Отже, Державна реєстраційна служба України, як орган державної влади, в силу положень законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, не може впливати на прийняття державними реєстраторами рішень щодо реєстрації прав або відмови у ній.

Тобто, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача до відповідача 1 не ґрунтується на вимогах закону, що є підставою для відмови в її задоволенні.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційних скаргах процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дельфін" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.