Рішення № 40483577, 02.09.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2014 р. Справа № 911/2963/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство",

08324, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Лісова, буд. 1

до Колективного експериментального підприємства "НАФТО",

07352, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Лютіж, вул. Визволітелів, буд. 2-Б

про стягнення 15 242,99 грн.

за участю представників:

позивача - 1) Чигир Т.Ф. (довіреність від 08.01.2014 № 3);

2) Анісімов Ф.Х. (довіреність від 20.08.2014 № 281);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" (далі - позивач) до Колективного експериментального підприємства "НАФТО" (далі - відповідач) про стягнення 15 242,99 грн., з яких: 12 722,40 грн. основного боргу, 879,41 грн. 3 % річних та 1 641,18 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу від 01.09.2010 № 47.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.07.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.08.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 14675/14 від 23.07.2014) позивачем частково подано документи на виконання вимог ухвали суду від 17.07.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15611/14 від 04.08.2014) позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 17.07.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15610/14 від 04.08.2014) позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.08.2014 розгляд справи відкладено на 21.08.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №№ 17163/14, 17220/14 від 21.08.2014) позивачем до матеріалів справи подано додаткові докази.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, розгляд справи відкладено 02.09.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 17856/14, від 01.09.2014) позивачем до матеріалів справи подано додаткові докази.

У судовому засіданні 02.09.2014 представники позивача підтримали позовні вимоги повністю. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, явку представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.09.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Державним підприємством "Бориспільське лісове господарство" (далі - продавець) та Колективним експериментальним підприємством "НАФТО" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу від 01.09.2010 № 47 (далі - Договір), відповідно до умов якого, продавець продав, а покупець купив товар - дрова технологічні із сосни та дуба (пункт 1.1. Договору).

Розділом 2. Договору встановлено, що ціна Договору складає - 62 250,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10 375,00 грн. За Договором передбачено попередню оплату, у безготівковій формі.

Термін дії Договору встановлюється з моменту його підписання і діє до 31.12.2010 (пункт 5.2. Договору).

На виконання умов Договору, позивач на суму 16 338,60 грн. за товарно-транспортними накладними від 26.09.2011 № 035229 на суму 2 780,99 грн., від 26.09.2011 № 035229 на суму 2 413,79 грн., від 27.09.2011 № 035231 на суму 4 793,51 грн., від 28.09.2011 № 035237 на суму 4 850,91 грн., від 10.02.2012 № 037389 на суму 1 499,40 грн. поставив відповідачу товар, а відповідач вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучено копії зазначених накладних.

Підписи уповноважених представників сторін на накладних скріплені відбитками печаток обох сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичною особою - відповідачем, фактів вчинення господарських операцій з отримання товару.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату за Договором: від 28.09.2011 № 426 на суму 11 186,00 грн., від 28.09.2011 № 426/1 на суму 3 653,20 грн., від 10.02.2012 № 42/1 на суму 1 499,40 грн.

Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи копії податкових накладних, що складені на господарські операції з поставки товару за спірними товарно-транспортними накладними.

Податкові накладні, що надані позивачем, складено у період дії Податкового кодексу України, відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи не викладене, судом оцінюються податкові накладні, що складені позивачем, як доказ того, що позивачем відображені господарські операції за спірними товарно-транспортними накладними, що не оплачені відповідачем, у своїх податкових зобов'язаннях.

Як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, після поставки товару відповідач здійснив часткову оплату вартості товару у розмірі 3 653,20 грн., що підтверджується довідкою від 05.08.2014 № 02/519 з банківської установи, в якій відкрито поточний банківський рахунок позивача за весь період спірних відносин з відповідачем.

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 12 685,40 грн. - різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

Проте, позивач заявляє до стягнення за Договором 12 722,40 грн., тобто, у розмірі, більшому, ніж встановлено судом. Наявність боргу у розмірі 37,00 грн. позивачем не доведено, а, відтак, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення основного боргу у частині 37,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів зазначені вище товарно-транспортні накладні - як доказ передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, банківську довідку - як доказ часткового перерахування відповідачем позивачу коштів і, відповідно, наявності заборгованості.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем виконане частково та наявна заборгованість з оплати вартості товару, що поставлений за Договором.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно з частиною 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Товар відповідачем прийнято, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача та відбитком його печатки на вищевказаних товарно-транспортних накладних.

Матеріали справи не містять доказів заперечень відповідача при отриманні товару щодо неналежності виконання позивачем зобов'язань з поставки товару за Договором.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, що досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 12 685,40 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною та обґрунтованою, а, відтак, підлягає задоволенню. Позовна вимога про стягнення 37,00 грн. основного боргу задоволенню не підлягає.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 879,41 грн. 3% річних та 1 641,18 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин справи, судом перевірено розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, що подані позивачем.

За результатами перевірки розрахунків, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме: 876,86 грн. 3 % річних та 1 786,72 грн. інфляційних втрат.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Колективного експериментального підприємства "НАФТО" (07352, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Лютіж, вул. Визволітелів, буд. 2-Б, код ЄДРПОУ 03481307) на користь Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" (08324, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Лісова, буд. 1, код ЄДРПОУ 00992102) 12 685 (дванадцять тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн. 40 коп. основної заборгованості, 876 (вісімсот сімдесят шість) грн. 86 коп. 3 % річних, 1 344 (одна тисяча триста сорок чотири) грн. 65 коп. інфляційних втрат та 1 786 (одна тисяча сімсот вісімдесят шість) грн. 72 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 08.09.2014.

Суддя С.О. Саванчук