Ухвала суду № 40479120, 16.09.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16 вересня 2014 року Справа № 922/1000/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Шевчук С.Р.,суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. -доповідач,перевірив касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 04.08.2014р.у справі№922/1000/14 господарського суду Харківської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4до1.Управління економіки Куп'янської міської ради; 2.Куп'янської міської ради; 3.Виконавчого комітету Куп'янської міської ради; 4.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5за участютретьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Управління Укртрансінспекції у Харківській областіпровиконання договірних зобов'язань,

ВСТАНОВИВ:

Подана Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України та підлягає поверненню заявнику з наступних підстав.

У статті 111 Господарського процесуального кодексу України визначено форму і зміст касаційної скарги. Зокрема, у п. 4 даної статті передбачено, що до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Законом України "Про судовий збір" визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно з частиною 1 статті 4 вказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Проте Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 не додано доказів сплати судового збору в порядку та розмірі визначеному Законом України "Про судовий збір". Доводи заявника касаційної скарги стосовно його звільнення від сплати судового збору є необґрунтованими та такими, що здійснені внаслідок помилкового тлумачення норм Закону України "Про судовий збір", а відтак, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів касаційної інстанції. З огляду на зазначене, касаційна скарга останнього підлягає поверненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що відповідно до п. 4 ч.1 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні узгоджуватися з викладеними у ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України повноваженнями касаційної інстанції.

Як роз'яснено у п.62 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України", за приписом пункту 4 частини першої статті 111 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі має бути зазначена суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Недодержання цієї вимоги тягне за собою повернення скарги на підставі пункту 6 частини першої статті 1113 названого Кодексу. Отже, якщо в касаційній скарзі не зазначено, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального і/або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, то касаційна скарга до розгляду не приймається і підлягає поверненню судом.

Заявник касаційної скарги, не дотримуючись вищевказаних вимог процесуального законодавства, не зазначив суті порушення, а також не вказав, які саме норми матеріального та/або процесуального права застосовано судом апеляційної інстанції невірно, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття оскаржуваної постанови. Разом з тим, не відповідають зазначеним вище положенням і вимоги касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

За таких обставин, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України і підлягає поверненню на підставі п.6 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.110 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята 04.08.2014р., а отже, останнім днем строку для подання касаційної скарги було 25.08.2014р. Проте, скаржник подав касаційну скаргу лише 27.08.2014р. (про що свідчить відбиток штаму на поштовому конверті відправлення), тобто з пропуском встановленого ст. 110 Господарського процесуального кодексу України строку.

Судова колегія касаційної інстанції зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується, виходячи із поважності причин пропуску строку.

Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Проте, обставини, наведені заявником у заяві про відновлення строку встановленого для подання касаційної скарги не можна вважати поважними, оскільки можливість вчасного подання касаційної скарги на оскаржуваний судовий акт залежала виключно від волевиявлення самого заявника, тобто мала суб'єктивний характер через порушення останнім норм процесуального права, а тому підстави для відновлення пропущеного процесуального строку відсутні, а клопотання підлягає відхиленню.

Зважаючи на те, що касаційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 не відповідає зазначеним вище вимогам Господарського процесуального кодексу України, скарга не дає підстав для перегляду постанови Харківського апеляційного господарського суду від 04.08.2014р. у справі №922/1000/14 у касаційному порядку і підлягає поверненню.

На підставі наведеного вище, керуючись ст.ст. 4, 8 Закону України "Про судовий збір", ст. 50, 53, 86, п. 4, 5, 6 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В :

Відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 у поновленні строку на касаційне оскарження постанови Харківського апеляційного господарського суду від 04.08.2014р. у справі №922/1000/14.

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.08.2014р. у справі №922/1000/14 повернути заявнику без розгляду.

Головуючий суддя:С. Шевчук Судді: Н. Акулова С. Владимиренко