Постанова № 40478359, 08.09.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/3259/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кулик-Куличок О.Л.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Писаренка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держземагенства у Миргородському районі Полтавської області про визнання звільнення незаконним, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

15 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держземагенства у Миргородському районі Полтавської області , в якому просив визнати звільнення його з роботи на підставі пунктів 3, 7 статті 40 Кодексу законів про працю України незаконним, скасувати наказ Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області № 21-к від 15.07.2014 "Про звільнення ОСОБА_1", поновити його на роботі на посаді головного спеціаліста відділу землеустрою, охорони та ринку земель Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що причини звільнення його з роботи, наведені у наказі № 21-к від 15.07.2014 (пункт 3 та 7 статті 40 КЗпП України), не відповідають дійсним обставинам та є незаконними. Вказував, що термін притягнення до дисциплінарної відповідальності згідно пункту 3 статті 40 КЗпП закінчився 12.07.2014, а відтак зазначення цього пункту в наказі від 15.07.2014 № 21-к є незаконним. Стосовно пункту 7 статті 40 КЗпП України стверджував, що стан алкогольного сп'яніння має право засвідчити лише кваліфікований працівник медичної установи на підставі відповідних аналізів, крім того, у день, коли встановлено, що він був у нетверезому стані, 26.06.2014, ним здійснювався прийом громадян відповідно до наказу Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області від 20.03.2014 № 20 з 9.00 до 12.00 та з 13.00 до 15.00.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, вказуючи на те, що наказ № 21-к від 15.07.2014 в частині пункту 3 статті 40 КЗпП України прийнято в межах строків, визначених статтею 148 КЗпП, не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного правопорушення, оскільки днем виявлення допущеного позивачем дисциплінарного правопорушення є 17.06.2014, коли написано та зареєстровано пояснюючі записки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про порушення позивачем термінів виконання заяв громадян, та 25.06.2014, коли подано та зареєстровано доповідну записку ОСОБА_5 про недотримання позивачем термінів виконання документів.

Щодо звільнення позивача також з підстави пункту 7 статті 40 КЗпП України, вказував, що факт перебування позивача в робочий час в нетверезому стані засвідчено актом від 26.06.2014, підписаним начальником Управління, заступником начальника Управління, спеціалістами ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, пройти медичне обстеження в медичному закладі на виявлення алкоголю в крові позивач відмовився, про що зазначив у пояснюючій записці.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 01.09.2004 був призначений на посаду спеціаліста 1-ї категорії по земельних ресурсах Миргородського міського відділу земельних ресурсів з випробувальним терміном чотири місяці на підставі наказу № 4-к від 01.09.2004, про що свідчить запис у трудовій книжці /а.с.10/.

01.09.2004 позивач прийняв присягу державного службовця, про що також зазначено у трудовій книжці.

Наказом № 9-к від 31.12.2004 ОСОБА_1 призначено на посаду спеціаліста І категорії по земельних ресурсах Миргородського міського відділу земельних ресурсів, як такого, що успішно пройшов випробувальний термін, з 01.01.2005 з присвоєнням йому 13 рангу 6 категорії.

З 05.09.2007 позивача переведено на посаду спеціаліста І категорії Відділу земельних ресурсів у місті Миргород Полтавської області (наказ № 2-к від 05.09.2007), а з 08.08.2008 - на посаду спеціаліста І категорії Відділу Держкомзему у місті Миргород Полтавської області (наказ № 2-к від 08.08.2008), про що внесено відповідні записи до трудової книжки /а.с. 10-11/.

04.12.2012 позивач був призначений на посаду головного спеціаліста Відділу землеустрою, охорони та ринку земель Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області за переведенням з Відділу Держкомзему у м. Миргороді Полтавської області (наказ № 13-к від 03.12.2012) /а.с. 91/.

Наказом Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області № 04-к від 19.02.2014 позивачу оголошено догану за систематичне невиконання своїх службових обов'язків /а.с. 98/.

Наказом Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області № 11-к від 27.03.2014 позивачу оголошено догану за неналежне виконання своїх службових обов'язків, порушення правил поведінки державного службовця (вчинення вчинку, який порочить його як державного службовця /а.с. 94/.

15.07.2014 наказом Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області № 21-к головного спеціаліста Відділу землеустрою, охорони та ринку земель Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 15 липня 2014 року за появу на роботі у нетверезому стані та за систематичне неналежне виконання службових обов'язків без поважних причин працівником, до якого раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, на підставі пункту 3 та пункту 7 статті 40 Кодексу законів про працю України /а.с. 103/.

Копію зазначеного наказу вручено позивачу 15.07.2014, про що свідчить його підпис на наказі /а.с. 103, на звороті/.

Позивач не погодився із вказаним наказом, у зв'язку з чим звернувся до суду із відповідним позовом в межах місячного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного наказу та обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно положень статті 1 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (надалі - Закон № 3723-ХІІ) державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 3723-ХІІ основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Частиною першою статті 14 Закону № 3723-ХІІ передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.

Згідно з положеннями статті 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону № 3723-ХІІ до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Підстави припинення державної служби визначені статтею 30 Закону № 3723-ХІІ, згідно з якою, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 16 1 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону; 7) притягнення державного службовця до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

З огляду на викладене, державна служба може бути припинена як за загальними підставами, передбаченими Кодексом законів про працю України, так і за спеціальними підставами, визначеними статтею 30 Закону № 3723-ХІІ.

В силу приписів статті 32 Закону № 3723-ХІІ рішення про припинення державної служби може бути оскаржено державним службовцем безпосередньо до суду.

Як встановлено судом, позивач на час виникнення спірних правовідносин проходив державну службу на посаді головного спеціаліста відділу землеустрою, охорони та ринку земель Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області.

Згідно з наказом Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області № 21-к від 15.07.2014 позивача звільнено із займаної посади на підставі пунктів 3 та 7 статті 40 Кодексу законів про працю України /а.с. 103/.

Перевіряючи правомірність звільнення позивача, суд враховує норми Кодексу законів про працю України та інших актів трудового законодавства в тій частині, яка не врегульована нормами Закону України "Про державну службу".

Відповідно до пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 (надалі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Поняття систематичного невиконання працівником без поважних причин трудових обов'язків роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", пункт 23 якої визначає, що за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Судом встановлено, що до позивача були застосовані заходи дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани згідно із наказами Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області № 04-к від 19.02.2014 та № 11-к від 27.03.2014 /а.с. 94, 98/.

Статтею 150 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV цього Кодексу).

Відповідно до приписів статті 151 КЗпП України якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року.

Із пояснень позивача, представника відповідача судом встановлено, що дисциплінарні стягнення, застосовані наказами Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області № 04-к від 19.02.2014 та № 11-к від 27.03.2014, позивачем у встановленому КЗпП України порядку не оскаржено, достроково не знято, а відтак на час винесення наказу Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області від 15.07.2014 № 21-к були діючими.

У зазначеному наказі, яким позивача звільнено із займаної посади, було вказано, що незважаючи на застосування до ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень, державний службовець продовжував систематично порушувати вимоги Закону України "Про звернення громадян", Закону України "Про інформацію", ОСОБА_4 нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213, та ОСОБА_4 нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1278, а саме, не дотримується строку виконання документів за заявами фізичних та юридичних осіб.

У наказі деталізовано заяви, за результатами розгляду яких позивачем порушено строк виконання, а саме: 20.06.2014 та 25.06.2014 з порушенням строку сім робочих днів виконано заяву, зареєстровану 27.05.2014 за вх. № 4296, заяву, зареєстровану 02.06.2014 за вх. № 4411, заяву, зареєстровану 03.06.2014 за вх. № 4475, заяву, зареєстровану 03.06.2014 за вх. № 4473, заяву, зареєстровану 02.06.2014 за вх. № 4404, заяву, зареєстровану 02.06.2014 за вх. № 4405, заяву, зареєстровану 02.06.2014 за вх. № 4407, заяву, зареєстровану 03.06.2014 за вх. № 4472, заяву, зареєстровану 05.06.2014 за вх. № 4558, заяву, зареєстровану 27.05.2014 за вх. № 4295.

Крім того, 17.06.2014 позивачем подано документи (переліки обмежень та обтяжень на земельні ділянки та наявні сервітути), які перебували у нього на виконанні, з порушенням 30-денного строку їх виконання з моменту надходження заяви, а саме: заяви, зареєстрованої 30.04.2014 за вх. № 3546, заяви, зареєстрованої 30.04.2014 за вх. № 3549.

Також 17.06.2014 позивачем надано документи - витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель (інформація про вартість угідь), строк виконання яких перевищив 7-денний термін, а саме, за результатами розгляду: заяви, зареєстрованої 03.06.2014 за вх. № 4481, заяви, зареєстрованої 03.06.2014 за вх. № 4482, заяви, зареєстрованої 03.06.2014 за вх. № 4483, заяви, зареєстрованої 03.06.2014 за вх. № 4484, заяви, зареєстрованої 03.06.2014 за вх. № 4485, заяви, зареєстрованої 03.06.2014 за вх. № 4486, заяви, зареєстрованої 03.06.2014 за вх. № 4501.

18.06.2014 позивачем надано документи про вартість земельних ділянок, строк виконання яких перевищив 7-денний термін, а саме, за результатами розгляду: заяви, зареєстрованої 30.05.2014 за вх. № 4382, заяви, зареєстрованої 02.06.2014 за вх. № 4408, заяви, зареєстрованої 02.06.2014 за вх. № 4409, заяви, зареєстрованої 02.06.2014 за вх. № 4410, заяви, зареєстрованої 03.06.2014 за вх. № 4488, заяви, зареєстрованої 03.06.2014 за вх. № 4487, заяви, зареєстрованої 03.06.2014 за вх. № 4489, заяви, зареєстрованої 28.05.2014 за вх. № 4334, заяви, зареєстрованої 05.06.2014 за вх. № 4555, заяви, зареєстрованої 03.06.2014 за вх. № 4491, заяви, зареєстрованої 05.06.2014 за вх. № 4557, заяви, зареєстрованої 05.06.2014 за вх. № 4556.

Про наявність вищенаведених порушень позивачем строків виконання документів доведено до відома заступника начальника Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області доповідною запискою діловода ОСОБА_5 від 25.06.2014, зареєстрованою 25.06.2014 за вх. № 23, яка разом із пояснювальними записками провідного спеціаліста ОСОБА_3 від 17.06.2014 та головного спеціаліста ОСОБА_4 від 18.06.2014 /а.с. 105 - 108/, взята до уваги при винесенні наказу від 15.07.2014 № 21-к.

Посадові обов'язки позивача на посаді головного спеціаліста відділу землеустрою, охорони та ринку земель визначено відповідною посадовою інструкцією, затвердженою начальником Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області 04.12.2012, з якою позивач ознайомлений під підпис 04.12.2012 /а.с. 92-93/.

Пунктом 2.1. посадової інструкції передбачено, що головний спеціаліст відділу розглядає звернення, заяви громадян та клопотання підприємств, установ, організацій з питань застосування чинного законодавства стосовно землеустрою та використання і охорони земель /а.с. 92-93/.

Згідно з наказом Управління Держземагентства у Миргородському районі від 20.03.2014 № 20 "Про затвердження та введення в дію Графіку прийому громадян спеціалістами Управління" на позивача також покладено обов'язок щодо ведення прийому громадян з питань переліків обмежень, умов відведення, грошової оцінки, довідки 6-зем по Миргородському району, який здійснюється за адресою: вул. Гоголя, 120, каб. № 10, м. Миргород /а.с. 140-141/.

Відповідно до пояснень позивача, наданих в ході розгляду справи, підтверджених поясненнями представника відповідача, за заявами громадян позивачем готувалися переліки обмежень та обтяжень, а провідним спеціалістом ОСОБА_10 складалася грошова оцінка. Водночас позивач не заперечував, що за відсутності ОСОБА_10, ним також готувалася грошова оцінка земель, будь-яких складнощів під час підготовки таких документів не виникало.

В ході дослідження судом копій заяв громадян та представників підприємств, порушення строків виконання яких зазначено у спірному наказі від 15.07.2014 № 21-к, судом встановлено, що вказані заяви подано щодо надання інформації про вартість земельних ділянок (витягів із нормативної грошової оцінки земель), крім заяв, зареєстрованих 30.04.2014 за вх. № 3546, № 3549, щодо надання переліків обмежень та обтяжень на земельні ділянки та наявні сервітути /а.с. 158 - 197/.

Відповідно до пункту 21 ОСОБА_4 нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держземагентства за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує семи робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

Пунктом 8 ОСОБА_4 нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1278, також передбачено, що результати нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки оформляються і видаються територіальним органом Дерземагенства як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель району протягом семи робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

Стосовно інформації про перелік обмежень та обтяжень на земельні ділянки та наявні сервітути, то судом встановлено, що такі відомості надавалися Управлінням Держземагентства у Миргородському районі Полтавської обдасті за заявами громадян та представників юридичних осіб відповідно до вимог Закону України "Про інформацію" та Закону України "Про звернення громадян" у місячний термін з дня надходження відповідної заяви (стаття 20 Закону України "Про звернення громадян").

Із змісту заяв про надання інформації про вартість земельних ділянок (витягів із нормативної грошової оцінки земель), переданих на виконання позивачу, та наданих відповідей за результатами їх розгляду, вбачається, що встановлений чинним законодавством строк у 7 робочих днів для їх виконання порушено. Також не дотримано місячний строк виконання заяв про надання переліків обмежень та обтяжень, зареєстрованих 30.04.2014 за вх. № 3546, № 3549 /а.с. 158 - 197/.

Беручи до уваги те, що вказані заяви були передані згідно резолюції керівника Управління позивачу для підготовки відповіді, однак останнім невчасно передано документи для їх підписання та реєстрації у системі діловодства, внаслідок чого порушено строк виконання заяв, суд приходить до висновку, що у діях позивача мало місце невиконання обов'язків, визначених у його посадовій інструкції.

Вирішуючи питання про поважність причин дисциплінарного проступку позивача, суд виходить з наступного.

Згідно пояснюючих записок позивача від 14.07.2014 з приводу встановлених порушень, наданих ним відповідно до вимог частини 1 статті 149 КЗпП України, звернення ПрАТ "Нафтогазвидобування" від 30.04.2014 не було можливості вчасно розглянути з огляду на те, що представником заявника було повідомлено про те, що до наказу Головного управління Держземагентства у Полтавській області, на підставі якого підлягали складанню обмеження, буде змінено та доповнено, тому відповідно переліки обмежень були виготовлені після подання заявником необхідних матеріалів. Відносно виконання інших заяв позивач пояснив, що термін їх виконання порушено у зв'язку із великою кількістю заяв, що перебували на розгляді позивача з огляду на покладення на нього обов'язків провідного спеціаліста ОСОБА_10, постійним здійсненням прийому громадян, а також необхідністю підготовки за вказівкою заступника начальника Управління Писаренка І.В. експлікації до планово-картографічних матеріалів щодо земель сільськогосподарського призначення на території Ярмаківської та Клюшниківської сільських рад /а.с. 109 -110/.

Відносно причин порушення строку розгляду заяв представника ПрАТ "Нафтогазвидобування" від 30.04.2014, то суд не може прийняти їх як поважні, оскільки чинним законодавством чітко визначено порядок і строки розгляду відповідних заяв, при цьому особі, яка готує проект відповіді за результатами розгляду заяви, не надано повноважень на власний розсуд вирішувати питання щодо продовження строку розгляду таких заяв.

Щодо причин пропуску строку розгляду інших заяв, то судом встановлено, що наказом Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області від 15.05.2014 № 39-в ОСОБА_10, провідному спеціалісту відділу землеустрою, охорони та ринку земель, надано основну щорічну відпустку тривалістю 18 календарних днів з 26 травня 2014 року по 13 червня 2014 року включно, обов'язки ОСОБА_10 на цей період покладено на головного спеціаліста відділу землеустрою, охорони та ринку земель ОСОБА_1 /а.с. 142/.

Водночас суд бере до уваги, що заяви громадян та юридичних осіб, які надійшли у період з 27.05.2014 по 05.06.2014, та передані на виконання позивачу, виконано останнім 17.06.2014, 18.06.2014, а деякі - 20.06.2014 та 25.06.2014, тобто через певний час після виходу на роботу провідного спеціаліста ОСОБА_10 Доказів неможливості виконати заяви у строк або одразу після виходу на роботу ОСОБА_10 позивачем не надано. Крім того, судом із пояснень представника відповідача встановлено, що позивач не повідомляв керівника Управління або керівника відділу про значну завантаженість та неможливість виконати ті чи інші завдання, а отже, не вжив заходів щодо забезпечення належного виконання своїх посадових обов'язків.

Посилання позивача на необхідність постійного здійснення прийому громадян суд оцінює критично, оскільки згідно графіку прийому громадян, затвердженого наказом № 20 від 20.03.2014, прийом громадян здійснюється з 9.00 до 15.00, з обіднею перервою з 12.15 до 13.00 /а.с. 141/, тоді як відповідно до п.5.1. Колективного договору між начальником та трудовим колективом Управління на 2013 - 2016 роки режим роботи Управління з 8.00 до 17.00., у п'ятницю з 8.00 до 16.00, що свідчить про те, що у позивача залишався час для здійснення поточної роботи /а.с. 69/.

Суд вважає також необґрунтованими доводи позивача про необхідність підготовки за вказівкою заступника начальника Управління Писаренка І.В. експлікації до планово-картографічних матеріалів щодо земель сільськогосподарського призначення, оскільки вказане завдання Головного управління Держземагентства у Полтавській області підлягало виконанню до 28.05.2014 та фактично було виконано Управлінням Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області 29.05.2014 за вих. № 165/01-11 /а.с. 137-138/, тоді як позивачем порушено строк виконання заяв, які надійшли з 27.05.2014 по 05.06.2014.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем не виявлено належну дбайливість при виконанні своїх трудових обов'язків, обставини непереборної сили були відсутні, а відтак невиконання службових обов'язків допущено позивачем без поважних причин.

За таких обставин, враховуючи наявність діючих дисциплінарних стягнень відносно позивача у вигляді догани, відповідачем правомірно застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідачем пропущено строк застосування дисциплінарного стягнення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

З аналізу наведеної норми суд вбачає, що обчислення місячного строку для застосування стягнення здійснюється не з дня виявлення власне факту (дії, бездіяльності), а саме з дня виявлення проступку, тобто, встановлення факту (дії), працівника, який порушив трудові обов'язки, характеру порушення, шкідливих наслідків правопорушення, причинного зв'язку між правопорушенням та шкідливими наслідками, вини працівника.

Враховуючи те, що позивачем здано діловоду ОСОБА_5 складені із порушенням строків відповіді за результатами переданих йому на виконання заяв, 17.06.2014, 18.06.2014, 20.06.2014, 25.06.2014, відповідно ці дати є датами виявлення дисциплінарного проступку позивача. Пояснюючими записками ОСОБА_4, ОСОБА_3 від 17.06.2014, доповідною запискою ОСОБА_5 від 25.06.2014 інформацію про проступок доведено до відома керівництва Управління .

За таких обставин строк застосування дисциплінарного стягнення до позивача згідно з наказом від 15.07.2014 № 21-к не пропущено.

Стосовно застосування до позивача дисциплінарного стягнення згідно пункту 7 статті 40 КЗпП України, суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 7 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Як встановлено судом, 26.06.2014 року працівниками Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області складено акт про знаходження ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння у робочий час 26.06.2014 о 16 год. 00 хв. /а.с. 111/.

Суд бере до уваги, що 26.06.2014 за днем тижня є четвер, тому відповідно до п.5.1. Колективного договору режим роботи Управління - з 8.00 до 17.00, тому актом відповідно зафіксовано факт знаходження позивача у нетверезому стані у робочий час.

Зазначений акт підписано начальником Управління Кокоєйко В.В., заступником начальника Управління Писаренко І.В., начальником відділу землеустрою, охорони та ринку земель Кононенко Я.А., діловодом ОСОБА_5, головним спеціалістом ОСОБА_8, головним спеціалістом відділу землеустрою, охорони та ринку земель ОСОБА_7

Ознакою алкогольного сп'яніння позивача в акті зазначено сильний специфічний запах алкоголю.

Згідно показань позивача, представника відповідача Писаренка І.В., допитаних судом за їх згодою в якості свідків, судом встановлено, що 26.06.2014 позивач з 09 год. 00 хв. до 15год.00 хв. здійснював прийом громадян у приміщенні за адресою: м. Миргород, вул. Гоголя, 120, каб. № 10, після чого прибув до адміністративного приміщення Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області за адресою : м. Миргород, вул. Якова Усика, 7. Після того, як начальником Управління звернуто увагу на наявність сильного запаху алкоголю від позивача, останнього запрошено до кабінету начальника, в якому знаходилися також заступник начальника Управління Писаренко І.В., начальник відділу землеустрою, охорони та ринку земель Кононенко Я.А., для з'ясування усіх обставин.

Від медичного огляду позивач відмовився, про що зазначив у пояснюючій записці від 26.06.2014 /а.с. 112/.

За таких обставин до кабінету начальника Управління були запрошені інші працівники Управління, за участю яких було складено акт, яким засвідчено факт алкогольного сп'яніння позивача.

Від підписання акту позивач відмовився, про що зазначено в акті, а також підтверджено позивачем в ході розгляду справи.

Згідно показань позивача, наданих в якості свідка, а також його пояснюючої записки від 26.06.2014, позивач вживав спиртні напої лише напередодні ввечері 25.06.2014 о 22 год. 00 хв., у зв'язку з чим був наявний запах алкоголю. Водночас на запитання суду, які саме алкогольні напої було вжито та в якій кількості, позивач відповіді не надав, пославшись на те, що не пам'ятає.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_9, який працює в одному кабінеті із позивачем, 26.06.2014 позивач здійснював прийом громадян у кабінеті № 10 за адресою: м. Миргород, вул. Гоголя, 120, будь-яких незвичайних ознак у поведінці позивача свідок не помітив. При цьому свідок ОСОБА_9 знаходився у кабінеті до 13 години 26.06.2014. Також свідок зазначив, що близько 16 год. 26.06.2014 зустрів позивача у приміщенні за адресою: вул. Якова Усика, 7, м. Миргород, при цьому поведінка позивача була також звичайною.

Водночас згідно показань представника відповідача, Писаренка І.В., допитаного в якості свідка, 26.06.2014 о 16 год. 00 хв. від позивача на відстані одного метра відчувався сильний запах алкоголю, також спостерігалося почервоніння обличчя, сльозилися очі, була сповільнена мова. Порушень координації рухів представник відповідача не помітив.

Відповідно до показань головного спеціаліста ОСОБА_8 від позивача був запах алкоголю, тому нею підписано акт від 26.06.2014, яким підтверджено факт сп'яніння позивача. Будь-яких інших ознак сп'яніння свідок не помітила.

Суд також бере до уваги пояснюючу записку позивача від 26.06.2014, в якій почерк позивача відрізняється у порівнянні з іншими записками.

Крім того, суд зважає на те, що позивачем не вказано, скільки та яких алкогольних напоїв ним вжито 25.06.2014 о 22 год., при цьому за медичними критеріями середній період виведення алкоголю із організму людини складає 8 - 14 годин, тому посилання позивача на наявність запаху алкоголю о 16 год. 00 хв. 26.06.2014 внаслідок вживання алкогольних напоїв напередодні о 22 год. суд вважає необґрунтованими. Слід також зауважити, що позивач відмовився від проведення медичного обстеження на стан алкогольного сп'яніння 26.06.2014, тобто від можливості спростувати висновки акту від 26.06.2014.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в ході розгляду справи знайшов підтвердження факт перебування позивача у робочий час у нетверезому стані, про що свідчать акт від 26.06.2014, показання свідків Писаренка І.В., ОСОБА_8, зміст пояснюючої записки позивача від 26.06.2014.

Суд критично оцінює показання позивача в якості свідка, оскільки ним не спростовано факт алкогольного сп'яніння 26.06.2014, а також показання свідка ОСОБА_9, яким надано пояснення щодо поведінки позивача до 13 години 26.06.2014, тобто за 3 години до документальної фіксації стану алкогольного сп'яніння позивача, а щодо зустрічі, яка відбулася між позивачем і свідком ОСОБА_9 близько 16 год. у приміщенні за адресою вул. Якова Усика,7, м. Миргород, то судом встановлено, що вона мала миттєвий характер, а відтак не надавала можливості свідку оцінити у повній мірі фізіологічний стан позивача.

Доводи позивача про те, що його стан алкогольного сп'яніння не підтверджено медичним висновком, суд відхиляє, оскільки чинне законодавство не обмежує коло доказів, якими підтверджується відповідний стан.

Згідно пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів (ст. 27 ЦПК), яким суд має дати відповідну оцінку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що застосування дисциплінарного стягнення до позивача на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України є законним та обґрунтованим.

Оцінюючи доводи позивача в ході розгляду справи про те, що до нього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення без отримання керівником Управління згоди уповноваженого представника трудового колективу згідно положень колективного договору, суд враховує наступне.

Статтею 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

В силу приписів частини 1 статті 43-1 КЗпП України у випадку звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації допускається розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Судом із пояснень сторін встановлено, що первинна профспілкова організація в Управлінні Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області не створена, а відтак звільнення позивача за пунктами 3, 7 статті 40 КЗпП допускалося без застосування положень статті 43 КЗпП України.

Стосовно положень колективного договору між начальником та трудовим колективом Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області на 2013 - 2016 роки, то у розділі 8 вказаного договору "Зобов'язання керівництва по створенню нормальних умов для діяльності уповноваженої особи трудового колективу" пунктом 8.9. визначено зобов'язання не допускати звільнення з роботи за ініціативою керівництва працівників без згоди представника трудового колективу /а.с. 73/. Водночас суд враховує, що порядку та строку надання такої згоди, форми, в якій надається згода, наслідків відмови у наданні згоди у колективному договорі не передбачено.

Як встановлено судом та визнано сторонами, на час виникнення спірних правовідносин уповноваженим представником трудового колективу Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області була головний спеціаліст ОСОБА_8

Із наказу від 15.07.2014 № 21-к "Про звільнення ОСОБА_1" вбачається, що його проект підготовлено ОСОБА_8 /а.с. 148, на звороті/. Згідно пояснень представника відповідача, будь-яких зауважень чи незгоди із змістом наказу ОСОБА_8, яка є уповноваженим представником трудового колективу не висловлювалися, а відтак, за відсутності процедури надання згоди у колективному договорі, підпис ОСОБА_8 на проекті наказу начальником Управління розцінено як згоду на звільнення.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_8, із зверненням про надання згоди на звільнення позивача керівник Управління не звертався. Однак, в якій формі повинна була подаватися така заява, строки і порядок її розгляду, свідок не могла пояснити.

З огляду на викладене, а також беручи до уваги те, що положеннями колективного договору між начальником та трудовим колективом Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області на 2013 - 2016 роки не визначено процедуру надання згоди на звільнення працівника уповноваженим представником трудового колективу, наслідки надання або ненадання згоди, недотримання пункту 8.9 Колективного договору не може бути підставою для визнання звільнення незаконним і поновлення працівника на роботі.

Враховуючи вищенаведене, наказ Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області № 21-к від 15.07.2014, яким головного спеціаліста Відділу землеустрою, охорони та ринку земель Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 15 липня 2014 року за появу на роботі у нетверезому стані та за систематичне неналежне виконання службових обов'язків без поважних причин працівником, до якого раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, на підставі пункту 3 та пункту 7 статті 40 Кодексу законів про працю України, винесено на підставі, в межах повноважень, у спосіб, які встановлені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які мали значення для прийняття такого рішення.

Наказ № 21-к від 15.07.2014 підписано уповноваженою особою - заступником начальника Управління Писаренком І.В., який за умови перебування начальника управління на лікарняному згідно вимог Порядку взаємозаміщення, затвердженого наказом від 22.11.2012 № 01-аг, виконував обов'язки начальника Управління /а.с. 61, 146/.

Необхідно також зазначити, що нормами трудового законодавства не заборонено розірвання трудового договору з ініціативи власника з кількох підстав, якщо такі підстави є самостійними і не виключають можливості їх одночасного застосування, що має місце у даному випадку.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування наказу № 21-к від 15.07.2014, а також відповідно вимоги про визнання звільнення незаконним, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Держземагенства у Миргородському районі Полтавської області про визнання звільнення незаконним, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 15 вересня 2014 року.

Суддя М.В. Довгопол