Постанова № 4047797, 17.04.2009, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Категорія статобліку - 2.19.5

Справа № 2а-938/09/0470

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 квітня 2009 року м.Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Захарчук Н.В.

при секретарі - Михалевич І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області, про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену суми щомісячної соціальної допомоги на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період 2006 - 2007 роки в сумі 2733грн. 30коп.

Одночасно з позовними вимогами позивач просила суд розглянути справу за її відсутності. Позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала в повному обсязі

У зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладався з 10.03.2009 р. до 17.04.2009 р.

Відповідач вдруге не забезпечив участь свого представника у судовому засіданні, будучи належним чином повідомлений про час та місце його проведення, заперечення проти позову не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, заслухавши пояснення позивача, вважає необхідним задовольнити даний позов частково з наступних підстав.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб саме і лише у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відносини, що склалися між Позивачем та Відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 має статус дитини війни, що стверджується посвідченням № 111685 від 23.09.1992 р. та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області, що відповідно надає їй право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій, компенсацій окремим категоріям громадян, зокрема, пунктом 12 статті 72 зазначеного закону зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону.

А статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), в тому числі, положення статті 111 та пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Відповідно до частини 2статті 73 Закону України "Про Конституційний Суд України», якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, норми статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є діючими з 09.07.2007 року.

Рішення Конституційного Суду України, який відповідно до ст.147 Конституції України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України - є остаточним та обов'язковим до виконання на всій території України та всіма суб'єктами владних повноважень і їх посадовими особами.

Окрім того, встановлений частиною 2 ст.95 Конституції України і частиною 2 ст.38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, що регулюються Законом України «Про Державний бюджет України», є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку.

Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що Позивач є дитиною війни, тобто наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії.

Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.

Тобто, між Позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадяни України похилого віку зі статусом «дитина війни».

За змістом положень частин 2 і 3 статті 22 Основного Закону України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Невиконання Кабінетом Міністрів України передбаченого в п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» обов'язку у двомісячний строк з дня опублікування цього Закону забезпечити виконання його вимог, не звільняє відповідача від виконання покладених на нього державою функцій по соціальному захисту людини.

Функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на органи Пенсійного фонду України, тому відповідач по справі, заперечуючи проти адміністративного позову, у відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України повинен був доказати правомірність своєї бездіяльності стосовно позивача.

Оскільки відповідачем не надано будь-яких доказів щодо правомірності бездіяльності, а матеріалами справи встановлено, що Управління ПФУ в Апостолівському районі Дніпропетровської області не здійснювало будь-яких дій, пов'язаних з перерахунком пенсії позивачу відповідно до вищенаведених положень Закону та виплат останньому надбавки до пенсії не проводило, що в свою чергу свідчить про бездіяльність відповідача стосовно надання ОСОБА_1 соціальної підтримки.

А відповідно до ст.124 Конституції України рішення суду є обов'язковим для виконання на всій території України.

Отже, бездіяльність відповідача є незаконною по відношенню до позивача.

Право позивача на оскарження рішень, дій та бездіяльності відповідача безпосередньо передбачено ст.10 вказаного Закону та визначено ст.4, ст.6, п.1 ч.1 ст.17 КАС України.

Відповідно до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, з 09.07.2007 норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними, втратили чинність.

Саме з цього періоду такій категорії осіб як «діти війни» поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, з урахуванням приписів ч.3 ст.2 КАС України, з матеріалів справи вбачається та у судових засіданнях встановлено, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Управління ПФУ в Апостолівському районі Дніпропетровської області вчинена не на підставі повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже позивач має право на отримання державної соціальної підтримки у відповідності до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою визначено підвищення дітям війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії.

З урахуванням положень ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

Таким чином, до сплати позивачу за період з липня 2007 року по грудень 2007 року включно належить сума у розмірі 735грн. 30 коп.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що визначення суми стягнення не є фактичним перерахунком недоотриманої позивачем суми щомісячної соціальної допомоги на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а, отже, не є й підміною функцій Управління Пенсійного фонду України та суду.

За приписами Законів України «Про соціальний захист дітей війни» та «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначена вище соціальна допомога виплачується щомісяця з дня її призначення, тобто розрахунковим періодом при нарахуванні суми такої допомоги визначений місяць.

Суд вирішує адміністративний спір по суті заявлених позовних вимог, а однією з таких вимог є саме стягнення недоотриманої суми допомоги у відповідному розмірі.

Щодо позовних вимог про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, слід зазначити наступне.

Положеннями ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до господарського суду встановленого законом.

Так, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особі встановлюється строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо суд визнав причину пропущення звернення до суду поважною, справа розглядається і вирішується в порядку встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Отже, як вбачається з приписів ст.99 КАС України початок річного строку визначено альтернативно - це день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення. Зазвичай ці два моменти збігаються, але це не обов'язково. Тому при визначенні початку цього строку передусім суд бере до уваги момент, коли особа фактично дізналася про наявність відповідного порушення. Йдеться не про те, коли особа з'ясувала для себе, що бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона дізналася про цю бездіяльність.

Таким чином, суд бере до уваги, що, враховуючи особливий статус категорії осіб «дитина війни», яким обумовлена необхідність їх адекватного захисту, та відсутність іншої можливості інформування ніж за допомогою засобів масової інформації, особа не мала реальної можливості дізнатися про наявність порушення з боку відповідача.

Крім того, суд враховує, що задоволенню підлягає лише сума недоотриманої щомісячної соціальної допомоги за період 2007 року, таким чином право вимоги у позивача на стягнення суми за 2007 рік - до грудня 2008 року включно, а, як вбачається з матеріалів справи, з адміністративним позовом ОСОБА_1 звернулася 08.01.2009 р.

Під час прийняття постанови, відповідно до п.2 ч.1 ст.161 КАС України суд вирішує чи є фактичні дані, що стосуються пропущення строку звернення до суду, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. Якщо зазначені фактичні дані знаходять своє підтвердження, то це є підставою для визначення причини пропущення строку звернення до суду поважною, та розгляду адміністративної справи в порядку, встановленому КАС України.

Статтею 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що на час розгляду справи відповідачем не здійснено нарахування позивачу встановленої законом недоотриманої суми щомісячної соціальної допомоги на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд дійшов висновку, що суб'єктом владних повноважень порушені соціальні гарантії та права позивача, які крім іншого, передбачені нормами Конституції України.

З урахуванням норм Конституції України, а також зважаючи на те, що жодна зі сторін не наполягала на відмові у задоволенні адміністративного позову з підстав пропущення строку звернення до суду, суд вважає за можливе не застосовувати строк звернення у даній адміністративні справі.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що хоча позивачем і заявлена тільки вимога про зобов'язання відповідача нарахувати недоплачену суму щомісячної соціальної допомоги на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період 2006 - 2007 року включно, без вимоги про визнання бездіяльності відповідача протиправною, хоча в описовій частині позову про це зазначається, є підставою вважати, що ця вимога не є вимогою про відшкодування шкоди в розумінні ст.21 КАС України. Адже виплата вказаної допомоги не здійснюється на основі норм цивільного права. Через це, суд вважає, що виплати, які здійснюються із державного (місцевого) бюджету публічними позабюджетними цільовими фондами, регулюються виключно нормами публічного права. Через це відносини, що складаються з приводу реалізації цих норм, є предметом розгляду саме адміністративного суду.

У ч.1 ст.8 КАС України задекларовано, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Це означає, що адміністративний суд не повинен застосовувати положення правового акту, у тому числі закону, якщо його застосування суперечить конституційним принципам права або порушуватиме права та свободи людини і громадянина. Адміністративний суд не повинен також допускати тлумачення закону, яке б несправедливо обмежувало ці права і свободи.

Отже, принципи правосуддя обумовлені також практикою й удосконалюванням правосуддя в Україні.

Згідно статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті(вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення(вчинення дії); 4) безсторонньо(неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи протиправність дій відповідача, з метою захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність захисту цих прав шляхом стягнення з відповідача недоплаченої суми щомісячної соціальної допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За приписами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню за період з 09.07.2007 року по грудень 2007 року. В решті позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області, про стягнення недоплаченої суми щомісячної соціальної допомоги - задовольнити частково .

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області (53800, м.Апостолове, вул.Енгельса, 1, код ЄДРПОУ 24618360) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 735грн. 30коп. (сімсот тридцять п'ять грн. 30коп.) суми недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за період з липня 2007 р. по грудень 2007 р. включно.

Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 0грн. 91коп. (нуль грн. 91коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 22.04.2009 р.

Суддя Н.В. Захарчук