Ухвала суду № 40476994, 10.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7691/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

10 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Вівдиченко Т.Р.,

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою позивача - Державної фінансової інспекції в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в місті Києві до Українського державного науково-дослідного інституту нанобіотехнологій та ресурсозбереження про зобов'язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2014 року позивач - Державна фінансова інспекція в місті Києві звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства Українського державного науково-дослідного інституту нанобіотехнологій та ресурсозбереження, в якому просила зобов'язати відповідача вчинити певні дії, зокрема виконати в повному обсязі п.2, п. 4, п. 5, п. 7 та п. 8 письмової вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 14.01.2014 року № 26-06-14-14/353.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2014 року у задоволені адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем - Державною фінансовою інспекцією в місті Києві проведено відповідно до п. 1.1.4.1 плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції в м. Києві на IV квартал 2013 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності відповідача - Українського державного науково-дослідного інституту нанобіотехнологій та ресурсозбереження за період з 01 січня 2011 року по 01 листопада 2013 року, якою встановлено ряд порушень та недоліків, що відображені в акті ревізії від 30 грудня 2013 року №06-30/2822 (а.с. 15-67, том 1).

Зокрема, за результатами ревізії встановлено, що в порушення вимог ст.ст. 509, 610, ч. 1 ст. 611, ст. 950, ст. 951 Цивільного кодексу України Інститутом не вжито заходів щодо своєчасного стягнення дебіторської заборгованості, що призвело до втрат активу Інституту, а саме, дебіторської заборгованості на загальну суму 188,2 тис. грн.

В порушення п. 1 ст. 796 Цивільного кодексу України, п. 284.3 ст. 284 Податкового кодексу України, умов договору про оренду майна розділу 5 «Обов'язки Орендаря» Інститутом проведено видатки на покриття витрат сторонніх організацій, а саме сплати земельного податку на суму 152,4 тис. грн., що призвело до матеріальної шкоди (збитків) Інституту на вказану суму.

В порушення п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.2012 №245, двом сумісникам проведено оплату за фактично невідпрацьований час на загальну суму 8,2 тис. грн. та, як наслідок, зайво перерахований єдиний соціальний внесок в сумі 3,8 тис. грн., чим нанесено матеріальної шкоди (збитків) Інституту на загальну суму 12,0 тис. грн.

В недотримання вимог ст. 549 Цивільного кодексу України та умов укладених договорів Інститутом не проводилось нарахування пені за прострочену дебіторську заборгованість, що призвело до недоотримання надходжень Інституту на загальну суму 5,0 тис. грн.

В порушення умов договорів оренди майна Інститутом з орендарем ТОВ «Промтехсервіс КО» своєчасно не укладено договір про надання комунальних та експлуатаційних послуг та двом орендарям, а саме: ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Деміт Фаундер» не виставлялись рахунки з дати укладення договорів про оренду майна, пов'язані з утриманням орендованого майна, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) Інституту на загальну суму 3,6 тис. грн.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що за результатами ревізії позивачем встанволено, що Інститутом в порушення вимог п. 7 ст. 8, п. 5 ст. 9, п. 1 ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 1.4, 1.15 Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ, затвердженої наказом Головного управління Державного казначейства України від 30.10.1998 №90, Порядку списання кредиторської заборгованості бюджетних установ, строк позовної давності якої минув, затвердженого наказом Державного казначейства України від 08.05.2001 №73, завищено зобов'язання на загальну суму 6,0 тис. грн.

Також, в ході проведеної зустрічної звірки встановлено наявність в обліку заборгованості, яка не відображена по обліку дебіторської заборгованості на відповідну суму.

Крім того, за результатами проведеної в ході ревізії Інституту інвентаризації встановлено лишки матеріальних цінностей на загальну суму 3,3 тис. грн.

На підставі виявлених порушень та зазначеного вище акту ревізії позивачем винесено також вимогу щодо усунення порушень, виявлених ревізією від 14.01.2014 року № 26-06-14-14/353 (а.с. 58-60, том 1).

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено Окружним адміністративним судом міста Києва, на виконання зазначеної вище вимоги, відповідач направив Державній фінансовій інспекції в місті Києві лист від 17 лютого 2014 року №157/16 «Про усунення порушень, виявлених ревізією», в якому проінформував щодо вжитих ним заходів для усунення виявлених ревізією порушень згідно акту від 30.12.2013 №06-30/2822. В якості додатків до вказаного листа відповідач надав копії позовних заяв та претензій (а.с. 88-129, том 2).

Проте, на думку Державної фінансової інспекції в місті Києві, відповідачем не виконано п. 2, п. 4, п. 5, п. 7, п. 8 вимоги щодо усунення порушень, виявлених ревізією від 14.01.2014 року № 26-06-14-14/353, а саме:

- про проведення претензійно-позовної роботи щодо поновлення строків позовної давності дебіторської заборгованості та забезпечити їх стягнення;

- про нарахування та виставлення до сплати суми земельного податку та проведення претензійно-позовної роботи з орендарями щодо відшкодування сум земельного податку;

- про нарахування та виставлення до сплати пені на суму 5 025,08 грн та проведення претензійно-позовної роботи по стягненню вказаної заборгованості;

- про проведення претензійно-позовної роботи з орендарями щодо відшкодування коштів на оплату комунальних та експлуатаційних послуг;

- про необхідність відображення в обліку наявності активів на загальну суму 3 251,20 грн.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотримання законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Відповідно до п. 7 ст. 10 вказаного вище Закону органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Приписами п. 10 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» встановлено, що органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Як зазначалось вище, Державною фінансовою інспекцією в місті Києві проаналізовано лист відповідача від 17 лютого 2014 року №157/16 «Про усунення порушень, виявлених ревізією», та зроблено висновок про неповне виконання Інститутом п.2, п. 4, п. 5, п. 7 та п. 8 вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 14.01.2014 року № 26-06-14-14/353.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 2 вищезазначеної вимоги відповідачем було подано позовну заяву до Господарського суду м. Києва про стягнення з ДП «Укрспецпостач» заборгованості на суму 195256,06 грн.

Відповідно до копії ухвали Господарського суду м. Києва від 25 квітня 2014 року по справі №910/7485/14, якою відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Також, відповідачем подано позов Господарського суду Черкаської області про стягнення з ДО «Комбінат «Дніпро» заборгованості на суму 5403,29 грн та ухвалою від 06 травня 2014 року по справі №925/672/14 сторонами затверджено мирову угоду.

З матеріалів справи вбачається, що Український державний науково-дослідний інститут нанобіотехнологій та ресурсозбереження звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою про стягнення з ДП «Хлібна база №74» заборгованості у розмірі 2701,64 грн. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03 червня 2014 року у справі №908/1156/14 позов задоволено частково.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищевказані дії та заходи вчиненні відповідачем свідчать про виконання вимог п.2 вимоги позивача, зокрема здійснено претензійно-позовну роботу щодо стягнення коштів.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що забезпечення фактичного виконання рішень судів покладено чинним законодавством на Державну виконавчу службу України і не залежить від волі відповідача, а тому твердження позивача про обов'язок інституту забезпечити надходження коштів від боржників на рахунок відповідача є необґрунтованими.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на виконання п. 4 вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 14.01.2014 року № 26-06-14-14/353 відповідачем було виставлено претензії ФОП ОСОБА_3 (вих. №134/13 від 13.02.2014 року), ТОВ «Інтервал-КС» (вих. №135/13 від 13.02.2014 року), ТОВ «Деміт Фаундер» (вих. №136/13 від 13.02.2014 року), ТОВ «Галицькі контракти» (вих. №137/13 від 13.02.2014 року), ТОВ «Промтехсервіс КО» (вих. №138/13 від 13.02.2014 року), ТОВ «Будлак КО» (вих. №133/13 від 13.02.2014 року), ДП «Укррезерв» (вих. №139/13 від 13.02.2014 року) щодо відшкодування сплаченого земельного податку за площі, що надавалися в оренду.

Проте, ТОВ «Галицькі контракти» листом від 27.02.2014 року №06-к у відповідь на претензію та ТОВ «Деміт Фаундер» листом від 24.02.2014 № 1, відмовили у задоволенні претензій. Відповіді від інших суб'єктів господарювання відсутні.

На підставі вказаних обставин, УкрНДІНанобіотехнологій звернувся до Державного агентства резерву України з листом від 27.03.2014 року №264/16 щодо коригування видатків шляхом змін до річного кошторису та просив зменшити надходження по коду 25010200 «Надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності на суму 152351,00 грн. і відповідно зменшити видатки по коду 2800 «Інші поточні видатки» на суму 152351,00 грн. Загальна сума надходжень спеціального фонду кошторису на 2014 рік після відповідних змін становитиме 2 847 649 грн.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 878 Цивільного кодексу України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Судом першої інстанції вірно встанволено, що за умовами договорів оренди, укладених відповідачем із вказаними вище суб'єктами господарювання вбачається, що УкрНДІНанобіотехнологій (Балансоутримувач) не є стороною укладених з орендарями приміщень договорів оренди, а відтак не вправі встановлювати та нараховувати плату, що стосується оренди приміщень, в т. ч. і щодо земельного податку.

На підставі зазначеного апеляційний суд погоджується з висновком Окружного адміністративного суду міста Києва про необґрунтованість позовних вимог щодо покладення обов'язку на відповідача з приводу виконання п. 4 вимоги Держфінінспекції в місті Києві.

Колегія суддів вважає вірними й доводи суду першої інстанції, відповідно до яких підтверджується виконання в повному обсязі п. 5 вимоги Державної фінансової інспекції в місті Києві від 14 січня 2014 року №26-04-14-14/353.

Так, на виконання вказаного пункту вимоги УкрНДІНанобіотехнологій виставив претензії щодо стягнення пені за прострочену дебіторську заборгованість на загальну суму 5025,08 грн., а саме: ДП «Укрспецпостач» на суму 2732,52 грн., ДО «Комбінат «Дніпро» - 75.62 грн., ДП «ХБ №74» - 37,81 грн., ТОВ «Будлак КО» - 65,12 грн.; ФОП ОСОБА_2 - 108,89 грн., ДП «Охтирський КХП» - 9,83 грн., Іваньківський цукровий завод - 16,33 грн., ДП «Златодар» - 14,52 грн., ДП «Укррезерв» - 313,52 грн., ФОП ОСОБА_3 - 130,33 грн., ДП «ХБ №73» - 90,74 грн., ДП Чортківський КХП - 14,52 грн., ТОВ «Галицькі контракти» - 776,87 грн., ПП «Інтервал КС» - 695,82 грн.

Згідно з п. 7 вимоги, в порушення умов договорів оренди майна Інститутом не виставлялись рахунки по комунальним та експлуатаційним послугам орендарям, що призвело до недоотримання коштів Інститутом на загальну суму 3572,65 грн., у зв'язку з чим позивач вимагав провести претензійно-позовну роботу з орендарями щодо відшкодування коштів на оплату комунальних та експлуатаційних послуг. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведених видатках, шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

Проте, відповідно до договорів оренди із зазначеними вище контрагентами відповідача встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Також, обов'язковими умовами таких договорів є й обов'язок орендаря протягом 15 робочих днів після підписання Договору оренди укласти з Балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

Отже, обов'язок ініціювати укладення договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг покладено саме на Орендаря.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що після надходження до Інституту копій договорів оренди, укладених між Орендарями та Орендодавцями, Інститут, в свою чергу, на підставі цих договорів укладав договори з орендарями приміщення про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг. Проте укладені між Орендарями та Орендодавцями договори оренди надходити з порушенням термінів, визначених в договорах оренди, що підтверджується журналом реєстрації вхідної кореспонденції, про що було зауважено під час ревізії, а тому в діях Інституту порушень не вбачаються.

В матеріалах справи мітяться й підтвердження належного виконання пункту 8 вимоги позивача щодо необхідності відображення в обліку наявності активів на загальну суму 3 251,20 грн.

Так, під час інвентаризації виявлено огорожу бетонну, оціночна вартість якої згідно акту оцінки УкрНДІНанобіотехнологій від 10.12.2013 року складає 3251,00 грн.

Згідно наказу УкрНДІНанобіотехнологій від 12 червня 2014 року №41 огорожу бетонну загальною площею 502,00 кв.м, загальною оцінювальною вартістю станом на 10.12.2013 р. - 3251,00 грн. взято на баланс Інституту як основні засоби.

Підсумовуючи зазначене вище, дослідивши матеріали та фактичні обставини справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що позовні вимоги Державної фінансової інспекції в місті Києві є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, так як відповідачем - Українським державним науково-дослідним інститутом нанобіотехнологій та ресурсозбереження виконано в повному обсязі вимогу від 14.01.2014 року № 26-06-14-14/353.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 199, 200, 205, 206, КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача - Державної фінансової інспекції в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2014 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 11.09.2014 року.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Т.Р. Вівдиченко,

М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Міщук М.С.