Ухвала суду № 40476860, 04.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 вересня 2014 рокусправа № 804/120/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 березня 2014 року у справі № 804/120/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 09.08.2013 року № 0007321702, яким застосовано штрафні санкції за ненадання до перевірки документів, № 0007381702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, № 0007311702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 березня 2014 року позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 09.08.2013 року № 0007311702 в частині збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами, за основним платежем у розмірі 5445 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 грн; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 09.08.2013 року № 0007381702 про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 50 745,68 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13 196,42 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та які на думку ДПІ, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки.

Позивач своїм процесуальним правом щодо оскарження рішення суду, в частині відмови у задоволенні позову, не скористався.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалам справи, що посадовими особами Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового та іншого законодавства за період 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 26.07.2013 року № 2004/172.2657505413.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог:

1. п.177.1 статті 177, п.177.2 статті 177, п.177.3 статті 177, п.177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого підлягає донарахуванню податок на доходи фізичних осіб в сумі 5827,29 грн., в тому числі за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року в сумі 5445,0 грн., за 2012 рік в сумі 382,29 грн.;

2. п.п.49.18.1 п.49.18 статті 49 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено ненадання податкової декларації про майновий стан та доходи за перше півріччя 2011 року;

3. п.п. 181.1 статті 181, п.п.183.2 статті 183, п.183.10 статті 183, п.202.1 статті 202, п.203.1 статті 203, п.п.49.18 статті 49 Податкового кодексу України, п.6.2 розділу III Положення про порядок реєстрації платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ від 22.10.2010 року №978, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за №15/400/18695, в результаті чого встановлено:

- ненадання податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень (період з 21.07.2011 по 31.08.2011), вересень, жовтень (період з 01.10.2011 по 12.10.2011) 2011 року;

- заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 50745,68 грн., у т.ч.: за серпень 2011 року (період з 21.07.2011 по 31.08.2011) - 45499,0 грн.; за жовтень 2011 року (період з 01.10.2011 по 12.10.2011) - 2080,0 грн., за квітень 2012 року - 3166,68 грн.

4. п.44.6 статті 44, п.85.2 статті 85 Податкового кодексу України встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат, а саме: ненадання платником податків для перевірки Книги обліку доходів та витрат за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, виписок банку за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, первинних документів, що стосуються питання визначення розміру виручки від реалізації послуг за період діяльності з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року.

На підставі акта перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.08.2013 року:

№ 0007311702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами у розмірі 6094,26 грн., у т.ч. за основним платежем у розмірі 5827,29 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 266,97 грн.;

№ 0007381702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 63942,1 грн., у т.ч. за основним платежем у розмірі 50745,68 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 13196,42 грн.;

№ 0007321702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 510 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено тих обставин, які зазначені в акті перевірки та які, за позицією ДПІ, призвели до заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та з податку на додану вартість.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції оскаржено лише в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено та не спростовано доводами апеляційної скарги те, що до розрахунку сум податкового повідомлення-рішення № 0007311702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, увійшла суму основного платежу 5445,0грн. та штрафна санкція у розмірі 1грн.

Вказані суми, з огляду на акт перевірки, визначені відповідачем внаслідок наступного.

Перевіркою встановлено порушення статті 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства" від 03 липня 1998 року №727, згідно якої спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій.

Згідно з Актом перевірки ФОП ОСОБА_1 отримав суму виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року в сумі 536 300,00 грн., що встановлено на підставі Звіту суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку - позивача за цей період.

Тобто, висновок про фактичні суми грошових коштів, які надійшли на рахунок позивача, ДПІ зроблено з огляду на поданий Звіт.

З цих підстав, ДПІ визначено суму перевищення, яка становить 36300,0грн. та з цієї суми визначено податкові зобов'язання у розмірі 5445,0грн. (15%), а також застосовано штрафну санкцію, згідно з Перехідними положеннями ПК України, у розмірі 1 грн.

Вказуючи на безпідставність таких нарахувань суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Так, суд першої інстанції правильно вказав на те, що звіт суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку не є первинним документом, який підтверджує факт здійснення господарських операцій, та відповідно факт отримання грошових коштів за цими операціями, а тому не може буди єдиною підставою для визначення сум грошових коштів, які фактично надійшли на рахунок позивача у перевіреному періоді.

При цьому, суд першої інстанції правильно зазначив про те, що на час проведення перевірки ДПІ було достеменно відомо, що за період з 01.01.2011р. по 30.06.2011р. на рахунок позивача надійшло 38421,0грн., що знайшло своє відображення в Акті перевірки (стор.7 Акту).

Фактичне отримання коштів позивачем за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року у розмірі 38421,0 грн. також підтверджується банківськими виписками, копії яких долучено до матеріалів справи. Встановлені судом обставини щодо розміру отриманої виручки відповідачем не заперечуються.

Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність висновків ДПІ щодо перевищення позивачем, у перевіреному періоді, граничних сум виручки.

При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що ненадання позивачем до перевірки первинних документів (банківських виписок) для підтвердження отримання виручки, з огляду на встановлені обставини, не є підставою для донарахування податку на доходи фізичних осіб, оскільки за це порушення чинним законодавством передбачена інша відповідальність, у зв'язку з чим позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5445,0грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 1грн.

Погоджується колегія суддів і з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості податкового повідомлення-рішення №0007381702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Так, перевіркою встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 податку на додану вартість на 50745,68грн., у тому числі 47579,0грн. - за рахунок заниження податкових зобов'язань з ПДВ внаслідок несвоєчасної реєстрації платником ПДВ (перевищення граничної суми обсягу доходів для платників єдиного податку у І-ІІ кварталах 2011 року); завищення податкового кредиту квітня 2012 року на суму 3166,68грн. (за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_2, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків).

Щодо необґрунтованості висновків ДПІ про обов'язок позивача зареєструватися платником ПДВ суд першої інстанції правильно виходив з наступного.

Згідно п.п.181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу (п.п.183.2 статті 181 ПК України).

Перевіркою встановлено, що за період з 21.07.2011 року по 12.10.2011 року на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 надійшли кошти на загальну суму 237 897,0грн. (стор.13-14 Акту перевірки).

Як зазначено вище, судом встановлено, що у першому півріччі 2011 року отримано коштів позивачем у розмірі 38421,0 грн., таким чином, у період з 01.01.2011 року по 12.10.2011 року загальна сума від здійснення операцій не перевищує 300 тис. грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не повинен бути зареєстрованим як платник ПДВ до 20.07.2011 року (як про це зазначав відповідач) та подавати податкову звітність з ПДВ за серпень, вересень, жовтень 2011 року, а тому визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 45499 грн., за жовтень 2011 року у розмірі 2080 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями за неподання звітності з податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень 2011 року у розмірі 510 грн. є протиправним.

Крім цього, суд першої інстанції обґрунтованого звернув увагу на недотримання ДПІ вимог п.18 Підрозділу 2 Перехідних положень ПК України, який діяв на момент переходу позивача на загальну систему оподаткування, до 05.08.2011 року, та яким передбачено що особи, які перейшли на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування і не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, підлягають обов'язковій реєстрації платниками податку на додану вартість з урахуванням вимог пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу. Обсяг оподатковуваних операцій визначається починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.

Таким чином, врахування сум господарських операцій, які мали місце за час перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, є неправомірним.

Правильними є і висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновків ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2

Так, за результатами перевірки ОДПІ зроблено висновок про відсутність факту постачання товарів від ФОП ОСОБА_2 на адресу ФОП ОСОБА_1 Таких висновків, ОДПІ дійшла з огляду на акт перевірки контрагента позивача від 04.02.2013 року №384/172.2555011295 (стор.16 Акту перевірки). При проведені перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 використанні результати перевірки ПП «Капітал» ДПІ Світловодської ОДПІ Кіровоградської області від 27.07.2012р. №68/1500/30119190 за період з 01.03.2012р. по 30.04.2012р., в якому вказано порушення ПП Капітал» вимог ч.1 ст.203, 215, 218 ПК України та зроблено висновок про нікчемність укладених правочинів ПП «Капітал» за період 01.03.2012р. по 30.04.2012р.

Будь-яких інших обставин, з якими б ДПІ пов'язувала завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2, Акт перевірки від 26.07.2013 року № 2004/172.2657505413 не містить.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, податковою службою фактично не досліджувались господарські операції між позивачем та ФОП ОСОБА_2, за наслідками яких позивачем віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту. Висновки про заниження податкових зобов'язань зроблені не з огляду на вищенаведені норми права, а з огляду на обставини, які викладені в акті перевірки ФОП ОСОБА_2 по взаємовідносинам з ПП «Капітал».

При цьому, ОДПІ не зазначає, яке відношення має позивач до вказаного суб'єкта підприємницької діяльності, з огляду на те, що позивач з ним не мав жодних взаємовідносин. Враховуючи вищенаведені норми матеріального права, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської діяльності повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що зробивши висновок про завищення податного кредиту ФОП ОСОБА_3 по взаємовідносинам з ПП ОСОБА_2, ОДПІ фактично спірні господарські операції перевірено не було, ані шляхом проведення перевірки покупця, ані шляхом перевірки постачальника.

В той же час, встановлені обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те, що у квітні 2012 року позивач мав господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_2

Так, між позивачем (Покупець)та ФОП ОСОБА_2 (Продавець) був укладений договір про поставку паливно-мастильних матеріалів від 19.04.2012 року.

На виконання умов договору на адресу позивача у квітні 2012 року було поставлено товар на загальну суму 19000,08 грн., у т.ч. ПДВ - 3166,68 грн.

Фактичне виконання сторонами умов договору підтверджується наданими первинними документами, рахунками, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними копії яких долучено до матеріалів справи. Вказані первинні документи надавалися позивачем до перевірки, що не заперечувалось представником відповідача.

З наданих позивачем первинних документів, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них зазначено одиниці виміру та вартість постановленого товару, сторони господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Таким чином, встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність доводів ДПІ щодо відсутності факту реального здійснення господарської операції (поставки товару) згідно договору про поставку паливно-мастильних матеріалів від 19.04.2012 року щодо поставки товару - за квітень 2012 року, а відповідно і про безпідставність висновків ОДПІ щодо завищення ФОП ОСОБА_1 податку на додану вартість, віднесеного до складу податкового кредиту квітня 2012 року на суму 3166,68грн. по господарським взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2

Зроблені вищенаведені висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі відповідач лише посилається на висновки, які зроблено в акті перевірки, натомість, вказаним підставам для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, як зазначене вище, судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 березня 2014 року у справі №804/120/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 05.09.2014р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк