Постанова № 40476833, 02.09.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2014 року 810/4194/14

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Броварське шляхово-будівельне управління №50" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов приватного акціонерного товариства "Броварське шляхово-будівельне управління №50" (далі-позивач, товариство) до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області (далі-відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки при визначенні податкових зобов'язань. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність поставки товарів. Позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

Представник позивача подав до суду письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити. Представник відповідача до суду не прибув, про дату час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, явку свого представник до суду не забезпечив, жодних заяви чи клопотання до суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Приватне акціонерне товариство "Броварське шляхово-будівельне управління №50" має ліцензію на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, строк дії якої з 21.02.2011 по 19.03.2015.

На підставі наказу від 18.12.2013 №584 податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ "Броварське ШБУ №50" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ПП "Йордан" за період з 01.07.2013 по 31.07.2013. За результатами перевірки складено акт від 24.12.2013 №384/10-06-22-04/05408668, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем: п.198.2, п.198,3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту ПрАТ "Броварське ШБУ №50" в розмірі 297670,75 грн, що призвело до заниження сум ПДВ, які підлягають нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточних звітних періодів на загальну суму 297670,75 грн в т.ч. за липень 2013 року в сумі 297670,75 грн. До перевірки не надано копії договору, укладеного ПП "Йордан" з перевізником товару (пісок) ТОВ "Югспецтехносервіс". ПрАТ "Броварське ШБУ №50" до перевірки не надано дорожні листи вантажних автомобілів та талони замовника, які є основними документами на перевезення вантажів. Також до перевірки не надано копій довіреностей на осіб, які отримали товари, тому немає змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій. У ході перевірки встановлено, що податковим органом від ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області отримано акт від 21.11.2013 №1474/21-03-22-05/36329517 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Йордан" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з податку на прибуток за 2013 рік та з податку на додану вартість за липень 2013 року по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентом-покупцем ПрАТ "Броварське ШБУ №50" та подальшої реалізації у контрагентів-постачальників товарно-матеріальних цінностей, відображеність здійснених фінансово-господарських операцій у податкові звітності". В цьому акті зазначено, що перевіркою встановлено відсутність продажу товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків, господарські операції ПрАТ "Броварське ШБУ №50" щодо придбання товарів у ПП "Йордан" в липні 2013 року не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки. Відповідачем розглянуто заперечення позивача та прийнято рішення про перегляд висновків акту перевірки та встановлено порушення вимог: п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту ПрАТ "Броварське ШБУ №50" в розмірі 39527,50 грн, що призвело до заниження сум ПДВ, які підлягають нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточних звітних періодів на загальну суму 39527,50 грн, в т.ч. за липень 2013 року в сумі 39527,50 грн; п.п.1.2 п.1, п.п.2.2, п.п.2.13, п.п.2.14, п.п.2.15, п.п.2.16 п.2 та п.п.3.2 п.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88; ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України, мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону взаємовідносини в липні 2013 року між ПрАТ "Броварське ШБУ №50" та підприємством-постачальником ПП "Йордан" на загальну суму 237165 грн.

На підставі Акту перевірки від 24.12.2013 №384/10-06-22-04/05408668 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 08.01.2014 №0000012204, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 59292 грн, у тому числі за основним платежем - 39528 грн, за штрафними санкціями - 19764 грн.

Позивачем подано скаргу до ГУ Міндоходів у Київській області на податкове повідомлення-рішення, яку часткового задоволено, податкове повідомлення-рішення скасовано частково у розмірі штрафних санкцій в сумі 9882 грн.

Податковим органом винесено нове податкове повідомлення рішення від 08.04.2014 №0004072204, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 49410 грн, у тому числі за основним платежем - 39528 грн, за штрафними санкціями - 9882 грн.

Позивачем подано скаргу до Міністерства доходів і зборів України, яку залишено без задоволення, а нове податкове повідомлення-рішення без змін.

Матеріалами справи встановлено, що ПрАТ "Броварське ШБУ №50" (покупець) з ПП "Йордан" (продавець) укладено договори поставки №7-а від 07.06.2013, №8 від 12.06.2013 товару (пісок, щебенева суміш) та додаткову угоду №1 до договору №8. Факт придбання товару позивачем підтверджується видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними, заявками на поставку. Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача, вони надають можливість встановити суть господарської операції. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується платіжними дорученнями, виписами по рахунку (т.1 а.с.57-245, т.2 а.с.1-68, т.3 а.с.81-83, т.3 а.с.97-101).

Відповідність якості отриманого товару підтверджується паспортами, сертифікатами, протоколами, результатами випробування, розрахунками (т.2 а.с.69-89, т.3 а.с.29-80).

Отриману продукцію було реалізовано в подальшому на роботи з реконструкції автомобільних доріг.

Так, між позивачем (підрядник) та службою автомобільних доріг у Херсонській області (замовник) 09.11.2012 укладено договір №1р-ШБУ/12 на закупівлю робіт з реконструкції автомобільної дороги, а також з ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 16.05.2013 укладено договір №22р-ОАД/13 про роботи з реконструкції автомобільної дороги. Факт виконання робіт позивачем підтверджується договірними цінами, довідками про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3) та актами приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в), матеріальними звітами, актами проміру відстані перевезення. Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача, вони надають можливість встановити суть господарської операції. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується виписками по рахунках (т.2 а.с.90-171, т.3 а.с.114-115).

Отримання виконаних робіт за довіреністю Канарським С.А., який за наказом позивача від 22.08.2012 є відповідальним за проведення робіт на об'єкті, підтверджується витягом з книги обліку довіреностей за 2013 рік та наказами (т.3 а.с.84-87).

На підтвердження роботи котлів по влаштуванню дорожнього полотна з придбаного піску досліджено документи про кількісний та якісний склад ПЩС М-40, наявність у позивача необхідної техніки для виконання робіт з товарів та матеріалів, отриманих від ПП "Йордан" у відповідний період 2013 року, зокрема свідоцтво про атестацію вимірювальної лабораторії, розрахунки складу ПЩС М-40 та протоколи випробування, копії подорожніх листів (нарядів) на мотокотли за 2013 рік, довідку про наявність машин, механізмів та обладнання (т.3 а.с.5-13). Оприбуткування та списання матеріалів на підприємстві позивача відбувається на підставі матеріальних звітів за формою М-19 (т.3 а.с.88-92).

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду та включено до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період (т.2 а.с.180-221).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються розділом V ПК України.

Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Суд бере до уваги, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з господарськими операціями з ПП "Йордан", які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту постачання товару (послуг) за господарськими операціями, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, факт придбання товару (послуг) у ПП "Йордан", використання позивачем отриманого товару (послуг) та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських договорів ПП "Йордан" є належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка мають право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем було зареєстровано платником податку на додану вартість і мало право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ПП "Йордан" на час вчинення цих правочинів.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Оскільки ст. 228 ЦК України визначено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або при винесенні постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових та інших рішень відповідачем не надано.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах ПП "Йордан" було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).

Вимоги до податкової накладної визначено, зокрема, пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

В матеріалах справи та в акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ПП "Йордан" для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних та інших бухгалтерських документів від ПП "Йордан", які засвідчують передачу та продаж товару, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ у відповідному періоді.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мали права видавати податкові накладні на кожне повне або часткове надання товару (робіт, послуг).

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару (робіт, послуг), з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Отже, дослідженими у справі доказами підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, установлено наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв'язок між фактом надання послуг і господарською діяльністю платника податку.

Твердження податкового органу про відсутність факту придбання товару (послуг) на користь позивача було спростовано наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами.

Що стосується посилання податкового органу на певні недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, то суд бере до уваги, що їх оформлення здійснювалося не позивачем, відтак він не може нести відповідальності за ці недоліки. При цьому надані позивачем товарно-транспорті накладні мають необхідні відомості, які надають змогу дослідити суть господарської операції. Крім того, суд бере до уваги, що товарно-транспортні накладні згідно з приписами наведених статей ПК України не є підставою для формування податкового кредиту. Аналіз та оцінку наявних у справі доказів судом здійснено не лише на підставі цих накладних, а за сукупністю доказів.

Отже, податковим органом всупереч вимог статті 71 КАС України не доведено суду належними та достатніми доказами, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не доведено фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ПП "Йордан" та неправомірне віднесення коштів, сплачених за придбання товару, до податкового кредиту, не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування, а відтак, не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Під час судового розгляду справи суду було надано всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договору, укладених між позивачем та ПП "Йордан", отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог: п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України; п.п.1.2 п.1, п.п.2.2, п.п.2.13, п.п.2.14, п.п.2.15, п.п.2.16 п.2 та п.п.3.2 п.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88; ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є безпідставними.

Зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004072204 від 08.04.2014, видане Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватному акціонерному товариству "Броварське шляхово-будівельне управління №50" судові витрати в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.